Сун Мін вимовив це негромко, але всі почули. Джарвед перестав сміятися і подивився на хлопця.
— Ты... Як тебе звати?
— Чен Хён Су, — відповів Сан Мін.
Це було прикриття, і він продовжував використовувати це ім'я.
- Про що ти взагалі говориш? — Арбітр втрутився і швидко підійшов до Сун Міну.
Ян Су та інші найманці також не очікували такої відповіді і стояли з здивованими особами.
— Ми й далі йдемо до Белладору. Це так важко? — запитав Сан Мін у арбітра, і той виказався в обличчя.
Енгрей, Джарвед та інші члени екіпажу бачили лише те, що звичайний найманець хотів змінити курс. Арбітр витягнув меч.
- Цей корабель йде до Рівкосу. Якщо не подобається, сходи з нього.
— Нет. Я не збираюся цього робити, як і їхати в Рівкос.
- Та ти взагалі слів не розумієш...
— Як і ти, — сказав Сун Мін.
Арбітр мовчки помахнув мечем. Гострий клинок ковзав біля горла Сан Міна. Той мілином подивився на нього і зброю зависло в повітрі.
- Що? — арбітр округлив очі.
Невидима рука тримала клинок, не даючи йому ворушитися. Сун Мін ще раз кинув погляд на меч, і він зламався на дві частини.
— Ми йдемо до Белладору, — повторив Сун Мін.
« Це магія? - Арбітр зблід. - Ні, яка до біса магія, він же найманець С-ранга..."
Чоловік закричав Сан Міну:
— Ты маг!
— Ні, - чесно відповів хлопець, але арбітра вже не слухав.
З зламаного меча пішов синій дим. Найманці видали здивовані вигуки. Для них це був майже піднебесний рівень.
Арбітр знову закричав і побіг на хлопця, який навіть не витягнув списа. Сан Мін просто використовував енергію, яка тут же оточила його. Арбітр опустив меч, не в змозі протистояти цій силі.
Він почав кашляти кров'ю і більше не міг поворухнутися. І не тільки він, всі навколо впали, виснажені.
« Ми йдемо до Белладору, — знову сказав Сун Мін.
Він був майстром вищості і міг впливати на тих, хто не належав до Ци. Для нього ці люди були лише комахами.
- І не кажіть, що ні. Я вас не упрошую, я вам погрожую. Я можу вас усіх вбити, та й пощадити - сказав Сун Мін і подивився на Енгрея.
Той сидів на землі і дивився Сан Міну в очі.
— Я не знаю кланів в гільдії торговців, так що я їм нічого не винен. Якщо хочеш їхати в Рівкос - пливи на човні.
— Ты... Та ти хоч знаєш хто я?
- Я ж сказав, що мені немає до цього.
Ти знаєш, що означає бути ворогом гірдії бізнесменів у цьому світі!
- Ти мені погрожуєш? — запитав Сан Мін.
Якщо зіпсувати стосунки з гільдією, то життя в Еребері ускладниться. З цим нічого не зробиш. Гільдія комерсантів відповідала за більшість угод в Ебралісі, але на Сон Міна це не впливало.
- Я вб'ю тебе на місці. Всі подумають, що на твій корабель напали пірати або тебе викинуло за борт. Якщо ти помреш тут і зараз, то ніхто не подумає, що це я тебе вбив.
- Команда цього корабля...
— Якщо треба, я вб'ю їх усіх, щоб не базікали зайвого. Я і сам зможу дістатися до Белладора на цьому човні.
- Але пірати...
- Можу вбити і піратів. Ти, мабуть, не розумієш в чому суть. Ти не можеш мені погрожувати, — з усмішкою сказав Сун Мін.
Зрошення Енгрею затремтіло. Він засунув руку за пазуху.
— Якщо поїдемо в Рівкос, то...
— У мене вистачає грошей. Я не за цим прямую до Белладору.
Сан Мін подивився на Джарведа.
« Наведи команду, щоб вона вирушила до Белладору », — сказав він.
Чоловік відчув, як його сечовий міхур розривається. Мабуть, він перепив вина. Джарвед підніс руку до промежини, прикриваючи обмочені штани, і зриваються, таким, ніби він ось-ось заплакає голосом сказав:
— Идем в Белладор.
Амбіції відійшли на другий план.
Всі на палубі зрозуміли, що їх життя перебували в руках не піратів і не монстрів, а найманця С-ранга Чон Хён Су. Арбітр знову пішов на Сан Міна, але цього разу знепритомнів і не встиг нічого зробити.
Минув час.
Сан Мін більше не міг сидіти у своєму каюті, і йому доводилося виходити на палубу. Ніхто не міг протистояти йому, тому всі мовчали. Навіть Ян Су більше не підходив до нього. Він зрозумів, що перед ним не найманець, а людина з досконалого іншого світу.
— Хто Ви?. — Той, хто дивиться на воду Енгрей підійшов до Сун Міну.
Той повернувся до нього. Тепер Енгрей зрозумів, що́ насправді відбувається, тому використав ввічливий стиль мови.
— Найманець ранга С, Чон Хён Су, — відповів Сан Мін.
Він не збирався відкривати ні імені, ні прізвисько. До цього часу Сун Мін не хотіла вбивати Енгрею, але він і не хотів мати з ним нічого спільного.
- Що за нісенітниця? Як найманець ранга С може контролювати нас усіх?
— Ось так.
— Не можете сказати чесно? Хто Ви?
- Є дещо, чого я не розумію, — Сан Мін проігнорував питання і повернувся до Енгреї.
Той підскочив від різкого погляду, направленого в його сторону. Він промахнувся і схилив голову. Сан Мін сказав:
- Я не знаю всіх законів, які діють у морі але я знаю, що пірати не чіпають кораблі гільдії. Ти був не на простому торговельному кораблі, а на човні, що належить роду Дерад. Я не думаю, що пірати напали на тебе.
Енгрей мовчав. Сан Мін продовжив:
— Ти, мабуть, плив на величезному кораблі. З великою командою. І там було багато воїнів. Але все одно ви програли.
— Ну... да.
— Здається, твоє прізвище високо цінується. Чому вони не взяли тебе в полон?
- Тому що мене викинули за борт, щоб врятувати життя...
Звісно.
Сан Мін знову подивився на Енгрея.
— Енгрей Дерад не виходив у плавання.
Енгрей витворився в обличчі.
— Он в Белладоре. Принаймні, був до вчора. Так хто ж ти?
Сун Мін купив інформацію у Ебрариса, тому що його зацікавив цей хлопець. Хоч кажуть, що в морі нічого не дізнатися, Ереріс міг усе.
Енгрей був у Белладорі. Це точно.
— Мені стало цікаво. Я не знаю хто ти, але навіщо ти розіграв весь цей вистава? Спочатку я подумав, що ти хотів вкрасти корабель. Але це судно не дуже і цінне, та й товар на ньому не так хороший.
Цей молодий чоловік дуже затремтів. Сон Мін повільно витягнув руку і зробив нею кілька рухів. Тіло Енгрея повільно підлетило до нього.
— Я трохи поінформував про піратів цих морів, — він схопив хлопця за зап'ястя і його обличчя зблідло. - І є тут пірат з проханням "Вор Ста Направний". Він може змінювати вигляд.
— Агорх!
Нейгун Сун Міна потекла по венах Енгрея. Він стояв і дивився, як тіло маленького хлопчика змінилося.
Коли він нарешті став на вигляд, Сун Мін відпустив руки Енгрея, точніше Вара сотні Направленій. Насильно повернувся колишній вид Пек Мен Чок сидів на землі. Це був чоловік середніх років.
— Якщо збрешеш, я тебе вб'ю, — сказав Сун Мін.
Пек Мён Чок глянув на нього і здригнувся.
— Чому ти хочеш поїхати до Ровокоса, а не в Белладор? Чому не пішов туди на піратський корабель? Говори все.
— А-атака, — відповів Пек Мен Чок. — Нас атакували. Вони вбили всіх на моєму кораблі.
— И?
— Я и ще двоє еле спаслись. Я використав образ Енгрея, тому що тільки так я зміг би сісти на ваш корабель.
— А чому ти вирішив поїхати Рівкос?
Ми знову зустрінемося з цими монстрами по дорозі до Белладору! — Закрикнув Пэк Мён Чок.
Сун Мін дивився на чоловіка, який тремтів, наче вісьний листок.
- Скажи прямо, що ще за монстри? Хто вас атакував?
— Я не знаю. Несподівано настала ніч, і... і як тільки ми зорієнтувалися, ми вже були в густому тумані. Потім на палубі хтось закричав. Я хоч і знатний пірат, але вся моя команда загинула.
- Я не розумію... — Сказав Сан Мін і простягнув Пек Мен Чоку руку.
Той п'яний назад і відразу сам піднявся на ноги.
- Це не брехня! Правда, раптово настала ніч...
Перед тим як він почав говорити, Сон Мін відчув холод позаду і обернувся. На них нависла темрява. Сун Мін бачив, як вона покриває небо. Але це було далеко і здавалося, що в них залишилось час. А потім раптово потемніло.
— А?
- Що?
На палубі почули голоси моряків. Вони озирались. Сан Мін стояв, розкриваючи всі свої почуття. Він мав великий досвід, але з таким зустрічався вперше.
— Идет...
Пек Мен Чон, наче миша і осел, стиснув зубами.
З моря донісся якийсь звук і Сан Мін подивився в його сторону. Його очі не могли пробитися крізь густу темряву. Але щось смутне виднілося вдалеці.
Це був корабель. Здалека він здавався затоненим, наче його підняли з морського дна, але воно абсолютно точно пливло хвилями. На обшивці фарбувався монстр. У якийсь момент корабель наближався до корабля Джарведа.
— А-а! - Пек Мен Чок, як і його служниці.
Щось зійшлося на корабель. З кожним кроком все чіткіше й голосніше ставав гуркотом, що дзвеніли одна об одну. У густому тумані з’явилось червоне світло.
— Лицарь Смерті? — Здивовано пробурмотів Сан Мін.