— Що ви думаєте робити далі? — запитала Яна.
Сон Мін, почувши питання, повільно підняв голову. Він дізнався про те, що сталося десять років тому. Тоді в Гермуді була Пэк Сого. Вона зупинила некерованого монстра, яким він став, але в кінцевому підсумку не змогла його вбити. Сун Мін згадав Пэк Сого, яка сказала, що зупинить зло. А він, безсумнівно, був злом. Десять років тому в Гермуді він збожеволів і напав на священиків. Якби він не був поруч зомбі, то прикінчив би всіх тих людей. Пэк Сого не знала про це, але все одно не змогла вбити Сан Міна. Якщо керуватися її ж логікою, то тоді Сан Мін перейшов на сторону зла і його необхідно було знищити.
« Вчителю... Вона ходить по світу і допомагає тим, хто потребує допомоги.
Зараз Мурім ділиться на дві частини: одні так і залишилися Мурамом, а інші об'єдналися під прапором Кривавого союзу, і через Володаря Крові, керівника останніх, періодично відбувалися невеликі сутички між цими двома розділами однієї фракції.
Якщо подивитися на Пек Сого, то Кривавий союз - зло. Вони прийшли на зміну Самарію, але, на відміну від них, насправді чинять зло.
Пэк Сого сильна. Протягом десяти років вона час від часу виявляла себе по цілому світі. У більшості випадків її помічали там, де і Кривавий союз. Вона давала їм опір. І це логічно, адже вона пообіцяла знищити зло.
"Невже..."
Сан Мін зосередився на собі, розглядаючи всю інформацію, отриману від Невіла. Пек Сого востаннє з'являвся рік тому в Чепеді. Це одне з міст, що ведуть на північ.
« Ні...»
Він здригнувся через те, що накотився на нього тривогою. За останній рік Пек Сого більше не з’являлася. Чому вона вирушила в Чепед? На півночі, у Травіа була вампірова королева. Найсильніший Хіщник.
Сон Мін відразу піднявся з місця. Він не був упевнений у своїх здогадах, але тривога не відпускала.
Пек Сого блукала по світу протягом десяти довгих років. Він згадав чоловіків, які нещодавно зустрілися в Гермуді. Лаошен сказав, що вони пов'язані з Хижаками. Хто знає, може королева вампірів дійсно контролює ними. І якщо Пек Сого з'ясувала це, то знаючи її характер і бажання викоренити зло, головними противниками для неї стали Хіщники. Отже, і Кривавий союз, який не блукає за брудну роботу.
"Невже..."
Він не був упевнений, але це питання дуже турбувало його. А якщо це так? А що як Пек Сого попрямувала на північ, щоб зустрітися з Дженіеллою? Останній рік про неї не було абсолютно ніяких новин, і це лякало. Чому про неї нічого не говорили після Чепеда?
- Що таке? — запитала Яна.
Сан Мін прикусив губу. У нього було багато запитань, які накопичувалися за десять років. Були також питання про Ві Джі Хюн. Цікаво, як вона відреагувала, дізнавшись, що Сан Мін мертвий? Може вона через це засмутилася і почала ходити по підземеллі?
« Ні. Цього не може бути".
У Ві Джі Хюн зовсім інша особистість, і Сан Мін чудово це знав. Почувши, що Сун Мін мертвий, вона б напевно прийшла до Гермуд щоб переконатися в цьому особисто. Але вона не прийшла. Не було жодної інформації про те, що вона була в околицях Гермуда.
« Ві Джі Хюн пов'язана з темним духом»
Сон Мін пригадав, що в його руках з’явився білий шип. Мабуть, саме темний дух підсунув його. Може він і повідомив Ві Джі Хюн, що Сан Мін живий? Тому вона і не прийшла?
Ні, зараз це неважливо.
- Я мушу йти.
— Куда? — Здивовано запитала Яна.
- Роби, що хочеш.
Прау відкинула на ліжко, показуючи, що більше не хоче бути пов'язаним з Сон Міном, але ось з Яною все було інакше.
— Мені терміново треба йти до лісу Регро.
Від Ормура на півдні до Чепеда було надто далеко, тому він вирішив піти в ліс Регро і попросити у королеви фей чарівну коня. На щастя, Сун Мін вже був у сусідньому від Чепеда міста.
- Що за терміновість? — запитала Яна. — Так, ти поспішаєш, але можеш пояснитися. Хіба я не зможу допомогти?
Почувши це, Сун Мін на короткий час задумався. Чи Яні слід довіряти? Ці сумніви у нього виникли через зустріч з Лапласом.
« Не вірте темному духу».
А Яна отримала силу саме від нього. Проте Сун Мін пояснив, чому йому потрібно до лісу Регро. Тепер не час знати, кому можна вірити, а кому ні. Не можна було сліпо вести слова Лапласа тільки тому, що Сун Мін не знав його справжніх намірів. До цього моменту він отримував допомогу від темного духу і, мабуть, дав Сон Міну Білий шип, коли той потребував його.
— Ходімо разом, — вислухала Яна.
- Що?
- Ти ж сказав, що йдеш в ліс Реґра? Я знаю, як дістатися до Веледора.
— Стійте...
— Хіба ти не казав, що треба поспішати? — запитала Яна і відвернулася.
Сун Мін попрощався з Прау і пішов за Яною. Двері в просторі відчинилися і, пройшовши крізь неї, вони подивились на небо.
— Сан Мин.
— Да?
- Ти збираєшся битися з королевою вампірів?
- Якщо доведеться.
- Чесно кажучи, я не сумуватиму через твою смерть. Але ось загибель що знаходиться всередині тебе Ходжу мене турбує.
За спиною в Яни з’явилися дев’ять хвостиків.
- Ти не уявляєш, якою силою володіє королева вампірів. У тебе немає ні шансу проти неї.
— І тому Ви хочете піти зі мною?
— Так, я не хочу, щоб Ходжу помирав. Він вирішив прожити це життя таким чином, разом з тобою, і мені потрібно за тобою приглядати.
« Ти йдеш з міста? » — почула вона питання Ходже.
У її тілі почала підніматися сила нелюдя, і вона досить кивнула.
- Дозволь мені самій прийняти рішення. Це місто для мене не дуже важливе. Я готова кинути його заради тебе в будь-який момент.
Ходжу, почувши це, зачмокнув і облизнувся. Яна, яка розпустила дев'ять хвостив, простягнула до Сун Мін.
— Я иду с вами.
— Ну, підемо... — відповів Сан Мін і взяв її за руку.
Дев'ять хвостив окутали тіло Сун Міна і яскраве світло створило навколо них золототичну сферу, в якій вони піднялися до неба. Рука Яни, за яку він тримався, незабаром зникла. З людського образу вона перевтілилася в прекрасну золоточисту лисицю, і Сун Мін без жодних вагань сів на неї верхи.
Яна відштовхнулася від повітря і побігла вперед, і незабаром Ормур був позаду. Її хвости розтягнулися в небі, залишаючи за собою золотисті сліди. Сон Мін злегка тремтів поглядом подивився вниз. Швидкість руху Яни виявилася вище його власної. Ні, навіть вище тієї, яку він уявляв.
« Коли тебе не було, я наблизилась до Дженіеллої. — Вона запропонувала мені приєднатися до Гідників. Я, звичайно, відмовилася, адже у мене немає абсолютно ніяких причин погоджуватися на це."
- І вона просто так Вас відпустила?
« Вона не прийшла до мене особисто. Але після цього ми більше не спілкувалися".
Сон Мін дивився вниз, на швидко змінюючи один одного пейзажі. Швидкість бігу Яна зросла. Одного разу Кім Джон Хьон сказав Сан Міну, що Яне знадобиться дві доби щоб дістатися з Ормура до гори Гюджель. Але тепер його слова були б смішними. Вона і далі бігла без перепочинку навіть уночі, не звертаючи уваги на тему та нічні ночі. До того ж, через те що пунктом призначення був ліс Реґр, вона могла бігти просто по прямій, нікуди не звертаючи. Так пройшли чотири дні, і вони нарешті добралися до лісу. Якби Сун Мін не погодився на її допомогу, то з його швидкістю, як би він не поспішав, він б не зміг дістатися швидше, ніж за місяць.
Сан Мін з Яною зупинилися перед входом до лісу Регро.
Дякую.
Найімовірніше, через те, що Яна бігла чотири дні без зупинки і виглядала трохи втомленою. Після слів вдячності Сун Мін усміхнулася і помочила головою.
- Нічого особливого.
Після цього вони увійшли в ліс. Сан Мін не приховував своєї особистості і навмисно повідомив, що знаходиться тут. Минуло небагато часу, і листя затремтіло. Вдалині замерзав світло, яке виходить від маленьких фей. Сун Мін зітхнув і засумнівався. Йти до них чи уникати?
— Будьте тут, — сказав Сун Мін Яне.
Йому тільки було сказано, як простір розрізався і в нього полетіли вогняні кулі. Сон Мін злегка поморщився, але встав рівно.
— Сволота! — Донісся роздратований голос.
Хоча голос лунав гучно, але в ньому майже не було сили. Сан Мін подумав, що зараз має відбитися на його обличчі. Він бачив, як нахмурилась і поклала руки на бік Скарлет.
- Давно не ви...
Перед тим як Сун Мін встиг договорити, у нього знову полетіли вогняні кулі. Цього разу удари стали сильнішими. Якщо б він вчасно не вжив захисту, то його волосся було б точно підсмаженим.
— Эй, идиот! — Скарлет вказала пальцем на Сан Міна. - Ти чому тоді кинув мене з коня?
- Я зробив це... Заради тебе...
- Думаєш, мені від цього легше? А? Я сказала, що хочу поїхати з тобою!
Знову запалився вогонь.
— Я навіть не знала, чи повернешся ти. Через десять років ти прийшов! Яка зухвалість. Ти повернувся через магічного коня? Я так и знала. Тому я і забрала її у тебе!
- То це ти була?
— Я хотіла, щоб у тебе була хоч одна причина повернутися! — выкрикнув Скарлет.
— Фух, слава богу. Тобто, ти знала, що я не помер? Та й я б повернувся сюди і без пропалої коні. Я дійсно турбувався про тебе.
- І що, прийшов просити вибачення? — Выплюнула Скарлет.
— Ну... — не договорил Сун Мін.
Скарлет помостилась.
— Так значить прийшов за кіньми!
Сан Мін нічого не відповів і злив більше губ.