Тільки Джін Ву мусив бути в околицях свого дому, як його відразу прийняли і подзвонили.
« Значит той, хто спостерігав за мною десь поблизу і відразу зв'язався зі мною."
Ця зустріч планувалася швидко, навіть буквально миттєво. Але під час контакту вони не боялися, що зі мною може бути Джін Хо або що вони напораються на нього. Отже, вони могли простежити цей момент або просто пропустили його. Те, що вони думають про Джіна Хо, звучить так:
"Тим не менше, навряд чи в цьому брала участь гільдія Білий Тигр."
Це можна підрахувати по реакції людини.
Наприклад, коли прозвучала фраза про 500 мільярдів вон.
А Сан Мін, очевидно, був збентежений, коли справа дійшла до суми, на рахунок якої він не міг приймати самостійно. Очевидно, це вийшло за рамки його продуманого плану.
Адже якщо ви домовляєтеся від імені гільдії, у вас є певні інструкції, які слідують при переговорах. Коли ж у вас з’являється інше вікно, ви принаймні намагаєтесь зв’язатися з керівництвом і обговорити свої спірні питання.
Незалежно від того, потрібно це чи ні.
Тому у Джин Ву були підозри, що вся ця компашка по вербування його, як мисливець Білого Тигра складається з максимум трьох людей. І ось їх виявилося двоє.
« Але, як удача, але» - подумав Джін Ву. Очевидно, йому не хотілося, щоб ситуація ускладнювалася.
Але є ймовірність, що вся ця ситуація може вийти за межі цих двох людей.
Тому якщо просто залишити все як є, то він буде продовжувати турбуватися про це. Отже, цих двох треба трохи попередити.
Розклавши все по полиць у голові Джин Ву сказав:
- Насправді я відкинув пропозицію корпорації Юджин.
Це було не просто заяву від Джин Ву, а заявка-бомба!
Ан Санмін був просто в шоці.
- Що, вибачте?
І на цьому моменті Джін Ву просто розчинився в повітрі.
- Стійте!
Ан Санмін не міг поворухнутися від шоку.
Він почав озиратися, але не бачив Джін Ву. Ніде не було жодного натяку на його присутність.
« Що? Що це тільки що, чорт візьми, було? Він настільки швидко рухається, що я навіть не зміг цього побачити? "
Ан Санмін дуже розгубився. Раптом йому здалося, що поряд хтось є, і в ту ж секунду на його плече опустилася рука.
- Що за чорт.
По його спині пройшлася тремтіння.
- Не оглядайтеся назад. - Голос за його спиною.
Джін Ву, який до цього стояв перед ним і зник без звуку, зараз, через якийсь час, з'явився з іншого боку і спокійно собі стояв.
"Це що за... покриття?"
Лоб Ан Санміна був вкритий холодним потім.
« Тільки... Тільки не кажіть мені... Він же не міг на мене розлютитись, чи не так? "
Мисливці справжні монстри.
Ан САНмін знає їх натури, тому що вже довгий час тісно з ними спілкується.
Саме тому він намагався якомога ввічливіше розмовляти з Джін Ву. Хто знає на що здатний цей хлопець. На що здатні інші він в курсі.
« Чи я відчував тривогу під час стеження? Чи були під час спостережень тривожні ситуації?"
« Може, я взяв собі пару охоронців з гільдією? А не так бездумно направлятися самому."
« Ні. Це було марно, я все одно не знав який у нього ранг."
Ці думки так і ривалися в його голові. Вони стали важкими і буквально кричали, а також ходили в мозок. Серце шалено стукало і давала глухим звук десь у горлі.
Глик.
Кожен новий ковток ставав дедалі голоснішим і гучнішим.
І в цей момент нарешті пролунав голос Джин Ву:
- Повільно сядьте, будь ласка. Я дійсно не хочу вас лякати.
Ан Санмін поспішно кивнув головою.
« Зараз ситуація справді дуже лякає...»
Потім він повільно опустився на стілець. Невдовзі після того, як він це зробив Джин Ву з'явився сидячим поруч з ним.
"Хотя..."
Хоч він і говорив не боятися, але при цьому явно не заспокоював.
Погляд, який Джін Ву направив на Ан Санмін був занадто крутим і важким.
І в цій ситуації, якби він хоча б раз подивився йому у очі, він би явно відчув момент, як його серце захопило вниз від страху.
"Цікаво як все це виглядає з його боку, а."
Однак він не міг повністю позбутися страху. Навіть думки не могли відвернути почуття небезпеки.
І нарешті, Джин Ву заговорив.