Сон Мін думав попрощатися з Людом, як тільки той повернеться, але не знаючи, коли він повертається зі своєї місії, хлопець вважав, що це буде порожній тратій часу, чекаючи його в Бехенґеру.
Оскільки після трьох днів очікування не було новин про Люду, Сон Мін вирішив негайно покинути місто. Не було схоже, що у залишався тут зайвий багаж. Будинок був не його, однак, як і вся меблі всередині нього.
Єдине, що він тільки приготував собі невеликий запас їжі на випадок якоїсь непередбачуваності. Сон Мін також мало що взяв. Навіть з сумкою простору, він не хотів збільшувати свій багаж більше, ніж було потрібно.
— Ты налегке.
Скарлетт, яка ждала його біля північних воріт, здається, це не дуже сподобалося, так як весь її зовнішній вигляд так і кричав "путник", незалежно від того, з якого ракурса на неї подивитися. Вона була одягнена в великий халат з каптуром, і грездкою сумкою на спині.
Сон Мін ошоршено дивився на неї.
— У тебе немає просторової сумки?
— Це моя сумка з простору, — сказала вона, вказуючи на сумку.
Сон Мін перший раз бачив простору сумку такого розміру.
У тебе багато багажу?
— Я не просто подорожую. Я подорожую, щоб знайти місце, де я могла б оселитися і провести своє дослідження. Звичайно, я маю багато багажу, і вона постукала по сумці.
Сон Мін підійшов до неї і простягнув руку до її сумки.
- Я понесу її замість тебе...
— Не дерзи. Я не просила тебе про це. І сама понесу свій багаж.
Скарлетт вдарила Сон Міна по руці і обгризнулася на нього. Падреня смикнувся і зробив крок назад, після чого подивився на неї. Хоча протягом цих трьох місяців він зустрічався з нею кілька разів, але так і не розібрався, якою була його особистість.
— Тоді идем. Я вже орендувала візку.
- Ми їдемо в возі?
Звісно. Не говори мені, що ти збирався пройти весь шлях до Бретуну пішки?
Сон Міну нічого було сказати на це питання. Насправді, він думав поїхати на коні, а не на возі.
— Я орендувала візку на свої гроші. І не буду просити тебе платити за це, так що не хвилюйся. Хоча ... Я не змогла знайти кучера. Ти вмієш управлятися возом?
— А, да. Можу.
— Ладно.
Будучи низькорівним найманцем в попередньому житті, він навчився всіляких навичок щодо чорної роботи, щоб брати участь у якомога більшій кількості місій. Сон Мін також навчився керувати возом.
Скарлет несподівано стала суворою до навчання. Коні візки виглядали здоровими, а стан воза був дуже хорошим. Хоча за їздкою потрібно доглядати, оскільки вони збиралися у далеку подорож, Сон Мін вважав, що поки що зможе виправитися без проблем.
— Так... в який бік їдемо?
Сон Мін дістав карту і компас. Хоча Ерія була величезною, і карта не така вже й точна, її визначення на головній лінії не могло б призвести до проблем.
— Иди, куди хочеш. У мене поки що немає конкретної мети.
Скарлет поклала свою велику сумку в візку. Потім вона подивилася на Сон Міна і зняла каптур.
— Нічого такого, просто в моїй кімнаті ставало душно. Не має значення, куди ти підеш.
При цих словах Сон Мін з дивним поглядом подивився на Скарлет. Може бути, він помилявся, але відчув нотки гіркоти в її словах.
- Чого чекаєш? Поїхали.
Скарлет сіла поруч з Сон Міном на передок возки. Той незручно кашляв і натягнув вожді.
Повозка почала повільно рухатися.
***
Він ледве вижив.
Ллойд, який напав на підземелля, став ще ненормальнішим, ніж десять років тому. Не те, щоб Прескан безробітним займався протягом останнього десятиліття, але за цей термін розрив між їхніми здібностями тільки збільшився.
« Але я все одно вижив."
Чертов урод. Він навіть не був личком. Якщо хтось був генієм і існував у чаклунстві, то це точно стосується Ллойда. Прескан був упевнений, що Ллойд був найнормальним чарівником з усіх тих, кого він коли-небудь бачив.
Але він вижив. Ось що мало значення. Цього разу ... Йому не пощастило. Якби Прескан був у ідеальному стані, то міг би вбити Ллойда. Хоча, як тільки це станеться, гільдія магів переверне все з ніг на голову і спробує вбити його будь-якою ціною.
« Я не був у своїх найкращих кондиціях, тому ми ледве... Ні, я ледь не програв. Цей божевільний виродок..."
Якби Прескан не був лицем, а звичайним магом, то помер би у тому підземеллі. У битві з Ллойдом Прескан був на волосинці від смерті. Якось він помирав і втратив велику кількість магічної енергії, тому вирішив втекти. Хоча він не міг вбити Ллойда, але гільдія магів буде переслідувати його незалежно від того, чи він убив цього чи ні.
Перескан відчував більше радості, ніж жалість. Перед ним стояла маленька дівчинка з довгими чорним волоссям, яка дивилася у дзеркало. Незважаючи на те, що одяг на ній добре сиділа, дівчині, здавалося, вона не дуже сподобалося.
— Айн.
Прескан лагідно покликав дівчину. Він хотів створити досконале життя. Протягом десятиліть він займався дослідженнями, щоб досягти цієї мети. Нещодавно його дали у формі хімери. Він назвав її Айн. Хоча вона була кристалізацією життєвої мети Прескана, Айн не могла бути стабільною. І її тіло, і серце. Хоча її пізніше поправив, з його поточними можливостями було неможливо налаштувати Айн.
— Айн.
Лише після другого разу вона оглянулася на Прескана. Її тіло і душа перебували в дисгармонії. Але ще більшою проблемою було те, що Айн не особливо слухалася Прескана. Можливо, її печать послуху не були виграні належним чином, оскільки він повинен був поспішати з наповненням її душі в серці і тіло. Але було багато проблем, через які він не зміг налаштувати Айн прямо зараз.
Рани Прескана були надто важкими. Хоча личі не були пов’язані зі своїми тілами, напад архімага зміг спричинити смертельний біль Прескана. Лише після довгого періоду відновлення він зможе видужати. Хоча вона й не була повною, але все ще присутня, як видно з того факту, що Айн не вбила Прескана.
— Пошла геть.
— Ладно, — злегка кивнула головою Айн.
Хоча їй, здається, не дуже сподобалось ставлення Прескана, вона послухалася його.
Образ Айн зник перед очима Прескана. Це не було магією. Вона рухалася з неймовірною швидкістю. Перегнав і впав на землю.
Після зіткнення з Ллойдом місто, що лежало неподалік від підземелля, втікало. Це не тому, що він хотів заплутати переслідувачів, сховавшись у них під носом, просто в нього не залишилося сил бігти далі.
"Серце все ще має бути там."
Роздумуючи про це, він молився, щоб той мав рацію. Оскільки він був змушений утікати, то не зміг забрати з собою друге серце. І оскільки він не добив Ллойда, то думав, що серце теж зникло... але він послав Айн перевірити це, на всяк випадок.
Після того як Айн викинула місто Прескана, вона негайно попрямувала до підземного підземелля. Але на півдорозі вона зупинилася. Вона відчула дивне відчуття від серця, що б'ється в її грудях. Айн нахмурилась і надавила на груди. Відчувається дискомфорт, схожий на щось повзаюче під її шкірою, Айн повернула голову.
Не надто далеко, щось притягувало почуття Айн. Що їй робити? Перескан, її батько, попросив перевірити чи залишилося друге серце в підземеллі.
« Їдьте»
Айн відклала завдання Прескана без найменших коливань.
***
Сонце клонувалося до заходу сонця, і Сон Мін зупинив віз. Якби він змучив коней і воза рухатися всю ніч, коні швидше б втомилися. Сон Мін поставив візку у хорошому місці і прив’язав коней.
- Давай залишимося тут на ніч.
— Ладно.
По дорозі сюди він мало розмовляв зі Скарлетт. Поки Сон Мін вів візку, вона сиділа біля нього і читала магічні писання. Незважаючи на завуальовану дорогу і важку подорож, вона продовжувала читати. Що й очікувалося від майбутнього архімага. Її концентрація була на найвищому рівні.
- Ти вмієш розбивати табір?
- Що за дивне питання. Я жила на горі Муші майже два роки. І не могла ні купатися, ані міняти одяг. Табір? Я знаю, як його встановити. Мені все ще здається, що набагато зручніше спати на підлозі, ніж на ліжку », — відповіла Скарлет після того як зачинила книжку і відклала читання.
Книга, яку вона читала по дорозі сюди була дуже товстою і важкою, і була швидше ударною зброєю, ніж книгою. Вона кинула її в візку.
— Тоді, давай готуватися...
— Готовиться? До чого?
— До збору хворосту і...
- Навіщо, по-твоєму, потрібні маги? — Питала Скарлет на пропозицію Сон Міна, ніби він ляпнув дурість.
Вона озирнулася і витягнула руку в сторону найближчого дерева. Без будь-яких висловів, вона випустив магію. З верхівки дерева, після звуку тріска, до ніг Сон Міна впала товста гілка. Потім вона з таким же байдужим виглядом простягнула руку до гілки і ...
Пуф! І гілка загорілася.
— Магія існує для того, щоб замінити щоденну рутину. Не вся магія спрямована на вбивство або руйнування.
— Ох... да.
— Фи-і, ви - майстри бойових мистецтв - всі такі. Такі неосвічені, і використовують свої тіла для будь-якої роботи. Ти знаєш деякі чари, чи не так? Отже, подумай про те, як використовувати її активно і ефективніше, — це плаває Скарлет, перш ніж сісти.
Сон Мін не міг їй заперечити, і слухняно сів напроти неї.
— Прискорення, Сила, реставрація втома, Ментальна чистка. Хоча це базові магічні заклинання, можливості та сила магії відрізняються в залежності від тих, хто її використовує. Ей, ти взагалі думав про їх правильному використанні?
- Н-ні, я думав лише про те, щоб використати їх для підтримки моїх бойових навичок...
- Ось тут те і помилка у твоїх судженнях. Тільки тому, що тобі подобаються бойові мистецтва і ти вивчаєш їх, не означає, ніби ти талановитий у цьому. Хто знає, можливо, ти можеш стати більш талановитим у магії, ніж в бойових мистецтвах, — сказала Скарлет з руки.
Сон Мін не зміг придумати нічого у відповідь, і тому мовчав. Її слова не були помилковими. Бажання стати сильним у чомусь, і просто "бути сильнішим в чомусь" - це дві різні речі. Якщо обидва бажання та здібності однакові, то це означає, що цій людині пощастило і її можна назвати генієм.
У випадку Сон Міна вони не співпадали, і він хотів досягти успіху в бойових мистецтвах, але не зміг. Він дуже часто чув, що йому бракувало таланту і перестав соромитися цього факту.
— Дорога до Бретуна займе кілька місяців. Я можу навчити тебе корисних магії по дорозі ...
Вираз обличчя Скарлетт застигло на півслові. Через мить, Сон Мін також відчув це. Шосте відчуття попередило його... Ні, це було не воно.
У грудях, серце було неспокійне.