Команда дослідників і представники Асоціації обрали ідеальний час, щоб прийти - вони якось встигли закрити Гейта.
Вони були здивовані, коли побачили тихенько прослизнулися в останню секунду через закриту браму Джін Ву.
- Го-господин мисливець! Чи не вдалося виявити тих, хто вижив?
- Ні, на мій найбільший жаль.
- Жахливо!
Зрештою, обличчя робітників прийняли дуже серйозний вид. Катастрофа, яка прийшла з дев’ятьох повернулися лише троє. Такі людські втрати були автоматично зараховані до великих.
Один за одним, занадто багато нещасних випадків відбувалося в тій-жому зоні, і це за мінімальний проміжок часу. Це не стримувало працівників асоціації, які стикалися з критичною відсутністю персоналу. Усі сподівалися знайти якомога більше тих, хто вижив, або принаймні переконатися в смерті інших. Але так-як ворота вже зачинилися, нічого вже не можна було знати напевно.
Джін Ву спеціально тягнув час виходу з підземелля до самого його закриття.
« Не можна допустити, щоб вони виявилися живими. Один, якщо бути точніше. "
Тепер єдиними заціпками до цього залишилися троє очевидців і їхнє свідчення.
- Ми щойно отримали дзвінок від голови компанії, яка була продана.
— Від якого ще банкрута, - запитав Сонг Чхі Йоль, зробивши крок вперед
- Якщо точніше, від батька потерпілої, ґвалтівника якого вбили Кан Тхе Сіка.
- Ось воно що...
Коли найманець дізнався, що він виконав своє замовлення, то відразу прийшов з визнанням.
« Ну, по правді вбив його я, а не Кан Тхе Сік...»
Тут і там кішло дерганими поліцейськими та співробітниками Асоціації. Наш головний герой, який раніше мовчав, тихо звернувся до одного з них:
- Тоді до нас питань виходить, що ні?
Позазапне питання Джін Ву сконфузив співробітника.
- Так, виходить.
Вони були незаперечним доказом злочину Кан Тхе Сіка. І очевидно, що для виживання його останні троїм довелося вступити у смертельну бій. Як він і сказав, не було до них претензій. Лише одна з них викликала трохи сумнівів.
З деякими незручностями працівник запитав тих, хто був на той час свідків:
- Тільки ось, хто здолав Кан Тхе Сіка, мисливця В-ранга?
Після пізніших відвідин людей Асоціації, і відмова співпраці з поліцією, показань вони так і не взяли.
- Вибачте, але тут від офісу рукою подати. До закриття Ворта.
Зате варто було отримати дзвінок від поліції, негайно прибігли. Їхні обличчя виглядали втомленими і роздратованими.
Хоча Джін Ву не дуже хотів визнавати себе, він вирішив це зробити. Перед його очима несподівано спалахнула фізіономія Ю Джин Хо.
« Жаль, звичайно, але в рейди я з тобою не зможу піти.»
Якщо ризикнути і оголосити, що він пройшов через перепрошення, доведеться пройти рангову реексамінацію. У такому разі, вони не зможуть дотримуватися свого плану, і все піде коту під хвіст. Це тому, що для того, щоб Ю Джин Хо привласнили видатні здібності, потрібно було, аби ранг Джін Ву був як і раніше нікчемен. Якщо ранг Джін Ву підвищився, то зусилля будуть марними.
Але хіба в той момент у нього був інший вибір? Так вже склалося.
Він не міг стримати сміх, незважаючи на легке почуття вини.
Не бачити йому тепер того будинку, яке він повинен був отримати як плату. Сумно.
« Ну, нічого не поробиш.»
Але коли він нарешті зважився зізнатися, його слова виникли з чужого рота:
- Я це зробив.
Рефлекторно він обернув голову в сторону голосу, який зробив його попереду. Він побачив Джу Хі, здивовано подивившись на Сонг Чхі Йоля.
- Дядюшка...?
Перш ніж він встиг що-небудь заперечити, той швидко наблизився вперед до співробітника.
- Я вбив Кан Тхе Сіка.
По суті, цілком підозрою можна було сказати, що працівник не вірив його словам. Він вирішив уточнити
- Ви хочете сказати, що поодинці повалили пана Кан Тхе Сіка?
Його сумніви на цей рахунок були зрозумілими. Сон Чхі Йоль був Р - ранговий, зовсім недавно втратив свою ліву руку, тоді як вбитий належав до класу високої якості, В — рангу і мав чудову форму.
А сила високорангових виходила за рамки будь-яких ідей. Різниця між D і C у порівнянні не йшла з залежною різницею між С та Вранговими мисливцями.
Сон Чхі Йоль розсміявся, і відповів.
- Ви що, забули, ким є людина, яка зараз стоїть за моєю спиною?
- А!
У той самий момент усі погляди пішли до Лі Джу Хі, яка почервоніла. Вона теж була мисливцем В - ранга. Якщо не враховувати того, що вона не була бойовим мисливцем, то вона була такого ж рівня як Кан Тхе Сік.
З підтримкою В-рангового хіллера, він міг перемогти навіть над У - роговим. Всі запитання відпадали самі собою. Нарешті представники асоціації з полегшенням розвіялись.
Ще здивований цим поворотом подій Джін Ву, наблизився до старого Сонгу і тихо запитав:
- Навіщо ви збрехали?
Старих відповів йому пошепки.
- Думаю, ти не став би приховувати свої навички без гідної причини. Чи я був неправий? Глупота зробив, так?
Звичайно, він був правий. Завдяки цьому він і далі може ховатися від них. Все ж, не можна було недооцінювати спостережливість і винахідливість людей похилого віку.
- Ні, дякую.
- Весь цей час ти тільки і робиш що рятуєш мене. Навіть якщо і зовсім небагато, мені теж захотілося тобі допомогти.
Один слідчий підійшов до них.
- Попрошу пана Сонг Чхі Йоля або пані Лі Джу Хи слідувати за мною. Потрібна ваша допомога у створенні протоколу.
- Ходімо.
Сонг Чхі Йоль пішов разом з командою слідчих в Асоціацію. Раптом, навколо не залишилося нікого крім Джін Ву і Джу Хі.
На той час, стало зовсім темно.
Вона вагалася і обережно звернулася до нього з пропозицією. Вона дуже хвилювалася, так як він сильно відрізнявся від колегу, якого вона знала.
- Не проти погуляти разом небагато?
"Напевне, хоче щоб я дотримав слова і пригостив її нарешті вечерею".
Дуже вдало, враховуючи те, що він встиг неслабо зголодніти після всієї цієї біганини.
Джін Ву з радістю погодився.
- Чому б і ні.