Цього разу Дженіелла була його ворогом. У цьому немає нічого дивного, адже вона прагнула появи Пожирача. Хоча Сун Мін вбив його, бажання Королеви не змінилося.
Вона сама зробила припущення, що він - Пожирач, і як тільки вона поставила це своїй меті, Сун Міну було призначено стати її ворогом. Адже Пожирач - це кінець, а він хотів зупинити його.
Дженіелла подивилася на Пек Сого, чиї волосся спускалися вниз по плечей. Вона все ще не розплющувала очі, а Сан Міна заспокоювала тільки те, що вона дихала. Якби вона стала вампіром, то він би у розпачі кинувся в бій проти Дженіелли.
Зараз Сун Мін не міг дозволити собі зайві вольсти, але принаймні поруч була Пек Сого. З цього моменту почали приймати важливі рішення щодо того, як вибратися звідси.
« Не знаю, що б ти робив сам, але Яна і Скарлет з тобою », — сказав Ходжу. — И... Я, звичайно, не впевнений, але я думаю, що Дженіелла зможе придушити Яну".
Сан Мін теж так вважав. Яна, будучи куміхо, дійсно має велику силу, але Дженіелла займає найвище положення шкоди всіх вампірів.
« Я теж раніше не зустрічався з першими членами королівської сім’ї... але ця дівчинка, Джеміні, переповнена силою. Потрібно бути обережним."
Сан Мін злегка кивнув головою. Це вона створила цю ситуацію. Сун Мін прийшов додому і їх зустріла Джеміні. Поки вона, використовуючи Пэк Сого, забалтила його, з будинку вийшла королева вампірів. Вона просто тягнула час, от і все...
Але чи це справді так? Сан Міну здавалося, що вона мала інші цілі. Коли він пройшов повз Джеміні до Пек Сого, вона не стала його зупиняти. Здається, її з самого початку це не турбувало, але чому? У цій ситуації вона не повинна була віддавати їх гарантам успіху, а саме Пек Сого, Сан Міну. Він зустрівся поглядом з Джеміні. Може тому що вона здогадалася, про що думає Сун Мін, але з її обличчя не падала легка усмішка.
— Пожирач... — промовила Дженіелла. Він вбиває кожного, знищуючи все на своєму шляху і лише таке створіння можна назвати Пожирачем. Розумієш? Я давно хотіла кинути тебе у відчай. Ти був більше схожий на нелюдя, але все ж намагався залишитися людиною. Через це мені ще більше хотілося, щоб ти відчув розпач.
Такі були бажання Дженіелли. Вона звернула в вампірів усіх своїх родичів саме таким чином. Єдиною винятком була Джеміні.
що буде з тобою, коли ти дізнаєшся про розпач. Ти повністю перемінишся в нелюдяне? — Дженіелла простягла вперед руку. « Якщо ти будеш захищати когось або почуватимешся безпорадним, то чи не зможеш впадати у розпач? » Як же цікаво...
- Ти хочеш зробити з мене Пожиратель?
- Було б непогано. Але тільки тоді, коли ти дізнаєшся про розпач, Дженіелла кленула пальцями.
Червона магічна енергія зібралася у формі квітів і почала опускатись на них. Яна розчавила свої дев’ять хвостив і викинула їх вперед. Разом з сильним ударом, який потряс простір, куміхо застовала. Красиві золоті хвости пофарбувалися в червоний колір. Її рани в той же момент затяглися, але Яна не могла здивуватися настільки сильною атакою Дженіелли. Вона й уявити не могла, що королева вампірів з півночі може бути настільки сильною.
— Скарлет.
Насамперед нам треба розібратися в цій ситуації. Звичайно, вони мають чарівну коняку, але для того щоб стрибати в просторі з чотирма людьми потрібно було часу. Сун Мін передав Пек Сого, яку тримав під руку, Скарлет. Та кивнула і замахала руками. У кожному місці, куди вона торкалася, з’являлися яскраві символи. Її потужна охорона оточила її і Пек Сого.
Сан Мін переконався, що вони в безпеці і схопився за спис. Вперше з того часу, як він перетворився на нелюдяний світ, у нього виникла ситуація, коли йому потрібно залучати всі сили. Він і раніше кілька разів воював, але всі ці битви були надто простими. Але не зараз.
Якщо він не задіює всі свої сили, то все станеться так, як сказала Дженіелла. Він втратить тих, кого повинен захищати, почуватиме себе безпорадним і відчаїться.
« Чи не пізно впадати у розпач?» — пробурив Ходже.
Сан Мін був з ним згоден.
— Королева! — Здивований, вона викрикувала Джеміні.
Причиною здивування тільки і зміни до цього дівчинки став вибух енергії Сан Міна.
Тіло нелюдя. Тіло Пожирателя. Тіло найсильнішої істоти, яка мала закінчитись і розвалити цей майданчик для експериментів під назвою "Еріа". Але ні, його тіло ще не повністю прийшло до цього стану. Щоб почати повністю виконувати функції Пожирача, тілом має керувати не Сан Мін, а Пожиртель. Але навіть так його тіло куди сильніше того, що було десять років тому.
Золоті очі Сун Міна почали бачити багато речей, яких він не помічав раніше, десять років тому. Магічна енергія почала переливатися.
Дженіелла бачила в ньому нескінченну силу. Приблизно десять років тому Владер і Кім Джон Хен мали таку силу. Кун і Чен також сильні, але вони знаходяться на межі вищості приблизно на рівні Команського. Сила Джеміні також вражала. Вона була набагато сильніша за Куна і Чена. Звичайно, до рівня Дженіелли не натягувала, але вона цілком виправдовувала свій титул першого члена королівської сім'ї вампірів.
Дженіелла розсміялася. Вона билася і жила весь цей час не для того, щоб Пожирач зник. І не для цього привезла до себе Пек Сого.
Сан Мін також не був готовий померти. Ось будь тут Ян Іль Чон ... Ні, він повинен робити все по-своєму. І тому він вже тримав спис в руках. Натомість стояла Дженіелла, витягнувши руку в бік списа. Велика сила, яку вона мала, піднялася з її руки і похитнула простір.
Незважаючи на те, що зараз не повний місяць, вона все одно була монстром з надзвичайною силою.
Дженіелла уважно стежила за кінцем списа і в якийсь момент широко посміхнулася.
"Пожирач..."
Монстр завжди дізнається монстра.
Разом з вибухом її відкинула назад. Однак атака не завдала їй жодної шкоди, адже вона мала надто потужну енергію. Те, що сталося тільки роздратувало її.
Сун Міна яскраво засвітився. Жаніелле Чен і Кун побігли на спис Суна Міна, але відразу захиталися. Це не та атака, яку можна настільки легко зупинити. Коп'є Сун Міна пройшло крізь простір і розірвало їх руки, після чого затремтіло.
Хоча Сун Мін використав велику кількість Нейгуна і нелюдя, він не зазнав головного болю. Сон Мін успішно долав усі свої сили.
Він бачив ще більше. Його стан нелюдство дало багато чого. Якщо говорити точніше, то це допомогло йому поліпшити свої навички й почуття. Це стосувалося також драконячої магії, і Нейгун Ян Іль Чона. Все це чудово співіснувало один з одним всередині Сан Міна. За десять років його тіло доповнилося, і з ним все було ідеально, залишилося тільки розібратися з свідомістю. Через це він не дотягував до рівня вчителя.
Сон Мін повів губами, замахнувся списом і з нього полетіли фіолетові блискавки. І це відбувалося кожного разу, коли він замахувався. Весь простір наповнився фіолетовими блискавками.
Дженіелла знову розсміялася і простягнула вперед руку. Джеміні, Чен і Кун відразу відступили й стали за нею. Дженіелла створила перед ними червоні завіси. Вибухи продовжувалися, гремелі знову і знов, з'являлися зі сцени списа, але вдарялися об завісу Дженіеллой.
Сан Мін, продовжуючи замахуватися списом, в одне мигнове завмер. Наконечник розколовся, а по рукоятці пішли численні тріщини.
« Чому воно таке слабке?»
Чи це Сан Мін занадто сильний? Але пускай і так, але спис створений з частини дракона. Він думав, що помилився, помотав головою, але тріщини нікуди не ділися. До Селгару, безсумнівно, доведуть чутки про це, але Сун Мін додав ще більше сил у спис. Рукоятка задрижала і, перш ніж спис встиго зруйнуватися, Сун Мінал Нейгуна та сила нелюдя, кинувши спис у червону завісу Дженіелллою.
Копія проходить крізь простір, створюючи паралельно фіолетові блискавки. Але захист все ще залишалася ціла. Сан Мін бачив, як Дженіелла сміялася за ним. Вона просто підтримувала завісу і не робила інших дій. Сун Міна непокоївся, але в них з’явилася можливість. Він зупинив збираючись допомогти йому Яну і попрямував в сторону Скарлет та Пек Сіґо. Як тільки вони опинилися поруч, Сун Мін закликав магічний кінь.
— Сьогодні, — почувся голос Дженіелли позаду мене, - я відпущу вас.
Але не наступного разу. Цього Дженіелла вже не сказала, але Сан Мін розумів, що вони ще зустрінуться навіть попри те, чого йому цього не хочеться. Він заліз на коня з цими думками.
Хоча їх було четверо, кінь не виражав незадоволення. Мабуть, її можна використовувати і вчотирьох.
Сан Мін представив місце, куди він хотів повернутися. Найбезпечніше місце, яке він тільки знав.
Як тільки вони прибули в ліс фей, Сан Міна знудило. Хоч він і мав тіло Пожирателя, він не міг не відреагувати на четвертий підряд стрибок у просторі. Те саме сталося з Яною. Хоча вона теж не була людиною, але оперлася рукою об дерево і з нього вийшло все, що вона сьогодні їла.
— Я думала, що помру.
Скарлет також виглядала погано, оскільки вона перемістилася в просторі вже двічі. Вона повільно перевела подих і подивилася на Пек Сого.
— Чи не склизком швидко ви повернулися? - Почувся голос Осли.
Сан Мін обернувся і побачив її серед фей. Вона помітила, що Сун Міна і Яну блює, лякнула мовою. Мешканки її навколо були зачинені.
— Я ж казала, що хоч би наскільки ти сильний, стрибки в просторі погано впливають на тіло! Якщо б щось пішло не так, то ваші душі і тіла роз'єдналися.
— У нас не було вибору.
Дженіелла дозволила їм втекти. Цікаво, що б сталося, якби вони продовжили бій? Ти не зможеш, як кажуть, але Сан Міну зовсім не хотів виступати проти Дженіелла і Джемні. І оскільки Пек Сого перебуває в критичному стані, біг був кращим рішенням.
— Так що?. — запитала Осла, подивившись на Пэк Сого.
Та все ще була без свідомості.
— А як ви думаєте?
— Не відповідай питання на запитання, — Осла надула губи. - Вона не стала вампіром, а отрута... Потрібно поглянути.
- Так, будь ласка.
Осла взяла руку Пэк Сого.