Король Копій, що повалився на землю, дещо піднявся. Ноги тремтіли, а живіт зводив від жахливого передчуття. Хоч би скільки він намагався згладжувати кров, вона продовжувала підступати до горла. Через зламаний ребра стояти на ногах було важко. Він майже що не рухав лівою рукою, а більша її частина була в порізах від кігтів. Проблема полягала не в самих ранах, а у яді. Король Копій опустив на руку погляд і цокнув мовою. Покривши порізи, отрута бурила на поверхні його шкіри і поступово піднімався вгору. Тереза може його відчистити, але зараз не час для цього.
Джу Вон став на ноги вдалечині. Скільки вже раз Король Копій всадив у його тіло спис, а все без сенсу. Він бив і його серце, і голову, але він піднімався на ноги, ніби нічого не сталося.
Король Копій розсміявся і подивився на ліву руку. Він більше не міг тримати нею зброю. Якщо він нічого з нею не зробить, то отрута продовжить поширюватися по всьому тілу. Наступним пунктом зарядження стане плече.
Він відчував жахливий біль. Звичайно, вона не йшла ні в яке порівняння з тим, що він пережив на горі Муші, але йому було дуже боляче знати, як отрута може поширюватися по всьому тілу.
Король Копій схопився за ліву руку і зламав її прямо біля плеча, при цьому він відразу ж зупинив кров. Від несподіваного вчинку голова готова була вибухнути від болю, але він міг це витримати. Він не збирався зараз втекти і шукати Терезу, щоб та врятувала його від отрути. В цілому не можна бігти в цьому бою. Він у що б не було збирався просуватися вперед. Король Копій вважав Джу Вона найбільшим противником тих, з ким він боровся. Десять років тому він був сильніший за Мусіна.
Король Копій оскалився і розсміявся. Джу Вон теж розсміявся, дивлячись на противника, який сам відірвав собі руку. Після смерті Хо Вона він завжди відчував хандру і нудьгу, але цей бій змусив його забути про це. Король Копій визнав Джу Вон, а ЮВАН визнавав його.
— Ти такий гарний, що буде шкода вбивати тебе, — пробурмотів перевертень і сміявся. — Дженіелла сказала привести тебе живим. Але достатньо лише вдихати.
— То навіщо ж використовувати отруту?
— Твоя зброя - спис, а моя – отрута. Ти маєш щось проти? — З насмішкою запитав він у відповідь.
Якби Король Копій теж використовував отруту, то Джу Вон би не заперечував. Потрібно використовувати всі доступні засоби. Вони ж не хлопці з вулиці, які вирішили побитися на палицях. Зараз вони билися на смерть.
— Ні, нічого. Король Копій розсміявся і міцно стискав спис однією рукою.
Через те, що він раптово втратив руки, він загубив баланс і йому довелося кілька разів помахнути списом для тренування. Джу Вон не став першим підходити до короля Копій і не квапився закінчити бій. Він насолоджувався тим, що відбувається. Хоча він все ж розумів, що бій скоро закінчиться. Король Копій є видатним противником, але навіть переможцем у цьому бою стане він Джу Вон. Так вважає б кожен.
Король, який втратив ліву руку Копій, вже вимучився і перевертень був досі пильний. Він трохи підвівся, але не більше. Джу Вон навіть жалкував, що його ворог був лише слабким. Якби він був нелюдом, то міг би трохи довше насолоджуватися боєм.
Король Копій не думав про програє. Він краще за всіх знав, що його тіло знаходиться не в поганому стані, і що через відірвану руку він не зможе використовувати спис обома руками. Його голова жахливо кружляла через кров, а кістки в деяких місцях були переломані, тому рух виявилося важким. Але він аж ніяк не пов’язував все це з поразкою. Він все ще може битися. Коли він відчуває біль і смуток, то не почувається ні страху, ні розпачу. Єдине, що він відчуває - веселощі від постійного бою.
Король Копій підняв ногу і ступив вперед. Він використовував усі засоби, які тільки знав і тренувався протягом усього життя. Хоча він і слабший за ворога, його знання дало можливість їм стати на шлях бою. Якби Джу Вон був звичайною смертною людиною, то бій вже би давно закінчився перемогою Короля Копій.
— Цього мало, — пробурмотів Король Копій, прикусюючи губу.
Для того щоб справитися з Джу Воном, йому мало тих технік, які він витримав за все життя. Король Копій міцно схопив зброю правою рукою.
"Тільки вперед." На його поблудневій обличчі з'явилася усмішка.
Десять років тому Мусин і Ян Іль Чон були для нього на такому високому рівні, що він не зміг би навіть втрутитися. Іль Чон, який міг перемогти Мусіна, використав техніку, на яку король Копій втратив вічність, але в кінцевому підсумку йому відкрився зовсім інший світ. Король Копій хотів доторкнутися до цього світу.
За останні десять років йому здавалося, що він нічого не вартий. Він не став набагато сильнішим і не досяг нових висот. Чорний Дракон говорив йому не гнатися за журавлями в небі, ні до чого хорошого це не приведе, а якщо не пощастить, то він і зовсім може отримати травми на все решту життя. Так і сталося. Можливо, він знав, що це станеться, але намагався робити те, чого йому не під силу.
Коп'є в його руках було важким, а кінець став питанням часу. Неподалік від них пролунав вибух. Цей звук означав, що Дженіелла почала бій. Джу Вон не міг втручатися в її бій, але все ж йому хотілося подивитися на цей бій перш ніж він закінчиться.
Оборотень почав наближатися. У короля Копій затуманився розум, а в кутках очей стояла кров, яку він не протирав. Тепер він не відчував потреби бачити щось своїми очима: у нього розкрилися почуття. Він відчув, як вітер торкається його шкіри, а потім кінчика носа. Його спис відновився і від нього пахло металом та олією. Воно було важким. Він уже звик до цього, але це було зовсім по - іншому.
« Ти завжди був таким важким? »
Король Копій став самим списом. Він вже і забув, чому взагалі схопився за зброю. Хоча це не важливо. Важливо, що він продовжує йти. Рано чи пізно він доб'ється того, що хоче. Головне не зупинятися.
« Ти ж думав, що виграв? »
Король Копій звик до битв. Людське тіло було не таким міцним, як у монстра. Він не міг втратити голови, вирвати серце, а потім просто повернутися. Джу Вон міг повертатися до життя за рахунок свого тіла, і Король Копій розумів це. Його ворог майже не захищався. Якщо він не міг легко ухилитися від атаки, то просто приймав її. Він звик до полювання на людей. Його способи не підійшли б для полювання на нелюдей, але ось для людей вони ідеальні.
Джу Вон знав, що удари Королів Копій не стануть для нього смертельними. Неважливо, наскільки сильний і швидкий його противник, він просто відновиться. Його спис неспроможно вбити Джу Вона. Вони вже і так витратили багато часу. Король Копій встиг за цей час вимотуватися і відрізати собі руку. Джу Вон буде переможцем. Іншого висновку немає.
« Це той дурень визнав мене противником і прийшов убити мене»
Король Копій теж не зупинявся і йшов, виставивши вперед вістря. Він не був упевнений у своїй перемозі. Якщо пощастить, то все вийде, якщо ні. Він не шкодував, бо доклав усіх зусиль. Губ короля Копій задрижали, і він посміхнувся. Як далеко він зможе зайти?
« Куди я йду? І чи є в цьому сенс?"
Він відштовхнувся від землі, ніби розкрив крила, і летів до Джу Вону на всіх вітрилах. Поворот його пейзаж почав викривлятися. Король Копій бажав всього одного.
Коп'є в руці було важким, але у якийсь момент вага зник. На мить він навіть замикався у тому, що тримає в руках.
« Це точно спис?»
Відповідь очевидна. Король Копій, стискаючи зброю в єдиній руці, точно не знав, що ж він тримає, але сподівався що це спис. Він замахнувся ним і розрізав те, що було попереду. Джу Вон не став уникати атаки. Він був упевнений у перемозі і знову відчув, як нудьга та апатія повертаються. Сховавши в кулаках силу, він зламав спис.
Вітер затих. Король Копій опустив очі на своє тіло. У нього все ще була права рука. Джу Вон розрізав верхню частину його тіла, а він навіть не відчував ніякого болю. Ноги ослабли, і він впав на місці. Він все ще дивився на праву руку, витягнуту вперед. Король Копій бачив той же шлях, по якому йшов до цього. Його закріплені губи розтягнулися в усмішку.
Він подумав: « Видел?»
Не було потреби задавати питання вголос. Він дивився на кінець списа і на з'явився новий шлях. Король Копій впорався і врятував Джу Вона від верхньої частини тіла.
— Сволота... — Джу Вон похитнувся і впав назад.
Він більше не відновлювався. Король Копій, який здобув найвищу владу, зміг завдати смертельної рани його душі, а не тілу. Він підняв погляд і розсміявся.
— Треба було ухилитися, придурок.
Король Копій відчув задоволення і закрив очі. Вони були в однаковому стані... І все ж Джу Вон помер першим. Це змусило короля передруківки випробувати радість. Так, в цьому бою переміг не монстр, а людина.
"І все ж це було непогано".
Король Копій подумав так не про добробут життя, а про щойно минулий бій. Він досить посміхнувся. Минулого разу він намагався провернути те ж саме, але у нього нічого не вийшло, і він просто закаштував кров'ю, а цього разу все як покладено.
Якби тільки він не втратив ніг, якби лише чорний Дракон бачив його зараз... Тільки про це він трохи шкодував.
"У результаті це не я намагався залізти високо, а ти."
Король Копій по-справжньому повеселився. Тепер він відчував справжнє задоволення. Шкода тільки, що він так і не зміг помститися Мусіну й не побачить кінцівки бою Примарного Коп'єносця. Однак у нього не залишилося великих жалю. Інакше бути і не могло.
Він знову подивився на залишок списа, розбитого Джу Вона та інший шлях, завдяки якому йому вдалося здійснити задум. Він відчував, як його свідомість віддаляється. У цей момент він зрозумів, наскільки малим є світ. Наскільки всі вони жалюгідні, і наскільки мізерним був він сам.
« Надійний Ад...»
Король Копій закрив очі і посміхнувся. Він побачив перед собою місце, де живуть справжні монстри, які стали більше, ніж просто людьми.
« І я йду туди»
До останнього він не випускав списа з рук. Він потягнувся до входу в інший шлях. Той виявився довгим і широким, що дало Королю Копій знову відчуття, ніби сам він неймовірно малий. Але це неважливо.
Король Копій закинув спис на плече і схопив по дорозі. Він не зупинявся ні на секунду.
Тільки вперед.