Знову місце перед Червоними Воротами.
Хван Кі Чголь дістав з кишені хустинок, і протер піт, градом стручений по його лобі, потім як то нервово кинув погляд на годинник на його руці.
Бек Юн Хо, що стояв поруч з ним запитав:
- Як багато вже часу пройшло?
- Вже минуло близько 3 годин, не менше.
- 3 години значить... Це виходить, що всередині цих врат мало пройти вже не менше 3 днів.
Голос Бек Юн Хо став важким.
З усіх 4 людей, що були присутні зараз тут, тільки Бек Юн Хо колись заходив у Червоні Ворота.
Ну, він все одно входив у ту десятку найсильніших мисливців Кореї. Один з мисливців S рангу, які представляють Корею Бек Юн Хо.
Але навіть для нього Червоні Ворота також були не найприємнішим чи приємним місцем.
Бек Юн Хо і досі зберігає спогади того часу й тих походів. Він пам’ятає їх усім своїм серцем і душею. Таке вже точно, ніколи не забудеться.
По справжньому страшна річ, яка може бути в Червоних воротах - це те, що вона зовсім інший світ, який абсолютно відрізняється від нашого.
Тільки що ви можете почути про незвичайний досвід проходження Червоних Ворота від самого мисливця S-ранга Бек Юн Хо. Звичайно, Ан Сан Мін, Джу Сон Чан і Хван Кі Чголь відразу звернули увагу на його слова й перетворилися у слух.
Бек Юн Хо продовжував говорити:
- Ці ворота можуть бути абсолютно різні світи. Це може бути 60 градусна пустеля з вічно гарячим сонцем, яке буквально спалює вас зсередини. Це може бути важко проходом джунглів, які буквально кишать комахами і отруйними зміями, що намагаються вас зжерти. Це може бути холодне сніжне місце, де непідготовлена людина швидко околить і перетворюється на статую від кінчиків пальців до макушки.
Глик.
Троє чоловіків, що стояли і слухали його, проковтнули кому в горлі.
- Перш за все, найстрашніше ти не знаєш червоні це ворота чи ні, поки не ввійдеш в них. І ти не знаєш, куди ти потрапиш і що тебе чекатиме за цими ворітами поки ти їх не пройдеш. І як за таких умов ми можемо підготувати когось заздалегідь до проходу таких зворотнього, цікаво?
Як і в наш час.
Коли мисливці входили до воріт, вони здавалися звичайними, але як тільки вони опинилися всередині, ворота почали швидко червоніти.
Сонячне світло цілодобово спалює вас живцем, комахи від яких немає порятунку ні вдень ні вночі, і морози, від котрих шкіра буквально лускається, промерзаючи до кісток ... Якщо ви недостатньо сильні, ви не зможете вижити в такому місці і просто помрете.
- Боже мій...
Хван Кі Чголь застонав про себе, він просто не міг в це повірити.
- Плюс до всього, в таких суворих умовах ви ще повинні битися з різними монстрами, які також хочуть вас вбити.
Після того як троє людей почули історію про брами, навколо них з’явилася просто похмура атмосфера.
Але це ще не кінець.
Уявіть собі, що ви змогли адаптуватися до середовища, в якому живете. Тому з цього моменту, ви повинні о позабочити про те де вам добувати їжу.
Принаймні, скільки б часу не пройшло, кілька днів, тижнів або взагалі декілька місяців, вам потрібно живитися протягом усього цього періоду.
Все це дуже чавить, ненормально дає.
- У таких суворих умовах і частих голодовках, єдине чого ви можете довіряти це ваш внутрішній магічний компас, або чуйка.
Чим потужнішим ви маєте магічний компас, ніж більша ймовірність, що він буде вказувати на місця з найбільшою концентрацією магії та сили.
Далі, все просто, дивлячись і довіряючи магічному компасу, ви знаходите й знищуєте боса. Це, мабуть, єдиний спосіб безпечно покинути підземелля Червоних Ворота. Ну, або жити в цьому місці до тих пір, поки ворота не будуть розвалюватися, таким чином закривати прохід у підземеллі та самому підземному Підзелю і відкриється вихід на призначений час.
- Лише подумайте про це, про підземелля, о рейди і, уявіть собі, що він може тривати кілька днів, тижнів або навіть місяців. Життя у постійному стресі та тиску, борючись, щоб дістати їжу, боротися і битися. Хіба за таких обставин у кожного не поїде дах?
Три людини за кивнули.
Якщо не бути мисливцем і потрапити в таке місце, то вони б не вижили одного дня. І справа навіть не в монстрах, що там знаходяться, а за самих умов зворотній.
- Ви сказали, що у воротах пройшло вже три дні?
- Так.
На відповідь Хван Кі Чхолі обличчя Бек Юн Хо придбала найпохмуріші відтінки.
- Мабуть, до сьогодні всі мисливці ранги С вже мерти.
Кім Чоль ранг А.
Навіть якщо ви гарні і є мисливцем рангу А, ви все одно не зможете захистити всю свою команду, хоч ви й мисливець рани А.
Звичайно, якби біля них був хоч один мисливець рангу S, що б тоді сталося невідомо, можливо шанси і були б.
Але це невідомо.
Тепер ми можемо лише молитися і сподіватися, що мисливці вищих рангів зможуть безпечно повернутися з цього підземелля.
Це був лише висновок з його особистого досвіду.
На думку Бек Юн Хо всі мисливці ранги С і нижче повинні були вже бути мертві.
***
Вечірний час.
На відкритому вогні на вогнищі був приготований великий апетитний шматок м’яса.
- Медвеж'є м'ясо, воно звичайно трохи гумове, але в принципі ж звичайне на смак, вірно?
- Може хтось хоче добавки?
- Дуже дякую, я не відмовлюся.
Ґо Мон Хван обережно відрізав з приготовленого м'яса крижаного ведмедя великий хрусткий шматок і поклав його на тарілку, яку йому простягнув Юн Кі Джун.
Це були ті два мисливці рангу С з команди Джин Ву.
Пак Хві Джин і Хан Сон І їли не так багато, як чоловіки, але й вони сплели ведмежя м'ясо за обидві щоки.
- Онні (дружнє ставлення молодшої дівчини до молодої жінки, старшого за неї, типу: "Сестриця"), он той перець не можеш передати мені, будь ласка?
- Звичайно, може ще сіль?
- Ні, дякую.
На даний момент все вже були знайомі з підземеллям в достатній мірі.
Вони навіть почали звикати до такого життя.
До життя в спальних мішках, і наметів біля вогнища.
Насправді вони не відчували жодних незручностей.
Ні, в деякому розумінні це все навіть здавалося приємним відпочинком.
До мене Хван озирнувся і сказав:
- Тобі не здається, що останнім часом набіги крижаних ведмедів трохи зменшилися?
На що Пак Хві Джін йому відповіла:
Це тому, що командир вирубував практично всіх найближчих ведмедів і розкинув навколо їх кістки.
- Я думаю, в його попередньому житті його ворогами були ведмеді, або щось подібне, тому що коли він побачив Лежаного Медвівши його очі, вони наче погасли і почорніли. Коли я подивився на командира в той момент, мені стало страшно, дуже страшно.
З часом титул Джин Ву несподівано зріс до командира.
Пак Хві Джін, яка відчувала порожнечу через те, що Джин Ву не міг озирнутися і швидко пробігав навколо очима.
- Але якщо так подивитися, то куди поділявся командир?
Юн Кі Джун, який в цей момент повністю зосередився на їжі, що знаходилась у його тарілці, заткнувшись нею обличчям, підняв голову і прознес:
- Думаю, він щось казав про те що йому потрібно оглянутись?
Хо.
Пак Хві Джін підняла брови і виглядала здивованою
- Він пішов оглядатися поодинці? Він робить речі, подібні цьому один в такому небезпечному підземеллї ... Хіба йому хоч трохи не страшно?
Юн Кі Джун тільки розсміявся їй у відповідь.
- Той чоловік, хіба з ним не буде все в порядку?
- Насправді, не слід забувати, що він перемагає монстрів типу крижаного ведмедя голими руками.
Почувши слова Юн Кі Джуна Ко Мен Хван підхопив його промову.
І продовжив говорити:
Знаєте що... мені цікаво, бо альтернативний ранг повинен бути у людини, щоб він зміг так легко перемогти такого сильного і великого дикого монстра типу крижаного ведмедя, практично не напружуючись голими руками?
Тык.
Несподівано настала тиша.
Усім, хто зараз був тут і видінням все на власні очі було шалено цікаво.
Просто ніхто не вирішує запитати про це у самого Джін Ву, бо боятися, що це роздратує його і він може вигнати цього чоловіка з команди.
-.... Мабуть я просто продовжу їсти свою вечерю.
Всі кивнули, погодившись зі словами Пак Хві Джін і продовжили жувати своє м’ясо.
*
Джін Ву прорвався крізь густий чагарник і нарешті вийшов з лісу.
« Це було десь тут, по-моєму» подумав він.
Він відчував присутність великої кількості крижаних ведмедів. Звірі були дуже близько. От тільки він не міг зрозуміти, де точно.
Джин Ву відчував ворогів з минулої ночі. Він напружував усе своє тіло, намагаючись вистежити їх якомога швидше.
Він помітив одну закономірність. Крижані ведмеді постійно рухалися в одному напрямку.
Нарешті Джін Ву досягнув місця, яке так довго й старанно шукав. Його очі з радістю запалили.
"Нарешті знайшов!" - вигукнув він про себе.
Перед ним височіла величезна гора. У ній були десятки кам’яних печер.
Більше не було потреби використовувати своє шосте чуття.
Він зачаровано дивився, як крижані ведмеді входили і виходили з відчинків у скелі.
Їх було багато. Занадто багато. У сто разів більше, ніж він зустрічав в лісі.
Ця картина нагадувала велетенський мурашник. Тільки перед ним були не невинні буки, а величезні хижаки.
На обличчі Джін Ву мілина ледь помітна усмішка.
Він спеціально прийшов сюди один, щоб чужі цікаві очі не перешкоджали йому.
Та й взагалі, менше знають — здорово сплять.
Джін Ву був весь у очікуванні. Нарешті він мав нагоду використати своїх теневих солдатів у бою.
Оо, як же довго він чекав цього моменту!
"Виходьте!" - наказав він.
Темні солдати в чорних блискучих доспехах почали повільно і безшумно виходити з його тіні.
- Ви ж знаєте, що зараз буде ваш перший похід?
Чесно кажучи, він навіть трохи нервував. Адже зараз з’явиться його перше враження про них. Перший похід все-таки.
«...»
Тінові солдати продовжували непохитно стояти на своїх місцях, чекаючи подальших наказів.
Чудово. Джін Ву дозволив себе широко посміхнутися.
Там крижані ведмеді відчули його запах. Один за одним вони виступали на скелі і прямували в його бік.
« Почнімо?»
Джін Ву вказав рукою на крижаних ведмедів і чітко сказав:
— Вперед!
Почувши наказ, тони почали рухатися й вислизали в задану їм сторону.