Перед великою баштою.
Маючи понад сто поверхів, здавалося, що багатоповерховий будинок пронизує небесний звід.
Ці будівлі бездарно прозвали хмарочосами.
Досить було подивитися на нього, щоб всередині живота все скручилося.
Напевно, через глибоку ніч, людей навколо майже не було видно.
Самотня вулиця наводила нудьга і створювала похмуру атмосферу.
"І все ж, не можна всі знати напевно..."
Джін Ву озирнувся по сторонах, і насунув капюшон батника на вуха.
Чи ворота відкриються, чи ні, з’являється особа, яка може викликати неслабку переполоху.
Крім того, в тому місці просто кишило пристроями відеонагляду, так що потрібно було бути надзвичайно обережним щоб вони не засікли його обличчя.
Але як би він не боявся, одна людина його все-таки просік.
« Це ще що за перець?»
Хлопець, який носив кепку і абстрактно блукав навколо будівлі в непроглядній темряві не міг не викликати підозр.
Просік його черговий в ту ніч охоронець, який учувши щось неправильне відразу ж піднявся зі свого місця.
Але будучи на пару кроків від вхідних дверей він раптом скам'яніли. Щось надзвичайне сталось.
- Н-не зрозумів...
На вулиці вибіг обхідний вартовий.
Лише секунду тому він точно побачив чоловіка, який гуляв там і раптом випарувався.
Безслідно.
А навколо ні сліду живої істоти.
Охоронець роздратовано похитав головою і пішов назад до своєї вахті.
- От чорт ...беси привидуватись почали, ось же.
Поки входив назад, він відчув щось дивне біля себе, і повернувши мимовільно голову він виявив щось, оповите сором сяйвом.
- Аа!
Бідний чоловік підсковзнувся і з вітром приземлився на п'яту точку.
- Що за хрінь тут діється, твою ж наліво!
Його обличчя зблідло від жаху.
З пустоти раптом з'явилася людська рука, а потім зникла.
Джін Ву відтягнув назад витягнуту поза руку.
« Є контакт із зовнішнім світом.»
Не так як у той час, вихід не закривався за невидимим муром.
Ключ також не зник, і спокійно лежав в кишені. А це означало, що він міг вийти звідти на власний розсуд.
« У тилу безпечно. Шлях до відступу готовий."
Він був обережним ніж ніколи, бо з таким високим рівнем він мав справу вперше.
Джін Ву зняв копошен, і озирнувся.
- .......
З ним стався феномен внутрішнього крику. Лише кілька хвилин тому він прямував до вежі, а тепер його очі сягали зовсім по - іншому.
Чи можна назвати це підземним місцем? Вид, що відкривався спереду смахівал належав до іншого світу.
Тепер перед ним стояла величезна пагода.
« Називайте речі своїми іменами. Ось це так, вежа. Першою до цієї ще зростати і рости."
Незакінчена, що росте до неба настільки, щоб кінця не було видно, вежа була оповита неймовірним темно-баговим полум'ям.
Якби не було вогню, місце могло б здаватися навіть милим.
- Гаряча вежа.
Ця назва підходила їй набагато більше, ніж мешканці Диявола.
Наш головний герой зробив крок в її сторону.
Фшшух!
З наближенням, він почав все чіткіше чути тріски полум’я вогню.
« Чи я зможу проникнути в неї? »
Це питання не могло виникнути, він був цілком природним.
Якщо порівняти цей інстанс з попереднім, створеним за концептом метро, де складність збільшувалася за один зі спуском вниз по рівнях, то слід було очікувати зростання небезпеки поверхів. Тобто, скоріше за все бос був на самому верхі.
Неможливо було порахувати, скільки часу займе зачищення такої величезної вежі.
- М?
Зупинив свій напад. Коли наближалися ворота, з'явилося щось із жахаюче сильною аурою.
Приглянувшись він побачив, що перед входом до башти дрімало, згорнувшися калачиком якесь чорне, схоже на бівало створіння.
Джін Ву з надзвичайною обережністю закликав Зуб Василіску.
Дзинь!
[Ітем: Трубчастий зуб Василіска]
Рівень складності: С-ранг
Вид: Кинджал
+ 25 до сили атаки
Ви тримаєте в руках кинджал виготовлений з трубчастого зуба василіска. Якщо ж ви задовольнили їх, то можете тимчасово паралізувати ворога і завдати шкоди. Ви можете зберігати його в Інвентарі, або ж продати у Лавці.
Ефект паралічу: Ваш супротивник позбавляється, в разі атаки, здатності рухатися.
Ефект Ущерба: Ваш супротивник починає втрачати один відсоток від своїх фізичних здібностей щосекундно.