« Він зараз не жартує? »
Сан Мін не міг повірити своїм вухам і просто дивився на главу Самарян прямо йому в очі, які ховалися за маскою. Але навіть тоді він не міг зрозуміти, чи чоловік говорив це щиро або жартував.
Ще з минулого життя Ян Іль Чон був для Сун Міна як герой казки. Він стояв на чолі Самарян, але не діяв відкрито і не виявлявся до людей. Тільки його ім’я було відоме всім.
І він хотів зробити Сан Міна своїм учнем.
Хлопець закрив рот і сковтнув слину.
— Ви говорите правду?
— А що, це звучить як брехня?
— Але чому я?. — запитав Сун Мін, похитнувся.
Хоч він подолав поріг вищості, то добре знав, що зовсім не талановитий. Щоб піднятися на цей рівень він провів 2100 років у світі свідомості Теніра, а до цього проходив випробування на горі Муші.
— У мене немає таланту. Навіть якщо Ви зробите мене своїм учнем...
— Я знаю, — голова Самарьоен широко посміхався. - Я добре знаю, що у тебе немає таланту. А те, що ти подолав поріг вищості, далося тобі тільки через страждання і випробування.
- Що? — Сон Мін широко розкрив очі в подиві.
Як він це дізнався?
Хлопець розгубився, але Ян Іль Чон тільки продовжував посміхатися.
- Це було просто припущення. Я бачив, як ти бився з Ам Джоном. Ти дуже майстерно володієш списом, не під ставши твоєму віці. Спостерігаючи за тобою, я зрозумів, що твоє тіло не доспіває за тим, чого навчилися. Це звичайно можливо, але в твоєму випадку різниця була просто величезна. Напрошувався висновок, що ти побував у Теніра, ні?
— Да, верно.
- Скільки ти протримався? — запитав голова Самален.
Сун Мін, похитнувся і чесно відповів, що прожив там 2100 років. У відповідь на це чоловік знову голосно розсміявся.
- Ти божевільний!
— Ви теж пройшли випробування Теніра?
— Колись давно, - Ян Іль Чон знову відвернувся.
Відчувши спокійну ауру, феї прилетіли до нього.
- Ти ще ходив під стіл. Я протримався шістьсот років у Теніра. Потім це стало нестерпним, і я пішов. Але дві тисячі сто років... Ти точно людина?
Енвірус протримався 1000 років. Як і казав Тенір, Сан Мін поставив рекорд серед усіх. Така видатна особистість як голова Самарієн протримався 600 років, так що можна зробити висновок, що випробування Теніра справді жахливо.
Я обрав тебе не тому, що ти геній, який взяв Ци з пелюшок. Я вже казав: щоб прийти до досконалості, потрібно докласти неабияких зусиль. Завжди треба намагатися стати на вершину і ніколи не сумніватися у своїх здібностях.
Ян Іль Чон раптово зупинився. Недалеко від них стояв старий будинок. Чоловік повільно повернувся в бік Сан Міна.
— Дві тисячі сто років... Це означає, що ти до жаху міцний. Але які плани ти плануєш на майбутнє? Ти хочеш стати кращим?
Хлопець зволікав з відповіддю. "Стати найкращий"? Він подолав стіну вищості, але ніколи не думав про це. Сон Мін знав, що світ занадто великий, щоб сподіватися стати кращим з такими жалюгідними навичками.
- Тобі не вистачає мужності. Мені це не подобається, - посміхнувся голова Самарієн. — А якщо маленький Диявол стане кращим, то чи ви зробите його знову своєю метою? Чи будеш намагатися перевершити її?
— Так, — впевнено відповів Сун Мін.
Ян Іль Чон сподівався не такої відповіді, але все одно не висловив своє незадоволення.
- То ти станеш моїм учнем чи ні?
На таку пропозицію не можна легко відповісти. Будь він майстром трансцендентності, то інша справа, але вже досяг вищості і чого може навчитися у глави Самарієн?
- Якщо я стану твоїм учнем, чого ви мене навчить?
— Ха-ха-хо! — Чоловік голосно розсміявся, а потім різко зупинився і продовжив більш серйозним тоном: - Я можу навчити тебе всього, що тобі не дістає.
— А чого мені не дістається?
— Хм... потрібно перевірити це.
Ян Іль Чон був до жаху повільний з відповіддю. Він помітив холодні і суворі вирази обличчя Сун Міна і розсміявся.
- Ставши моїм учнем, ти навчатимеш не тільки Ци.
- А що ще?
— Ну як же? Ти станеш учнем голови Самарієн, а значить і наступником.
Сан Мін здригнувся. Так, Ян Іль Чон був не тільки великим майстром Ці. Він стояв на чолі великої фракції, а отже Сан Мін повинен стати його наступником і навчитися керувати членами Самарієн.
Чому я?
— Я люблю наполегливих людей більше, ніж геніїв, — відповів голова Самарієн. - Ти можеш не відповідати відразу. Я даю тобі час, так що подумай і вирішуй, щоб потім не жаліти.
- Добре, я зрозумів.
У минулому люди часто без причини були добрі до Сун Міну, але Ам Джон і глава Самарієн розміщалися до нього через його наполегливість. Але Сан Мін так і не зміг зрозуміти хід думки Ян Іль Чона.
- Де Ви Джі Хюн? - Він вирішив, що повернеться до того, навіщо прийшов.
- А, точно, тобі ж потрібно зустрітися їй... - Пробурмотів голова Самарієн, увійшов до лісу і розкрив руки. - Ця дівчина живе в лісі. Минуло два місяці після нашої битви, але вона ніколи не виходила з лісу. Вона, напевно, теж знає, що ти тут, але не виходить через мене.
Сон Мін вклонився Ян Іль Чону і пішов до лісу.
Густа чаща була заполонена феями. Побачити їх було ще важче, ніж ельфів. Хлопець здивовано спостерігав за цими чарівними створіннями під його контролем.
- Як тебе звати?
- Куди ти йдеш?
Феі пурхали біля Сун Міна.
Спочатку він був настільки вражений ними, що відповідав на кожне їхнє питання, але вони все не закінчувалися. Феї постійно допитували його, і список їхніх зацікавлень не вичерпувався.
- Сюди не можна.
- Ця жінка жахлива!
У якийсь момент феї сильно задрижали і відірвалися від хлопця.
« Ця жінка...»
Феї залишили Сан Міна і він оглянувся.
— Ви Джи Хюн! — Покликав він її.
Він відчував її погляд, але її ніде не було видно. Насправді, Сан Мін чудово знав де вона була, вислизнувший зір показав Ві Джі Хюн. Вона сиділа далеко на дереві і дивилася на Сан Міна. Сидела и мовчала.
Їхня остання зустріч тривала майже рік.
Вона багато разів уявляла возз'єднання, але не могла втекти Сан Міну назустріч, як собі це уявляли.
« Ти став сильнішим» — Ви Джі Хюн здалека дивилася на Сан Міна.
Це дивовижно. Ві Джі Хюн завжди була сильнішою і звикла до цього. З першої зустрічі і протягом десяти років вона була попереду. Ві Джі Хюн не знала, як справлятися з почуттями у грудях.
Давним-давно, у дитинстві вона сказала йому зробити її своєю метою і жити в досягненні неї.
« А зараз...»
Ві Джі Хюн спустилася з дерева. Вона добре знала, що поки вона слабла через прокляття, її друг ставав сильніше. За цей рік він став надзвичайно сильним. У нього ніколи не було таланту, але все-таки він справився. Як же він став наполегливим, злим і відчайдушним?
« Зараз я, ймовірно, слабший за тебе»
Ві Джі Хюн йшла до того, хто дивився на неї Сан Міну і розсміялася своїми думками.
Вона не відчувала невдоволення через те, що все змінилося. Вона відчувала страх. Страх того, що якщо вона стане слабшою, коли вона більше не буде ціллю...
— Привіт, ви Джі Хюн привіталася з ним.
Перша зустріч за цілий рік.
Сун Мін дивився на дівчину, яка наближалася до нього. Ві Джі Хюн майже не змінилася. Ні, здається її волосся стало довшим. Вона була слабка через прокляття, але тепер виглядала повною сил.
- Як ти? В порядке? — запитав Сан Мін.
Дівчина кивнула і зупинилася. Сан Мін і Ві Джі Хюн стояли один навпроти одного.
- Ян Іль Чон тобі розповів?
- Про що?
« До того, як ти прийшов, я кинула йому виклик і програла », — сказала Ві Джі Хюн, але продовжувала посміхатися. - Він справді великий майстер. Я не витримала десять атак за 10 секунд.
« Це було дуже смішно, коли ми вперше зустрілися », — подумала Ві Джі Хюн і засміялася.
Вона продовжувала йти і відстань між ними скорочувалась.
— Я з самого початку відчула, що програю, — перебудила Ві Джі Хюн. — Пропустивши атаку, я зрозуміла, що якби він захотів мене вбити, то зробив би це з одного удару.
Незважаючи на поразку, голос Ві Джі Хюн не був сумним.
— На третій атакі я отримала внутрішні рани.
Вона навпаки була в піднесеному настрої.
- Після четвертого удару... Так, точно, я прийняла його лівою рукою, і вона зламалася. Він проколов мене, наче тофу.
Її слова викликали сміх.
— На п'ятому атакі я подумала, що потрібно протриматися тільки десять секунд. Я не хотіла здаватися.
Вона почала сміятися голосніше.
— І на сьомий раз я впала. Я більше не могла встояти. Він ... Він просто монстр! До цього часу я ніколи не називала людину «монстром ». Завжди думала, що це буду я. Прости, чи не занадто це зарозуміло?
— Нет, я так не думаю.
— Я була голою, — сказала Ві Джі Хюн. — Я зрозуміла, що світ великий, коли билася з Квоном Джоном. Але керівник Самарієн відкрив мені очі, і я побачила, наскільки цей світ величезний, та наскільки я нікчемна в його масштабах.
Ві Джі Хюн зупинилася. Вона стояла прямо перед Сан Міном.
- Він сказав, що зробить тебе учнем?
— Да, сказал.
— Визнай це, — сказала Ві Джі Хюн. - Глава Самарієн може навчити тебе більше, ніж просто Ци. Зараз тобі не можна кидати спис, але він зможе навчити тебе усувати недоліки в Ци.
— Я не знаю...
— Навіть не думай про це. Стати учнем голови Самарієн - це твоя доля, найкраща можливість, яку вона тільки могла тобі піднести. Якщо ти відмовишся, то другого такого шансу не буде.
- Найкраще у моїй долі є зустріч з тобою.
— Ти говориш приємні слова, — ви Джі Хюн розсміялася. - Я хочу тебе про дещо попросити, можна?
— Так, звичайно.
— Давай вибухаємо, — усміхнулася вона. - Адже десять років минуло.