Після того як Чорний Дракон був достатньо витіснений, Король Копій забрав свою зброю. Якщо вони продовжуватимуть бій, то хтось з них загине. І Король Копій, насправді, не був впевнений, хто саме.
« Оце сволота".
Чорний Дракон вперше побачив здібності короля Копій, і той був сильнішим, ніж він уявляв. Обидва мали подібні навички і досі були вільними у своїх діях. Король Копій не відчував розчарування з цього приводу, він хотів би боротися в повній силі. Але не можна.
"Цікаюча дилема".
Король Копій відійшов назад. Він обіцяв поєдинок Примарному Копеносцеві. Той ще слабкий, але думка про бій з таким же майстром списа змушувало його серце битися швидше.
Спочатку треба битися з Примарним Коп'єносцем.
Коли він прийшов сюди, то відчув сильну ауру і зацікавився нею. Він хотів битися і з ним.
Король Копій облизнув губу і повернувся.
"Север хороший" подумав він і змив у повітря, щоб покинути це місце.
Всередині він вже вирішив порядок своїх поєдинок. Спочатку Примарний Коп’єносець, а потім він знову прийде на північ і воює з власником цієї великої аури.
Чорний Дракон не переслідував його. Він відновлював дихання. Дивлячись на короля Копій, він закричав зубами.
— Придурок!
Він не був поранений. Драконя луска і техніка захисту сумлінно виконали своє призначення, але це його не радувало. Він і подумати не міг, що член Чон Ве Чона стане у нього на шляху.
« Примарний Коп’єносець... Ти пішов?»
Але в даний момент його цікавило дещо інше. Чорний Дракон відчув чиюсь близькість і обернувся.
Це був не Примарний Коп'єносець. Хтось інший ішов сюди. Але хто?.
Чорний Дракон змінився в обличчі. Цей "хтось" міг зрівнятися з Королем Копій.
« Неможливо... Це вампірова королева?»
Чорний Дракон ніколи не зустрічав Дженіеллу, але наближена людина була схожа за силою на неї.
Чоловік не хотів би битися з королевою вампірів, тому вимив у повітря. Якщо Примарний Коп'єносець пішов, то немає сенсу тут залишатися. У повітрі його окутав чорний світло. Він прийняв форму дракона і, розкривши крила, полетів вгору.
— А?
Він не зміг повністю розкрити крила. Як тільки він піднявся в повітря, його накрили сотні мечів.
Це був подарунок від Кім Джон Хёна. Хоч той і покинув ліс через свій стан, він не міг піти просто так. Ця енергія не змогла проткнути луску дракона, але її було достатньо, щоб зупинити політ.
Поки він залишався нерухомим, Джу Вон прибув на місце. Той, хто з усіх сил махав крилами Чорний Дракон, побачив короля перевертнів на таку висоту і закруглив очі від подиву.
Він швидко розкрив рот, щоб вкусити його.
Це була не королева вампірів. Він особисто переконався в цьому, бо несвятої енергії Джуона достатньо, щоб Чорний Дракон відчув небезпеку.
Оборотень направив кулак в сторону чоловіка, і з характерним звуком його голова повернулася назад.
Він не звик битися в цьому вигляді. Чорний Дракон хотів змінити свою форму, але Джу Вон виявився швидше. З найбільшою байдужістю на обличчі він відірвав йому право крило.
— А-а! — Заволив чоловік.
Драконяча луска і кістки не змогли захистити його від Джу Вона. Він впав на землю, і в той же час знову перетворився на людину.
— Хто ти? — Крикнув Чорний Дракон і розкрив обидві руки.
Хоч він не звик битися в подобі дракона, але ось у людській формі він був хороший. Чорна енергія покрила його тіло, а потім перемкнулася на Джу Вона.
Під час падіння Чорного Дракона він теж не втрачав часу, і підготувався до атаки. Він розкрив руки і розірвав з’явився туман.
"Оборотень!"
Раптом тіло Джу Вона почало покриватися вовною. Його очі стали звірими.
Чорний Дракон швидко зашевелив руками.
Він прожив багато століть. Будучи напівкровкою, він був набагато сильнішим за звичайну людину і витратив достатньо часу на тренування Ці.
Але Джу Вон, навіть не маючи Ці, не поступався йому по силі.
Чорний Дракон зморщився, побачивши наближення оберту. Він відразу ж закликав більше сил, і його тиск Дракона вилилося в чорний туман, який накрив Джу Вона. Той, розкривши рот, голосно закричав.
Туман вибухнув. Чорний Дракон був здивований, коли побачив, що на обвороті немає жодної рани. Джу Вон вдарив кулаком, і техніка захисту з лускою проламалися під його удар.
— Кх!
Чорний дракон полинув кров. Ситуація була не з кращих. Він вже два рази запрацював всю силу, і, хоча в битві з Королем Копій він не отримав ран, але значно втомився.
У такому стані перевертень Джу Вон був дуже небезпечним.
« Нужно бігти!»
Чорний Дракон змінився в обличчі.
Здається, це буде не так легко, але треба приносити ноги.
***
Чарівний кінь прибув до столиці Самарії, Харас. Члени фракції вийшли зустріти Сан - Міна і Скарлет.
— А ось і ти.
Як тільки вони прибули, поруч з'явився і голова Самарьоне. Побачивши Скарлет, він зморщився.
- А я думав, заради кого ти пішов! Як і очікувалося, заради дівчини.
- Що значить "як і очікувалося"?
— Нет, я не виню тебя. Хоч ти і прикидаєшся героєм, але ти не такий - пробурмотів глава Самарієн.
Скарлет нахмурилась. Зазвичай її стиль був би вилагоджений, але аура голови Самарен зупинила її. Ян Іль Чон оглянув її, але не ставив питань.
- Що там сталося?
Натомість він запитав про ситуацію в лісі. Сун Мін не сідав і розповів йому про все.
— Король Копій, Чорний Дракон, Джу Вон... — Головый потер подобродок. - Що ж зробить Кім Джон Хён? Він покликав магічне плем'я, так? Хм, ні, я не знаю про це.
- Я теж.
- Та ти взагалі непотрібний шматок лайна. Навіщо ти пішов, якщо нічого не дізнався?
- А якби мені все ж довелося битися з Чорним Драконом чи Королем Копій?
— Якби ти був сильнішим за них, то не варто було б і хвилюватися.
Сан Мін повів плечима. Він говорив не про якийсь палац, а про Королева Копій і Чорного Дракону, але йому нічого було заперечити. Ян Іль Чон правий.
- Вибачте, що моя Ци недостатньо сильна.
— Не вибачайся, просто знай це.
Сан Мін стримав підступалих ругальству. Звичайно, голова Самарієн не вб'є його за це, але їхні відносини точно стануть гіршими. Зараз Сан Міну краще уникати суперечок.
- Але ти молодець, що поділив про Ам Джона. Залишилося ще п'ять місяців.
- Треба вбити Ам Джона?
— А є причини, щоб не робити цього? — парував глава Самарён. - Думаєш, буде краще, якщо Чон Ве Чон доберуться до тебе першими? Ти ж не думаєш, що зможеш співіснувати з ними?
— Я б не хотів зайвий раз лаятись.
— Навіть не знаю, — засміявся голова Самарієн. — Ти вже чув про мету Чон Ве Чона - прибрати всю нечистоту. Але, як я і говорив, я не впевнений в тому, що відбувається. Я не вважаю, що Мусін робить це зі свого бажання.
- Може щось інше спонукує їх?
— Не знаю. Може бути, але створення союзу майстрів не є так добре як здається. Вибравши всю нечистоту, керувати іншими? Ха-ха! - Самарянин розсміявся зі своїх слів. - З віком з'являється якась ненаситна до влади. У будь-якому випадку, я за те, щоб ти вбив Ам Джона. Не варто тягнути.
— Я зрозумів.
— До дня народження Тан А Хі залишилося кілька місяців. За цей час сходи в село палаців.
У Сан Міна були луска і кістки дракона. З того часу, як він їх від’єднав уже багато років, його можливості ще не були потрібні.
Через зв'язки королеви фей він розумал про село палаців. Вони зможуть запанувати над лускою та кістками.
— Ти вже підійшов до межі свого рівня, — серйозно представив голова Самарієн. — Навіть наполегливо тренуючись тобі не розвивається до рівня Чорного Дракона. Отже, вам потрібно дістати зброю, яка доповнить ваші навички.
« Кхм », — почувши це, Сун Мін витягнувся і кашляв.
« Гей, — подавала Скарлет, яка раніше мовчки слухала розмову. - А що мені робити?
- Ми відведемося до вас як до гостю, — погляд Ян Іль Чона впав нарешті на Скарлет. — Якщо вам щось знадобиться, я постараюся це надати.
— А, добре... — Потиху відповіла дівчина, розгубившись.
На відміну від Сун Міна, голова Самарьоне говорив з Скарлет ввічливо.
« Ви зацікавлені в ній? » — він послав сигнал голови Самарян.
"Ти давно по дупі не отримував?"
Хлопець відразу ж заткнувся.