— Хороший вибір, — сказала Дженіелла, дивлячись на вираз обличчя Сун Міна.
Після цього жінка змінила свій погляд на обладунки Сан - Міна і під його робу.
- А ти носиш із собою цікаві речі. Це фамільяр? Ні, він трохи відрізняється від звичайного...
— А-а! — Руби почала трястися під пристойним поглядом Дженіелли.
Вона не витримала і вийшла з роби Сан Міна.
Рубі сіла на підлогу і, обливаючись потім, намагалася відновити дихання.
- Кошові вуха... Ти не брудний, але й не людина. Виглядає незвично.
Зрачки Дженіелли дрогнули.
Це був один з її дарів у ролі королеви вампірів — бачити наскрізь людину і його здібності.
Оскільки Рубі відчували, що її оцінюють, то в неї затряслося так, ніби по тілу пробіг мурашок.
— За основою взято тіло людини, але енергія від нього походить зовсім інша. Існують кістки, внутрішні органи, є кров'ю, але все це лише оболонкою для задоволення бажань. Чиїх бажань? Хто твій господар? Він створив це для тебе? Добре зроблена лялька... Ні, штучний інтелект. Я бачу, що у тебе є метаболізм, але ти ним не користуєшся. Чи ви живі?
— Х... Досить.
- Тобі не подобається, коли про тебе знають? Всім не подобається. Тому що я бачу все.
Дженіелла затряслася в сміху. Вона повернулася до Сун Міну, а точніше до його Доспехів.
— Ходжу. Кошмар Юга. Ти опустився на неналежний рівень. Чи варто мені привітати тебе, що ти зміг зберегти життя хоча б таким чином?
"Ха-ха!"
Ходжу розсміявся від її шепота. Його сила зібралася в доспіх Сан Міна.
« Маленька дівчинка надто задрила ніс. Так не можна. Треба було тебе навчити ще в дитинстві. Тоді б ти мала хоч якісь манери".
- І що? Хочеш мене зараз навчити?
Дженіелла засміялася ще більше, і з допомогою свого дару вона проаналізувала положення Ходжу.
- Твоє тіло повністю зникло. Ця сильна душа допомагає вам існувати? У такому випадку я визнаю тебе. Але, порівняно з часом свого розквіту, ти слабкий.
Дженіелла була права. Невідомо, що було б під час розквіту, але тепер Ходжу, який не мав навіть тіла, не міг погрожувати Дженіеллі тільки за допомогою душі й сили.
Це очевидно. Дженіелла є наймогутнішою вампіром у світі, і навіть серед хижаків вона була одним з малочислених найсильніших монстрів.
Вона настільки сильна, що Мун Джу з Кві Ран Муна або перевертень Дж. Вон були врази слабші за неї.
— А ты...
Вона пронизливо подивилася на Сан Міна.
— Ты...
Її рот розкрився. Під кінець короткочасного мовчання вона нахилила голову набік. І, втративши руками очі, подивилася на Сан Міна знову.
— Ты?
Голос Дженіелли вперше звучав збентежено.
Хоч це було не так вже й помітно, але стало доказом того, що вона заволоділа.
Жінка ще раз потерла очі і побачила перед собою того самого чоловіка, але все ж таки нічого не « ввидела » окрім людини.
— Дивно.
Вона випрямила перед собою пальці руки.
- Чому я не бачу?
Дні пальці дівчинки прокололи очі.
Жінка провернула пальцями і витягла їх з очей, після чого поклала їх у відкриту рот та з'їла.
Після того як вона не жуча проковтнула їх, на місці вирваних очей з'явилися нові.
Вона подивилася на Сан Міна оновленими очима.
« Він дивний» — сказав Ходжу, заливаючись сміхом. — "Скільки б ти не скинула його поглядом, то не зможеш роздивитися його своїм даром."
— Так.
Дженіелла, щось пережовуючи, виплюнула це, а її очі почервоніли.
Вона опустила на це погляд, а потім повернулася до Сан Міну.
— Извини. Я показала себе не з кращого боку.
Її промова змінилася.
- Я не збираюся змушувати тебе. Це була просто щира порада. У цьому паршивому місці і підлогу не рвальний, і таргани з щурами живуть, а на ліжку цвіль...
Її промова прискорилась, і вона почала говорити, навіть не встигаючи зітхнути.
— Їжу готують з відходів і використовують декілька разів, а потім постачають їжу, яку навіть свині не їстимуть. Тому замість того, щоб залишатися тут на добу...
Вона зупинилася. Її дихання вирівнялося, вона посміхнулася Сан Міну.
— Хіба не краще пройти зі мною?
Її наміри неможливо було зрозуміти.
Сон Мін завжди почувався незручно від самого початку їхнього зібрання.
Зустріч, яка не могла відбутися в попередньому житті, відбулася зараз.
Від Дженіелли були особливими. Хоч вона не приходила йому до душі, але відштовхнути її теж зовсім не хотілося.
— Ладно.
Сан Мін підняв Рубі і кивнув головою на знак згоди.
Він навіть подумав, що може бути Дженіелла і є обраною на півночі.
« Ні». Голос Ходже привів Сун Міна в себе.
Але він більше не виявлявся і тихо сидів у доспіхах.
Коли він вийшов з готелю за Дженіеллою, перед ним постала неймовірно яскрава карета, що явно не поєднується із цим готелем.
Як тільки вона підійшла до карети, двері відчинилися, але Дженіелла не сіла в неї, а звернулася до Сун Міну.
— Поднимайтесь.
Сан Мін, не відповівши, разом з Рубі сів у карету. Дженіелла, піднявшись слідом, сіла навпроти.
« Ти відчуваєш захоплення, їм володіють всі представники вишки вампірів. Люди є їхнім кормом. Але вони не завжди полюють силою. Підійшовши спокійно і тихо, вони встромлюють у тіло клинки без зайвих звуків. Це їхній головний спосіб полювання. А захоплення - це не тільки засіб спрощення цього процесу."
Якщо йому вдасться загострити всі свої почуття, то дивні відчуття від Дженіелли зійдуть на світ і зникнуть. У нього вийшло.
Сан Мін подивився на неї.
Від погляду Сон Міна Дженіелла засміялася.
- Ти точно особливий.
Коли вона сказала це, то витягла з волосся заколку. Золоте волосся опустилося на плечі легкими кучерями, що були створені заколкою.
— Зазвичай ніхто не може відразу позбутися впливу. Тому що вампіри впливають на підсвідомий рівень. Но... Ти володієш особливими навичками, які не дозволяють назвати тебе звичайною людиною.
Карета зворушилась.
- Навіщо ви прийшли до мене?
- По-перше, мені стало цікаво з ким зараз Ходжу. По-друге, у мене до тебе є справа, - сказала вона і нахилила голову. - Примарний меч.
Вона раптом заговорила про те, що точно не прийшло б йому в голову.
- Він мені подобався. До тих пір, поки я не залишила його. Дуже наполегливий... Палкий... але в розпачі. Він не хотів здаватися, він бажав так багато... Фух! Тому він мені і подобався. Я люблю таких людей.
Так само як тепер вона любить Диявола Крові.
— Я не змогла дати йому всього... А. Ти знаєш? Лорд має принцип, за яким всі обділені є сім'єю. Тому... Примарний меч - це моє дитинча. Мій наймолодший син, якого я виховала кілька років тому.
Дженіелла говорила все тихіше і тихо.
Сан Мін спокійно її слухав. Її слова були очевидними.
Дженіелла перетворила Примарного мечника.
— Зрозуміло.
Кому яке діло.
Примарний меч сам вирішив стати вампіром. Навіть у попередньому житті він вибрав той же шлях.
Хоч у минулому житті Примарного мечника вбив не Сан Мін, а Ві Джі Хюн, той факт, що він вибрав шлях вампіра, не змінився.
А те, що Дженіелла перетворила Примарного мечника, ніяк не вплинуло на почуття Сун Міна до неї.
Але Дженіелла думала інакше.
- Ви хочете запитати з мене за вбивство Примарного мечника?
- Я хотіла.
Дженіелла не брехала. Вона відповіла чоловікові з широкою посмішкою на обличчі.
— Але не зараз. Іграшки... Ну, що зробиш? Вони можуть зламатися і нічого не поробиш. Давайте думатимемо саме так, - сказала Дженіелла і подивилася Сан Міну в обличчя. — А у тебе... Немає думки стати вампіром?
Виключний випадок.
Дженіелла підкорялася багатьом вампірам, саме тому вона ніколи не ставилася до навернення безглуздо.
Адже чим більше підлеглих, тим більше сил у лорда витрачається на них.
Звичайно, сила підданих також частково передається назад лорду, але все одно витрата крові з кількістю новонавернених руйнує його запаси.
Отже, чистокровні вампіри особливо добре підходять до навернення.
Вибирають тільки тих, хто може принести більше, ніж відніме. Дженіелла дотримувалась того ж принципу.
Однак вона, хоч і дивиться на здібності тих, хто обвертається, але для неї важливіше задовольнити свої потреби в постачанні.
Як і Примарний меч або диявол Крові.
- Я оберну тебе, якщо ти хочеш. Це не складно. Ну що? Ти можеш стати вампіром прямо зараз. Стати членом мого клана. Як тобі? - Прошепотіла жінка з наполегливістю в своєму тоні.
Вона відчувала сильний інтерес до Сун Міну.
Включний випадок, Дженіелла сама вирішила.
Дозвіл мечника ставав дедалі гнітючішим. Він хотів відновитися, але не був здатний на це в тілі людини, і зрештою, щоб виграти час, відмовився від людяності.
Диявол не дуже відрізнявся від Крові. Втрата руки і поразка повністю розчавили його, затягуючи на дно.
Незабаром він зробить вибір.
А що ж Сан Мін?
Дженіелла знаходила його дивним.
І справа була зовсім не в Ци, а відповідного віку.
У цьому величезному світі існує величезна кількість обдарованих, і не рідкістю були молоді люди, що тренувалися десятки років.
Дженіелла за 600 років зрозуміла це.
Її тягнуло не до сили.
Тоді до чого ж?
Дженіелла не знала Сан Міни і яке життя він прожив.
Що ж вона не може побачити всередині його?
Мабуть, це була одна з причин інтересу. Але причина, по якій вона хотіла привести до клан...
« Він небезпечний».
Дженіелла подивилася Сан Міну в очі.
Погляд, не відповідний йому вік.
Погляд, що несе в собі щось непіддаюче визнання Дженіелли.
Її зачаровувала ця думка.
Разом з тим вона розуміла, що в цьому розумінні існує небезпека. Її збудила думка про те, що він може зруйнувати все при першій нагоді.
— Я змушений відмовитися, — відповів Сун Мін.
Пропозиція, про яку не варто і думати.
Сун Мін не збирався ставати нечистим, а тим більше він відмовився стати підданим Дженіелли.
Навіть якщо він захоче стати нечистим, у Сан Міна знайдеться інший спосіб. Спосіб стати монстром, про який раніше згадував Ходже.
— Правда? — Дженіелла посміхнулась від відповіді Сан Міна. - У такому разі, нічого не поробиш.
Якби він відразу погодився, Дженіелла б тільки розчарувалася.
Жінка відчула глибоке задоволення від відмови Сон Міна.
"Продовжуй відмовляти".
Дженіелла відчула, як тремтячи піднімалися по її тілу і вона переірвала плечима.
« Мені це подобається".
Порушення віри — це наче піщаний будиночок.