Сан Мін замислився. Від Джона вони вже чули, що маленький диявол потребує Чон Ве Чону та Іль Чан знав про це. Використовуючи Ві Джі Хюн, можна втрутитися в правила... Але чи це не занадто? Вони хочуть знищити всіх, хто відрізняється від людей. Саме для цього їм потрібна Ві Джі Хюн.
Квон Джон не торкався теми кінця, але ось чорний Дракон зачепив це питання, і згадав про те, що мета Мусіна пов'язана з запобіганням цього самого кінця.
Тому Сюн Мін та його вчитель прийняли іншу історію про те, що можна втрутитись у правила.
« Виключення нелюдів і запобігання кінця пов'язані».
Якщо, звичайно, Мусин дійсно зацікавлений у запобіганні кінця.
Сан Мін прикусив нижню губу. Його слова також стосувалися. Він не був ані людиною, ні нечистим, але все ж таки став схожим на останніх. Якщо запобігання кінця пов'язане з винищуванням всіх нелюдей... то його чекає тільки смерть.
Ян Іль Чон теж це розумів. Він думав і про інші варіанти, але питати про них у Чорного Дракона марно. Натомість він поставив інше запитання:
Що таке медіум?
- Цього й я не знаю. Вона - щось дивовижне, але я її ніколи не бачив. Просто чув розмови про неї... Я навіть не знаю, де вона знаходиться.
- У такому разі, мені більше нічого від тебе не потрібно.
Іль Чон більше не ставив питань, а Чорний Дракон мовчав. Він визнав, що опинився в жалюгідному становищі, але не хотів цього робити. Він зазнав сили голови Самаріну і більше не хотів страждати. Хоча Мусин був сильним, з часу останньої зустрічі вони провели вже сто років.
А зараз Мусин не йшов ні в яке порівняння з Ян Іль Чоном.
« Мені трохи шкода...»
Чорний Дракон подумав, що головне - залишитися живим і потім перебратися кудись. Він думав про це, щоб потішити себе.
Після того, як всі замовкли, Чорний Дракон постійно дивився в сторону Санміна, а його плечі тремтіли. Він дивився на обладунки, зроблені з лусочки його батька, якого він ніколи не бачив.
Всі відчуття змішалися, а десь знизу піднімався гнів. Хоча Сун Мін і помічений на нього погляд, він не міг думати ні про що, крім як про слова, почуті від Чорного Дракона.
Чон Вэ Чон переслідує Ви Джи Хюн. Але навіщо вона піднялася на гору Хюджель? Можливо... Ні, зовсім точно вона націлилася на місце, звідки куміхо Яна взяла свою силу.
"Але чому?"
Перед тим як залишити Ві Джі Хюн, вона розповіла про свій сон. Вона бачила місце, вкрите туманом. Вона не знала де це, але відчувала в якому напрямку необхідно йти.
Так, вона пішла в Ма Рен, тому що хтось кликав її туди. Але хто?
— Де знаходиться гора Хюджель? — запитав Ян Іль Чон.
— На південь. Я чув, що від Ормура треба йти туди тиждень, — відповів Сан Мін.
Чоловік потер підборіддя. Ненадовго задумавшись, він кивнув.
- Звідси до півдня далеко. Навіть якщо ми підемо прямо зараз, то не думаю, що маленький диявол буде все ще там.
— Минуло вже кілька місяців з того часу, як Мусін вирушив на гору Хюджель.
- Тоді її точно там немає. А Ма Рен... що ти знаєш про цю істоту? — Питал Иль Чон.
— Ма Рен на горі Хюджель.
Сун Мін розповів голова Самарієн усе, що чув від Яни. Той кивнув.
- Я чув про ормурську куміхо. Це істота володіє величезною силою... Отже, Ма Рен може наділити когось такою силою?
- Цього я не знаю.
— Покладаючись на твої слова, Ві Джі Хюн вирушила на гору Гюджель, щоб знайти Ма Рен. Не знаю причин... але, цілком ймовірно, що Мусин помер там.
- Що? — Надзвичайно вигукнув Чорний Дракон.
— Повинна бути причина, чому він не спілкувався з тобою. Мабуть, він просто мертвий.
— Но... але він же сильний. Як він міг померти від рук Ма Рен?
« Я ніколи не зустрічався з цією особою, але знаю, що вона порівняна тільки з Богом. А людина, хоч би якою сильною вона була, все ще залишається людиною.
Глава Самарена вже згадував про це кілька разів. Незважаючи на те, наскільки ти сильний, але людське тіло залишається людським і тому вразливим.
— Спочатку треба їхати на північ.
- Щоб зустрітися з королевою вампірів?
— Да. Не будемо змінювати плани. Юґ викликає деякі підозри, але до туди занадто далеко. До того ж, навіть якщо ми і приїдемо туди, не думаю, що нам вдасться зустрітися з Ма Рен, — пробурмотів Іль Чон та подивився на чорного дракона. — Я не порушую своїх обіцянок, тому захищу тебе. Не впевнений, що Мусин живий, але якщо це так і він спробує вбити тебе, то я захищу тебе.
— Поня...
— Но! - Вставив голова Самарієн перед тим, як Чорний Дракон встиг закінчити фразу. - Я не гарантую, що ти не помреш від моїх рук.
— Здуріти... Ви почули все, що хотіли і вб'єте мене?
— Не поспішай з виводами.
Чорний Дракон намагався піднятися з місця, але голова Самарьоен підняв руку і зупинив його. Він не за допомогою внутрішньої сили, але його дій було достатньо, щоб чоловік більше не міг піднятися.
— Я просто кажу, що це можливо.
— Черт... Говоріть чітко, будь ласка. Чого Ви від мене хочете?
— Нічого. Якщо ти не зробиш нічого, що заслуговує смерті, то я тебе не вб'ю.
- Ви не говорите, що я повинен робити!
— Угомонись, для початку.
Чорний дракон затремтів від цих слів. Почуття гніву, яке зародилося в ньому, давило йому внутрішню силу.
— Не знаю як щодо нас з Вами, але до Примарного Коп'єносця у мене тільки негативні почуття. Він спалив серце мого батька, а з його лусочки зробив обладунки.
- Думаєш тільки обладунки? У нього ще й спис є.
— Агорх! - Почувши слова голови Самарьоне, Чорний Дракон смикнувся з місця.
Сун Мін нехотно подивився на вчителя, а потім звернувся до чоловіка:
- Давай-но для початку непорозуміння: я не вбивав твого батька.
— Ха! Ти б і не зміг! - Підробив його голова Самарієн, але Сун Мін проігнорував його.
— Волею долі до мене потрапили його серце і луска. Я просто переробив їх, виготовивши предмети.
- Як ти думаєш, мене це заспокоїть?
— Нет, звичайно. Тут нічого не зробиш. Але зрозумій, в якій я ситуації: Чон Ве Чон полюють за мною, а мені не вистачає навичок, щоб здолати їх, через що мені доводиться вдаватися до хитрощів і використовувати всі доступні мені засоби.
— Ти сам налагодив Чон Ве Чон проти себе!
- Скажи мені, чому ти зрадив Мусіна, але залишаєшся на боці Чон Ве Чоно?
Чорний Дракон закрився. Він зрадив Мусіна не за своєю волею, і через слова Сун Міна в ньому з новою силою спалахував вогонь люті.
— Подорож до Півночі далеко, — сказала Скарлет, слухаючи їхні розмови.
Вона залізла в кишеню і дістала сувій, поклавши його на коліна.
— Всю дорогу лаятись збираєтеся?
— Так, як щодо того, щоб стати подружішим? Ми ж тепер все на одному боці.
— Ох... — Чорний Дракон закрив очі.
Він намагався змиритися з тим, що відбувається. Так, якщо подумати, то причин злитися немає. Він ніколи не бачив свого Батька, а також не поводився так, як справжній батько. Тому немає сенсу злитися через його смерть.
— Давай краще один до одного ставитись!
Незважаючи на слова Чорного Дракона, Сун Мін все одно не відчував від нього нічого, крім ненависті. Але через Самарієн Чорний Дракон нічого не міг вдіяти.
Скарлет також вловила його обурення і прикусив губу, опустивши очі.
— Даремно я погодився... — Сказав Чорний Дракон, але в нього не було інших опцій.
***
Гора затряслася. Точніше, тряслася, рухнувши вниз. Гора яскраво засвітилася, розсипалася на шпильники і вибухнула, пізніше стала пилюкою та розчином у повітрі.
Мусин виглядав жалюгідно. Його одяг перетворився в лахміттію, щоки втягнулися, під очима з'явилися темні кола, а в очах стояла кров. Він зітхнув і пройшов крізь руїни, які відразу перетворилися на пил.
— О-о-ох...
Мусин надав на віскі. Скільки часу пройшло? Він не знав.
Його не магія стримувала і не якісь технології, а сила, створена істотою, яку можна прирівняти до Бога. Змінився час, а все, що відбувалося, було зовсім не таким, як звичайно. У якийсь момент сили покинули Мусена і він сів на місці.
Він був найвидатнішим з людей, але при цьому був монстром, який дійшов до рівня, не досяжного людям. Але попри це він не міг вийти з - під контролю і не залучати свої емоційні сили. Його почуття переплелися між собою, і хоча ситуація не була небезпечною, реальність довкола нього сильно вплинула на його розум.
« Хто ж знав, що все так буде! » — закричав Мусин скричав зубами, намагаючись придушити головний біль.
До цього сили Ма Рен змішали його, точніше, здібності, якими він володів. Говорячи про Ма Рен, Мусин розумів, що міг зрівнятися з ним, але його здібності не могли протистояти.
— Як нерозумно...
Мусин тепер розумів, що був занадто високомірний. Він спробував залучити Нейгун, що виходить з висихаючиго живота.
Чоловік глибоко зітхнув і піднявся.
« Але я досягнув успіху».
Досвід був не простий. Він зустрівся віч - на - віч з Ма Реном і дізнався, що не сказала б йому медіума. Він кинувся в те, що відбувається з головою і дізнався багато нового.
« Моя мама Рен не може вбити мене".
Його назвали "муравієм" і замкнули в тому місці, де він знаходиться досі. Але він живий. Ма Рен зробив це не для того, щоб убити Мусіна. Навіть маленька мурашка має свою роль.
« Ma Рен чекав Маленького Диявола".
Рух долі початок, поклавши початок кінця. Ма Рен і Ви Джі Хюн зустрілися.
Мусин не знав ні Ма Рен, ані Малого Диявола. Але оскільки кінець уже почався, йому не залишалося нічого окрім того, що спостерігати за кроками Ві Джі Хюн. Спостерігати і запобігти закінченню.
« Важко дати відсіч Ма Рен, будучи людиною».
Він відмовився від Ці і витратив велику кількість духовних сил, щоб зробити крок уперед. Але скільки часу пішло на це? Мусин подивився на нічне небо, наповнене зірками.
— Минуло кілька місяців...
А йому здавалося, що не більше декількох днів. Хто ж знав, що час іде так швидко? Він впав духом і викликав свого посередника. Щойно з'явився член Сюреріс, Мусин відразу ж попросив його розповісти останні новини. Йому знадобилося трохи часу, щоб зібрати їх і передати Мусіну.
— Хм...
На щастя, поки Мусин блукав цим світом, нічого пов'язаного кінцем не сталося. Окрім маленького Диявола, насаджувала і королева вампірів, але вона все ще знаходилась на Півночі.
« Але... Скільки вона там пробуде? "
А слідів Ві Джі Хюн не було. Де вона? Мусин відчув занепокоєння, але через те, що Ма Рен обмежував його дії, він ніяк не міг знайти її слідів. У такому разі немає нічого іншого, окрім довір’я до медіума. Вона пов’язана з Богом. Істота, яка є абсолютно протилежною Ма Рен.
"Імператор зла почав діяти?."
Як тільки Мусин почув новину про Мурим, його обличчя перекосилося. Крик опинився закинутий, а Мурим розгромлений. Чорного дракона подушили і взяли в полон.
Плечі Мусина затремтіли. Чорний Дракон називався « Мураміма - голова ». Насправді, Чон Ве Чон вже давно виборили фракцію під свій контроль, щоб мати можливість підготуватися до близького кінця.
— Ян Иль Чон... Ця зараза...
У всіх останніх подіях винен голова Самарієн. Саме він влаштував дебош у Кроні, а потім переміг і викрав голову Мурама.
Мусин не міг вгамувати тремтіння. Ян Іль Чон не тільки намагався зупинити кінець, але й заважав йому. Він люто зковтнув. Чорний Дракон напевно видав йому всі секрети Чон Ве Чон.
« Не думав, що так вийде... Він не тільки не допоміг, але й став перешкодою. Доведеться вбити його".
Але спершу він подивився на новини півночі.
Кінець уже почався, і головна небезпека представляє вампірову королеву.