Пэ Мун Ху опустил повідомлення і подивився на Сан Міна. Їхні погляди зустрілися. Вони не говорили про зміст послання, але Кривавий Солдат зрозумів, що Сун Мін збирається його виконати.
- Що це за жарт?
— Я й сам не знаю, що задумав мій божевільний вчитель, — пробурмотів Сун Мін і почав йти.
Пэ Мун Ху нахмурився і, тремтячи, підняв руку, після чого прийшли з ним воїни вийшли вперед.
— Ян Іль Чон завжди поводився подібним чином, це просто жарт.
— Ні, — похитав головою Сун Мін. Хоч причин я і не знаю, але він наказав убити тебе. І я збираюся виконати його волю.
— Ти справді вважаєш, що він би так зробив? — Пэ Мун Ху засміявся. Він навіть не прийшов особисто.
Назва « Примарний Коп'єносець» була широко відома по світу, але якщо подумати, Сун Міну було трохи менше ніж 30 років. Звичайно, вік не визначав навичок, але Пе Мун Ху дивився на Сан Міна з погордою. Кривавий Солдат став настільки високим через те, що довгі роки правив в Самарієн.
- Хоча ти і навчився його техніки, але він же сам не прийшов ... — Бормотування Пэ Мун Ху різко припинилася.
Сун Мін розірвав простір і виявився перед Кривавим Солдатом. Той округлив очі від такого несподіваного появи хлопця. Його раптова швидкість вразила, і це вплинуло на його дії.
Від удару голова Пе Мун Ху відкинулася назад під неприродним кутом. Його обличчя спотворилось і рот наповнився кров’ю.
Потім тіло чоловіка відлетило назад. Звичайно, він не міг протистояти майстереві вищості.
— Мун Ху! — Закричали члени родини Пе.
Сун Мін проігнорував їх і підійшов до тіла Кривавого Солдата. Чоловік не міг себе вразити. Він не зміг навіть покликати техніку захисту, але в цьому і не було сенсу. Сон Мін наступив на Пе Мун Ху, який стогнав від болю. Його тіло затремтіло.
« Убий Пэ Мун Ху своїми руками, на очах у всіх».
Сан Мін виконає завдання.
Він повільно почав тиснути на його тіло ногою, з абсолютно неучутливим виразом обличчя. Пэ Мун Ху заволил и намагався чинити опір. Техніці захисту не вдалося врятувати його.
— Зупиніться!
Господар родини Пе втікав до них. Але вони не змогли навіть направити зброю на Сан Міна, він застосував тиск Дракона і цим знеславив їх. Він переконався, що вони не завадять йому і знову наступить на Пе Мун Ху.
Всі, крім майстрів сім'ї Пе, впали в транс.
Під ногами зараз лежав не хто-небудь, а Кривавий Солдат Пэ Мун Ху. Він був найсильнішим серед голів кланів і правив у Самарян вже багато років. І зараз він помирав під ногами Сан Міна.
Здається, цього достатньо. Він міг би вбити його з першого удару, але спеціально атакував слабше. Він просто хотів навчити Пе Мун Ху за нахабність.
— Хв... Досить... — тихо вимовив чоловік, закляквшись кров'ю.
Сан Мін кивнув і підняв ногу. Від його удару ступня задрижала земля. Чоловік не зміг навіть закричати, як його голова відразу розлетілася на осметки.
— Мун Ху! — Закричали Майстра родини Пе.
Ніхто не міг і уявити, що Кривавий Солдат загине сьогодні. Вони були шоковані. Що за монстр зміг так легко перемогти їх главу?
— Божевільний пес повинен вбивати голими руками.
Не встигли все пригадати, як почувся голос по сусідству. Сан Мін добре знав його.
— Хіба Ви не в лісі?
Сан Мін повернувся і подивився на найближчий дах. На ній стояв голова Самарієн у масці. Він викликав чорний туман і з'явився прямо перед хлопцем. Ян Іль Чон подивився на Пе Мун Ху під ногами Сан Міна і сказав:
- Нехай це стане прикладом, — сказав голова Самарієн.
Зібрані навколо майстра задрижали, а Сун Мін дивився на Ян Іль Чона. Це не образ. Перед ним стояв справжній глава Самарієн. Сан Мін запитав, чи директор Самарієн залишить ліс. Чому він зараз тут?
« Кривавий Солдат Пе Мун Ху працював з Муримом, — сказав Ян Іль Чон. - За ті роки, поки мене не було, він багато що забрав у Самарян. І, мабуть, йому цього було мало.
— Не можу бути...
— Думаєте я вру? — З усмішкою запитав голова Самарян.
Всі стояли мовчки. Це сказав не хтось, а Ян Іль Чон. Хоч багато хто і був майстром сім'ї Пе, для них голова Самарьоен був богом.
« Осла сказала мені це зробити» — так він подумки передав Сан Міну.
Тому він наказав убити його? Мабуть, на все була причина.
« Мені більше не потрібно залишатися в лісі»
"Тому Ви вийшли?"
« Я не хотів, але нічого не міг зробити, бо Осла сказала мені побути в Самаріні. А я прислухаюся до її думки."
"Виставили вас?"
« Ні, я просто виконав її прохання».
"Вас вигнали, хоч Ви і хотіли залишитися?"
« Ти давно по дупі не отримував, чи що?»
Голова Самаріен зірвався на нього очима з-під маски. Але тому що інші дивилися, він не став його бити.
— Нарешті я повернувся, - сказав він, але в його голосі не було радості. — Іди за мною, — промовив чоловік і повернувся.
Його змусили повернутися, і він з усіх сил нарікав. Сон Мін спочатку знав, що Ян Іль Чон за людина, тому не звернув уваги на його поведінку, але ті люди розгубилися.
— Чи ви занадто жорстокі?
- Яка різниця?
Сан Мін слідував за чоловіком.
- Я не живлю якихось відчуттів до Самаряни. Раніше я ніжно ставився до нього, але не тепер.
— Тоді чому ви не підете з поста глави?
— У мене немає почуттів, але я залишився відповідальність і обов’язок. Якщо я піду з постом, то Самарян буде розгромлений Мурим.
— Вам є до цього справа?
- Ти вважаєш мене занадто байдужим. Звичайно мені є справа, - пробурмотів Ян Іль Чон.
Він правив Самарянин у своєму стилі, з допомогою королеви фей Осли.
« Мені здається, що в нього немає почуттів. Ось він брехун!" - засміявся Ходже.
Сан Мін, як і завжди, був з ним згоден. Якщо б у нього не було почуттів, він би так робив і не наказував убити Пе Мун Ху.
- Чому королева фей несподівано відправила Вас сюди?
« Прийшов час », — сказав він і подивився на Сан Міна. - Я не знаю, що це означає. Але Осла сказала, що прийшов час виконати обіцянку.
- Тому вона виводила Вас з лісу?
— Да.
Глава Самарєн відкрив двері. В офісі довгий час ніхто не працював, але кабінет залишався чистим, всередині не було і пилку.
Він сів на підлогу і подивився на Сан Міна.
- Це непогано. Хоч я не хотів покидати ліс, але з моїм поверненням до Самарії буде легше.
- Що це означає?
- Ти довів свої навички перемоги над Мун Ху і скоро поширюватиметься чутки про твою позицію. Після Чон Ве Чон і Муріма почнуть діяти, сказав голова Самарієн і пошкодував маску на обличчі. - Я не знаю, що вони сприймуть, але Чон Ве Чон точно не залишиться осторонь. Ми з тобою не подобаємося їм.
— Да.
- Залишайся поки в Самарієн. Потрібно подивитися хто саме почне діяти.
- До яких пір я повинен тут бути?
— Ну, це не наказ, — байдуже сказав голова Самарієн. - Ти вільний робити, що захочеш. Я не збираюся обмежувати твою свободу, бо ми з тобою домовилися. Але в будь-якому випадку, якщо ти покажеш себе зовні, небезпека зросте.
Сан Мін кивнув. Він не мав важливих справ.
Ві Джі Хюн сказала, що прийде в Самарян після того як зробить свої справи, тому можна було залишитися. Вони не домовлялися про повернення Ві Джі Хюн, але Сан Мін чекав.
Коли ми прибули в Самарієн, життя Сун Міна не змінилося. Ян Іль Чон іноді випробував його, а Ходжу все так само базікав у нього в голові. Ніхто не спілкувався з ним лише цих двох.
Сун Мін прислухався до чуток. Як сказав голова Самарієн, коли він став спадкоємцем Ян Іль Чона швидко поширився. Як і про те, що глава повернувся.
Потім почав ходити ще один слух. Про те, що король магів зараз на півночі.
"Ким Джон Ген..."
Він вийшов у світ.