Джін Ву вже кілька разів захотілося просто вийти звідти, і забити на все. Але йому вдавалося контролювати себе.
Демони здавались занадто слабкими. Існує чимало недоліків у захисті й розколах між ними.
При цьому мисливці, що упустили такі очевидні речі, виглядали в його очах куди більш жалюгідними. Все ж він повинен був обмежитися спостереженням і не втручатися. Це коштувало йому чимало зусиль.
Однак, незважаючи на всі недочітки, збитки команди виявились дуже малі. Це досягнення стало причиною того, що всі члени команди добре працювали.
Хто б міг подумати, що надлишок спокою занесений Хван Дон Соком перед початком рейда не виявиться блефом.
— Джин Сок, зайка, на 11 годин будь ласка!
— Эм, а нічого що вони справа нападають?
— Джун Тхе, Сонг Мин, Гю Хван! Підхопіть хлопців з правого боку.
- Так!
— Чхіль Джин, я бачу твоє розпухлее зап'ястя. Піди в кутке і відпочинь.
— Та ні, брате, мені і так норм.
— Тоді тебе, мабуть, задовольнить повернення додому після однієї зачистки в коридорі? Сядь і перепочинь, ще скільки триватиме цей рейд. Не гони коней. 16.
- Зрозумів.
Дивовижно, що вони відчували один одного. Спостерігання і взаємна турбота. У них чудово вийшло побудувати слажену команду. Щоб повчитися з асоціації, було б добре навчитися цього.
- І це працює, як не дивно. - Подумав Джин Ву, поспостерігавши за Ю Джін Хо.
Коли демон схопився щелепами за щит, він витіснив комаху пінком і підняв над нею свій меч.
Дороге лезо пройшло з лязком наскрізь, відтяючи голову.
Непогано викрутився, як для новачка D-ранга.
« Відсутність здібностей або досвіду можна компенсувати за допомогою доброї зброї»
Як правило, мисливці не дуже зі шкіри лізли, щоб дістати добру зброю. Часто полювали на артефакти.
Раптом їхні очі зустрілися, і Джин Ву показав юнцю своє схвалення? Піднявши свій великий палець вгору.
- .......
У хлопця була така сильна жадоба визнання в очах, що Джин Ву нічого не міг з собою вдіяти, і похвалив його. Він відразу відвернувся від них, але був дуже щасливий.
Так чи інакше, незабаром запекла битва мало-малому почала підходити до кінця.
Хван Дон Сок, розійшовшись з усіма ворогами поблизу, невтомно давав турботливі вказівки.
— Не забудьте демонічні кристали! Розділяємо рівно, на дев'ятьох. Не шахраювати!
— Ага.
— Цього разу я став сам себе неперевершеним.
— Не ты один, не знаєш.
Підтримуючи радісний вигляд і настрій, Хван Дон Сок відійшов від інших та наблизився до Джін Ву.
- Божечки, щоб ми без вас робили.
- Перепрошую?
- Ви були тим, хто перший помітив і вчасно попередили нас про те, що монстри атакують зверху. Але як ви це зрозуміли?
- Інтуїція ..., напевно.
І він практично йому не збрехав, просто пропустив той факт, що його інтуїція називається сенсорикою, і це статус якого він багато підвищує.
— Серйозно? Ну значить, ваша інтуїція врятувала нас сьогодні. Уявіть собі, що ви не помічаєте їх вчасно. Фу-ух.
Ці слова Джін Ву стискалися від серця.
Тим часом один з мисливців що пішов шукати, де ховаються позосталі демони покликав Хван Дон Сока жестом.
- Брат Хван, тобі обов'язково потрібно це побачити.
Всі стовпилися в одному місці. Там же поквапився і їх лідер.
- Ну і що там?
— А ці маленькі з дивами виявилися.
Коли Хван Дон Сок досягнув інших, вони відійшли в сторону і перед ним відкрилася дорога. Він підійшов ближче, сів на коточки і почав озиратися. Скільки він не дивився, нічого з поруч геть вихідні від так і не помітив. Куди не глянь, всюди розчленовані трупи гігантських комах.
- Що тут дивного, я не зрозумів?
Хван Дон Сок похитав головою в замішанні. Один з найближчих мисливців вказав на ногу одного із комах.
— Тут. Цей шрам не наших рук справа?
... 0.
Цього разу обличчя лідера не могло зберігати тривалий спокій і зморщуватись. Після тривалого мовчання і роздумів, він заявив:
- Схоже ...наслід від укусу.
— Вам теж так здалося? І це не поодинокі рани. Дивіться, і на цьому теж. І цей. А також тут, і тут. Цьому хлопцю з м’ясом вирвали крило. Здається мені, що щось їх гарненько потріпало ще до нашого приходу.
Тінь глибокої збентеженості лягав на їхніх обличчях. Без сумніву, вони вважали, що їх ворогам вдалося здобути перемогу до абсурдності.
- Бути не може... значить є ще й інші. І, очевидно, ми не були єдиними ворогами цих істот.
Відразу після цієї фрази, погляди Хван Дон Сока і ще кількох мисливців попрямували до Джін Ву. Вони подивилися на нього, і відразу ж відвернулись, коли він зрозумів, що його увагу привернула їхня увага. Побачивши це, Джін Ву переконався у правдивості своїх припущень.
« Як я і думав...»
Він з самого початку виявився правий.
Рухи декількох з них були занадто вологі, навіть для мисливців С-ранга.
Крім того, йому було соромно за свої жертви і навіть без поранень.
Чи це можливо без лікування?
Наскільки б здібними мисливцями вони не були, ймовірність зазнати невдачі ніколи не була рівною нулю. Трохи раніше, вони ледь померли через свою ж недбалість і раптом все закінчилося перемогою.
Картина почала виявлятися, і кутки рота Джін Ву піднімалися в усмішку.
« Ну що ж там... Ще невідомо хто використовує."
