— А-а! — прокричала Пэк Сого.
Вона звивалася, бажаючи зараз же вибратися звідти, але її тіло не могло рухатися по своїй волі.
Чан Дік Су не знаходив собі місця, дивлячись на Пек Сого, а Чві Голь спостерігав за нею з сумним виразом обличчя.
— Зачем? - Прокричала Пек Сого охрипшим голосом.
Вона подивилася на Чві Голю повні ненависті очима.
Чві Ґоль смиренно прийняв її погляд і лише зітхав. Коли він тільки збирався щось сказати, Пэк Сого, не чекаючи відповіді, сказала:
- Навіщо ви взяли мене з собою?
Від криків її голос охрип, і був ні краплі не схожий на її звичайний.
- Мій учень, мій єдиний студент... Треба врятувати його! Він прийняв удар від того монстра заради мене! Мій учень... Він зробив це, щоб врятувати мене. Я пообіцяла йому, що прийду врятувати його разом з вами, я повинна була!. — З запінками вимовила Пек Сого, а її мова стала незв’язливою.
Але вона не втратила значення, як і її почуття. Звичайно, вона була дуже засмучена.
Навіть дурний Чан Дік Су замол. Замість того, щоб заперечувати, він сидів з закритими очима і схильною головою. Тому що йому все-таки був знайомий сором.
Але Чві Голь поводився по-іншому. Він, звичайно, соромився, але не уникав погляду Пек Сого. Він не міг собі цього дозволити.
Це він вибрав втечу. Він втягнув у це Пек Сого і переконав Чан Дік Су, відібрав біля Старої Відьми сувій.
Ефект сувою виявився неймовірним.
Вони пронеслися над вулицями та містами, і потрапили прямо в відкриті землі.
Крук лежав далеко від підземного підземелля, і він став містом не тільки відкритих Земель, але й Муріма.
Людська магія не здатна пересуватися на таку відстань.
Навіть найвеличніший майстер не може телепортуватися на відстані міста.
Однак сувій, який вони отримали у підземному підземеллі був більшим за всі зрозумілий людський розум і дав їм можливість телепортуватися на надзвичайну відстань.
— Спочатку заспокойтеся, — сказав Чві Ґоль.
Він знав, що ці слова не полегшать ситуацію.
У відповідь вона тільки сердито подивилася на Чві Голю.
— Ви повинні знати правду. Це Крон — столиця відкритих Земель. Якщо ви зберетеся повернутися в підземелля, то це займе близько місяця.
— Магия...
- Ми змогли перенестися сюди тільки завдяки сувої. Жоден майстер не зможе перенести вас назад.
- Навіщо ми втекли? ❖ — стиснувши зуби, Пек Сого запитала.
Її тіло ще не прийшло в себе, але Пек Сого вирішила, що вибереться звідси, незважаючи на обставини. Або вона буде просити кожного мага в Кроні телепортувати її.
— Хіба я не казав? Треба визнати нашу поразку, — тихо сказав Чві Голь. — Навіть якщо б ми троє об’єдналися, то не змогли б перемогти подвійника Ві Джі Хюн.
— Ми навіть не спробували!
— Так, ми не спробували. Саме тому ми ще живі. Я... Пэк Сого, я не можу умерти. Мені просто не можна. Як і Чан Дік Су.
- Тоді б залишили мене! — Пэк Сого втупилась на Чви Голя.
Її погляд дуже вразив його. Він знав Пексого, і ніколи не бачив такого погляду у свою сторону.
Але тепер потрібно виявляти витривалість.
— Я не міг так вчинити.
- Чому?
- Я не хотів вашої смерті.
Пэк Сого нічого не відповіла на ці слова. Вона дивилася на Чві Голю ще якийсь час, а потім прикусила губу. У наступний момент вона розсміялася своїм охрипшим голосом.
— Боягуз! — Розчаровано сказала вона. — Боягуз, боягуз... Найсправді боягуз. І який ти після цього мурім? Хіба така була домовленість? Ми зайшли в підземелля, тому що стежили за Ві Джі Хюн і збиралися зупинити її. Припинити її, щоб вона не здобула великої сили і вже не була монстром. Але ми не змогли. Ні, ми навіть не спробували.
- Ми зробили все, що було потрібно. Хіба ми домовлялися битися з Ві Джи Хюн і померти?
- Ми вже точно не домовлялися.
— Це нерозсудлива сміливість. Я не збирався вмирати від рук Ві Джі Хюн. Тому що тільки якщо ти живий, ти здатний укласти ще багато договорів.
- Мій учень... — тихо пробурмотала Пэк Сого. — Чи це лише частина умови, за якою мій учень помер?
- Боюся, що так.
— Які ж абсурдні слова! Повніше лицемірство... — Пэк Сого все ще тихо бормотала собі під ніс.
Чан Дік Су закусил нижню губу, а Чві Голь мовчав. Нарешті він сказав:
- Він був героєм.
- Досить. Мовчи.
- Тоді що мені робити?
— Зціли моє тіло, — Пек Сого сверлила Чві Голю поглядом. - Я не можу більше перебувати з тобою. Не хочу. Ти думаєш, що твої слова не є лицемірством?
— Я просто кажу правду.
— Я очікувала більшого, вступаючи у ряди Муримів.
- Що для вас "більше"? Захистити світ? Щодня сюди закликається натовп іноземців, деякі навіть не знають свого роду й племені. Неможливо знищити все зло в такому світі.
Пэк Сого не відповіла. Вона лише зненавиділа Чві Голю.
Йому було боляче від її погляду, але він продовжував говорити. Він повинен продовжувати.
Ми не отримали більше свободи, тому я вирішив піти на компроміс. Тому що знаю, яка реальність.
— Я кину все.
Він знав. Що не зміг би стрибнути вище голови. Реальність така і треба жити в ній навіть якщо щось не подобається. Тому він пішов на компроміс.
- Я теж знаю, що я вірю в абсурдність. Але все одно я вступила у мурім, бо думала, що це місце більш наближене до ідеалу. Але... тепер це не так.
- Моя думка не є загальноприйнятою для більшості мурімів.
— Зцілите тіло, — повторила ще раз Пек Сого.
Чві Голь замовк і зробив як вона просила. Пек Сого пристала і, глибоко зітхнувши, подивилася на себе. Після цього вона, ні на секунду не сумніваючись дала Чві Голову ляпасу.
Разом з протиним шлепком голова Чві Голя повернулася назад.
- Куди ви йдете?
— Я не хочу більше залишатися тут, — виплюнула Пек Сого. — Мне огидно.
Чві Голь не тримав Пэк Сого. Він підняв руку і взявся за щоку. Йому було дуже боляче від простого ляпаса.
Він захихикав.
- Мене відкинули? - Він сказав божевільним тоном.
***Після того як Ві Джі Хюн залишила скарбницю, підземелля закрили повністю. Сан Мін також вийшов у слід за нею.
Він шкодував, що штовхав і не поговорив з Ві Джи Хюн, але нічого вже не повернути. Та й один рік - не так вже і багато.
Сон Мін зайшов у готель в поблизькому селі і сів на ліжко.
"Більно..."
Він затримав подих і натиснув на руку. Здається, йому слід полежати кілька днів.
Сан Мін, дивлячись вгору на стару стелю, обмірковував в голові кілька речей.
Він зупинив смерть Пэк Сого.
Але нам потрібно переконатися в цьому. Сун Мін подивився на свою тінь і покликав Невіла.
— Так, — відповів Невіл.
Він здивувався, побачивши обличчя Сун Міна в крові, але не ставив питань. Сан Мін подивився Невілу в очі і сказав:
- Мені потрібна інформація про спалах.
- Інформація якого роду?
— Її місцезнаходження.
— Зрозуміло. Я збираю все, що зможу знайти. Є інші запити?
Не кинув погляд до коп’ю біля ліжка. Воно було зовсім новим.
Він глибоко зітхнув і сказав:
- Селєрс дуже розізлиться. Ви поламали зброю, до якої майстер приклала багато сил. Ви що, полювали на дракона?
Звісно.
— Шутка. Якби ви боролися проти дракона, то були б вже мертві. Якщо забажаєте, я з'єднаю вас із Селєрсом.
— Погоди. Ти знаєш, що це таке?
Сан Мін засунув руку в сумку. Він дістав мінерал, який отримав після того, як здолав подвійника Ві Джі Хюн. Побачивши його, очі Невіла закруглилися.
- Я можу поглянути зблизька? — обережно запитав Невіл.
Це не було якесь складне прохання, так що Сун Мін простягнув йому мінерал. Невіл не міг приховати своїх почуттів від споглядання мінералу.
— Не можу бути... Де ви його дістали?
- Що це?
— Оріхалкон, — відповів Невіл з блискучими очима.
Почувши ці слова, Сун Мін не міг приховати здивування і відкрив рот.
Сан Мін знав про метал, який називається оріхалкон. Це був дуже рідкісний мінерал на території Ерії, можна по пальцях перерахувати його родовища.
— Я не коваля, тому не знаю точно, але за моїми даними оріхалкон - це майже зникло. Якщо ви продасте його, то зможете купити декілька міст.
— Правда?
Просто вражає.
Сан Мін намагався заспокоїти себе. В попередньому житті до нього тільки дійшли чутки про цей мінерал, він жодного разу його не бачив, а зараз він володів ним. Дивовижно.
— Як вдало все сталося. Я вже не можу використовувати старий спис. Треба попросити Селєрс зробити нове з орхалкона.
— Вас відразу з'єднати?
— Да.
Як тільки Сун Мін відповів, Невіл відразу зник. Через секунду він вже розмовляв з Селгерус.
- Оріхалкон? — Закричала Селєрс як тільки побачила обличчя Сун Міна.
Від її старої байдужості не залишилось і сліду. Вона схвильовано подивилася на Сан Міна.
— Правда? Орихалакон? У тебе є вихідна руда, яку ще не виплавили?
— А, так, а ще я зламав спис...
— Неважно! — прокричала Селгерус.
Сун Мін здивувався, що вона взагалі може так голосно кричати.
— Дай його мені. Спочатку я повинен особисто подивитися на нього.
— А, да...
Сон Мін передав мінерал, який з’явився неподалік Невілу. Він передав його Селєрус, яка все ще шокована тим, що дивилася на орігалкон і округлив очі.
- Тобто... Я хочу попросити виготовити спис. Якщо це можливо.
- Не кажи, чого не знаєш.
На слова Сан Міна Селгерус трохи усміхнулася. Вона тримала оріхалкон двома руками. Мінерал розміром з кулак сильно розбух.
- Такого шматка вистачить, щоб зробити спис. Ще й залишиться.
— Тоді візьміть решту як плату за виробництво.
Як тільки Сун Мін промовив це, Селєрс широко розплющила очі і втупилася на Сан-Міно.
- Ти з глузду з'їхав?
- Що?
- Решту як оплату? Ти, мабуть, зовсім не розумієш... Кожен коваля навіть без платні візьметься за роботу. Настільки оріхалкон цінний.
- Але я не хочу просити вас робити це безкоштовно...
— Все, решено. Не потрібно плати. Я вперше працюю з неогранним орихалаконом. А як щодо допоміжної зброї до коп’ю? Я можу змайструвати кілька кинджалів.
— Да, я...
« Найсмачніше зіштовхуй залишки на озброєння», — втрутився Ходжу, як тільки Сун Мін збирається відповісти. « Доспі достатньо міцні, щоб бути посередниками, але вони не зможуть повністю прийняти мою силу. Оріхалкон - це дуже міцний метал, тому треба добре його прийняти."
— Ні, почекайте, не кинджали. Чи можна використовувати мінерал для озброєння?
- Покрити їх повністю я не зможу.
"Скажи, що тобі все одно".
— Мені все одно.
Маючи кинджали з орхалакона, він все одно не використовував би їх. Краще і правда витратити залишки на озброєння.
"Але чи можна лагодити обладунки поки ти там, всередині?"
« Я можу перейти в інший предмет на час. Можу навіть в половину он того списа".
Сун Мін підняв спис після того, як домовився з Селєрсом. Доспехи завибрували, і Ходжу як дим перебрався в спис.
«Готово» — завибрувало спис.
Сан Мін зняв обладунки і передав їх Невілу.
- Ви є дивною істотою.
« Служать? Він хоче померти?
Сан Мін попросив Невіла ще одну послугу.
— Розваж о Ходжу.
— Ходжу?
— Да. Це ім'я стародавнього монстра.
— Ладно. Я передам вам інформацію про нього разом з новинами про спалах.
На цьому угода закінчилася. Сун Мін поклав спис і присів на ліжко.
— Я устал... - Пробурмотів Сан Мін і закрив очі.