З брами, що ведуть на гору, лізли десятки бджолоїдок і поширювались по сусідству. Майстерня Шаманства встиг вчасно відреагувати і зараз давали їм опір, намагаючись розрізати їх мечами, але в них нічого не виходило. Щупальця не давалися.
Айне відпустила своє чорне волосся і пробралася ще далі. Вона нічого не говорила і просто, облизуючи губи, час від часу тремтіла. Її щупальця хлюпали, мінялися на гострі ножі, а Аіна сміялася. Вони накрили захист, який відразу загорівся.
— Ого! - Вибіг з-за воріт.
З кожним рухом щупалець темний вогонь спалахував дедалі сильніше, слухаючись волі Айне. Полум'я перекинулося на майстрів. Декому вдавалося контролювати бар’єри, але вогонь падав на них.
Айне розсміялася і зробила кілька кроків вперед. Кілька її щупалець розсипалися, а інші попрямували прямо в тіло майстрів, пробивши їх грудей. Як тільки щупальця торкалися їхніх сердець, вони ставали пащами, що пожирали тіло.
Слідом йшли Чен і Кун. У них не було причин втручатися. Для Айне Шаманство стало чудовим майданчиком, де вона змогла розважитися.
— Ча...Чан Мун Инн! — Навернулись майстра до чоловіка.
Той зморщився і подивився на пожирача перед ним. Він прикусив губу і видав:
— Відправте людей до Ком Сона.
— Добре!
Отримавши наказ, майстер почав діяти. Чан Мун Ін переконався, що вони вибігли, і дістав меч з ходу розвернувши техніку. У Айні попрямувало одразу кілька мечів, але її це тільки розмішило, і щупальця за нею стали ніжами. Айне широко розставила над собою руки, які покрили обладунки, а її пальці стали довгими кігтями.
Сун Мін перебував у небі, летівши в формі блискавки.
« Може, краще просто втечеш? — запитав Ходже. - Ти вільний робити все, що вважаєш потрібним. Твоя головна задача - це в кінцевому підсумку перешкодити Дженіеллу, але не зараз."
« Я знаю».
« Не розумію, чому вона досі тебе не вбила. Може ти просто їй подобаєшся, але якщо ти продовжиш їй докучати, то вона і правда може тебе вбити."
« Це я знаю теж, — відповів Сун Мін, дивлячись на ворота, що руйнували. - Але я мушу зробити те, що можу. Я не можу вбити Дженіеллу, але... Я здатний на щось інше".
Айне зараз сама по собі, а Ком Джон відволікає Дженіеллу. У майбутньому такого шансу просто неможливо уявити. До того ж, Чен і Кун зараз також знаходяться далеко від Дженіелли, так що це чудова можливість розібратися з ними.
« Ти дуже змінився, — розсміявся Ходжу з приводу думки Сон Міна. - Тепер ти не піддасися емоціям, як робив це раніше. Ти більше не такий милий".
Сан Мін почав спускатися вниз, до поля бою. Він бачив, як холоне кров майстрів, розриваються їхні нутрощі. Вже було зрозуміло хто виграє, а хто програє, але навіть майстер Шаманства не відступали.
Айне це не дратувало. Їй подобалося боротися з повною силою, але тепер це було швидше для неї як полювання. Їй подобалося добувати і пожирати здобич. Так було завжди, і цей раз не виняток. Через те, що ніхто не міг перевершити її силою, полювання проходило легко.
Айне відлетіла назад і відразу ж прийняла стійку. Вона розплющила очі, коли побачила наближення Сун Міна, але він опинився перед нею ще до того, як вона уловила його присутність.
Майстра Шаманства не усвідомлювали, що сталося. Айне зробила найшвидше, а потім зрозуміли і Кун з Ченом. Айне подивилася на Сан Міна, який з блискавки повернувся в людську форму. Її погляд тремтів, втупившись на Сан Міна, чиї очі були такого ж золотистого кольору, і вперше за довгий час вона відчула захоплення. Вона навіть не могла подумати, що зустрінеться тут з ним. Минуло майже десять років, але вони обидва не змінилися. Але вони б у будь-якому випадку дізналися один одного.
Чорне серце забилося швидше, і Айне топнула ногою по землі. Мабуть через хвилювання, але її рух був шапкою. Вона розсміялася як божевільна і сфокусувалася, в результаті вставши на ногах. Айне відштовхнулася від землі і наче голодна тварина кинулась на Сун Міна.
Їхні серця билися в ритм один одного. Вони відчували, як сила нелюдяна в них піднімається так само як це було у Ормурі і травіа. Айне задіяла всі свої щупальця і обвалила їх на Сон Міна, наче злива. Той підняв вгору спис, зробив їм коло і обхопив двома руками. На краю розлетілися фіолетове сяйво. Нічне небо засяяло, наче день. Щупальця Айне розбилися об захист Сан - Міна, але вона не відчувала болю. Хоча щупальця були частиною її, втративши їх вона не відчула важливих змін. Оскільки вона мала чорне серце, то швидко відновилася і майже не отримувала обмежень.
— Вор! — Закрикнув Прескан, що побачив те, про що йшлося.
У його очах з'явився поганий блиск, а тіло під чорною робою затремтіло.
Він коли-небудь забуде про це? Навряд чи, адже Сан Мін став джерелом усіх його бід. До зустрічі з ним він щасливо жив у глибокому підземеллі, проводив дослідження, які тільки хотів, не висовувався і не зазнавав жодних труднощів чи незручностей. Можна багато говорити про те, як він жив, але через Сан Міна все перевернулося догори дном. Від нього відобразилася магія, Прескан отримав смертельні поранення, через що навіть об'єднавшись з Айне не зміг впоратися з Ллойдом.
Якби він не зустрівся з Сон Міном, то міг би спокійно вбивати найманців і потім прикінчив би й Ллойда. А потім? А потім він би створив собі нове підземне підземелля і зажив би знову, як раніше.
Але все пішло не так. Через те, що Ллойд залишився живим, він зазнав переслідування гільдії магів, а одне з двох створених ним чорних сердець виявилося вкрадене цим злодієм. Утікаючи від них, він дістався аж до півночі і зустрівся з королевою вампірів. Його насильно зробили Хищником і за нього взявся Арес. У результаті у нього мало не забрали Айне... і він місяцями проливав сльози.
А всьому, що стоїть перед ним злодій.
Плескана затрясло. Тепер, пускай вже і пройшло більше десяти років, настав час повернути те, що у нього забрали.
— Айне! Моя дочка! - Викрикнув Прескан. — Вырви и спай ее серце!
Говорити цього потреби не було, Айне і так збиралася це зробити. Залишки бджолоїдок повернулися в її тіло. Їх було недостатньо.
Айне здригнулася. Хоча зовні нічого не сталося, і вона ніяк не змінилася, в її тілі виявилася величезна сила.
— Давно не бачились, — прошила вона.
Очевидно, Айне була рада зустрічі з ними, чого не можна сказати про Санмін. У його серці панував гнів.
Айне почала діяти, рухаючись швидко і чітко.
« Зрозуміло», — подумав Сун Мін дивлячись на Айну.
Він розумів, скільки людей вона встигла посідати за ці десять років. На відміну від нього, Айне дуже позитивно ставився до людей. Хоча, навіть якщо б Сан Мін захопив таку ж кількість сердець, то не зміг би досягти її рівня, оскільки їхні тіла відрізнялися від самого початку. Та й Сун Мін до цих пір не зміг повністю зрозуміти сили серця дракона, Ян Іль Чона і Володаря Крові.
« І все ж, — розсміявся Ходже, - ти швидше."
Айне опустила здивований погляд на зламані кулаки. Сун Мін витягнув спис і його кінець задрижав. По ньому пішов заряд, і тіло Айне підірвалося. Вона похитнулась, перед очима все поплило, але вона намагалася зосередитись. Півтони її голови вже не мали, як і деяких частин тіла, але навіть так вона не померла. Навпаки, це викликало в неї сміх. Її тіло миттєво загоїло найбільш серйозні поранення. Його здатність до відновлення не йшла ні в яке порівняння з її швидкістю регенерації.
Темні язики полум'я окутали її тіло, поки вона зцілялася. Сун Мін подивився на вогонь і трохи здивувався.
"Магия?"
Ні, він не відчував магії. Ци? Теж немає. Щось інше... Да.
« Щось схоже ми відчували, коли зустрілися з королем духів вітру» — зауважив Ходже.
Чорне полум'я повністю покрило її тіло. Сон Мін, продовжуючи дивитися на неї, відступив назад на кілька кроків. Тепер він зрозумів, чому король духів вогню не повернувся назад у світ духів і був знищений біля вулкана Пемуд. Айне спалила його.
« Безумна дівчинка!» — засміявся Ходжу.
Він навіть не думав про те, що можна було поглинути інших королів духів. Ну нічого, в результаті все ж три з них були повернені до світу духів, а це означає, що Айне не зможе їх пожерти.
Ось тепер причина вбити її стала ще більша.
***
"Королева".
Почувши голос у голові, Дженіелла розплющила очі. Невидимий меч пробив її криваву охорону і націлився на неї саму. Вона не уникала удару і не намагалася відійти назад. Збройний невидимим мечем голова полетіла в повітря.
« Що?»
«Тут Примарний Коп'єносець» — холодно проговорив Чен.
Голова підлетіла вище і розсипалася в прах, а на шиї виросла нова. Дженіелла потерла потилиць і розсміялася.
« Очережною проколом» — пробурмотіла вона, подивившись на Джеміні.
Але злитися вона не збиралася. Що б вона не зробила, вона все ще залишалася членом королівської сім'ї. Вона могла простити такий проступок з усмішкою на обличчі.
"Не дай йому вбити Айне".
Дженіелла віддала наказ Чену і знову переключилася на Ком Сона.
— Ти збираєшся продовжувати? — Вона засміялася.