Світло з вибухом розлетівся в усі сторони. Сун Мін, прикриваючи очі від яскравого сяйва, знайшов інших членів своєї команди. Всі вони проігнорували сам вибух, але через сліпуче світло не бачили навіть того, що відбувається у них перед носом, тому їм довелося спиратися виключно на почуття, які також помітно притупилися.
« Ти як?» — чітко чув голос Ходже Сун Мін.
Очі не бачили, почуття притупилися, але інших проблем було немає. Сон Мін підняв обидві руки і рушив вперед.
Вони поки що не дізналися причини такого раптового розриву простору, але Скарлет сказала, що це небезпечно. Світло наповнювало все навколо. Сон Мін почувався дивно, але не відчував небезпеки.
У цей момент він щось побачив. Сяйво раптово припинило тремтіти і зупинилося, створюючи щось навколо. Чи це був момент з минулого, чи то із майбутнього - Сан Мін поки що не розумів цього, і просто дивився пустим поглядом в порожнечу.
Перед ним стояло обличчя, яке він ніколи не забуде. Здавалося, що вона майже не змінилася. Але якщо придивитися до неї, то можна помітити незначні зміни в ній. Головна відмінність — відросле волосся. І вона трохи... Здуріла? Вона і раніше не була товстою, але зараз вона здавалася йому ще худішою, ніж десять років тому.
Її обличчя віддзеркалювалося втомою, хандрам, роздратування та злість. Захоплена всіма цими почуттями, її погляд не концентрувався на чомусь конкретному.
— Ви Джи Хюн...
Не розуміючи, що відбувається, він покликав її. Чи вона почує його? Вона мигнула за яскравим світлом всього на секунду, але Сан Мін зрозумів, що вона справляє враження зовсім іншої людини.
Він пильно стежив за нею. Ві Джі Хюн було відкрила рот, щоб щось сказати, але в одну мить фон змінився, і тепер навколо були вогонь, вода та вітер.
Що ж це? Сун Мін не озирався навколо і йшов вперед. Він хотів вхопитися за мілину, яка перед ним Ви Джі Хюн.
Далеко. Ні, точніше, це він насилу просувався вперед. З його швидкістю така відстань здавалося дуже далекою.
Невже це галюцинація? Але чому він бачить такі галюцинації?
Він знову щось помітив за вибухом - чудового фамільєра з котячими вухами. Сун Мін вхопився за неї, і світло почало мерехтіти. Він спіткнувся і впав на ходу. Щоб не постраждати, він відкрив техніку захисту. Болі і удари не пішли. Упав він у воду ставка, але майже відразу викинув з нього.
— А-а!
Сун Мін відразу ж почув безперервний крик, який обернувся в бік. Там під захисною оболонкою сиділа Скарлет, схопившись за голову руками і тремтячи всім тілом. Неподалік від неї на ноги встала Пек Сого, щоб утримувати рівновагу. А неподалік була Яна, яка мала дев’ять хвостиків.
Через деякий час крик Скарлет припинився. Вона озирнулася навколо і, відкашляючись, піднялась на ноги, після чого змахувала рукою та відмінила захисну магію.
- Я думала, що помру...
- Я теж.
— Насправді, ми й повинні були померти. Розвал простору неможливо зупинити жодною магією. Добре, що нічого не сталося.
- Ти випадково нічого не бачила?
- Та ти знущаєшся! Ти сам бачив, як я тут сиділа і плакала. І при цьому питаєш мене, чи не бачила я щось? - Випалила Скарлет, а її вуха почервоніли.
"Але я не тому її про це запитав".
Сан Мін відступив назад і подивився на Пек Сого та Яну. Вони теж помотали головами.
— Мене світло осліпило, я нічого не бачила.
- Я теж.
Може це і правда була галюцинація? Ні, не варто так думати, навіть якщо ти все ще на своєму шляху. Сан Мін опустив очі на руки. Він точно бачив Ві Джі Хюн, як бачив і котячих вуха. Сун Мін згадав прохання, щоб Нещастя диявола якось відвідали Рубі. Він збирався це зробити, але не думав, що цей день прийде сьогодні.
Руби?
Саме за неї він вхопився. Сон Мін вже бачив її десять років тому, але тоді він не міг навіть привітатися з нею. Він схопив її за зап'ястя, але вона була без свідомості. Сан Мін негайно пустив у її кров Нейгун, і вона затремтіла.
— А!.
Невдовзі Рубі відкрила очі. У її очах з'явився блиск, і вона подивилася на Сан Міна, розкриваючи рот.
— Так, зберися.
Хлопець підняв руку і заспокоїв її, перш ніж вона встигла закричати. Він подивився їй в очі і коротко описав ситуацію.
- Ти здурів?
Поки Сун Мін пояснювала їй, Рубі встигла в якийсь мірі заспокоїтися, але кінець розповіді виявився шаленим.
- Чому ти схопив мене? Ти не уявляєш, як тобі пощастило! Ще б трохи і я би провалилася в просторі, застрягши там вічно. Ні, я б просто зникла!
— Прости... Я не знав про це. Але хіба не добре, що ти в результаті жива і неушкоджена?
— Ти за цей час став в рази голіше!
- Це приходить з віком.
Хоча Рубі дуже обурювалася, вона таки посміхалася. Якийсь час вона просто дивилася на Сан Міна, а потім зітхнула.
— Відпусти мене для початку.
« Так, — сказав Сун Мін. — Рубі, яку постійно тримав, відпустив руку.
Фамильяр збудувала незавільну гримасу і вибралася з обіймів Сан Міна. Минуло вже десять років, навіть більше, але Рубі залишалася такою ж, як і коли вони вперше зустрілися в лісі Сп’яному. Тільки ось вона, на відміну від нього, не старіла, тому що була створена штучно.
— Ми навіть не встигли привітатися нормально.
— Ти як, в порядке?
— Ну... Королева духів сказала мені стежити за Енвірусом, але в результаті я опинилася у світі парфумів. Мабуть, мій господар загинув. Якби королева духів не спала, я б теж померла — на обличчі Рубі з’явилося сум.
Вона не думала, що їй так вже пощастило через те, як королева духів занурилася в глибокий сон. Рубі серйозно ставилася до свого господаря, але в найвагоміший момент вона втратила свідомість і навіть не побачила його кончину, і її мучила почуття провини через це.
- Я думала, що отримаю своє покарання, коли королева духів прокинеться, але... Не встигла вона пробудитись, як на неї напали.
— Що?.
Усі відразу прислухалися до слів Рубі. Вона побачила всіх присутніх і в очі їй кинулася Пек Сого. На Яну і Скарлет вона не звернула особливої уваги. Мабуть, вона пам'ятала Пек Сого з того моменту, коли вони поїхали в підземний підземелля, щоб врятувати її.
- Ти добре знаєш цю людину. Хоча, її навряд чи можна назвати людиною... — Вона спокійно продовжувала: « Перед повним місяцьом Ві Джі Хюн прийшла у світ духів, і я досі не могла збагнути, як їй це вдалося.
— І що сталося потім?
— М-м... Ві Джі Хюн напала на королеву духів.
Рубі не знала, як пояснити те, що вона побачила. Вона вперше бачила битву таких масштабів і такої сили.
Це була територія королеви духів. Вона могла наказати духам робити все, що завгодно і сама була надзвичайно сильна. Але вона навіть не змогла перевершити Ві Джі Хюн. Навіть найсильніші духи, які стали на захист королеви, втратили свої сили і загинули.
— Бой продовжувався все повний місяць.
Тому вона сказала, що її не можна назвати людиною. Усі розуміли, чому королева не була в стані повністю контролювати свої дії. Але як ви Джі Хюн змогла протистояти їй?
— Бой продовжувався, аж поки світ духів не почав розвалитися. У той момент королева перемістила наш світ в цей, щоб уникнути повного краху. Так не можна робити... Але королеву це не турбувало.
— На цій горі повно духів, — пробурмотіла Скарлет. - Гадаю, саме це місце набуло зв'язку з вашим світом. Що за збіг? .. Чому це сталося коли ми були тут?
— Якщо світ злився, то що сталося із самими духами й королевою?
— Ну, королева втомилася і в неї не було часу на підготовку, так що злиття пройшло далеко не ідеальною.
- І що тепер?
— Кінець, — безсильно проговорила Рубі. - Кілька причин. Злиття, як і сказав ваш маг, почалося тут, на цій горі, і коли тільки королева духів знайде сили, вона почне втручатися в інші місця, де зосереджена сильна енергія. І тоді вона зможе зробити те, що задумала.
Сун Мін, дослухавши Рубі, сковтнув. Злиття ще не завершилося, але він був упевнений, що тепер королева духів точно з'явиться в Ерії. Зараз вона стала тим самим кінцем, який вони намагаються зупинити.
Коли Авель вбив свого брата Енвіруса, королева духів опинилася в долю кінця.
- Ти знаєш інші місця скупчення сили?
— Ні, — з сумом відповіла Рубі. — Насправді, я в замішанні. Королева духів хоче зруйнувати цей світ, але мій господар навпаки хотів врятувати його...
- А чого хочеш ти? — запитав Сан Мін. - Я знаю, що Енвірус теж хотів захистити цей світ. Хай він і помер ось так, але його бажання врятувати світ було щирим. Королева фей відчуває провину за його смерть.
Рубі нічого не відповідала.
— Куди поділися дідусь Шамашный диявол?. — запитала вона після короткої паузи.
Почувши питання, Сан Мін нахмурився. Після кількох роздумів він відповів:
- Тоді, в Ормурі... Він помер.
— А... — В’яло відповіла вона і повішала вуха.
— Перед смертю Божевільний Диявол попросив мене колись відвідати тебе.
— У мене... Все було добре.
— А як буде далі?
Рубі підняла погляд до неба. Мабуть, вона задумалася про минуле і на її очах з'явилися сльози.
— Далі королева духів знищить цей світ, — продовжив Сун Мін. - Я хочу докласти всіх зусиль і зупинити її. І тоді, можливо, мені доведеться піти і проти тебе. Якщо ти, звичайно, приймеш сторону королеви духів.
— Я... Не настільки сильна.
- Значить ти помреш.
Зрештою Рубі розплакалась.
- Чому все так? — Вона питала у мене крізь сльози. - Дідусю мертвий, мій вчитель теж. Чому це відбувається зі мною?
- Бо якийсь придурок насолоджується тим, як все йде підкос. І моя мета - вбити цього придурка, — відповів Сун Мін. - Спершу треба розібратися з королевою духів. Скажу чесно, я буду радий твоєї допомоги, але я розумію твою позицію. Зрештою, ти сама дух. Якщо ви вірні королеві, то послідуєте її й докладете зусиль, щоб кінець справді прийшов. Коли я опинюся навпроти королеви духів... — Сан Мін витер сльози з щока Рубі. — Просто беги. І тоді я не зможу вбити тебе.
Закінчивши говорити, він розвернувся. Сан Мін не думав шукати інші місця з сильною енергією, він збирався зробити дещо інше, але для початку потрібно залишити це місце.
— Велике озеро Ченерон, руїни Дахар ( вулкан Пемуд), пробурмотіла Рубі. — Ще Спящий ліс и... Гора Юдзуки. Королеви духів тут ще немає, коли вона оголоситься в цьому світі, я відразу це відчую.
— То вона облажалась?
— Нет, не так... — Руби замовчала.
- Ти забагато базікаєш! — Почулося гучний голос, і звідусіль підібрав вітер. - Вирішила зрадити королеву?
Серед сильного вітру з’явилася велика фігура.