Нам Ґун Хі Вон пізно зрозумів, що хтось увійшов до кімнати і відразу ж підхопив меч. Він діяв швидко, але він і сам знав, що занадто запізнився. Але він не відчував того, хто знаходиться за дверима. Нам Ґун Хі Вон нахмурився і втупився у темряву.
— Я прийшов привітатися, — почув голос із темряви.
Він пам’ятав цей голос. Нам Ґун Хі Вон здивувався, опустивши меч.
— Король копій?.
Почувши таке припущення, Сун Мін розсміявся. Нам Ґун Хі Вон побачив, як той виходить з темряви і посміхнувся.
— Ні, я точно не Король Копій... Щось прозвищ у мене розійшлося останнім часом.
— Ніче тебе частіше називають "Повелитель Магії", так?
Сон Мін дуже посміхнувся. Його так називали через те, що він розібрався з Мусином і Воль Ху біля стін фортеці.
- Вони нічого не знають.
- Тобі й правда таке прізвисько не підходить, але ось ... і підібрати підхоже я теж не можу. Чи є у цьому світі хтось, кому більше підійде ім'я "Повелителька Магії"?
- Ти настільки погано про мене думаєш?
— Проблема не в тому, що я думаю про тебе, — нам Ґун Хі Вон був серйозним.
Він знав, що Сун Мін не ставиться до нього вороже. Гун Хі Вон досяг високого рівня, але майже не дотягувався до Суна Міна. Якщо не настільки сильну людину називати "вивелицем магії", то кого?
- Що ти тут робиш?
— Хіба я вже не сказав? Я прийшов привітатися. Ти став головою родини, але я не зміг вчасно привітати тебе.
— Не варто... Але я був здивований, бо нам Ґюн Хі Вон відкашлювався.
Пам’ятаю минуле. На шляху до Шаолінь Сан Мін був енергійним і впевненим у собі хлопчиком.
« Я дуже змінився» — Шан Мін гірко посміхнувся.
Нам Ґун Хі Вон захистився і запитав:
- Може чаю? Чи алкоголю?
— Нет, все в порядке. Я просто заглянув ненадовго.
- А я ось багато чого від тебе хочу почути...
— Наприклад?
- Хіба Чорний Дракон не був з тобою?
Сон Мін мигцем поглянув на нас Гун Хі Вон. Він знав, що він збирається запитати. Його цікавило, що сталося з оточенням Сун Міна.
- Ти віриш мені? — запитав Сан Мін.
Мурим прознав, що Мо Ен Со Джін і Че Галь мертві, а наказ їм віддав Чорний Дракон. Нам Ґун Хі Вон, почувши питання, ненадовго замовк.
- Тільки якщо ти не збираєшся брехати.
- Вороги Мо Ен Со Джін мертві.
- А Чорний Дракон?
- Він живий. Але осад від того, що його використовували, залишився.
— Я про це не питав, — сказав нам Гун Хі Вон, і Сан Мін зітхнув.
- А що тоді?
— Що?.
- Я кажу правду, нічого не приховуючи, але можеш думати що хочеш. І, попереджаю, якщо ти все ще не відмовився від помсти, то все закінчиться твоєю смертю - без емоцій проговорив Сун Мін.
Це правда. Нам Ґун Хі Вон, хоча і є майстром на межі вищості, але він слабший за Чорного Дракона десять років тому. Так що якщо зараз розв'яжеться битва, то він точно помре.
- Можеш сам подивитися.
Сон Мін підніс руку до голови і витримав частину своїх спогадів. Нам Ґун Хі Вон подивився на кульку, яка наближалась до нього і стиснув губи, прийнявши численні спогади. Світло зникло і нам Ґун Хі Вон просто застиг на місці.
— Ха-ха-хо... — Нам Гун Хі Вон без емоцій розсміявся. - Хочеш... щоб я повірив у це?
— А у мене є причини брехати?
Почувши запитання Сан Міна, нам Ґун Хі Вон більше не сміявся. Він зрозумів. Сан Мін не брехав. Чорним драконом керував медіум і святий дух. Керівник Чон Ве Чан Мусин помер, а медіум втратила своє тіло.
— Ха-ха... — Нам Ґун Хі Вон кілька разів посміхнувся, піднявши погляд у стелю. - Дякую, що врятував її душу...
Він закрив очі. Сан Мін звільнив усі душі, що знаходяться в бібліотеці. Серед них була душа Мо Ен Со Джин. Нам Ґун Хі Вон більше нічого не говорив і не думав про помсту. Сун Мін з сумом у погляді подивився на нього і розвернувся.
— Шлях бойової душі... — Пробурмотів нам Гун Хі Вон слідом Сан Міну. — Чи зможу я також зійти на нього?.
Нам Ґун Хі Вон, який позбувся помсти, не згасло. Сан Мін розслабився і обернувся до нього.
— На шлях може поступитися кожен, хто заслуговує цього.
Ці слова нам Ґун Хі Вон посміхнувся. До цього моменту він жив заради помсти, але зараз у нього пропала конкретна мета. Тепер йому потрібно було нового.
— Дякую, — нам Гун Хі Вон низько вклонився. — Правда, спасибі...
Сон Мін послухав слова вдячності і вийшов з кімнати нам Ґун Хі Вон.
***
— Лі Сан Мін.
Сон Мін зустрівся з ним біля гори, по дорозі, що відклався в його пам'яті. Неподалік від себе він побачив Джі Хака. Він все ще не відростив волосся, а очі, здавалося, стали ще більш глибокі і чисті.
— Давно не бачилися, — сказав Сун Мін.
Джі Хак вклонився йому у своєму стилі. Він не відчував ані краплі злоби, ні напруженості. Єдине, що Сун Мін відчував - це те, чим він володіє. Він знав, що Джі Хак досяг кордонів вищості, але його сила була набагато вищою, ніж думав Сун Мін.
- Ви знали, що я прийду?
- Я знав, що прийде гість.
Сон Мін не попереджав посла про те, що він збирається прийти, тому відчув цікавість і подивився на Джі Хака, а той розсміявся.
— Він як завжди повний сил.
— Ладно. Бачу, і у вас все добре. Насправді, я трохи здивувався.
— Тільки не соромтеся мене, — посміявся Джі Хак. — Ви справді чудова людина. Я навіть не уявляю, як сильно мені треба піднятися, щоб досягнути Вашого рівня.
— Просто багато сталося.
За розмовою вони піднялися на вершину скелі, де стояв посол, і Джі Хак, склавши руки перед собою, вклонився.
- Я піду.
— Да.
- Якщо зможеш... - Приходьте ще.
Сан Мін посміхнувся.
— Ладно.
Джі Хак посміхнувся у відповідь і відступив назад.
Сан Мін стояв перед темним входом в ущелину. Він відчув запах Шаоліня. Його не було тут більше декількох десятків років. Насправді, було не дивно, якби посол за цей час помер, але таких новин він не чув.
- Ви збираєтеся стати живим Буддою? — запитав Сан Мін, заглянувши в ущелину.
Після його питання зсередини почувся сміх. Голос звучав старо, але ще чистіше, ніж раніше. Сан Мін посміхнувся.
— Але тебе можна назвати нелюдям, чи не так?
— Я відрізняюся від інших нелюдей.
— Це тільки на словах. Так навіщо ти прийшов?
— Добре поживаєте? Я зайшов привітатися.
— С пустими руками?
Сан Мін посміхнувся.
- Що мені робити?
- Хе-хе, так і бути, ти можеш приходити без всього. Але ти повинен пообідати зі мною.
Сан Мін усміхнувся. Після того, як він колись пішов, він більше ніколи не з'являвся в Шаоліні. Але це місце мало декілька значень для Сун Міна. Він все ще пам'ятав, як колись навколо співали цикади. Зараз, на жаль, тут було тихо.
- Багато сталося.
- Так Ви знаєте...
- Темрява нарешті спала. Я знаю, наприклад, те, що небо змінилося. Мабуть, до цього моменту нічне небо наповнювали не зорі.
- Вам не подобається теперішнє небо?
— Справжні зорі гарні, — посміхнувся посол. - У якийсь момент я перестав чути голос святого духу. Про це я зовсім не шкодую.
Посол продовжував усміхатись, але Сун Мін не розповідав йому про це.
— Про тебе ходить багато чуток.
— Ви вірите їм?
- Хе-хе, ти про ті смішних чутках, де тебе називають "Повелитель Магії"? Ну, як сказати, поки що віриться з трудом. Не знаю навіть, що повинно статися прямо в мене на очах, щоб я повірив цим чуткам.
Сун Мін розумів, що значать слова посла.
— Якщо ти дійсно хочеш стати Володарем магії, то чи буде хтось у світі, хто зможе зупинити тебе?
- Я не думав про це.
— Якщо нічого не створиш, то можна вважати, що врятував світ ще раз. І хоча про це ніхто не дізнається, — сказав посол і на короткий час замовкнув. Тоді він запитав: « Чи ти все ще хочеш стати цикадою? »
— Я ніколи не мав такої бажання.
— Ну а ким ти хочеш стати, якщо ні Володар Магії, ані цикада тебе не влаштовує? А, хочеш стати драконом і полетіти?
- А що толку? Мене влаштовує те, що я можу ходити по землі.
Почувши відповідь Сан Міна, посол знову розсміявся.
Ти дуже змінився.
- Тому що багато чого сталося.
- Що скажеш про Джі Хака?
- Думаю, він чудовий. Я бачив Чон Мёна з шаманства і Джи Хак піднявся вище нього. Думаю, він вже зараз може очолити фракцію.
- Це точно ні.
- Ну, тут можна посперечатися.
- Вислухай мою просьбу?
- Давайте спробую.
Посол зітхнув.
— Не становись Повелитель Магиї.
— Ладно.
— І якщо можливо, стань метою для Джи Хака. Шаолінь більше не може його чому-небудь навчити.
- Скажу, щоб приходив до мене.
— Добре, - сказав він, а через деякий час доповнив: — Дякую.
Сан Мін усміхнувся. Він опустив голову і повільно розгорнувся, після чого зник високо в небі. Це сталося з таким звуком, що могло здаватися, ніби навколо запелі цикади.