Джін Ву прокинувся рано вранці. Сьогодні він мусить вийти ой як рано, бо його графік дня забитий під зав’язку.
Ю Джин Хо дзвонив раніше і сказав, що вже зарезервував Врата заздалегідь. Цього разу їх було 4 шт. Сьогодні у нього був вихідний, але ось завтра він збирався зробити всю свою частину роботи.
"Хоча взяти до уваги швидкість, з якою я зачищаю підземелля".
Джін Ву був упевнений, що будь то 4 або 5 підземель зараз це легка задачка для нього.
Хоча все частіше залежить від відстані між воротами. Адже рідко коли буває так, щоб ворота С-ранга були сформовані в безпосередній близькості один від одного. І якщо таке трапляється, це виявляється неймовірною вдачею.
І саме сьогодні йому неймовірно пощастило.
Джін Ву легких кроком вийшов за межі квартири. Але, що було дивно, пікапа Джин Хо, який завжди заздалегідь чекав його біля входу ще не було видно.
Також все це виглядало надто підозріло.
- От чорт.
Якби вчора щось змінилося в планах по роботі, можливо він міг би про це не знати. Але сьогодні він явно мав уявлення про плани на день. І ніяких змін явно не планувалося.
« Неспроста це все. Очевидно варто чогось остерігатися...»
Невдовзі Джін Ву відчув присутність людини в костюмі, що ховав за рогом. Цей чоловік, очевидно, чогось чекав і постійно дивився на годинник. У той час сам Джін Ву, мабуть, цікавився ним. Але він поки не помітив його і не звернув увагу на щойно виїхав на ґанку хлопця.
Джін Ву вирішив діяти першим і відгукнувся за рогом чоловіка.
- Гей ви там. Вибачте за занепокоєння, ви щось хотіли?
Чоловік підскочив, не чекаючи нічого. Тільки Джін Ву покликали його.
- Ох, це ви, мисливець Сон Джін Ву!
Він дивився на нього, ніби побачив привида.
« Я відчуваю, що він так п'є мене, ніби я зараз його тут вбиватиму. Нахрен він взагалі мені здався."
Джін Ву пару разів цокнув язиком і злегка обморгував своїми подальшими діями.
- Ви ж з гільдії Білого Тигра поскаржилися, вірно?
- Що? А, так, вірно. Я, це, саме. Короче. Мене звати Хен Кічхоль, я з другого відділу управління гільдії Білий Тигр.
Коли ти вчора був той чувак Ан Сан Мін, щось там говорив про свого підлеглого, який також кипав під мене і служить йому правою рукою. То це він той другий чоловік, який про мене дуже багато знає.
- Приємно з вами познайомитися, пане мисливець.
Хен Кі Чголь швидко заклопотався і буквально дивився в очі Джін Ву, простягнув руку.
Джін Ву відчував, що в межах пристойності звичайно варто було відповісти на рукостискання, але він був явно не у настрої зав’язувати дружбу і вести світську розмову. Кі Чхоль що мовчки дивився на нього весь час, явно про все здогадався, пофарбував і поспішно опустив руку.
- Я думаю вже говорив вашому начальнику, що не збираюся вступати у будь-які гільдії найближчим часом.
Почувши слова Джін Ву, Ген Кі Чголь відразу почав виправдовуватися.
- А, не варто про це турбуватися, я прийшов не з цього приводу.
Потім, після того як він сказав останні слова, він простягнув мені іншу руку в якій знаходився тумблер.
- Це ще що таке?
Джін Ву подивився на дивну кольорову рідину, що виднілася за напівпрозорими стінками тумблера. Весь його вигляд говорив, що він не особливо хоче його приймати.
Коли Хен Кі Чголь побачив його, то відразу почав розмахувати руками.
- О, не варто турбуватися. Це вітамінний заряд. Я сам його приготував з різних овочів і фруктів, тому вам не варто турбуватися про його якість або щось інше.
- ...
Весь час, поки він говорив, чоловічок продовжував буквально впихати тумблер у руки Джін Ву.
Джін Ву нічого не залишалося крім як прийняти склянку. Після того, як він поклав його в руках, він все ж спитав:
- Отже, я лише хочу переконатися в одній речі. Ви чекали мене весь цей час, від світанку, просто заради того, щоб віддати мені цю склянку?
- Да, верно. Кожен мисливець повинен бути в доброму здоров'ї. Мисливці, як ніхто інший, повинні дбати про своє здоров’я!
Цікавенько, і з яких це пір, гільдія Білий Тигр піклується про моє здоров'я. З яких пір вони взагалі про здоров'я людини, особливо про їхнє абсолютно чуже здоров’я.
Невдовзі після того, як віддав Джін Ву тумблер, Генрі Кі Чголь швидко вклонився і посміхнувся, сказав:
- Буду дуже радий побачитися з вами наступного разу, пане мисливець!
Джін Ву потиснув його знову простягнуту руку, і замість відповіді просто помхав йому тумблером.
-.... а ви дуже цікава людина, однак ..
Зрештою Хен Кі Чголь залишив його наодинці. Джін Ву звернув свою увагу на склянку, що раніше дав йому КІ Чхоль.
Він, звичайно ж, чув про випадки, коли страхові королі ділили клієнтів на корисні та марні речі і обробляли кожного окремо відповідно до прийнятих рішень. Але щоб хто-небудь робив саморутно смузі з подрібнених овочів та фруктів - ніколи. Можливо, це був перший випадок у його житті. І треба ж, він приєднався з ним!
« Отже, я таки отримав цей напій і що мені тепер робити з ним? Просто так залишити якось жалюгідний»
У будь-якому випадку проблем не повинно бути, навіть якщо він вип'є його, оскільки в його арсеналі з останніх пір є баф із стійкістю до всіх ядам і навіть коли цей напій є отрутою, він насправді не зашкодить йому. Навіть наслідки не лишать.
Отже, давайте спробуємо його щось?
Глик.
Джін Ву спробував сік через трубочку, що була вставлена в склянку і перебував у маленькому замішанні.
"А смачно на зразок навіть?"
У цей час, відволікаючи його від своїх думок, через спини пролунав знайомий голос.
- Братан!
Поспішно озирнувшись назад, він побачив Ю Джин Хо.
Своїм піднесеним виразом обличчя Ю Джин Хо вказував на зникнення Ген Кі Чгола.
- Братан, а хто це був? Я підійшов трохи раніше і бачив якогось чоловіка, з яким ви розмовляли і якому потім поспішно пішов.
Джін Ву відповів дуже просто.
- Та якийсь страховий агент, знову.
- А, так, ахах. Я так і подумав.
Юн Джин Хо з легкістю прийняв відповідь Джін Ву за чисту монету. Він навіть на хвилину не сумнівався в його чесності.
Тим часом Джін Ву озирнувся і запитав:
- А де твоя машина до речі?
Той факт, що Ю Джин Хо бачив як він розмовляв з Генкі Чолем, може означати тільки одне, він сам був тут вже довгий час. Дивним було те, що Джин Ву не помітив ні присутності Джін Хо ні його пікапа, коли тільки вийшов на вулицю.
- Я залишив стояти машину он там, брате.
Чому ти так далеко від мого дому?
- Ви питаєте у мене? Ви що, не чули? Кажуть у вашому районі недавно відбулися масові вбивства, хіба ні? Я людина, що не живе в цьому районі і якщо я залишу тут свою машину, то це явно буде викликати підозру. Тому я переставив машину, щоб не привертати уваги.
Джін Ву потовк закинув головою.
Він згадував про цей інцидент. Останнім часом усі новинні стрічки оповіщали лише про ці події.
Здебільшого молодими дівчатами давали жертви.
Було сказано, що цього місяця зареєстровано два подібних випадки.
Я не помітив чорного пікапа, який тепер стояв перед огорожею на житловій ділянці.
Мешканці міста, що проходили тієї години повз пікапа, явно були стурбовані і з підозрою ставилися до машини.
Глиск глик.
Нарешті, Джін Ву повністю випив весь овочний сік, що дав йому Кі Чхоль.
Потім Джін Ву викинув порожній склянку в найближчий урну, і повертаючись до припаркованої машини.
- Ну що, поїхали, тоді.
- Так, брате, вперед!