Кан Тхе Сік зреагував так, ніби йому тільки-що дали раптовий підзатильник.
Ця людина рухалася на рівні з ним, з мисливцем чиєї швидкості заздрили всі мисливці його класу. І він зараз стверджує, що є Е - ранговим?
"Кого цей хлопець намагається надурити?"
Наглядач стиснув зуби перед скрегітом.
"Хоча, якщо подумати..."
Дещо у нього в голові не складалося.
« Чому він втрачає час в Асоціації, якщо справді має високий ранг?
Було відомо, що Асоціація не давала жодних перспектив. Вона - якесь мисливство дно. Вони брали той шлак, від якого відмовлялися всі гільдії і приватні команди через відсутність прибутку. Інші мисливці, найманці Асоціації отримували мізерні гроші і мало дізнавалися про них.
Тому він, мабуть, і справді належить до Е - ранги. Але він не має ні сили, ані здібності. Вони були набагато вищими.
« Не думаю, що Лже Ранговий став би працювати в таке місце.
Зрештою, залишався один єдиний, більш-менш розумний висновок.
« Пробудження після пробудження»
Він раптом згадав, що зовсім недавно верхні департаменти асоціації пройшли через справжню тряску, через наводки про перепробування.
« Я точно пам’ятаю, який щасливий був працівником Асоціації...»
Шкода, що він не запам'ятав імені. Минуло небагато часу. Можливо він відклав свій вихід до повторної офіційній класифікації, і тепер просто ходив через ну або мало-ли щоб дійсно допомогти.
Хто б міг подумати, що він зіткнеться з ним ось в той день.
Він тхірливо перевіряв список мисливців, що повинні були піти в той рейд, але його навіть там не було.
"Везе як утопленник".
По-іншому пояснити те, що трапилося було неможливим.
"Ну гаразд, просто попрошу окрему плату за цей екземпляр..."
Лізивши свої губи, він почав пригадувати події кілька днів тому.
*
Кілька днів раніше.
Кафе біля головного штабу Асоціації.
Кан Тхе Сік сів за столиком, і упустив всякі формальності відразу запитав:
« Отже, з якою справою ви до мене звернулися?»
Перед ним сидів дуже пошарпаний чоловік середніх років.
« Навіть мій наймач більше на безробітніх смахує?»
По одній думці було зрозуміло, що таким він займався вперше. Насправді він взагалі не збирався на нього працювати, але після довгих відчайдушних благаб і дзвінків, він вирішив виділити йому трохи часу.
Ніби кажучи сам з собою, чоловік нарешті відкрив рот:
- Я чув, що те що відбувається в підземельах не виходить за межі підземної землі.
Його промова була настільки тихою, що Кан Тхе Сікі довелося перепитати.
- Перепрошую?
- Тут, всі мої заощадження, - сказав він, раптово простягнувши йому оплачену книжку.
Кан Тхе Сік взяв її, без особливого інтересу, і пролив
Отже, там було приблизно два мільйони доларів.
- Навіщо ви показуєте це мені?
Кан Тхе Сік подивився на нього з недовірою. Чоловік упустив голову ще нижче, і продовжив свої розповіді.
- Один з в'язнів, за якими ви набилися над моєю дочкою. Не витримавши ганьби, та повішалася. Моя дружина захворіла від горя, і вона все ще перебуває в лікарні.
Говорив він, ледве зберігаючи гарчання.
- А той виродок, який створив це всього-лиш кілька років тому, вільно розгулює по вулиці без сліду на розпакування...рази я можу спокійно спати при цій думці?
Сказавши це, сумний батько підняв свою голову. На його обличчі були висловлені почуття гніву і гіркоти.
- Я думаю, ви повинні розуміти до чого я виду.
І він знову нахилив голову.
- Благаю, допоможіть мені, пане мисливець!
Між ними запанувала незручна тиша.
Кан притулився до спинки стільця, і задумався. Через деякий час він сказав:
- Ви знаєте, чому я став наглядачем над зэками на заміну?
- Перепрошую?
Несподівано чоловік підняв голову. Кан Тхе Сік почав йому пояснювати що він мав на увазі.
- Чи знаєте ви, що мисливці В – ранга, класифікуються як високорівні. Їх чекають всі гільдії з розпростертими обіймами. Так чому ж ви думаєте, я займаюся цим за такі копійки, замість того щоб піти до них?
- Не... не можу про це знати.
Вузьки його рота піднялися в легкій усмішку.
- Просто, я волію умирати людей, а не демонів. Обажаю просто заняття такого роду.
З цього погляду праця наглядача була його покликанням, і Божою милістю.
Таким чином він міг дозволити собі розпускати руки над мисливцями, і навіть смачно їх вбивати час від часу.
"Зрячу ти до мене прийшов, старий ..."
Змиривши внутрішню радість, Кан Тхе Сік продовжив
- Мені не буде важко викорінити комах, про які Ви розповідаєте. Однак у підземеллі будуть й інші мисливці. І боюся, що наші погляди щодо комах можуть не з’явитися. Що ж мені робити в такому випадку?
Він розчарував чоловіка. Він просто хотів помститися за свою дочку. З її відходом весь світ для нього розвалився. А ця людина лише б розважилася.
Але Кан Тхе Сікі було наплювати на його внутрішні терзани. Натягнувши свою підступну посмішку, він знову відкрив свій рот.
- У мене виникла зустрічна пропозиція: для вашої цілі мені доведеться розібратися з іншими мисливцями, але зроблю я це за додаткову плату в сто тисяч за людину. Для вас, це під'ємна ціна?