Ельф, якого він тримав за шию, істоно запхав. Сон Мін схопився за його горло двома руками, щоб не випустити його. Він мигцем подивився на інших ельфів і помітив стріли.
Хлопець підняв ельфа, використовуючи його як живого щита. Але стріли змінили напрямок.
« Вони керують траєкторією за допомогою духів».
Це було не страшно. Своїм трюком він збирався перевірити не спосіб зміни траєкторії. Він проаналізував дещо інше:
« Вони не хочуть вбивати співплеменника, так? Це можна використати" - до такого висновку дійшов Сун Мін.
Він приземлився на гілку найближчого дерева і десятки стріл попрямували до нього. Він без сумніву підняв ельфа перед собою і стріли знову зупинилися.
— Для початку... - Негромко вимовив Сун Мін, але всі атакуючі ельфи почули його.
Застиглі стріли задрижали в повітрі, і Сун Мін повільно опустив тіло ельфа вниз. Стріли просунулися ще трохи вперед, ельф загорнувся, а Сун Мін підняв спис злегка повернув його.
Тупа сторона списа прошивала ногу ельфа.
— А-а! — Закричав той.
Стріли більше не рухалися. Ельфи зрозуміли, чого домагався Сан Мін.
Він не відчував сорому за свої вчинки. Навпаки, вони атакували його без попередження.
Звичайно, з іншого боку Сан Мін напав на їхню територію і все ж таки почати стріляти без розбору — це занадто.
— Давайте поговоримо віч-на-віч.
Сан Мін вже знав, де ховаються ельфи. Але, говорячи це, він все одно провернув спис в ногах заручника.
Він використовував тупий кінець, щоб не занадто провокувати інших ельфів, але навіть у цій ситуації вони все одно не рвалися говорити з Сун Міном. Що ж, нічого не зробиш.
- Ти хоч знаєш, що тебе чекає?
— Заткнись.
Ельф, який потрапив до заручників, заговорив, але Сан Мін відповів йому не змінюючи обличчя. Ельф зблід, уловивши страшну ауру. Він боявся її більше списа в нозі.
Сан Мін очікував реакції ельфа. Стріли перед ним все ще не рухалися, а випущених їх ельфів не було видно.
« Вони що, покликали підкріплення?» — подумав він і знову підняв спис.
Як тільки біль у нозі вщухла, ельф розслабився. Він подумав, що справив враження на рішення Сун Міна, але помилявся. Хлопець зробив коло списом у руці і проколов ногу ельфа гострим кінцем.
— А-а! - Закричав ельф.
Стріли, які перед ним впали.
Сан Мін беземоційно натиснув на спис. Разом з характерним звуком поламалася кістка. Ельф плакав руками лицаря землю.
— Ви не вийдете? — Ще раз запитав Сан Мін.
Він подивився на інші стріли над головою. Маленькі духи вітру, які тримали стріли, не знали, що робити. Побачивши, що на стріли Сон Мін несподівано відвернули погляд. Стріли затремтіли, і духи вітру намагалися чинити опір силі Нейгун, але зрештою залишили їх та втекли. Сун Мін, який контролює стріли, розгорнув їх.
— По одному, — пробурмотів Сан Мін.
Вона впала в голову ельфу, і він закричав ще сильніше.
- Досить! — Здалеку почувся голос.
Взяли за деревами ельфи. Їх було четверо, і вони згорли очима стріли над головами.
- Відпусти Фреда!
- Тебе звуть Фред? — запитав Сун Мін у заплакаючого ельфа.
- Хто ти такий? Що за довільно ти твориш?
— Произвол? Я нічого не робив, а ви на мене напали.
Ти прийшов на наші землі!
- Це надовго... — тихо пробурмотів Сан Мін.
Він більше не хотів переступатися і глибоко встромив спис у ногу Фреда. Його крик рознісся по лісі. Сан Мін не відрізав ногу, але і не витягав списа. Під прямим кутом направили стріли на ельфів, і ті швидко змили вгору.
Сон Мін швидко відреагував і притягнув їх до себе.
Хоч він і не отримував підтримки лісу як ельфи, але міг би ні їм не поступитися. Чотири ельфи майже одночасно приземлилися перед ним на землю. Сун Мін стояв посередині, і слідом за ельфами подивився на Фреда.
— Я не хочу сваритися з вами, — почав говорити Сун Мін.
Не рухаючись, ельфи дивилися на нього. Сун Мін дістав спис з ноги Фреда і полив рану еліксиром. Рана затягнулась і потягнулася.
— Якщо ви мене атакуєте, у мене не буде іншого вибору, крім як напасти в відповідь. Спочатку опустимо стріли, а потім він звернувся до Фреда: « Я не збираюся тебе вбивати.
- Що за нісенітниця...
— Міг би просто кивнути.
Ельф замовк.
— Я буду задавати питання, а ти мені відповідай. Де ваше село?
- Думаєш, я відповім?
— Кілька днів тому інший чоловік прийшов до лісу. Чоловік з мечем. Хто він? Він зараз у вашому селі?
— Не знаю!
- У вашому селі є ельф, що володіє Ци? Є хтось на ім'я Квон Джон?
- Я нічого тобі не скажу!
— Шкода, — сказав Сун Мін і подивився на Фреда.
Як тільки їх погляд зіткнувся, той зблід.
- А так було б простіше нам обом. Я можу покалічити тобі розум, так, що еліксир не допоможе.
З цими словами він взяв Фреда за руку. Той тільки пізніше зрозумів, що збирався зробити Сун Мін, і відкрив рот, але хлопець його відразу ж затиснув долонею, щоб ельф не кричав.
Його руки затремтіли. Фред зламався десять пальців, і той зазнав жахливих мук. Після цього Сан Мін взяв за руку найближчого ельфа і теж зламав його пальці. Ельфи більше нічого не говорили, а тільки в страху спостерігали за діями Сун Міна.
— Я... Я скажу, — сказав чоловік, до якого Сан Мін простягнув руку.
Поруч стояла жінка, широко розплющивши очі, подивилася на нього. Сан Мін відразу ж вказав на неї. Невидима сила обірвала її голову, і вона впала навзнач.
« Я вирубав її, — сказав Сун Мін, щоб уникнути непорозуміння.
Чоловік-ельф розкрив рот і заговорив.
Він розповів, що Квон Джон живе в селі і кілька днів тому до нього завітав чоловік, який назвався другом.
Сон Міну тут же на розум прийшов Чон Ве Чон. А якщо цей "друг" використав меч, то, мабуть, це Ком Джон. Сун Мін знову згадав про чванство Диявола. Ком Джон переміг його, а після поразки той тренувався для матчу-реванша.
І Диявол, який знівечився, помер.
Сан Мін піднявся. Він відкрив пляшечку з еліксиром і загострив рани ельфів.
— Вже пізно, — засміялася ельфійка. — До того, як потрапити тобі, я подала сигнал духам. Скоро на тебе почнеться полювання.
— М-м, от як? - Пробурмотів Сан Мін, дивлячись ельфійці в очі, і поворухнув рукою.
Всі голови, крім чоловіка, який відповів на його питання, вибухнули.
- Що... Що... Ты...
— Все одно мені доведеться з вами битися, чи не так? — Сказав Сан Мін, дивлячись на трупи.
- Я пошкодував тебе, тому ти мені відповів. І краще тобі покинути ліс.
— А?.
- Ти що, жити не хочеш?
Сан Мін спустився з дерева. Ходив за всім і сказав:
« Чи не надто агресивні?»
— Все одно нам довелося б їх убити, якщо ми вторгаємося в село за Квон Джоном.
« Тобі краще діяти м’якше. Проникнути в село і таємно його вбити."
- Вони все одно вже знають. Загалом, той « друг» який прийшов до нього - це, мабуть, Команс Джон. Не знаю чому він у лісі, але він в селі. І я не впевнений, що зможу таємно підібратися до них.
« У найгіршому випадку Квон Джон зніме прокляття, і вони разом воюватимуть проти тебе. Тоді ти, швидше за все, помреш. Хоч би якими сильними ти був, ти не зможеш протистояти Квон Джону, який отримує підтримку лісу і відкинущого прокляття, а також Комові, котрий ще сильніший".
— Знаю. Я не битимуся з таким розкладом, але глухий відповів Сан Мін. - Якщо Квон Джон відмовиться від прокляття, то воно впаде і з Ві Джи Хюн, і моє бажання сповниться. А якщо він цього не зробить, то можна перемогти Ком Джона, а потім вбити Квон Джона.
« Ти впевнений, що переможеш Ком Джона? »
- Я не зустрічався з ним. « Як я зустрінуся », — відповів Сун Мін і пішов.
Він був сповнений рішучості. Хлопець почув, де знаходиться село, але не збирався шукати її. Для нього було важливим лише знайти « того, кого». Квон Джон не міг рухатися через прокляття. Може він і був разом з Комом Джоном, але це не було великою роллю.
Замість того щоб битися в селі, Сун Мін волів воювати з іншими людьми.
Проблема полягала в мисливців, яких покликали ельфи. Він не знав, наскільки вони сильні. Якщо мисливця недостатньо, він допоможе Ком Джон.
« Як же мене дратує ліс»
Сон Мін оглянувся, роздивився величезні високі дерева і обома руками схопив їх за спис. Десятки дерев перетворилися на пил.
Тепер треба чекати.
***Ельфи були расою, яка мала чудовий вигляд — маною і духами та охоронцем лісів. Вони видавалися ідеальними, але мали один важливий недолік: вони важко розмножувалися і їх було мало. Тому в них є таке розвинене почуття взаємозалежності, і вони цінують одне одного.
Майже кожен чужинець, який приходив до лісу, полював на ельфів і хотів отримати чудового раба. Милостиві і мирні ельфи залишилися в минулому. З часом вони почали цінувати розрахунки замість милості, виживання замість світу.
Мисливці теж змінилися. У них не було ні прощення, ні жалю, з ранніх років вони вчилися пачкати руки заради одне одного.
— Фред, Джин, Джозеф і Некан були вбиті.
— А Разун?
— Розун вижив, але зрадив нас і передав інформацію людині.
Той, хто говорив це дух вітру сумував через усіх мисливців. Голова мисливців чистив велику тигрову шкуру і поміняв на обличчя.
Йому було шкода вбитих, але інформація про зраду Розуна розбудила в ньому гнів і лють. Оскільки він був дуже патріотичним, то не прощав зради.
- Де Разун?
- Він хоче покинути ліс.
« Убий його », — впевнено сказав голова мисливців.
Він сів на вовка і, дивлячись на свій загін, заговорив:
— Ми йдемо полювати на людину.
— Хіба нам не варто повідомити про це? — Поцікавився інший мисливець, але голова похитав головою.
- Він стримує прокляття. Не хочу йому заважати.
- Але якщо ми отримаємо допомогу від людини, яка прийшла до нього...
- Це проблема ельфів. Не потрібно вплутувати людей у цю місцевість, — холодно відповів голова мисливців.
Той, хто запитав його, схилив голову на знак покори.
Глава мисливців, почувши жахливий шум здалеку, смикнув вухами.
- Він діє вварською.
З'явилася ще одна причина його вбити.