У роті залишився противний присмак. Сун Мін налив у рот води і прополоснув горло, після чого повторив це ще кілька разів. Поганий присмак трохи ослаб, але бридкі відчуття залишилися, через що на душі було неспокійно.
Хоч би як не було йому, в голові на долю секунди проскочила думка, що проти всіх очікувань це не так вже й погано, через яке на душі стало ще паршивіше.
"Це тому, що ти фізично став нелюдом".
Нелюди пожирають людей. Це природна реакція організму, бо тіло втратило людську особистість і тепер пристосовувалося до життя нелюдяного. Завдяки цьому його і не вирвало. На підсвідомому рівні він хотів заперечувати те, що відбувається, але насправді зробив акт канібалізму. І це дратувало Сун Міна ще більше.
Нейгун і сила нелюдя значно зросли. Не те щоб це відчутно в фізичному плані, але при використанні сили припливу енергії відчувалося. Хоча, мабуть, він ще повністю і не перетравив його. Так само було з серцем дракона, і силою Ян Іль Чона.
Сила трохи виросла, а спогади почали плутатися. Вони більше нагадували шматочки пазла. Коли Сун Мін успадкувала сили вчителя, він також не міг отримати її. Але ось Айне переймала відразу все. Може проблема в тілі?
Сон Мін відчував невелике розчарування, але не міг нічого вдіяти. Якщо він почне жаліти, то стає ще гірше.
— Смачно было? — З цікавістю запитав Чорний Дракон.
Сун Мін відповів не на словах, а вираз обличчя. Він, зморившись, подивився на Чорного Дракона і відкашлювався. До них підійшла Яна.
- Вампірів не було.
- Вони не втекли?
— Не думаю.
« Зате були темні чарівники », — сказав чорний дракон, вказуючи на одну з сторін, де у кутку лежали напівмертві чаклунки. — Але не так вже й багато, та і дійсно сильних не було. Думаю, зі своїми навичками вони не дуже потрібні Кривавому союзу.
Отже, Кривавий союз покинув їх. Сун Мін згадав слова Володаря Крові, що Кривавий союз дуже виглядає тільки зовні. У них було багато воїнів, але навіть усі вони разом по силі не могли зрівнятися з Дженіеллою. Воїни та маги мали іншу мету: вампірова королева не була обділена силою, але їй потрібні ті, хто міг впоратися з темною магією.
« Не можу знайти...»
Сан Мін відшукав частину спогадів про Ци, але Дженіелла нічого нового не дізнався. Він трохи засмутився і відвернувся.
- Не треба вбивати їх. Можна доручити прибирання іншим.
— Кому?
Повелитель Крові мертвий, а Кривавий союз розвалився, але хтось нехай займе їхнє місце. Може гільдія магів, а може вони самі щось організовують. Кривавий союз не становить загрози без Володаря Крові.
- Ти задоволений? — запитав Чорний Дракон. — Не злишся, що вони так сповідували місце, за яким колись приглядав Ян Іль Чон?
— Все скінчено, — поглянув Сон Мін убік, де раніше лежав Повелитель Крові.
Тіла на тому місці вже не було. Після того як Сун Мін вирвав і спалив його серце, тіло перетворилося на червоний дим і зникло. Сун Мін згадав останній вираз обличчя Володаря Крові. Хоча він так зустрів свою смерть, то виглядав задоволеним. Чому? Він був радий, що помер в бою? Або, може, тому що зміг показати Дженіеллу на що здатний Сун Мін?
Хоч би як там було, після семи сотень років смерті Сун Мін здавалася трохи жалюгідною. Хоча він убив Володаря Крові, настрій у нього зараз був не найкращим. Йому не подобалося, що він не розуміє такої людини... Ні, вампіри, як Володар Крові.
« Він був сильний».
Володар Крові був не тільки відомим вампіром, але й видатним майстром.
Сан Мін вирішив відкинути нарешті думки про нього. Він не розумів його і вже не хотів розуміти. Якщо буде час, він подумає про це пізніше. Головне, що він не дозволив силі Володаря Крові повернутися до Королеви вампірів. І оскільки він вбив одного з членів її сім'ї, то, цілком ймовірно, вона захоче помститися.
"Хоча хто знає, що в неї на думці".
Дженіелла покинула Трав’яну, щоб нагодувати короля духами вогню Айне. Але що буде її наступним кроком? Вона просто повернеться в Травіа? Або чи вирушить на пошуки наступного короля духів для Айне? Крім того, не можна ігнорувати факт, що Айне продовжує рости.
Якщо у короля Копій, Ллойда, Скарлет і Пек Соґо вдасться зупинити королеву духів, то найгіршого розкладу можна уникнути.
"Як би це було можливо?"
Він не зміг дізнатися, де знаходиться Дженіелла за допомогою Еребера. Останній раз вона з’являлася на вулкані Пемуд, після чого остаточно зникла. Вона просто повернулася в Травіа? Було б добре. Але Сан Міну здавалося, що вона попрямувала не додому, і до чогось активно готувалася. Але цього він вже не дізнається.
Після закінчення всього тут, Сун Мін збирався повернутися до лісу "Прей", а потім заглянути у Спящий ліс. Королева духів поки що не з'явилася, але перевірити все ж варто.
Разом з Чорним драконом і Яною вони вирушили до виходу. Сун Мін пройшов вперед і відчинив ворота, за якими стояла юрба. Звичайно, що весь цей час з боку бази Кривавого союзу доносився дикий гуркіт, ось народ і втік.
— Маска... - Пробурмотів хтось.
Сун Мін озирнувся. Серед них були необізнані з Ці, але також ті, хто добре володів нею. Хтось з них виглядав охайно, а хтось явно броджав. Там навіть були присутні люди з інших гільдій, але Сан Міну було все одно.
Повелитель Крові мертвий.
Почувши це, народ зашукався.
— У нас були особисті розбіжності.
Ніхто не ставив зайвих запитань, оскільки всі приблизно розуміли, про що йдеться. Примарний Коп’єносець використовував маску. Чому він прийшов у Кривавий союз? Тому що десять років тому маски були символом глави Самаряного.
- Ті, що загинули багато, але є й ті, хто вижив. Якщо у вашій сім’ї або в родині є родина, то спробуйте їх знайти. Але якщо ви раптом вирішуєте мстити, то знайте, що мені все одно.
Вони не думали про помсту. Перед ними стояли монстри, які утрьох здобули перемогу над Володарем Крові. Особливо лякав Примарний Коп'єносець, спадкоємець Ян Іль Чона і той, хто убив короля магів та провідник лицаря рыцарей смерті Владера. І це ще не враховуючи кілька нових чуток, які про нього ходять.
« Юний говсодин?»
Сун Мін, який вже зібрався піти, замер. До нього дійшла вібрація. Він зустрівся поглядом з жінкою і його плечі здригнулися. За десять років багато змінилося, але не її обличчя. Сан Мін легко впізнав її. Побачивши його здивування, вона посміхнулась і опустила голову.
Він сказав: « Як ся маєш? »
« Я багато думала про те, де була... і жила так, як наказав Ян Іль Чон".
Ніякої помсти, ніякого продовження глави Самарієн. Усі ці роки вона просто жила. Перед очима Сун Мін побачив образ Єхви, що ридає над тілом вчителя.
« Ти його пам’ятаєш? » — запитав він.
« Його не можна забути. Він ... Для нашого загону він був як батько".
Так що вона не могла проігнорувати його останню волю.
« Всі ми живемо зараз так, як він завіщав»
Не вдавайся до крайнощів. Не робити того, що йому б не сподобалося. Не мститися, не думати про смерть і просто жити. Цими вказівками і слідом за ним.
Йому було байдуже, розпадається загін чи ні, головне, щоб вони довго і щасливо жили.
"У нас все добре".
« У мене?..» — задумався Сан Мін.
Ян Іль Чон залишив загону конкретне повідомлення, але не для Сун Міна. Єдине, що він передав йому — прохання пожерти його тіло і стати сильнішим. У всьому іншому Сан Мін повинен йти своїм бажанням. Робити те, чого він хоче, і ні про що не жалкувати. Це було головним бажанням вчителя.
« Що щодо мене? » — знову задумався Сун Мін.
Він робить те, що хоче? А що сказати про каяття? Реальність занадто жорстока. Спочатку йому потрібно зосередитися на тому, як зупинити кінець.
« Як... Як у Вас справи?»
« Гм, — з гіркою посмішкою промивав Сун Мін. - Я ще маю багато чого навчитися."
Коп'є за його спиною було важким, як і маска на обличчі.
« Я сподіваюся, що у вас все буде так, як Ви того хочете» — послала сигнал Ехва і опустила голову.
Сон Мін з легкою посмішкою розгорнувся. Він подивився на зруйновані будівлі, а потім пішов.
***
— А подарунок? — Він почув, спустившись з магічного коня в Лесу фей.
Як тільки він піднявся на землю, то відразу завмер і подивився на Терезу. Вона здивовано дивилася на Сон Міна, а за поясом у неї була палиця для биння.
- Ти забув?
— Ні, звичайно... — Невтомно відповів Сун Мін і запустив руку в просторий кишеню.
Він дістав один з коштовних каменів, який можна було використовувати у вигляді прикрас. Коли він простягнув Терезі камінь, який переливався, вона відразу надула губи.
- Ти ж купив його не в Харасі, так?
- Там немає нічого особливого. Самарян... Ні, Кривавий союз все захопив. Чи я повинен був купити робу, яку носять темні чарівники?
— Я як той, хто носитиме таку робу? Ким ти мене вважаєш?
— Ось тому я і взяв цей камінь.
— Ну... З огляду на минулий подарунок, цей не так поганий.
"А що з палицею?"
Сон Міну хотів заперечити, але він стиснув губи і замовк. Через його спини вийшов Чорний Дракон. Він запустив руку за пазуху і дістав підвіску, яка йому зовсім не пасувала.
— Кхм... - Він простягнув її Терезі і її очі за округли.
Сан Мін також був здивований.
« Ти купив його? » — запитав він.
« Коли ти пішов»
« Так швидко?»
« Оно продавалося на вулиці»
Кутики губ Чорного Дракона здригнулися. Тереза також засміялася, коли побачила підвіску.
- Дякую!
Від слів подяки щоки Чорного Дракона зарум'ялися. Сун Мін іскоса подивився на нього.
« Ти хоч знаєш, скільки їй років? »
« Не подумай про таке...»
"Я і не думаю, у тебе на чолі все написано."
Чорний Дракон опустив погляд вниз.
— А мені? — Поцікавилася Рубі, дивлячись на зразкову прикрасу Терези.
Сун Мін дістав інший камінь з просторової кишені і простягнув Рубі. Вона відразу не прийняла його і подивилася на Чорного Дракона.
— Для тебе ні, — відповів він.
Рубі окнула мовою, непомітно дивлячись на Чорного Дракона. Він запустив руку в просторий кишені і дістав потріпану книгу.
— Ось це...
— Не потрібно, — перервала його Рубі.