Те, що сталося було незрозумілим, але одне могло бути зрозумілим. Цей чоловік небезпечний — Ліч прожив більше століття, але з такою людиною вперше зустрічався.
« Махарія відбиття... Нет... Це не те. Якби у нього була така охорона, то моя магія взагалі не спрацювала б на ньому."
Ліч приклав руку на стіну, щоб не впасти. Для того щоб « виживати» він потребував « осмислення життєвої сили », яке Лічі отримують згідно з контрактом, де вони відмовляються від душі та тіла. До того часу, поки не пошкоджена судина життя, просте тіло може бути відновлене будь - коли.
Іншими словами, Лича зазнала фізичної шкоди. Але зовсім інша історія з ментальним пошкодженням. Найсмертоноснішим видом атаки для Лича є напад на розум.
« Це істота... Що воно таке?»
Його магія була відображена. Але не просто відобразила, вона була перенаправлена в нього ж... і була достатньо фатальної, щоб майже знищила його розум. Навіть прихована посудина життя зазнала ушкоджень.
« Жодне інше заклинання не відображало мене. Но... Відображало магію читання і підкорення розуму. Що це? Якийсь вид захисту.?»
І це не єдина дивина. Демон, король страху — той, з яким Ліч підписав контракт, відмовився прийняти його як підношення.
Через його відмову Лічу довелося відмовитися від свого дорогоцінного каменю, щоб компенсувати його заклик.
— Черт. Та що ж відбувається ...!
Ліч продовжував діяти, виявляючи незадоволення. Через вивантаження від ментального пошкодження було важко рухатися, а вже про застосування магії і говорити нічого. Він ніколи б не подумав, що його поставить в таке положення проста людина, та ще й всього лише експерт пікового рівня.
"Сперва, мені потрібно відновити загублену ману..."
Ліч йшов, рибуючи по землі. Сон Мін... Ліч не чіпав його. Його охопив страх — почуття, яке він вже давно не відчував.
Він прямував до місця заточення Зіона та інших найманців. Воно було на нижчому рівні, ніж його майстерня. Там Ліч вивчав свої найкращі наміри, які привели його до шляху відновлення Лича.
Два серця.
Ліч подивився на два серця, що ширяють в повітрі. Вони повинні були здійснити його дослідження ідеальної хімери — змішати два різні види, щоб створити ідеальну штучну форму життя. Це було прагнення до хімерації.
Основна причина, через яку він вирішив створити хімеру з огра, полягала в припущенні, що гру близько до ідеальних істот у плані наземних монстрів гуманоїдної форми. Але результати не виправдали його сподівань. По-перше, воно виглядало огидним, а по-друге, його було важко контролювати. Життя, яке хотів створити Ліч, було красивішим і сильнішим.
Це серце було квінтессенцією досліджень Ліча. Якщо і був недолік, то тіло в його посудині було пошкоджене. Спочатку він мав обмін на душу з спотвореним кармою вдосконалювати зіпсоване тіло, перш ніж пересадити серце.
Але він зазнав невдачі, а підношення відкинене. Вперше таке висміювалося. Він продивився на серце і « з'ясував зуби». Це не важливо. Він не хотів торкатися цієї таємничої людини, але мусить покинути це місце з серцем і перед тим поповнити запас мани.
— Як мило, прикидаєшся сплячим, — розсміявся Ліч.
Ці слова спонукали Зеона трохи здригнутися. Через пошкодження від магічної вивантаження, накладені на найманців закляттям були розпорошені. Хоча інші найманці все ще не прийшли в себе, Зіон, будучи найсильнішим, вже прокинувся, але намагався не видати цього.
- Ти вирішив напасти на мене з засідки, коли я розкриюся? Забудь про це. Навіть якщо я в такому стані, ти для мене все одно, що іграшка.
Слова Ліча були правдивими. Зіон, який колись прикидався, що лежить без почуттів, прикусив губу і встав. Ліч, ігноруючи його, виконав маніпуляції руками. Тіла найманців навколо Зіона піднялися в повітря.
- Роздратовує... дуже дратує. Подумати тільки, що все так обернеться... Думав, що ці дні будуть повні веселощів... Так що виходить, що звичайні смертні не можуть бути впевнені в майбутньому ...
Ліч сказав щось незрозуміле і вкрав енергію у найманців. Зрештою, висушені до мумій, вони впали на землю. Зіон несхвально затрясся.
—... Со... Зі мною буде те ж саме?
— Ха? Ні, тобі підготовано щось інше.
Тепер, відкинувши ману, Ліч почувався так, ніби знову ожив. Він із задоволенням сміявся, дивлячись на Зіона.
- Я буду використовувати тебе в набагато важливішому питанні. Да. Душа твого рівня...
— Прескан.
Монстр здригнувся. Очі Зіона розширилися. Прескан - так звали Лича. Той, тремтячи, повернув голову.
На нього дивився чоловік. Стоячи спиною до нього, Ліч, як і Зіон, поняття не мав, що він перебував тут. Ця людина... з'явився нізвідки як привид.
- Нарешті я знайшов тебе. Тільки подумати, що ти ховаєшся в такому місці... — Натиснувши мовою, пробурмотів чоловік.
Затрясся, трясця Ліч.
— Л... Ллойд.
— Здається, що ти не забув, — потискуючи плечима, засміявся Ллойд. Він повільно підійшов до Прескана і підняв руку.
— Минуло вже 10 років, чи не так? Я шукаю тебе вже 10 років.
— Ты... Упертий виродок ...! Ти все ще переслідував мене?
— Да. Це було нудно. Але ти... Що сталося з тобою? Ти виглядаєш слабше, ніж 10 років тому.
Прескан мовчав. Він ніколи не думав, що Ллойд знайде його тут. Це якесь прокляття.
— Ну... Гадаю, це не мої проблеми. Навіть убив би тебе тут, я все ще не знаю де ти ховаєш свою посудину життєвої сили. Схоже, мені доведеться наступні нудні пошуки. Ну, спочатку вб'ю тебе тут.
Ллойд широко крокнув. Побачивши Ллойда, Зіон відчув сильний тиск і тремтіння. Хоча він був на межі піку і в крокі від задельного, тиск, з яким Ллойд наближався до Прескану не те, чого міг чинити.
— Ты... Чорт ...! — Покликнув Прескан, готуючи закляття.
І в той же момент, з-під його ніг вистрелила магічна енергія. Ллойд зробив це, коли побачив дії Перескана. Він також сформував ручні печатки*, і спрямована на Ллойда темна магічна енергія була відкинута яскравим золотим світлом.
*(П.п.): це ніби маніпуляції пльцями, різними символами і тд. Може навіть як в "Наруто" )
- Навіть на пікі своїх сил ти не здатний протистояти мені. І ти хочеш битися зі мною в твоєму нинішньому стані?
— Ты... Чортів монстр.
— Хто кого називає монстром, — розсміявся і відповів з голкою Ллойд.
Золоте світло від Ллойда освітлювало темну печеру. Став перед вибором, чи не зробив він кілька кроків. З таким темпом він отримає смертельне пошкодження і втратить тіло, а потім повернеться туди, де зберігається судина його життя. Якщо це був кінець для цього тіла, Прескан вибрав би його без коливань.
Однак це не кінець. Два серця. Вони були наріжним каменем його бажань, що зрештою привело його до того, щоб стати Лічем. Врешті-решт, Прескан, з жалем, закричав:
— Відкрий очі!
Коли він крикнув, серця видали звуки горна. Один з них був божевільним, і величезна кількість магічної енергії кружляла навколо нього. Зітхнувши, Ллойд подивився вгору. Він не звертав уваги на них, тому що від них не виходила небезпека, якої тепер не скажеш. Магічна енергія, яку вбрало набухле серце, і яка виходила від нього зло було достатнім для того, щоб надати загрозу Ллойду.
— Ты... Щойно... !
— Дивись! - Викрикнув Прескан.
Хоча рішення було вимушене, Прескан відчував глибоке захоплення і страх перед його вищою істотою. Закручена магічна енергія знайшла форму тіла. Ллойд швидко сформував ручні печатки і вистрілив магію в серце, але його магія розсівалася у повітрі навіть не долетівши до нього.
Тіло повністю сформувалося і повільно опускається. Воно набуло форми зовсім юної дівчини. Але це був не чоловік. Зловісна магічна енергія, яку вироблялось серце, містилася всередині тіла дівчини.
— Ты... Що ти зробив ...?
Ллойд заїкався. Прескан відчинив руки в сторони і закричав:
— Досконала істота!
Вона ніби зреагувала на його крик і розплющила очі. Хоча він і зазнав цих слів, обидва серця та тіло все ще були незавершеними. Крім того, через негайність ситуації також не було виконано налаштування. Незважаючи на всі нюанси, він мусив піти на це, щоб вийти з ситуації, яка виникла.
« Мені потрібно лише вдосконалювати решту. А поки що...»
Однак.
Стан дівчини було дивним. Вона просто тупо стояла на місці і не робила ніяких дій. Подивившись на неї в спину, не витримавши, раптом закричав:
- Убий цього чоловіка!
Дівчина не відповіла. Вона лише привертала свій порожній погляд наверх. Моє серце мовчить. Ллойд настовпів, як дівчина тремтить. Хоча він не знав, як діяти далі, це була чудова нагода для нього.
Ллойд змінив форму печаток. Бабах! Золота хвиля попрямувала на дівчину. Вона перевела погляд з серця на хвилю. Пуф! Магія Ллойда розпорошилася, так і не долетівши до неї. Коли Ллойд побачив, як закляття було повернено до стану чистої мани, то розізлив рот.
« Росеювання? Не може бути. Моя магія була розвіяна? Без всяких чар?»
— Чудово, — закричав Прескан від хвилювання.
Дівчина повернула голову, почувши його. Вона застигла від очей. Хоча в її безсердечних очах не було кривавого наміру, вони також не тримали інших емоцій. Він мимовільно відступив назад, дивлячись на ці безжиттєві, як у ляльки, очі.
- Чт... Що. Я твій господар, ні, я твій батько.
— Я знаю, — кивнувши, відповіла вона.
На короткий час у її очах спалахнула жалість. Тим не менш, її погляд зупинився на Зіоне.
— Все в порядке, да?
—... Що?
— Я зголодніла, — пробурмотіла дівчина.
Перш ніж Прескан зміг щось зробити...
Все сталося за одну мить. Дівчина з’явилася перед Зіоном і так швидко, що він навіть не помітив її наближення. Перед тим як він зміг хоч якось відреагувати, смерть стерла його свідомість з тіла. Зіон помер на місці.
Дівчина витягла руку з його грудей. Прескан ошарашено спостерігав за нею. Ллойд також втратив дар мови. Ніхто з них не спостерігав за її рухами.
Дівчина дивилася на серце у своїй руці, перш ніж широко розкрити рот і спокушувала його.
— Ха, ха-ха-хо...
Прескон схвильовано сміявся, а...
—... Монстр...!
Ллойд розлютився не жартома.