« Означає 20 золотих»
Користуватися цим золотом він не мав можливості не тільки в реальному світі, але навіть у самій системі так-як не дійшов до тієї стадії, коли йому можна було користуватися повними послугами лавки. Не дивно, що він не міг себе змусити сприймати його за гроші.
« І чого ти чекав? Хіба можуть дати щось справді корисне в підземеллі E-класу?»
В принципі це була основна відмінність між звичайним підземеллям і тим, що називалося інстансом.
Але той, хто не знав напевно Джін Ву, у якого більше не було можливості збирати вовчі клинки, підняв свою руку до лоба.
- Вся ця затія від самого початку була сповненою головним болем...
Повністю побоюючись, він вирішив повернутися назад. Він цікавився тим, яку цінність ці двадцять золотий. Але він не бачив сенсу втрачати час, блукаючи в темному захмарному метро у пошуках прихованого кудись тварин, щоб виривати їх зуби.
Але йому варто було повернути за ріг, як його знеохотився. Проблема розв'язалася сама:
— Гррёр!
Очевидно, мертві райкани мали зібратися разом, щоб помститися за своїх родичів! Обличчя Джін Ву розцвіло збудженою посмішкою. На перший погляд їх було не менше двадцяти.
— Еврика!
А хіба це слово доречно в такій ситуації? Та пофіг. Головне, що він зміг висловити його зростаючу радість.
Джін Ву міцно стиснув руку свого меча.
- Не хвилюйтеся, хлопці, я вирву ваші зуби настільки ніжно, наскільки це можливо.
Коли ви бачили кровожерливого погляду чоловіка, який був пожадливим до грошей, м'ясисті райкани застигли в короткий жах, наче перелякані маленькі щенята.
У той момент Джін Ву з розігнався на них.
***
[Ви підвищили рівень!]
[Ви підвищили рівень!]
[Ви підвищили рівень!]
Рівні росли все швидше і швидше.
У результаті він підніс свій лютий до сьомого поверху, обшаравши весь перший поверх цілою і розробляючи масовим вигубленням Райканів.
Разом він проскочив цілих п'ять рівнів.
Відразу після того як він зловив останнього живого звіра, який до самого кінця намагався втекти, вискочила дивне повідомлення:
[Поздоровляємо, ви отримали титул: Вбивця вовків]
— Титул?
Титул: Вбивця вовків
Ви наловилися в полювання за вовками, за що і були нагороджені цим званням. За час бою з звіроподібними монстрами ви всі ваші показники будуть підніматися на 40%.
Прокинувшись побіленим поглядом, він помітив зміни поряд з рядком титулів.
Ім’я: Сон Джин Ву
Рівень: 7
Клас: немає
Титули: Вбивця вовків
HP: 766
MP: 81
Втома: 3
[Характеристики]
Сила: 37, Виносливість: 16, Левість: 16 Інтелект:
(Очки розподілу: 0)
[ ум ]
Пасивні:
(невідомо) (Макс. LVL.)
Сила волі - 1 рівень.
Активні: швидкий біг - 1 рівень.
Підсилення у бою з звіроподібними монстрами. Приємний маленький бонус.
Навіть якщо він поширювався тільки на одного типу противників, то 40 відсотків прибутків до показників не могли бути незадоволені.
« Існує досить багато демонів, схожих на тварин. Цікаво, що на них ця акція поширюється? "
Якщо так, то він міг би забезпечити собі добру роботу — вбити демонів під час рейдів. Але й без цього прибуток був зовсім безглуздим.
« 34 вовчі клинки, два старі кинджали, один костюм для подорожей, і камінь повернення.»
Іноді, при вбивстві вовків з їх шлунку виникали якісь предмети, але не завжди вони виявлялися чимось корисним. Старі кинджали мали меншу силу, ніж у меча литого.
Продавши все, що було зібрано в лавці, він отримав виручку понад тисячу золота:
[ Доступна сума: 1060 золота ]
"...та розмислу то?"
Хоч би скільки грошей було там, він не мав можливості дозволити собі втрачати на той момент.
Джін Ву продав усе. З усього знайденого він залишив у себе лише камінь повернення. Цей камінь був би дуже доречний в той час, коли він борсався на вівтарі у підземному храмі, без можливості втекти. Озираючись назад, мурашки пробігали по всьому тілу.
Раптом дорога закінчилася. Він дійшов до драбини, що веде вниз на другий поверх метро. У своїй долоні він стискав камінь.
"Держати курс вперед, або ж відступити і повернутися."
Був би він минулим собою, він без роздумів б кинувся на пиріжок. Незчисленна кількість разів він ліз у рейди рівня набагато вище свого, і якимось чином вмучився залишатися живими, та без будь-яких серйозних травм. Інші називали це чудом, але він знав, що рятували його розумову і природність.
Але зараз все було інакше. Йому просто не хотілося повертати з шляху. Щось йому говорило, що відступи він зараз, іншого шансу покращити своє життя йому більше не випало б.
— Ну, не змиваємо на півдорозі. Нічого страшного, якщо зайвий раз облажаюся.
Джін Ву поклав камінь у кишеню, і веселою ходкою почав спускатися до другого рівня метро.