Сон Мін, нервуючи, підійшов до магічної броні. Це був вороний, з блискучим відливом, доспех на все тіло. Він зрадився спогадам. Найманець, який востаннє знайшов доспех, завжди носив його. Однак, цього разу через свій низький рівень він не зміг взяти участь в рейди.
Якби він отримав магічний доспех.
Відтоді як він повернувся до Дженевіса, це стало однією з його головних цілей. Однак він бажав цього і в попередньому житті. Низькорівневий найманець без будь-яких важливих навичок став піковим експертом лише з одним магічним доспехом. Сон Мін завжди хотів, щоб і його доля була такою ж можливістю.
Він вхопився за цю можливість. По суті, вже кілька разів. Однією з них був камінь відродження, а також зустріч з Ві Джи Хеєн. Потім гора Муші і знайомство з Баек Сого.
А тепер, магічний доспех перед ним є ще одна можливість. Сон Мін простягнув до нього руку.
У мить, коли він торкнувся нагрудника, який висів на стіні, той раптово відчинився, ніби це чиясь паща, і пожер його. Сон Мін у паніці поступився, і доспех уже був на ньому.
- Якого...
Сон Мін подивився на доспех, в який був одягнений. Тепер він був на ньому ... але змін нічого не сталося. Він швидко перевірив потік ци в дантяні*. Ніяких змін. Фізичні зміни також відсутні. Перевіривши все, він був здивований.
(П.п.)
Взагалі нічого не змінилося. Як? Броня змінилася? Ні, прямо зараз це не перевірити. Для того щоб перевірити назву та функції броні, у нього не залишилося вибору, крім як попросити про це професійного оціника.
— Тобі подобається?
Низький голос пощекотів вуха Сон Міна. Він в подиві обернувся. Там стояв чоловік, одягнений в чорний як смола халат. Сон Мін охнув у подиві і схопився за спис.
— Магічний доспех Девнак. Дуже поважна річ. Хоча це досить велика вдача.
- Що?
Маг щось бормотів. Він не відступив, хоча Сон Мін був готовий напасти в будь-який момент, і просто стояв у декількох кроках від нього. По суті, відступникам був Сон Мін. Шосте почуття, знайдене на горі Муші, попереджувало про небезпеку.
Йому краще не битися з цією людиною.
- Ти не відчуваєш ніяких змін?
Усередині капюшона виднілася лише суцільна темрява. І хоча обличчя його не можна було розгледіти, голос належав старому.
— Дуже дивно, — пробурмотів маг.
« Ну, це не найцікавіша частина» — вимовила роба мага розкриватися.
- Мені не подобаються неосвічені люди, але... Охо! Дуже приємно зустріти таку персону. Подумати тільки, що зустріч душу з викривленою кармою...
Сон Мін застиг від слів мага. Він більше не чекав і накинувся на нього. Він застосував безтіневу Фант з такою силою, що залишав остатковий слід. Відстань в кілька кроків у один момент скоротилася до нуля, і спис, покритий фіолетовим ци, пронизило мага.
Клааанг! Поряд з опором, що майже розірвало його руки, Сон Мін відлетів назад. Ци в його тілі текло у зворотному напрямку і пошкодило міру того, як Сон Міна вирвало чорну кров. З гуркотом поламавши шафу, він кілька разів прокотився по підлозі і застонав.
— Не гарячкуй. Я зараз в дуже доброму настрої, - засміявся маг.
Сон Мін здається, що щось важке з'явилося в районі грудей. Прикусивши губу, він змусив себе піднятися. З коридору доносився топот кроків; найманці прибігли на шум:
- Що тут відбувається?
Наємники, ввірвавшись у кімнату і застигли. Він подивилися на валяючого на підлозі Сон Мін і неушкоджено стоїть темного мага і прийшли до своїх власних висновків. Берн підійшовши трохи задрімало, крикнув:
- Темний чарівник!
— Порушники, - пробурмотів маг.
Він повільно підняв руку, щоб вказати на Берна. Берн побледнел, побачивши руку під рукавом шати мага.
— Л-лич...!
— Тсс.
З темряви капюшона почув огидний голос. Довгі пальці не належали живій людині, а складали лише кістки. На кінчиках його пальців спалахнула темна променя, і цей промінь смерті був призначений Берну.
Пуф! Зіон стояв поряд з Берном, тому швидко виконав чергу ударів. Техніка Зіона зіткнулася з атакою темного мага. Магмотал, клацнувши « мовою жестів ».
- Це Боговий Кулак Ста Кроків. Так, ти Зіон - досить відомий найманець з Бехенгеру.
- Знаєш мене? — запитав Зіон з суворим виглядом.
Маг не відповів на питання, але замість нього зняв каптур.
Перед ними здалося зовсім не обличчя. Це було схоже... на згусток темряви. Всередині цієї сферичної темряви виднілися два холодно-блакитних вогники, схожих на очі.
Сон Мін вперше бачив лича. Але він знав про них дещо. Маг, який віддав своє тіло та душу в обмін на вічне життя, став монстром — нічого. Верно. Лічі ставилися до монстрів, а також до одного з найгірших. Магічні можливості личів були на рівні архімагагу, а також вони мали необмежену ману, яку отримали, пожертвувавши своїм тілом і душею. Вони також пам’ятали час, коли були людьми і тому мали спосіб мислення. Всього це достатньо, щоб вважати їх одними з найгірших монстрів.
- Спочатку ви навіть не змогли б прийти сюди, пробурмотів він.
Берн, врятований Зіоном, зробив кілька кроків з блідим виразом на обличчі. Бирне, як маг, знав про жахливі та страшні створіння.
— Але не сьогодні. Ви звільнили мене від проблем з отриманням тіл для експериментів. Хоча, спочатку я планував використовувати хімеру-огра...
Ліч говорив про щось незрозуміле, поки піднімав руку. Темрява виникла під ним і обернулася навколо його руки. Берн швидко почав готувати закляття. Хоча ніхто не знав, яку магію намагався активувати Берн, жоден не сумнівався в ньому.
Але Берн був повільним.
Бум! Темрява вирвалася назовні. Один з найманців, яким був достатньо нерозладним, сміявся. Найменник S-ранга помер нерозумною смертю.
Коли темрява зникла, залишилися тільки кістки.
— В сторону! — гукнув Берн.
Його магія вибухнула в напрямку лича. Червоне полум'я покрила монстра. Але той тільки засміявся і зробив маніпуляції рукою.
- Ти не знаєш своє місце.
Він навіть не вимовив ніяких заклинань. Заблокував магію Берна. Тенг Мі Сук обернулася і з криками втекла. Але все було марно. Під землею з’явилося лезо і розрубало її напоями.
— Хіба я вже не сказав? Ви б навіть не змогли знайти мене. Це я привів вас сюди, - пробурмотів лич.
Зіон побіг на нього. Замість втечі він вибрав бій. Він вважав, що вони не зможуть втекти від личу і при цьому його вбити. І не тільки він прийшов до тієї самої думки. Всі, хто вижив, також накинулися на личу; у тому числі й Сон Міна.
Ліч взагалі не метушився. Він виглядав так, ніби був задоволений ситуацією. Він наче хижак, який спостерігав за своєю здобиччю і танцював у ладонах. Сон Мін напав на лича зі спини, висихаючи зуби. Коп'є в його руках дико оберталося. Він більше не намагався приховати свої сили від Зіона.
- Стій струнко.
Коли спис зіштовхнувся з щитом лича, він промовив ці слова в напрямку Сон Міна. А потім... простір ніби іскрує. Коп'є ковзано по верху щита. Траєкторія удару була сильно відкинута. За цю коротку мить, щоб зупинити його атаку, лич використовував просторову магію.
- Я не можу зашкодити тобі. Тоді я втрачу таку дорогоцінну душу.
Сказавши це, лич змінив знак руки. Весь цей час Зіон та інші намагалися пробитися через його щит. Ліч проігнорував всі їхні спроби. Вони не зважали на його увагу. Ліч більше зацікавився одним Сон Міном, ніж усіма іншими разом узятими.
Несподівано під землею виросли чорні ланцюжки і зв’язали Сон Міна по руках та ногах. Після чого його притисло до землі.
— Лежи ще так, — посміявся і проговорив лич.
Сон Мін намагався піднятися, але його не відпустили тугі ланцюги. Його вираз перекосився.
Берн помер ось так - пуф. Вибух зніс верхню половину його тіла, в той час як нижня впали назад. Його щит все ще був неушкодженим, і щоразу, коли він клікав пальцями, кількість трупів збільшувалася.
Сон мін міг спостерігати за цим жахом безсило.
Він бачив, як всі вони помирали, не в силах щось зробити. Час текло дуже повільно, наче воно зупинилося. Чому я лежу на землі ось так? Чому я такий безпорадний? Його почали трясти. Коли він спустився з Муші, Сон Мін подумав, що вже відрізняється від свого минулого "я" і що він змінився. Хоча він ще не до кінця покинув кокон і став цикадою, хлопець думав, що ставав ближче до того, щоб стати кимось іншим?
А в дійсності?
Реальність відрізувала.
Він впав на холодний, твердий підлогу. Як би він не хотів, то не міг протистояти. Ліч був ненормальним. Тепер він зрозумів, на що здатні істоти рівня архімага. З найманцем SS-ранго - Зіоном - гралися як з дурнем, в той час як другий наймик SС-ранга був вже мертвий.
А після.
"Битва" закінчилась. В живих залишилися Зіон і ще три найманця S-ранга. Вони були зв’язані тими самими ланцюгами, що й Сон Мін.
- Цього повинно бути достатньо. Думаю, найманець SS-ранга, ех ... Краще, ніж комп-хімера.
Ліч говорив веселий манері. Він не надавав жодного значення трупам, що валялися на землі і помахнув рукою. Сон Мін, Зіон та інші піднялися в повітря.
— Ладно, пойдемте.
Він поманив їх рукою.
« Майбутні дні стануть одними з веселих.
Те, як він сказав ці слова, лякало до чортиків.
Там.
Та-там, та-там.
Глибоко в землі лунали звуки стуку серця.
***
Чесно зізнаюся. Як і аналітор, не очікував, що лич зіллє всіх. Не просто сільет, а ще й уб'є. Автор явно не шкодує другорядних героїв.)