Рубес — велике місто в центральній частині Ерії. Там розташована золота і фіолетова башта магів, а також гільдія найманців.
Як і Кран, Рубес кидав магами та мурімами. Але в цьому світі живуть не тільки вони. У Ерію було багато некласових.
Рубес - це місто мрій. Багато людей мріють зайняти своє місце в Рубесі, нижчі касти з найнижчим рівнем населення.
Найнижчий найманець С-класу важко заробити тут на прожиття. Та куди там С-класові, навіть найманець А-шоу важко отримати визнання в Рубесі.
І хоча Рубес був найбільш відомим і найбільшим містом, Сун Мін знав його тільки за назвою, і ніколи там не бавився.
— Ли Су Мін? Хм... Найменник класу S.
Після того, як він залишив Бехенґеру, він не займався наймитами, але все-таки це звання йому придалося.
Як і в будь-якому великому місті, тут серйозно стежили за безпекою. Черга на вході була довгою, а без посвідчення особи увійти неможливо.
— Сюди.
Після довгого очікування нарешті прийшла їх черга. Сан Мін показав своє посвідчення найманця і без проблем пройшов браму.
Рубі ховалася у нього за пазухою, тому її не перевіряли.
— Я Божевільний диявол Пэк Вон Пе.
А тепер вона прийшла до Сумаси Диявола. Він дістав своє посвідчення. Охоронець, перевіривши його, кивнув головою.
— Говорю наперед: не влаштовуйте тут проблем. Не знаю, як там у лівій та правій фракції але це місто знаходиться під захистом мурімів і гільдії магів.
— Ви думаєте я тупий? — Прочинив Божевільний диявол.
Подібно до великого міста, Рубес кидав сильними майстрами і навіть Божевільний Диявол не міг діяти поспішно.
— Проходите.
Без будь-яких проблем вони пройшли в місто, і Божевільний диявол проворчав:
— Муримы, ха! Так, якщо я тільки захочу...
« Не хвалюйтесь, — перервав бурчання Сумаси Диявола, і він відразу замовк.
Завтра день, про який вони домовилися з Ви Джі Хюн. Вони хоч і поспішає, але все одно прийшли в притик.
Під час подорожі з північного травіа до Рубеса, Сун Мін і Божевільний Диявол постійно займалися треніровими боями. Кожен тримав план, але не напружувався. Диявол, який вів сун Міна, визнав свої навики.
— Я не влаштую неприємностей, будь спокійний.
- Якщо щось станеться, ми не знайомі.
- Ти перегинаєш палицю. Зрештою, ти повинен бути вдячний за те, що я навчив тебе Кровавої Стратегії!
- Поки ми йшли, Ви змушували мене битися. Я намагався слідувати всім Вашим примхам, так що, думаю, я вже платив вам.
— Кхм! — Диявол, що був божевільний, не знайшов відповіді на це запитання, тому просто кашляв.
Хоча Сун Мін і відпав, але насправді йому дуже допоміг Боже Слово. Сон Мін зміг перевірити свої навички і згодом став більш гнучким. Очевидно, він ще не досяг вищого рівня.
Одночасно Сун Мін перевіряв свої навички у світі свідомості.
Він ще був слабкий у порівнянні з світом свідомості, але все-таки відчувалася велика різниця.
Але не тільки Сун Мін здобув перемогу, але й Диявол, який замаскував себе, виріс від постійних боїв з рівною силою. Зрештою, вони обоє отримали вигоду.
— Давно я не була в Рубес, — здалась Рубі.
Вона розминалася, мурчавши як кішка.
- Ти була в Рубес?
Звісно. Тут також є гільдія магів, золота й фолетова башта.
Золота башта.
Сун Мін згадав події, які відбулися кілька років тому. У підземеллі Прескана він познайомився з володарем золотої башти Ллойдом.
Ллойд пообіцяв Сун Міну, який врятував його від відповідальності за будь - яке прохання.
— Зараз мені нічого попросити.
Навіть коли Ллойд вперше сказав про це, Сан Мін відмовився і попросив відстрочити.
Він мигцем подивився на свою ліву зап'ястку. Браслет, який він отримав при розставанні з Скарлет. Вона сказала, що браслет допоможе їм зв'язатися, якщо потрібна допомога.
Але за кілька років браслет не подавав жодних знаків.
Сан Мін був спокійний. Скарлет дуже йому допомогла, а те, що браслет зберігав мовчання, означало, ніби він у безпеці.
- Мій господар не зв'язався зі мною вже рік, але може він залишив повідомлення у золотій вежі? — Рубі, як завжди, була на підйомі.
Сан Мін, заокруглив очі і запитав у Рубі:
- Про що це ти?
— Повелитель золотої башти Ллойд - учень мого господаря.
- Що? — Сун Мін здивувався.
Рубі випросталась від гордості.
- Я казала, що мій господар великий. Він не відомий, але серед верхівки магів немає того, хто б не знав імені мого пана! — сказала Рубі, і склала план на день: вони прийдуть до золотої та фолетової башти.
Рубес, власне собою, мав все необхідне. Для зручності жителів функціонувала залізниця.
Сан Мін пішов за Рубі до найближчої станції.
— Поїзд...
Сан Мін не міг стримати почуттів. У Сеулі він бачив поїзд і залізницю, але в Ерії він її не зустрічав.
Він і в минулому чув про те, що у Рубес є залізниця, але особисто бачив її вперше.
— Це гордість Рубес, зроблена спільними зусиллями магів і інженерів. Не всі, але деякі безкласові володіють деякими навичками та технологіями. А якщо технології зустрінуться з магією... Та-дам! — З радістю пояснила Рубі.
Вона з задоволенням обличчя чекала наступний поїзд.
- Він не трясеться, як возка і куди швидше її, і можна спокійно насолоджуватися видом з вікна.
- Чому ти так задоволена? — запитав Божевільний диявол.
На його запитання Рубі помахала рукою в носа і затиснула його.
— Ви можете замовкнути? Запах просто жахливий!
- Що?
— Ідіть уже швидше. Треба купити квитки!
Рубі не стала вступати у перепалку з Тюмасшим Дияволом і пройшла далі.
Сан Мін також прослідкував за нею на платформу.
Цей світ був жорстоким до безкласових, але не для всіх. Є багато безкласових, які отримують особливе відношення завдяки своїм знанням.
Але вони становлять лише малу частину. Сан Мін знав про залізницю, але не вмів її будувати. В основному все відбувається так: безкласові без особливих знань повинні просто тихо існувати. Як і Сан Мін у попередньому житті.
Головна площа Рубес. Золота і фіолетова вежа була неподалік. Для початку Сан Мін купив квитки до золотої вежі.
- І чому такого немає в інших містах?. — Пробурмотів Божевільний диявол, побачивши поїзд.
Вагон був максимально удобен, і він наполягав на тому, що обов'язково хоче сісти.
— Все не так просто, — сказала Рубі і поступилася своє місце. — Рубес — найбезпечніше місто в Ерії, тут немає конфліктів. До того ж, тут багато багатих людей, а це означає величезні податки. Тут є багато зручностей, які в інших містах просто неможливо втілити.
Сан Мін був згоден з нею. Тому що навіть у Кореї не всі міста мають залізницю.
Будівництво вимагає часу, грошей і технології. Не в усіх містах вони були.
— Он... Воно рухається!
Поїзд напав.
Зляканий Диявол вчепився у своє місце і дивився у вікно. Сун Мін теж витріщився на пейзажі.
Спочатку трохи голосувало, але коли поїзд набрав швидкість вібрації більше не відчувався.
— Телепортація на великі відстані дуже небезпечна. Може магам і нормально, але іншим загрожує телепортуватися натовпом. Навіть магам потрібно багато років, щоб освоїти її.
Рубі сміялася над чванькуватим дияволом, здивовано втупившись у вікно.
— Деревенца!
- Залізний монстр біжить...
звісно! Хіба не круто? Люди, які не мають можливості використовувати Ци, також можуть швидко пересуватися на великі відстані. І це стало можливим завдяки магії.
- Але я все одно швидше!
- Та що Ви знаєте?
- Якщо я захочу, то можу розламати тут все!
- Що за нісенітниця...
Рубі та Божевільний Диявол знову почали переступати.
Вони дуже зблизилися за цей час, і походили на дідуся з внучкою.
"Много змінилося."
Не тільки Божевільний Диявол був здивований. Ходьджу, який сидів у доспіхах, видав вигук подиву.
"400 років тому тут такого не було".
— Минуло ж стільки часу. Звичайно все змінилося.
« Я просто не усвідомлював цього. Да... 400 років, 400... Наскільки ж змінився Юг» - сумно пробурмотів Ходже.
Для нього час у сплячому лісі зупинилося. Він був монстром, який управляв Югом, але вже не був тим, яким його знав Ходже.
Поїзд зупинився біля Золотої вежі.
Диявол, який шаленів, хотів поїхати далі, але Сун Мін примусив його зійти.
Як і біля воріт, на станції Золота Башта було багато бездомних.
Вони сиділи по всіх кутах станції, втупившись на Сан Міна, але той проігнорував їх погляди.
У Кроні головували мурими і відкриті землі. Не дивно, що в сусідньому Рубесі так багато бездомних.
- Ходімо швидше! — Руби поквапила Сан Міна.
Той, і далі ігнорувати погляди бродяга вийшов зі станції.
Ця зупинка була біля Золотого Байшена. Незважаючи на свою назву, Золота Башта не сяяла блиском, але була досить високою. Поруч була ще одна.
— Фиолетова Вежа.
- Так, ми підемо туди після зустрічі з Ллойдом.
— Зачем?
— Потрібно передати привіт комусь, — сказав Сун Мін і увійшов у вежу.
Вони сказали, що прийшли до Ллойда, але маг на першому поверсі відмовився від зустрічі з головою башти.
Сан Мін тільки збирався відповісти, як втрутилася Рубі:
- Я не можу вам все розповісти, але ми важливі гості. Якщо ви відмовите, Ллойд розсердиться.
- Все одно, ви не...
- Ви зможете з цим впоратися? Добре. Ми підемо. Шкода, звичайно. Ви ще так молоді... — Я сказала Рубі.
На її слова обличчя мага побльщене. Він трохи промішався і, важко зітхнувши, кивнув головою.
— Добре... Що йому передати?
— З'єднайте нас з Ллойдом. Я сама все скажу.
Маг дістав кришталеву кулю і простягнув її Рубі. Після невеликого сигналу колір кулі помінявся.
Рубі подивилася в кулю. Вона не могла побачити в ньому зображення Ллойда, але він бачив її.
З часом куля стала золотим.
— Розрешено.
Рубі повернула кулю. Маг, подивившись на її посмішку, вимовив:
— Поднимайтесь.
Сан Мін і Рубі пройшли до дверей.
Після того як двері зачинилися, Рубі потягнулася до апарата і підлогу почав повільно підніматись.
- Це ліфт.
— А, Ви про нього знаєте?
— Я з іншого світу.
Пол продовжував підніматися. Коли він зупинився, Рубі відразу відчинила двері.
— Сюди.
Сун Мін пішов за нею, до багатого золотими дверима в передпокої. Рубі постукала.
— Несподівані гості! — Як тільки відчинилися двері, почувся голос Ллойда.