— Ха-ха-хо! — Смех Ким Джон Хёна розлетівся по окрузі.
Він, з червоними палаючими очима і у своїй чорній гаї, був оточений руїнами та армією зомбі. Як ніколи раніше він нагадував справжнього короля магів. Можливо, зараз він насправді ним був.
« Чи можуть священики допомогти? »
Жреці та священики використовували божественну енергію, яка була для Кім Джон Хьона, як і Сун Міна, отрутою. Але якщо різниця між їхніми силами виявиться занадто великою, то все буде марно.
Ким Джон Хён рушив вперед. Він швидко почав рухати руками, розриваючи простір і використовуючи кілька заклинань підряд. Поруч з’явилася темна вогняна доріжка, яка мала замкнуте коло і навколо нього виникли вогненні вогні.
Священики навіть не встигли закричати, як їх охопило полум’я. Тереза збліднула. Вона була зовсім протилежною Кім Джон Хьону, який, стоячи посеред цього хаосу, досить сміявся. Сміявся над людьми, які загинули від його рук. Це шокувало Терезу.
Сан Мін побіг вперед. Він змив над головами священиків і направив спис на Кім Джон Хёна. Той досить посміхнувся і розкрив руки перед списом Сан Міна. Він переконався, що Кім Джон Хён виявляє захист і навколо нього з'явилися фіолетові блискавки. Він пробив блокування противника і націлився списом йому в бік. Атака пройшла, і Кім Джон Хён похитнувся, але виявилося, що спис порвав тільки робу. Кім Джон Хён зустрівся поглядом з Сан Міном.
— Відпусти, — пробурил він.
Почуття гіркоти обрушилося на плечі Сун Міна. Хлопець мало не опустився на коліна, але зібравши всі сили, він зміг вистояти. Кім Джон Хён на цьому не зупинився і направив на нього обидві руки.
Сан Мін відчув, як на нього опустилися п'ять магічних кіл.
— Бам, — тихо сказав Кім Джон Хён.
На відміну від його тихого голосу, вибух пролунав гучно. Сун Мін встояв, і Кім Джон Хён, подивившись на нього, відступив на кілька кроків назад. Чим довше тривала їхня битва, тим сильніше вони обидва ставали як у фізичному, так і в магічному плані. За час бою Сан Мін звик до рівня Кім Джон Хьона, а останнє було неважливо, що ефект тимчасовий. Він вже давно забув про це і перестав думати, що в один момент ефект закінчиться. Він просто знав, що хоче закінчити роботу в Гермуді.
« Глава гільдії магів втратив силу. Немає сенсу зараз вбивати заклиначницю, достатньо розібратися з святими і наближеними до церкви."
Кім Джон Хён не знав, що йому в підсумку краще зробити з Сан Міном. Було б добре зробити його своїм союзником. Він все ще не відкинув цю ідею.
Священики закричали. Члени церкви підкріпили їх, і їхні тіла оточували яскраве світло, яке засліплює зомбі. Ким Джон Хен розсміявся і уважно оглянувся навколо. Він почав бити рукою по порожньому просторі і кожен раз, коли він це робив, десь навколо роздавався вибух. Його магія була подібна до випробування ядерних ракет. На відміну від інших, він легко міг це зробити.
У якийсь момент розповсюдилося кілька сотень вибухів підряд. Навіть обладунки не могли врятувати від такого стану. Священики попадали з коней, і їх знову накрила черга вибухів.
— Зберіться! — Викрикнув архієпископ, і саме завдяки цьому Тереза прийшла в себе.
Вона підняла тремтячу руку і схопилася за підвіску на своїй шиї. Від її тіла почав виходити біле світло. Священики зазнали великих страждань, але не померли. Тереза змогла допомогти їм піднятися на ноги. Вже через мить їхні рани затягнулися, і Кім Джон Хён побачив це, кивнув. Він не міг заперечити Божої сили, яку отримав від Терези. Але навіть вона не представляла для нього загрози. Він не сприймав серйозно все те, що не загрожувало його життю. Ким Джон Хён виставив перед грудьми руки, скріпивши їх у замок і розсміявся. Він подивився на Сун Міна, який, підтримуючи захист, вибрався за межі місця, де один за одним роздавались вибухи. Перед ним валялися мертві коні. Священики і близькі до церкви теж хотіли вибратися з цього чортового кола, але поки руки Кім Джон Хьона були сомкнулися, це не здавалося можливим. Люди, які не в стані впоратися з таким навантаженням, просто вибухали. З наближенням до церкви вони не помирали, але поступово ставали жертвами крові. Побачивши все це, Тереза не могла більше нічого робити і на її очах з’явилися сльози.
"Скільки вижило?"
Залишилося лише кілька людей, які до цих пір змогли витримати всі ці вибухи. Більшість священиків уже були мертві, а вціліло близько десяти осіб, у тому числі Теоса. Приближені до церкви також дуже постраждали. Архієпископ і Тереза все ще стояли, але вони не могли зробити нічого крім як просто помолитися.
А інші? Трупов було багато. Занадто багато. Всього за пару хвилин померла близько кількох тисяч людей. Ті, хто залишився, могли стати гідними суперниками хіба що для зомбі, але не короля магів. Здається, раніше навіть було сказано: « З королем магів може тягатися хіба що армія, ну або дурниця".
Хтось вхопив Сан Міна за кісточку. Він опустив очі і побачив важко дихаючий, який стікав кров'ю чоловіка, що з жалем у погляді дивився на нього.
- Будь ласка... - Він не зміг закінчити, але Сан Мін знав про що він просить.
Теос, з розірваним боком корився на землі від болю. У нього не було навіть часу застояти, як тіло оточило яскраве світло і всі рани тривали.
Навіть якщо він хотів померти, то не міг собі цього дозволити. Він піднявся на ноги і знову рвав у атаку.
Священиків менше десяти, але вони допомагали Терезі й близькі до церкви. Така підтримка допомогла їм уникнути нападу короля магів.
"Ким Джон Хён - початок кінця." Тепер Дженіелла ставить запитання, бо врешті-решт Кім Джон Хён хотів звільнитися від кінця. Коли вони вперше почули про його плани, то нічого не було сказано про великий магічний світ, вона говорила тільки, що він веде світ до кінця. Але тепер усе змінилося. Всі дізналися про справжні плани Кім Джон Хьона - яке-никке, та звільнення від кінця.
Знову відкинутий назад Трос зустрівся з Сан Міном поглядом. Той відбудував захисний щит, і на Сан Міна подивилися ще й близькі до церкви. Те саме зробила Тереза.
Він знав, чого вони чекали і в що вірили. Хоча ніхто з них не мав поняття як зупинити Кім Джон Хёна, але всі хотіли цього.
«Будь ласка », — в його голові кружляли слова, почуті від чоловіка на землі.
Його називали Примарним Коп'єносцем. Незважаючи на те, що він втратив свою людську складовуючу, тут і зараз він був героєм. Але це не приносило йому радості. Від присутніх тут він відчував тільки одне — щирість.
« Це небезпечно, — застерігав Ходжу. - Ти близько до межі. Битва з Владером не пройшла безслідно. До того ж, Кім Джон Хён сильніше, ніж ти думаєш. Ти використовував надто багато сили нелюдя".
Коли Ян Іль Чона перейняв сили, Сун Мін сам вирішив. Він взяв у себе його спадщину, незважаючи на ризик стати нелюдяним. Але завдяки цьому рішенню у Сун Міна з'явилися можливості для розвитку. Це стало поштовхом для нього, який застояв у своєму прогресі.
Він вірив у те, що не станелюдцем. У це вірив Ян Іль Чон, інакше не залишав би йому своїх сил.
Сила нелюдяного живота досягла верхніх кордонів. Чорний Грім змішався з силою, і енергія вийшла назовні. Втома, що раніше тиняла на нього, зникла, але головний біль нікуди не дінеться.
« Це мало».
З якогось моменту Сун Мін сам почав використовувати тільки безпечний ділянку сил, і брав рівно стільки, щоб не підірватися. Хоча в битві з Королем Копій наприкінці стався вибух, навіть тоді Сун Мін тримав себе у руках і не торкався сил, які йому під силу.
Єдиний раз, коли він був готовий стати ким завгодно, стався в Рубесі, де він захищав Ві Джі Хюн від Ам Джона. Після цього він жодного разу не виходив за рамки. А з того часу, як він отримав сили в Ормурі, він став ще обережнішим. Але не зараз. Якщо він зараз не зможе зупинити Кім Джон Хёна, ні якщо не може вбити його...
Серце забилося швидше. Простір порвався, і всередину увійшов позбавлений розуму Кім Джон Хён. Він використовував захист, який став пилом і зник. Ким Джон Хён піднявся в повітря і, розбивши ще одну будівлю, впав вниз. На небі зависли фіолетові блискавки.
- Зупинись! — Ким Джон Хён застосував драконячу магію і розкрив руки.
Перед його тілом з'являється насичений колір перешкоди. Цим він використав скачок, щоб виграти німий час. Він діяв найшвидше, виходячи з ситуації.
« Ні...»
Він помилився. Драконяча магія не спрацювала і не змогла зупинити фіолетові блискавки. Вони відразу розірвали захист Кім Джон.
Сан Мін дістав спис. Йому вдалося проколоти Кім Джон Хьона, але король магів мав безсмертя. Сан Мін підняв голову до неба. Він відчував на собі погляд Кім Джон Хёна.
« Це божевілля! Він став ще сильнішим? "
Він навіть не володіє здатністю до розвитку, як у короля магів. Чи він просто приховував цю силу весь час?
Поки Кім Джон Хён був у замішанні, Сун Мін не мовчав. Коп'є в його руках зробило оберт. Може здаватися, що спис вистрілив вперед дуже легко, але для Кім Джон Хьона він так не почувався. Його захист знову виявився проб'є. Кім Джон Хён простягнув вперед ліву руку і підняв її. Темна магія вирвалася з його долоні і вирушила до Сун Міну. Той виставив голу руку назустріч магії.
Відтеснен виявився Ким Джон Хён. Він подивився на зниклих руки і відразу почав використовувати драконьську магію.
- Зупинись!
Він повторював закляття знову і знов, але Сун Мін навіть не забарився.
"Це..."
З глибини душі почало з'являтися погане передчуття. Відчуття, що він дійсно може померти.
***
Авель захитався і встав. Він не звернув ніякої уваги на свого брата, який не знав, що робити, і дістав щось через пазухи. Те, що він забрав у голови синьої вежі. Пробу крові дракона, яку вони отримали завдяки Сан Міну.
— Прау, — сказав Авель, відкривши кришку. - З твоєю допомогою я зміг зайти так далеко, але я не думав, що все так вийде.
— Авель...
— Уходи з города. Ще не пізно врятуватися.
Що ти збираєшся робити?
Авель не відповів і лише випив рідину. Висячуюча магічна сила відновилась. Авель не чекав на використання драконячої крові, але приготувався наперед.
Але цього було мало.
— Брат... — Авель дивився на Каїна.
Він погано бачив, а ноги майже не ворушилися. Авель звернув увагу на Рубі, яка була поряд зі своїм старим чоловіком.
— Не знаю, про що думає мій брат, але...
Загадкове світло накрило Рубі, який виявився набагато швидшим за реакцію. Вона широко розплющила очі і сіла на місці. Каїн затремтів.
— Я збираюся спокутувати його гріхи.
— Я...
— Не оправдуйся.
Авель не знав, хто така Рубі. Тож він не хотів сперечатися з нею і розбиратися. Він знав, що вона йому не завадить. Авель переклав погляд на Прау.
— Не глупи и беги. Прихопи з собою цього фамільєра.
Прау зрозуміла, що́ збирається зробити Авель.
- З тобою все буде нормально?
- Я давно хотів це зробити.
- Я не про це.
— Ну не починай! — Авель розсміявся і підійшов до брата.
Каїн, який сидів у інвалідному візку, затремтів.
— Спокута... — Він тихо повторив слова молодшого брата.
Він теж намагався врятувати цей світ, хотів звільнити його від кінця, тільки ось ... Який же сенс це матиме, коли він помре?
— Я помилився?.
— Бажання зберегти життя не є помилкою, — пробурмотів Авель. - Але перемінений у попіл світ не пробачить тобі цього.
- Тому ти збираєшся мене вбити?
- Все вийшло зовсім не так, як ми планували, але це не привід вбивати тебе.
Це лише одна з багатьох причин.
Авель схопив свого брата за горло і розкрив йому рот. Багато магів проводять століття в пошуках еліксиру життя, але зазвичай він просто протягає роки без безсмертності. Це і є межа. Той спосіб, про який знають всі гільдії. Але можна було піти іншим шляхом і продовжити своє життя, відібравши чужу. А саме - використовувати чорну магію. Оскільки Авель був головою гільдії магів, він знав, як це робиться, але ніколи не пробував використовувати цю силу на собі. Він ніколи і подумати не міг, що людина на якій він випробує її стане його брат. Та й взагалі він не думав, що настане день, коли з'явиться необхідність застосувати цю магію.
— Агорх...
Авелева рука стискала Каїнове горло, і той стогнав від болю.
Нічого не поробиш. Це і є викуп за гріхи. Каїн прийняв рішення брата, але йому не хотілося вмирати. У Ормурі планів на життя у нього не було, але зараз все змінилося, а все тому що, потрапивши в світ духів, він повністю звільнився від долі, яка пророчила кінець світу. Він ледве проговорив:
- Я зможу... зупинити кінець... своєю смертю?.
— Не знаю, — відповів Авель без емоцій. - Але через тебе один план вже провалився.
Каїн зрозумів, чому всі так бояться смерті. Він втратив все в цьому житті, ніхто не пробачить його і не зрозуміє. А зараз власний брат схопив його за горло і продовжував душити. Колись він був найвидатнішим чарівником, а тепер став простим старим. Така ось смерть чекала його.
Авель відпустив його горло, а Каїн впав на інвалідному візку. З сумом в очах Авеля він дивився на свого брата. Він забрав його життя.
"А у нього було не так багато."
Авель розгорнувся. Йому було достатньо навіть такої кількості.