Вже надто пізно впадати у розпач. Він розумів, що розпач нічого не змінить. Ви Джі Гюн багато чого взивала на свої плечі, так само зробив і Сун Мін. Для того, щоб дістатися до цього місця він через багато пройшов, і про все це пам'ятав.
Все почалося в попередньому житті, і все, що відбувалося з Сон Міном було зроблено для того, щоб обманути святого духу.
"Знаю".
Якби все йшло так, як передбачалося, то Сан Мін мав би померти від рук Ві Джі Хюн. Сун Мін не був дурним і навіть здогадувався про це.
Святий дух не знав про існування ключа, як і Сун Міна Пожирач. Камінь з минулого життя став ключем і подарував йому ще одне життя. Сан Міну було передначертано одного разу стати Пожирачем, а Ви Джі Хюн ... вона противник кінця. Якби Сан Мін став Пожирачем, то Ві Джі Хюн б у кінцевому підсумку нічого не залишалось, крім того, щоб його вбити. Але, як виявилося, ні святий, ані темний дух не змогли втрутитися у долю Сун Міна.
« Я повинен був померти від твоїх рук».
Але все змінилося. Через Ві Хюн змінилося. Вона не могла прийняти той факт, що Сун Міну призначено прокинутися Пожирачем і через темного духу передала йому зброю. Завдяки цьому Сун Мін знищив Пожираеля і звільнився від долі.
"Благодаря тобі."
А це означає, що він не має права впадати у розпач. Він не міг впадати у розпач, поки перед ним стояла спасла його Ві Джи Хюн. Вона змушує його піднятися настільки високо Ві Джі Хюн. Вона зробила все для нього Ві Джі Хюн.
— Чи ти дійсно хочеш врятувати цей світ, — Сан Мін раптом згадав діалог з Авелем - і не через почуття провини перед Іль Чоном? Чи, може, турбуєшся про те, що ти сам ведеш за собою кінець?
— Навіть якщо і так, то це погано?
Сун Мін відповів запитанням на питання і Авель розсміявся.
— Не-а. Яка різниця? Якщо ви щиро готові ризикувати своїм життям, щоб уникнути кінця, чому б ні.
— Я щирий.
Авель віддав своє життя заради магії Грейс, але сувій зрештою виявився обманкою святого духу і не міг запобігти цьому. Авель хотів зв’язати кілька світів для зміни долі, але це від самого початку не здавалося можливим. Проте Сун Мін не вважав смерть Авеля даремною, бо їм принаймні вдалося позбутися Кім Джона Хьона, який був однією з причин кінця.
« » Але ти ж впораєшся? »
Перед смертю Авель уявив собі Сан Міну питання, на яке той не міг відповісти. Тепер він міг зробити це з цілковитою впевненістю.
« Я щирий».
Він не заперечував, що робить це з почуття вини. На його плечах лежав тягар відповідальності. Сан Мін стояв тут і зараз тільки тому що кілька людей померли, даючи йому таку можливість. Божевільний Диявол, Ян Іль Чон, Авель, Ком СОН, Король Копій та інші. Навіть якщо не смерть, їхня щирість у бажанні зупинити його вплив на інших людей була дуже негативною.
Він подумав: « Ти дійсно хочеш зупинити кінець, дивлячись на Ві Джі Хюн. - Якщо вже я щирий, то ти і подавно. Я знаю тебе, я дуже добре."
Тож, маючи щире мислення, він не міг упадати в розпач. Він бачив, як інші занепадають духом. Коли Пек Сого дізналася про кінець, Сан Мін обняв її і сказав:
— Я зупиню конец. Ви врятували мене, а я врятую всіх інших від кінця. Тому не думайте, що ваше життя марне. Я доб'юся того, щоб світ став спокійним, як Ви завжди і мріяли. Хоча я не зможу викоренити все зло, але його точно буде менше. Тож не впадайте у відчай. Беріть приклад з мене.
Він згадав гучний сміх Дженіелли під повною місячною. Вона продовжувала питати у нього, чи зневірився він, але Сан Мін не відповів їй до самого кінця.
« » Живи чесно щодня. Так, щоб потім не шкодувати Я сказала Осла.
« Навіть якщо у тебе один раз з'являться думки відступити від віри, то до неї легко повернутися», говорила Муші.
« Не впадай у відчай. Не дозволь себе зламати. Не вмирай» - слова Ходжу засіли у нього в голові.
« » Роби як хочеш. Роби як вважаєш потрібним і ні про що не жалів, як це робив я » — написав йому Ян Іль Чон у заповіті.
Так, все це зробило Сун Міна тим, ким він зараз є, змушуючи його рухатися далі.
У нього нічого не було: ні таланту, ні підтримки — нічого. Спочатку він був просто найманцем С-ранго, який і сподіватися ні на що не міг. Він був простим школярем, який не любив вчитися і хотів школу в Інтернеті.
"І тепер я тут."
Тепер він не найманець С-ранга, який загине через кінець світу. Він пережив багато всього, щоб опинитися тут.
« Я нічого не мав, але зміг отримати можливість прожити ще одне життя і тепер я тут."
— А поруч зі мною - ти.
« Я знаю тебе. Знаю тебе, який ніхто не знає. Знаю, як ти червонієш, лежачи в моїх обіймах. Знаю, що ти можеш смішити, але при цьому легко соромишся. Я знаю, як ти любиш квіти і метеликів. Знаю, що ти тільки прикидаєшся незалежною, але насправді тобі самотньо. Знаю, що тобі хотілося б повернутися до простого життя."
Сан Мін завжди йшов позаду неї.
« Все тому, що я сам того хотів. Я хотів, щоб ти завжди була сильнішою за мене, так, аби я міг і далі йти по тебе. Я вважав пожадливість бажанням стояти поряд з тобою або ж обігнати тебе. Так, з моменту того розлуки в Дженабісі у чотирнадцять років, я відчув таке бажання. Насправді, мені було просто страшно. Я боявся, що ти перестанеш дивитися на мене, якщо я стану сильнішим".
Яка дурниця. Навіть смішно. Сан Мін знав, що Ві Джі Хюн не така людина.
« Я ненавидів це в собі. Мені подобалося, коли ти була сильнішою. Нам просто треба йти за тобою".
Але тепер все було по - іншому. Сан Мін тримав у руках спис. На душі було спокійно.
« Я нічого не мав, але в результаті багато хто побачив і навчився. Це і є я, і я не можу впадати у розпач. Я не маю на це права."
Ві Джі Хюн розставила руки. Розмаїття наповнювало квіти і між них полетіли метелики. Дівчина цілилася в Сан Міна, при цьому відчуваючи щось дивне. У її зруйнованій свідомості випливали уламки спогадів. Старих спогадів. Через те, що відбувалося в минулому, їй довелося прийти сюди і стати вбивцею, так що виринають спогади жахали її.
Від тіла пахло кров'ю. Ві Джі Хюн вже втратила себе, тому вона ні про що не думала і просто стримувала всі емоції. Але з людського погляду це ставало дедалі важче. Він говорив дивні слова, їй не хотілося бачити його перед собою.
Хотілося просто убы...
Чи це правда? У голові запанував хаос. Вона намагалась не вдумуватися — сховатися від почуттів легше. Вона ні про що не шкодуватиме.
Квіти та метелики — улюблений пейзаж Ві Джі Хюн. Сун Мін наближався до нього. Розташовані квіти почали приховувати її тіло. Сан Мін побачив це і підняв спис.
« Чи зможу я? » — подумав він.
Так Сан Мін думав в кожен вирішальний момент. У більшості випадків він не був впевнений у своїх діях, тому що...
- До цього у мене нічого не було.
І кожного разу він просто говорив собі, що повинен зробити це. Те саме він зробив і тепер. Сан Мін посміхнувся. Йому здавалося, що час зупинився і все навколо застигло. Просто його рухи були настільки швидкими, що час не доспівав за ним. Сун Мін пронісся в бік квітів і метеликів, а як тільки добрався до них, почав розкидатись по сторонах, пробираючись до Ві Джі Хюн.
— Не подходи... — Пробурмотала вона, сама того не помічаючи.
Вона махала руками, перегороджуючи Сан Міну дорогу. Той не зупинявся і вкладав усі сили у копальню. Відстань між ними швидко скоротилась.
"Навіть те, що не належало мені спочатку і я перейняв в інших людей, тепер стало мною".
— Не подходи... — погляд Ви Джі Хюн задрижав. У свідомості щось піднімалося, а в грудях билися емоції. Це зробило її слабкою перед святим духом.
— А-а!
Ци Ві Джі Хюн зазнала поразки, і Сун Мін закричав. Він використовував руйнівну силу і магію драконів, щоб підривати її свідомість.
Запах крові.
Ві Джі Хюн надихнула і відступила назад. Але Сан Мін став тільки ближче.
« Я завжди слідував за нею, але боявся стояти поруч."
Зараз же Ві Джі Хюн перестала бути ціллю Сун Міна. Вона й сама не хотіла залишатися ціллю.
Друг? Цель? Щось більше? Товариші? Или... Все разом?
Нет-нет. Не час думати про це.
« Зараз я сильніший за тебе»
Сила, що могла зупинити Сун Міна, зникла і він продовжував рухатися. В якийсь момент він опинився прямо перед Ві Джі Хюн. Вона прикусила губу і зібрала перед собою руки, але спис Сан Міна був швидший. Величезний потік сили відісув Ві Джи Хюн назад. Вона надихнула і розкрила захист. Було запізно відмовлятись, тому треба було просто протриматися у захисті. Разом з цим вона вирішила нападати. Світло на кінці списа Сун Міна погас і Ві Джі Хюн закричала зубами.
— Нет... — тихо пробурмотала вона. - Я не можу програти. Якщо я програю, я ...
— Все нормально, - Сан Мін обірвав її. - Ти можеш програти.
У справжньої Ві Джі Хюн не було права програвати, тому на її обличчі з'явилось непорозуміння.
— А...
Її очі затремтіли, створений нею світ зник. І квіти, і метелики. Вона поклала в Ци всі сили, але вона просто розчинилася. У цей момент в опустеленої свідомості Ві Джі Хюн сплив чийсь образ. Той, хто завжди слідував за нею... Той, хто завжди хотів її.
— Зрозуміло... — тихо пробурмотала Ви Джі Хюн і закрила очі.
Так само як світ, який вона створила, був повністю знищений і в захваті від того, що́ з нею сталося. На зміну йому прийшов світ, в який вона хотіла повернутися: захід сонця, квіти і метелики. І він. Той, хто чекав її весь цей час.
- У якийсь момент... Ти був попереду мене.
Ві Джі Хюн злегка посміхнулася і її руки безсило впали вниз. Коп'є Сан Міна завмерло прямо перед грудьми дівчини. Він перевів дихання і опустив його вниз. Ні, він зовсім прибрав спис і обома руками схопив Ви Джі Хюн за обличчя, погладячи її щоки великими пальцями.
— Дякую, — сказав він. — Що я робив для цього?
Зрачки Ви Джі Хюн задрижали.
Ти робила це заради мене, хоча твоя свідомість ослабла.
- Я програла...
- Це нормально. Я ж обіцяв, що якщо ти не впораєшся, то я буду поруч. Ти ні в чому не винна.
Від цих слів плечі Ві Джі Хюн затрегли. Її очі проступили сльози і скакали по щоках.
— Да...
Вона прийняла свою поразку. Це була її доля, і якщо вже так вийшло, їй нічого не залишалось, крім як прийняти свою поразку і те, що вона не може нести за це відповідальність.
- Дякую... - Вона тихо проговорила з Сун Міном, міцно обійняв її.
Вона не була металевим стрижнем. Вона була простою людиною.