Теосу було важко переконати. Виявилось, що церква не так погано ставиться до Сун Мін, як він думав. Інакше вони б вже давно пригадували йому події десятирічної давності й відмовили, але церква так не зробила. Адже вони не ті, хто робить щось лише заради власної вигоди.
Тереза теж виросла, подібно як Теос за десять років покрилася зморшками. Під час першої зустрічі вона була ще дитиною, а тепер їй на вигляд близько двадцяти. Вона стала помітнішою, але як і десять років тому, в її очах читала простоту. Вона поклала руки перед собою і опустила голову перед Сан Міном.
— Я дуже вдячна Вам за те, що ви зробили десять років тому Лі Сун Мін. Без вашої допомоги ми б ніколи не вибралися з цього жахливого міста, Тереза відкрила очі. - Ви з гільдією чарівників пожертвували своїм життям, щоб звільнитись від Кім Джон Хьона і Владера. І коли Ви збожеволіли, після того як король чарівників наклав на вас прокляття ... Нам нічого не залишалося крім того, як відступити. Вибачте, що не змогли захистити Вас.
- Ну що Ви, я розумію.
Я почуваюся винною через те, що ми нічого не змогли зробити. Я чула, що Ваш вчитель Пэк Сого зупинила Вас. Кажуть, що вона зараз страждає через смертельну отруту.
— Так, і саме тому...
— Звичайно, ми повинні допомогти, — без сумніву відповів Тереза. - Я чудово знаю, що робить Пек Соґо і ми її прихильники.
На відміну від сподівань Сун Міна, Тереза була оптимістично настроєна.
— Теос, попередьте жерців, — сказала дівчина, коли вставала.
— Ладно.
— Ну, підемо, — сказала вона з блискучим поглядом.
Сон Мін був трохи здивований таким гостинним прийомом. Йому потрібно просто взяти і привести її до Пек Сого?
— А Ви дуже змінилися за десять років. І волосся галузі, - розсміялася Тереза дивлячись на поклик магічного коня Сун Міна.
Почувши це, він рефлекторно поправив волосся, прибравши їх назад. Його своєрідна зачіска безумовно впадає в очі, але часу стригти у нього поки що не було.
— Вам йде. І щодо отрути, який мав убити Вас десять років тому...
- Щось змінилося?
— Я не впевнена, що його тепер можна назвати отрутою. Ви стали одним цілим.
Все тому що він остаточно перетворився на нелюдя. Сун Мін широко посміхнувся і заліз на магічний кінь, і перш ніж він встиг протягнути Терезі руку та допомогти, вона сама стрибнула на коня.
— Що відбувається, коли він користується кіньми?
Тереза, наслідуючи приклад Сун Міни, не чула про магічного коня. Але немає сенсу пояснювати щось.
Чарівний кінь просто сконструював стрибок у просторі.
— Як часто ти використовуєш її, — сказала Осла, дивлячись на Сун Міна, який сидить на коні.
Кінь вистрибнула тільки в лісі.
- Що б ти без неї робив?
« Я б місяцями ходив на своїх двох », — відповів Сун Мін.
Коли Тереза стрибала на коня, то була такою ж енергійною і важкою, як тепер. Вона захиталась і сіла на підлозі, закривши обома руками обличчя.
- Жахливо...
— Ну, не всім підходить такий транспорт. У декого з'являється щось на зразок морської хвороби - фея тихо захихикала.
Тереза безсило підняла голову, подивившись на Ослу, і її очі відразу округли.
- Це фея?
чому всі люди так реагують... — отмахнулася Осла.
Тереза продовжувала дивитися на неї з відкритим ротом, але незабаром вона взяла себе в руки.
- Де Пек Сого?
Усі вони пройшли туди, де була хвора. На очі їм потрапила Яна, яка тримала сидячий біля дерева Пек Сіґо. Куміхо злегка кивнула Сан Міну і привіталася з Терезою. Та наблизилася до хлопця і тихо запитала:
— Я... Я помітила хвости. Вона куміхо?.
— Да.
— Ну і компанія у вас зібралася, — здивувала Тереза.
Почувши її, Сун Мін посміхнувся.
— А ти швидко, — сиділа Скарлет біля Пексі. « І слава богу », — додала вона і доторкнулася лоба, що лежала з закритими очима дівчини. — Вона раптово втратила свідомість. А до цього сказала дуже не лякатися, тому що це скоро станеться. Але як тут не хвилюватися, коли я поруч сиджу!
Ще трохи і вона б використала браслетом, щоб покликати Сун Міна. Зрозумівши ситуацію, через спини Сан Міна вийшла Тереза. Вона зайняла місце біля Скарлет і заплющила очі. Навколо неї почало світитися світло.
Скарлет трохи здивувалась і відійшла назад. Звичайно, Сан Мін теж відійшов. Хай він і став повністю нелюдом, але свята сила Терези все ще була для нього смертоносною.
Світла навколо нас стало ще більше, і Тереза взяла за руку Пек Сого. Сон Мін і Скарлет, які стояли поруч, були захоплені спостерігачами.
— Не переживайте ви так сильно, що до них підійшла Осла. — Пек Сого отчиться від отрути. Це займе трохи часу, але вона видужає. Ох... Дивовижно. Це отрута, яку я навіть не можу врятувати, але виявляється, що її можна вивести з організму за допомогою святої сили... І вона єдина свята, хто може це зробити.
Через деякий час Тереза розплющила очі.
— Тьфу-ух! — Видихнула вона і протерла по лобі піт. — Второпали! — Уходила вона з посмішкою. - Все скінчилося.
Пек Сого спокійно відпочивала біля Терези.
***
Вона спостерігала. Спостерігала за всім. Нехай її тіло буде в сплячці, але не свідомість. Вона досягла вищості, і в будь - який час могла умертвляти окремо та свідомість, а також тіло.
Таким чином вона спостерігала за своїм улюбленим. Нехай вона і втратила можливість використовувати магію через те, що порушила клятву на мані, пускай її ноги майже не ворушилися і вона фактично стала інвалідом, а її обличчя повністю покрилася зморшками як у старих, але королева духів все ще любила Каїна. Так само, як це роблять люди. Вона ніколи не хотіла, щоб це відчуття кудись зникло.
Багато хто хотів укласти угоду з королевою духів, але вона обрала Каїна. Він був першим, хто покликав її. Вона навіть назвала йому своє ім’я. Але королеві духи не можуть бути в світі смертних. Замість цього за Каїном слідували багато духів, покликаних королевою. Її це влаштовувало. Вона відчувала глибокі почуття до першого чоловіка, який покликав її. Каїн став єдиним у світі, хто розумів її, і першим, який уклав з нею контракт. Спочатку вона зблизилася з іншими, і її почуття були такими.
Зараз королева духів не знала, що привід не важливий. Для неї не було жодної причини. Вона просто любила його і хотіла захистити, тому навіть порушила договір на мані, вирішивши врятувати його. Вона хотіла врятувати його долю. Кінець? Це неважливо. Їй було добре поряд з Каїном за будь - яких обставин.
І тепер її Каїн мертвий.
Вона створила для нього окремий простір, звеличила будинок, зробила все щоб йому було добре, і одного разу, коли вона відкриє очі, вони б змогли жити разом.
Але в цей самий будинок постукає диявол і вбив її кохану. "Брат"? Начебто так Каїн називав вбивцю, але для королеви духів це не відіграло ролі. Для неї було важливим лише те, що Каїн помер, а також той чоловік, який це зробив.
Що ж їй робити?
Її свідомість, що знаходиться в сплячому тілі, активно роздумувало про це. Гнів і бажання помститися не знаходили виходу, пожираючи її розум.
« Чому Каїн мав померти? Я ж врятувала його. Я навіть порушила клятву заради цього. Чому ж він помер? "
Заради спасіння світу? Саме так. Вони зробили його жертвою, щоб зупинити кінець. З цієї ж причини вони забрали в королеви духів Каїна. Яка її різниця, зникне світ чи ні? Їй було достатньо, щоб Каїн жив з нею в тому маленькому будинку.
Але її улюблений помер. Світ врятований, а Каїн мертвий.
— Ні, це було першим, що вимовила Королева духів, відкривши очі.
Нестерпний гнів і ненависть змусили її розкрити очі. Насправді, вона повинна була проспати довше, але зараз їй не було до цього діла. Вона хотіла відмовитися від усього. Від самого її існування, від нового світу, в який вона повинна повернутися, і від багатьох духів, якими вона керувала.
Каїн помер, а доля світу не змінилася. Це злило королеву духів. Вона планувала прокинутись і стати однією з причин кінця, ігнорувати всі обіцянки та повернутися в цей світ. Більше нічого не стримувало її.
Якби вона сама бажала кінця так само, як святий і темний дух, то не заперечила б долі.
Відкриваючи очі, вона вийшла зі своєї кімнати. Духи відчули, що вона прокинулася і зібралися перед палацом. Всі вони були пов'язані однією свідомістю. Усі духи знали, що королева розгнівана і сповнена бажанням помсти, і вони були повністю з нею згідні.
Тільки Рубі тремтіла від страху, почувши кроки королеви духів, але та навіть не дивилася на неї. Бажання помсти заполонило її свідомість. Королева збиралася оголосити про те, що приймає своє знищення, і вони разом з усіма духами повертаються в той світ. Вона повністю знищить його. Дух води призведе до того, що з берегів виринатимуть океани і хвилі почнуть затоплювати мир. А дух землі потрясе міста. Дух вогню викине вулкани разом з духом землі, а потім дух вітру рознесе вогонь по всьому світу. Тоді королева спостерігатиме за всім.
Вона підняла руку. Залишилося тільки про все це оголосити.
В одну мить це виявилося у них за спиною. Навіть королева, яка керувала світом духом, не знала про існування цього.
Воно, потрапивши у світ духів, легко проігнорувало всі правила і закони, доводячи свою вищість. Коли темна матерія затремтіла, між цим і королевою духи почали розпадатися. Тепер-то вона здогадалася, що відбувається.
— Сарахен, — проголошувалось це голосом жіночого голосу.
Це було ім'я королеви. Нікому не дозволено знати його, крім Каїна.
— Важко було дістатися сюди, — сказала дівчина, дивлячись на королеву духів.
У якийсь момент для неї стало в тягар все, що вона робить. Вона втомилася ходити по підземельах і руйнувати їх. У неї стало так багато, що вона навіть не помічала коли вони додалися. Тепер вона просто продовжувала робити те, що сама почала.
Десять років тому вона попросила врятувати його. І якби вона отримала відмову, то просто вбила б себе.
Вона вже збилася зі свого рахунку і не знала, скільки підземного зачищала. Але вона робила це, розуміючи, що одного дня вони могли відкритися й стати загрозою для світу, який протримав кінець.
Так що тепер кінець не прийде.
- Яке ж твоє лихо? — задумливо запитала Ві Джі Хюн.