— Десять лет?. — перепитав Сан Мін.
Те, що він почув, не вкладалося в його розум. Він шукав максимум на п'ять років, але ніяк не десять. Протягом усього цього часу він був замкнений у своїй свідомості.
— Десять лет... — Ще раз тихо проговорив Сун Мін і посміхнувся.
Отже, хтось замкнув його в Гермуді на десять років. Але ось хто?
- Хто мене замкнув у Гермуді?
Ми точно не знаємо, але це був заклинач. Але заклиначі такого рівня зустрічаються досить рідко.
"Прау".
Він почав до певної міри розуміти, що відбувається, адже вона була тут десять років тому. Авель пожертвував усе своє життя заради магії Грейс, але Прау не померла.
Сун Мін отримав на прощання подарунок від Кім Джон Хёна, і нелюдь всередині нього вийшов назовні. Мабуть, щоб зупинити його, Прау наклала на Сан Міна друк.
"Добре, що я не помер".
— Хто Ви? — запитав Сан Мін у Лаошена.
Він злегка відвернув погляд і побачив десяток вампірів у нього за спиною. Оборотні тим часом перестали пити, і в якийсь момент опинилися поруч з Сон Міном і пильно дивилися на нього, схрестивши руки. На нього витріщилися як темні чарівники, так і мурими. Сан Мін підняв палець і вказав на полонених.
- Що з ними?
Зрозуміло, що після десяти років його зацікавлення він багато чого цікавився. Лаошен не хотів відповідати на всі ці запитання, але він був незадоволений. Він хотів справити на Сун Мін якомога краще враження.
— Мене звати Лаошен, я належу до родини королеви вампірів.
Сон Мін відразу зрозумів, що це Дженіелла, але почувши, як цей вампір є членом її сім'ї він насупився.
Ми прийшли на далекий південь, щоб зняти з Вас друк.
— А ці люди – Хижаки?
— Звичайно, що ні! Як можна приписувати людей до хищів? Він відповів, що це буде лише для того, щоб виконувати дрібні доручення.
Почувши про них, вони навіть не розстроювались і не пошкодилися. Лаошен підняв руку і вказав на полонених, які стояли перед наступним запитанням Сун Міна.
— Це мурими. Вони прибули сюди, щоб перешкодити нам, і ми мусили схопити їх.
- Чому частина з них мертва? — Сан Мін звернув на трупи.
Лаошен посміхнувся.
- Все заради того, щоб зняти з вас печатку. Наші темні маги не могли справитися з нею самотужки, тому ми мусили використати цей метод.
Через нього загинули люди. Проте Сун Мін не почав нарікати і кидатися у Лаошенена звинуваченнями. Він просто кивнув і запитав:
- Королева вампиров наказала зняти з мене печатку?
— М-м... — Так, — відповів він.
Це була брехня. Королева вампірів не давала таких наказів.
- Де Дженіелла?
— У себе вдома на півночі.
— Чому вона не приїхала особисто?
— Вона готова Вас почекати, — відповів Лаошен.
Сан Мін посміхнувся. "Почекати"? Це точно вона сказала? Напевно, вона просто не може. Звичайно, Сан Мін не збирався їхати на північ тільки тому що там його чекає королева вампірів. Можливо, Дженіелла і сама знає про це. Оскільки вона не прийшла сюди особисто, то зустрітися в найближчий час у них не вийде. Чого вона хоче? Сан Мін знизав плечима.
- А якщо я не поїду?
— Доведеться доставити Вас до неї насильно, — пробурмотів Лаонейн.
Він помилявся. Дженіелла не наказала Лаошену знімати друк, який наклали на Сан Мін. Вона не давала жодних наказів, пов’язаних з ним, і тому не могла роздивитися його своїм пронизливим поглядом. Тому вона нічого не робила для нього.
Рік тому Дженіелла втратила свою здатність. Вона більше не бачила майбутнього. З того часу вона перестала виходити за межі свого дому, обірвала майже всі зв’язки з іншими вампірами, і вони самі по собі.
Лаошен діяв сам, але заради своєї королеви. Він зібрав обертнів, частина вампірів і темних чарівників, створюючи Кривавий союз ще до того, як Дженіелла заперлася у власному будинку.
- Думаєш, впораєшся? — запитав Сун Мін, глянувши на Лаошена.
Тан А Хі нервово сковтнула. Вона вважала, що для них це не принесе нічого доброго. Мо Ен Чан скинув Сан Міна наповненими кров'ю очима.
— Спасите!. - Заволав він через якийсь час. - Я Ейн Чан! Молодший брат вбитого Вами Мо Ен Со Джина!
Почувши це, Сун Мін здригнувся. Він обернувся і подивився на Мо Ен Чана. Він глянув у золотарні очі Сан - Міна і сковтнув.
Минуло десять років, і він дуже змінився. Як його тіло, так і обличчя. Побачивши його, Сун Мін відчув смуток.
Сан Мін не вбивав Мо Ен Со Джина. Відряд Мо Ен помер на півночі через безглузде бажання помститися.
— Ти дуже виріс, — пробурмотів Сун Мін і знову подивився на Лаошена. — То вони тобі більше не потрібні?
- Якщо ви підете з нами, то ми не будемо їх вбивати.
— Здається, що ти помиляєшся, — посміхнувся Сун Мін, дивлячись на Лаошена. - Ти не можеш змусити мене щось зробити. Але все могло б бути інакше, якби королева вампірів прийшла особисто.
— Здається, ви не сприймаєте нас серйозно, — нахмурився Лаошен.
Він сам не вважав Сан Міна простою людиною. Лаошен знав на що він здатний і добре підготувався. Врешті-решт, Сун Мін переміг лицарів смерті і вбив Владера.
Лаошен був п'ятим значущим у родині королеви вампірів і отримав немало її сил. До того ж, які прийшли з ним вампіри теж були не з боязких десяток, і мали пристойною кількістю сил. Крім того, він заручився підтримкою. Він би також притягнув Джу Вона, але вони вже давно не бачилися. Рік тому Джієла заперлася вдома, а через кілька місяців пропав і Джу Вон.
Сан Мін посміхнувся. Як і говорив Лаошен, серед них не було слабких. Воїни, які використовувалися для виконання дрібних завдань, і темні маги не становили жодної загрози, але ось з вампірами та перевертнями все було інакше.
- Я не хочу битися з Вами. Якщо підете з нами...
Їхні бажання не збігалися. Ніхто з них не хотів поступатися, тому діалог не йшов і виникав конфлікт. Це питання залишалося тільки в тому, хто почне діяти.
Сан Мін опустив очі на порожні руки. Тіло було добре, але списа не вистачало.
"Нічого не поробиш".
Він відштовхнувся від землі і коли його тіло пропало, простір з гуркотом розверзлося. Розкоти грому, що його рухали, трясли землю. Ті, хто сидів на підлозі, закричали і підстрибували. Сун Мін з’явився разом із постійними криками воїнів. Минуло лише кілька секунд, а він показав, на що здатний.
Сун Мін озирнувся навколо і знову присів. Той, хто стояв з ним і дивився темний маг тут же нагальмував, але навіть при цьому його погляд був порожнім. Сун Мін промчався повз них і піднявся в повітря. Він знав, що вони вже втратили розум і тому не міг нападати на них.
"Який він швидкий!."
Лаошен відштовхнувся від землі. Те саме зробили 20 вампірів, які він промовив. Оборотні вовчителі підстрибнули у повітря і здійснили переворот.
Сон Мін хотів замаскуватися списом, але нічого не було в руках.
Він підняв обидві руки.
Коп'є використовувати звичайне і зручніше, але це не означає, що він не знав, як битися в рукопану. Сон Мін успадкував силу Ян Іль Чона, і всі його знання були в голові. Він зробив розворот і виставив довгі кігті вперед. Для Сан Міна ця дія здавалося повільним, але насправді рухався він неймовірно швидко. Противники не встигали стежити за ним. Він використовував відрослі нігті, робив різні стрибки та перевороти разом з фіолетовими блискавками. Ніхто його не бачив, але всі відчували небезпеку. Він з силою вдарив по голові перевертня, але він все ж відчув удар на собі.
Сон Мін відчув, що на нього хочуть напасти збоку і відразу зник. Він зосередився на Нейгуні та силі нелюдя і, піднявши руки вгору, сила виходила назовні. Один удар фолетової блискавиці потряс тих, хто мчав попереду. Вони ковтнули кров, що з’явилася в роті. З того, що вони вижили, можна зробити висновок: це найсильніші з найбільших перевертнів.
Їхні рани, з яких струмок текла кров, затягнулися і вони знову почали втікати до Сун Міна. Вампіри, використовуючи обертової як щити також
Націлилися на нього.
Лаошен зіткнувся з Сан Міном поглядом. Десять років під печаткою не зробили його слабшим. Навпаки, він став нелюдяним фізично, але оскільки Пожирач остаточно зник, то стабілізувався.
Тіла перевертнів, що служили щитами для вампірів, розірвало Чорним Грімом. Сан Мін підійшов ближче. Лаошен стиснув зуби і націлився на його шию, але відразу ж його вибухом відкинуло назад так сильно, що він пробив діру в напіврозвалий стіні.
— Лаошен! — викрикнула Ребека.
Ніхто не очікував, що такий могутній вампір може ось так просто впасти. Нехай місяць не буде повним, він не був настільки слабкий, щоб хтось зміг здолати його з одного удару.
Вдарили блискавки, помахаючи обірваною рукою. Вони також отримали смертельні поранення, але не загинули. Ребекка та інші вампіри з ненавистю дивилися на Сан Міна.
« Які вони дурні...» — сказав Ходже.
Сан Мін був з ним згоден.
Минуло небагато часу, і все навколо потемніло кров'ю. Зрештою воїни й темні чарівники стали більш могутніми ворогами. Сун Мін протер з обличчя кров і підійшов до полонених. Вампіри і перевертні не померли, але вже не могли відновлюватися настільки швидко. Цього було достатньо.
Не останній вампір у сім'ї Дженіелли, і Сан Мін вирішив, що не варто вбивати його. Йому зовсім не хотілося попрактикувати королеву вампірів.
— А-а-А!. — Тан А Хі поглянула на Сун Міна і здригнулася.
Весь цей час вона спостерігала за битвою. Хіба людина взагалі може так рухатися? Це справжня Ці?
- Ти як?
Від Тан А Хі, що сидить на землі, виносив запах сечі. Сун Мін зробив вигляд, що не помітив цього і звільнив заручників.