Осла і Скарлет не могли приховати свого здивування. З моменту Сан Мін і Яна, використовуючи магічний кінь, поїхали в Чепед не через чверть дня, а вже повернулись.
Правда, Сан Мін був у повному замішанні. Скарлет здригнулася, дивлячись на нього, і запитала:
- Що сталося?
Вона зрозуміла, що сталося щось погане. Сон Мін намагався говорити нормально і не подавати уваги, але йому це було важко. Зрештою він здався і просто розповів Скарлет про те, що сталося.
— Здуріти... — Помоститися дівчина, коли почула його розповідь. - Чому ти не сказав, що це пов'язано з Пек Сого? - Викрикнула вона і опустила погляд на своє зап'ястя.
Скарлет поділила браслети між Пек Сого та Сун Міном, перш ніж вони покинули гору Муші. Хоч би де вона була, то могла коротко розповісти їм. Звичайно, говорити через нього було неможливо, але вона не збиралася цього робити. Їй було достатньо дізнатися де знаходиться Пэк Сого.
Скарлет послала магічну силу на браслет і зосередилась. Навіть якщо через нього не можна поспілкуватися, то місця для знань ви можете знайти. У Сан Міна з'явилося відчуття дежавію. Він уже відчував подібне. Він пригадав, що це був божевільний Диявол. Він досяг успіху в її пошуках завдяки Алладуру... але браслет лежав під землею разом з його господинею.
"Невже цього разу..."
Сан Мін почав покусати нижню губу.
« Будь ласка, цього разу все буде інакше! » — щиро бажав Сун Мін.
— Знайшла, — погляд Скарлет трегнув.
Вона виявила приблизне місце розташування, а щоб визначити його конкретну позицію, вона зачинила очі і знову зосередилась.
— Слава богу... Здається, вона жива. Але вона почувається не найкращим чином. А ще...
— Де вона? — тремтячим голосом запитав Сун Мін.
- Ти там вже був... На північ півночі. У домі королеви вампірів.
У момент сили зникли з ніг Скарлет. Сан Мін підірвалася, і вона була вчасна.
Що Пек Сіґо робить у Травіа? Вона кинула виклик Джу Вону і програла. В її тіло потрапив отрута, але їй вдалося втекти. Чи вона вирішила піти до вампірів?
- Що ви збираєтеся робити? — Яна, яка слухає їхні розмови. - Не знаю, що для вас означає Пек Сого, але з огляду на те що ви так носитесь через неї, вона дійсно важлива.
Сан Мін не відповідав. Він не думав про те, що Пек Сого важливий для нього. На горі Муші вона допомогла йому, без неї він би загинув. Тоді він навчився у неї техніки розвороту, і це вміння жодним чином врятувало його життя. Тому він хотів запобігти смерті Пэк Сого, і зробив це в підземеллі.
Потім вона прийшла в Гермуд і зупинила знехтуючого Сун Міна. Цікаво, що сталося б, якби вона цього не зробила? У той момент свідомість покинула тіло, і це місце зайняло божевілля. Він, безперечно, створив би багато жахливих речей, але завдяки тому, що Пек Сого зупинила його, Прау змогла накласти печатку. Хто знає, може бути без їхньої допомоги Сан Мін був би вже мертвий.
Спасителя його життя. Вчитель.
Він згадав лист, залишений Пек Сого.
— Я піду.
Він намагався уникати зустрічей з королевою вампірів. Вона завжди була занадто сильна, а від однієї її здатності бачити майбутнє по шкірі йшли мурашки. Тож, коли Лаошен сказав Сун Міну піти з ними на північ після друку, він відразу ж відмовився. З тієї ж причини він не вбив Лаошенена, інших вампірів і перевертнів; йому просто не хотілося зв'язуватися з королевою Вампирів.
Але тепер ситуація змінилася.
- Тоді я піду з тобою.
— Я теж, — додала Скарлет. — Якби ти відразу сказала, що справа стосується Пэк Сого, то я б одразу пішла.
— Хіба ти не казала, що не можеш залишити своє місце псувати?
— Я провела тут десять років. Вони повинні були чогось навчитися за цей час, так що зможуть вже якось без мене. Я загляну в вежу і поясню ситуацію, але якщо кинеш мене й цього разу, то ти труп. Не тільки ти хвилюєшся про Пек Сого.
— Ладно, я зрозумів...
Скарлет дочекалася відповіді Сун Міна і, повернувшись додому, вирушила в вежу.
— Королева вампірів небезпечна, — сказала Осла після затяжної паузи. — Вона народилася в цьому світі, у Ерії, і досягла вищості. Ні, з якоїсь сторони вона навіть перевершила його. На щастя, сьогодні не повний місяць — пробурмотіла Осла і підняла очі до неба.
Ніч ще не настала, тому місяця на небі було видно.
- У повний місяць її не вб'єш. Хоча без нього вона майже безсмертна. Але ж... Насправді це небезпечно, а її магічна сила.
— Вона настільки сильна? — запитала Яна.
Яна поки що не зустрічалася з Дженіеллою особисто. Осла кивнула.
— Куміхо з Ормуру, я знаю, що ти володієш величезною силою, але навіть ти не зможеш її подолати.
Незабаром повернулась Скарлет. Вона була одягнена в альову робу і такого ж кольору рукавички, які були необхідні для більш повного використання доступним їй магії.
— Я не можу піти з вами, — сказала Осла. — Але замість цього... — Вона підняла руки і в них з’явилися кулі, що світяться різними кольорами. — Я дарую вам благословення феї.
Як тільки вона підняла руки, кулі попрямували до Сун Міна та його компанії і висіли над їхніми головами.
- Це захистить вас від психологічних атак королеви вампірів. Але не покладайтеся на неї занадто сильно, навіть я не можу повністю зупинити її.
Дякую.
Це все, що могла зробити Осла, якій не можна покидати ліс. Сон Мін низько вклонився і щиро подякував їй.
Дуже дякую.
— Не умри там, — тихо додала Осла. — Рен Джу загинув заради тебе і передав тобі все, що у нього було. Ти, звичайно, не він, але я часто бачу його в тобі. Тебе це не турбує?
— Нет...
— Не хвилюйся, я не буду любити тебе так, як любила його. Ви відрізняєтесь від нього як за характером, так і з зовнішнім виглядом. Він більше в моєму смакі, - щоб уникнути ніяковості, Осла весело показала мову.
— Ха-ха, ага... — Сан Мін безглуздо розсміявся і кивнув.
Осля, безсумнівно, від усього серця попросила його не вмирати. На щастя, він уже не помер.
- Ми зможемо поїхати на тобі втрьох? — запитав Сан Мін, подивившись на коня.
Вона просто дивилася вперед. Мабуть, зможуть. Сун Мін сів спереду, позаду нього Скарлет, а самої останньої села Яна.
— Троянда - це межа, — пробурила Скарлет.
Сан Мін представив будинок Дженіелли. Він уже третій раз за день переміщається в просторі, і Авель мав рацію, кажучи, що це може бути наслідок. Як тільки вони спустилися з коня, Сун Мін відчув велике запаморочення. Він зігнувся і спробував відновити дихання, але це не допомогло. Те саме можна сказати і про Яну. Вона побідніла і помила головою та пробурмотала:
— Це перебір.
— Ага... Третій раз за день.
Тільки Скарлет виглядала нормально.
— Ще б ви почувалися добре, коли тричі подолали такі далекі відстані. Думаю, три рази за сьогодні буде достатньо, а то так і викинутися можна.
- Що це означає?
- То й значить. Раптом свідомість застигає в просторі і не поспеє за тілом? Ти можеш стати привидом. Взагалі, якщо тобі так цікаво, то може переміститися ще раз?
— Ні, — відповів Сун Мін.
Біль скоро трохи вщухав, а потім і зовсім зникла. Він випрямився і подивився на будинок Дженіелли. За десять років жодних зовнішніх змін з ним не сталося.
Сон Мін підійшов до головних воріт. Раніше він був у Чепеді, а тепер в траві, але це місто відчувалося інакше. У Чепеді не було Джу Вона, а всередині будинку була Дженіелла.
Сан Мін торкнувся воріт.
— Примарний Коп'єносець, - хтось покликав його по ту сторону паркану. - Я чула, що Лаошен досяг успіху у своїй справі. А ще я чула, що у тебе є чарівна кінь.
Ворота відчинилися, а за ними стояла маленька дівчинка.
- Якщо ти все одно прийшов, то навіщо було відмовитися від запрошення Лаошена? Так ще й зашкодив йому...
— А ти хто?.
— Я? Одна з дітей королеви, — відповіла вона усміхаючись. - Я знаю, чому ви тут. Все через той муримки, так?
Почувши це, Сун Мін змінився в обличчя. Він ступив вперед, але дівчинка відразу підняла вгору руки.
- Гей, ти чого? Ми турбуємося про неї за наказом королеви.
— Але чому?.
- Бо вона знає, що ця жінка важлива для тебе. Наша королева дуже налякалася, але їй щастить. Не ненавидь її. Якби королева не доглядала за цією жінкою, вона б давно померла від отрути.
— Вы... Чи ви її лікуєте?
— Нет. Навіть сам Джу Вон не може скасувати ефект свого отрути. Звичайно, королеві це теж не під силу. Вона просто зробила так, що отрута не дуже сильно впливає. Вона доглядає за цією жінкою. Але хіба це не похвально?
Сон Мін, прикусивши губу, сильно дивився на неї. Вона прийняла його погляд і потиснула плечима.
— А, забула представитися. Мене звати Джеміні, я перша з королевою. Ну, проходьте. Хіба ви не прийшли, щоб зустрітися з тією жінкою?
- Чому королева не виходить? — запитав Сан Мін, дивлячись на Джеміні.
Та розсміялася і розвернулась.
— А що? Хочете з нею зустрітися?
« Якщо можливо, то не дуже-то хотілося».
— Не поспішайте, всьому свій час. Для початку я спитаю вас до жінки, до якої ви прийшли, а про решту можна поговорити і пізніше, чи не так? Ну, про наші з вами стосунки.
"Відношення з Хижаками, якщо бути точнішим"
— Скільки гостей! Ми навіть не знали, що прийде Куміхо з Ормуру і мудрець червоної вежі. З боку може здаватися, що ви прийшли вбивати королеву. Це ж не так? — Обернулася Джеміні и розсміялась.
Сон Мін відчував таку ж небезпеку, як і від Дженіелли.