« Чи можу я виграти? »
Ві Джі Хюн, проживши весь цей час, не була впевнена у своїй перемозі тільки в бою з одним чоловіком — головою Самарена. Навіть коли вона зустрілася з Квон Джоном, у неї не було такого відчуття. Хоча в кінці вона і була проклята, але під час всієї битви їй здавалося, що вона ось-ось виграє.
З квітучого сховища Ві Джі Хюн подивилася на Сан Міна. Він і в правду став сильнішим. Вона визнала це, але не могла з радістю усміхатись і відчувати на собі його силу.
Дівчина не хотіла програвати. Ні зараз, ні в майбутньому. Вона завжди хотіла бути його ціллю, ідеалом і прагненням, і для цього їй потрібно виграти. Хоч і невпевнено, хоч з невеликою різницею в силах, але вона повинна перемогти.
Ще ніколи вона не хотіла чогось настільки ж сильно.
Ві Джі Хюн вдарила по землі. Десятки квітів, які її покривали, підірвалися і разом з легким рухом кінчиків пальців її сотні, тисячі пелюстків вирвались зі своїх бутонів. Красиві, але смертельно небезпечні пелюстки.
Вона хотіла виграти. І, насправді, Сан Мін відчув це. Здавалося, що якщо зараз виграє Ві Джі Хюн, то щось зміниться.
Тепер було ясно, що вона використала всю свою силу. І якщо він не зробить цього, вона відразу запідозрить обман. Він також хотів показати Ві Джі Хюн все, що він вміє. Показати, наскільки він виріс за одинадцять років.
Сотні пелюсток накрили Сан Міна.
Він закликав силу Ходже в спис, підняв свою зброю і рнувся вперед. Дев'ять Драконів, розкривши пащі, поїдали пелюстки. Від вибуху дракони розчинилися, а пелюстки розлетілися. Ві Джі Хюн спокійно прийняла його атаку, її захист були ці прекрасні квіти.
Вона підняла руку вперед. Ліпестки з десятків квітів знову вибухнули і з повною силою накрили Сун Міна. Той не ухилявся. Він стиснув спис в руках і за один рух розділив його на десять частин.
Сун Мін знову просунувся вперед. Простір почав розсіюватися, і це свідчило про глибоке розуміння вищості. Його спис зіштовхнувся з Ві Джі Хюн. Зроблена з оралкона зброя ледве трималася проти неї.
Кілька кроків вперед. Техніка розвороту, триетина атака, Крива Стратегія з крововою Вихрем і Чотиригетапне Безумії. Усі навколо були захоплені тим, що зливаються ці технік.
Ві Джі Хюн розкрила руки, щоб прийняти вихор. Сотні квітів зацвіли, створюючи десятки тисяч пелюстків. Це не людська Ци. Нові пелюстки не зупинялися, і кожна квітка випромінювала могутню енергію.
Можливість постійного використання Нейгун була однією з характерних рис диявольської Ці. Вихор і пелюстки зустрілися, але нічого не сталося.
Ві Джі Хюн швидко підійшла. Її розгорнуті руки були спрямовані на Сан Міна. Він підняв списа і намагався зупинити її, але дівчина чудово знала, що саме він намагається зробити.
Вона підняла руки, щоб вдарити Сан Міна в груди. До того, як вона доторкнулася до нього, хлопець піднявся в повітря. Відстань між ними знову зросла. Достатньо, щоб було зручно використовувати спис. Він знову помахнув своєю зброєю і вдарив Ві Джі Хюн. Не вийшло.
Перед падінням вона зігнулась. Через швидкий рух це виглядало так, ніби у неї не було суглобів. Сун Мін, звичайно ж, помахнув списом.
Відстань між ними скоротилася, то збільшувалася. Зрештою, кожен отримав те чого хотів. Дівчина вдарила Сан Міна в груди, а той вдарив її у плече.
Вдар на повну силу пробив обладунки. З уст Сун Міна пішла кров, а Ві Джі Хюн відчула гострий біль у плечі. Правда, його рана була не блукача, а у неї нічого не зламалося. Ніхто не отримав привілеїв. Вихід тільки один - продовжувати бій. Ві Джі Хюн стиснула руку в кулак. Квіти знову зацвіли. Лепестки швидко наближалися до хлопця.
Він вклав силу нелюдя і Нейгун в техніку захисту. Душевне бажання Змеї. Ві Джі Хюн знала його.
« Ні...»
Коли Ві Джі Хюн збиралася відбити атаку, вона широко розплющила очі. Коп'є пішло не по траекторії. Воно почало збільшуватися, хоча не мало.
« Це неможливо! Що він використовував?»
Можливо це і неможливо для людини, але для Сун Міна цілком. Він переміщав спис в неприродній людині манері, так що його м'язи розривалися, але Сун Мін звик до такого роду болю.
Він продовжував рухати зламаною рукою. Хоча він не використовував еліксир, але його тіло само відновлювалося.
Коп'є збирали проколоти живіт Ві Джі Хюн. Бажання Змеї було зосереджене на траєкторії, якої вона не сподівалася. Ві Джі Хюн швидко відвернулась. Але не до кінця.
Техніка захисту розірвалася разом з одягом. Ві Джі Хюн швидко змахнула руками. Її груди обгоріли, але дівчина не звертала на це уваги. Сан Мін теж не подавав виду. Він стежив тільки за рухом її рук.
Простір затремтів. Цього разу технологія захисту не витримає. Ві Джі Хюн зупинила атаку руками і провела свою. Сун Мін намагався відійти в сторону.
Ві Джі Хюн дуже видихнула. Сотні квітів розпустилися і понеслись вперед. Сун Мін побачив, як змінюється простір. Він бачив смерть у буйстві фарби.
Хлопець відійшов назад на кілька кроків, збільшивши відстань між ними. Він опустив списа і покликав силу нелюдя разом з Нейгун.
Вони були захоплені від гострої частини списа. Часу хоч і не вистачило, але міць все одно була велика. Для початку енергія зіткнулась з пелюстками і, зробивши кілька кроків назад, Сун Мін направив її на Ві Джі Хюн. Через деякий час усі пелюстки згоріли.
Ві Джі Хюн відчувала запаморочення і брак повітря. Вона використала Ці, яка ще не була доведена в досконалість і тому не могла повністю використовувати її.
Нейгун і сила Ходжу не вичерпувались, а негайно лікували будь - які рани на тілі Сун Міна. Від його атаки Ві Джі Хюн здала позиції. Квіти, як захист, не розцвіли і просто зникли. Дівчина, що дихала, вийшла вперед. Вона трохи сповільнилася, що дало Сон Міну хорошу можливість для атаки.
Коротий удар списом по руці. Зброя пройшла далі і вдарило Ві Джі Хюн у живіт.
— Агорх! — Дівчинка затримала подих.
Вона відійшла на кілька кроків назад, але Сун Мін продовжував наступати. Бутони більше не цвели.
Кілька десятків лезів були спрямовані на Ві Джи Хюн. Вона однією рукою потирала очі, а іншою вдарила коп’ю. Кілька хитких кроків і Ві Джі Хюн зрозуміла, що програла.
"Немає сенсу це продовжувати."
Перед носом Ві Джі Хюн замерло спис. Ще трохи і це встромлювало б їй у голову.
— Ось і кінець, — пробурмотів голова Самарян.
Сан Мін не прибирав списа і Ві Джі Хюн тільки посміхнулася.
- Що ти робиш?
Хлопець не відповідав. Нерозцвітні бутони зникли. Ві Джі Хюн поклала руки до грудей.
- Ти переміг. Хіба ти не радий цьому?
Сан Мін не знав. Він розгубився подивився на свій спис. Йому завжди хотілося перемогти її, він думав, що це принесе йому радість.
Він сподівався, що одного дня він зустріне Ві Джі Хюн знову і вони б'ються, як і домовлялися. І, можливо, він виграє, але Сун Мін більше думав про свою перемогу. Тому що він вважав це очевидним. Сан Мін і Ві Гюн мали занадто велику різницю в навичках, він поступався їй по всьому критеріях.
Тому він ніколи не представляв перемоги і не міг її прийняти.
- Я програла.
Незважаючи на це, Ві Джі Хюн була в піднесеному настрої. Вона не хотіла програвати, але все одно це сталося.
Чого їй бракувало? Ні, зараз не час думати про ураження.
— Ти став набагато сильнішим, — впевнено вимовила Ві Джі Хюн.
Сун Мін, захищаючись, кивнув і дівчина різко розсміялася.
- Що з тобою? Можна подумати, що ти програв.
« Якби ти не потрапила в прокляття, — сказав Сун Мін, то була б набагато сильнішою.
— Да.
Це було природно. Ві Джі Хюн поклала руку на плече Сан Міну.
- Я програла тільки один раз. Минулого разу ми билися одинадцять років тому, і тоді я перемогла. А сьогодні програла. 1:1, зрозумів?
— Да.
- Наступного разу буде по-іншому. Насправді... Коли я билася з тобою, то постійно думала, що не хочу програвати, — Ві Джі Хюн закрила очі. - Якби ти виграв, я... Я б втратила сенс для тебе. Так я думала.
- Про що ти?
— Я ж твоя мета, — відповіла вона. - Я хотіла залишатися твоєю метою і далі. У тебе на очах мчати, але не бути спійманою. Но... Врешті-решт, ти наздогнав ціль.
- Тобі це не подобається?
— Не подобається, — засміялася Ви Джі Хюн. — Тому доведеться втекти. Втекти настільки далеко, щоб ти знову намагався наздогнати мене. Я хочу... постійно залишатися твоєю метою.
Ві Джі Хюн все думала, що суперечить сама собі. Вона зовсім не відчувала того, про що щойно говорила. Але вона не хотіла виявляти свої справжні почуття.
« Мені ніяково».
Їй не подобалося розмовляти з іншими, виражати свої почуття. Ві Джі Хюн подивилася на обличчя Сан Міна. Для неї він багато значив.
Її перший друг.
Після цього Ві Джі Хюн зустрічала багато інших людей. Одного разу навколо неї навіть з’явився легіон. І все це дратувало її. Її дратували їхні сподівання.
— Мені потрібно відпочити, — почала Ві Джі Хюн. - Я хочу багато про що подумати. Завдяки тобі я дізналася, що моїй Ци чогось не вистачає. І мені потрібно подумати над цим, — сказала вона і повернулася.
Перед тим як Сун Мін встиг щось сказати, втрутився голова Самарієн:
— Залиш її, — холодно сказав він. — Вона занадто горда. Їй потрібен час подумати.
- Я все чую.
— Іди вже, — відповів голова Самарієн на слова "Ві Джи Хюн".
Вона повернулася і стрілила поглядом в нього.
Простір знову змінився і вони повернулися до лісу. Ві Джі Хюн вдарила по землі і зникла.