- Що ти маєш на увазі? - Спросив у невірстві Сон Мін.
Але Кім Дженхен нічого не відповів, а лише підозріло посміхнувся.
- Але чому ти тут?
- Хіба ти сам не казав, що хочеш особисто побачити найманця, який убив огра-хімеру? — З посмішкою запитав Берн.
— Ах. Ооо... Ось що, - усвідомивши, кивнув Дженхен, після чого посміхнувся і знову подивився на Сон Міна.
- То це ти вбив хімеру?
— Да.
Я не відразу подумав про це, бо думав, що ти будеш старшим.
Він це зробив, махнув рукою. Рука поманила голову хімери до нього. Сон Мін нахмурився і відступив на кілька кроків. Очі були виколоти, а рот був розгорнутий, оскільки вони витягли нитку, яка пришила її.
— Дуже цікаво, — наспівуючи, Дженхен простягнув руки і схопив голову.
— На цей хімеру накладено безліч високорівневих магічних заклинань. Хоча я не можу повністю визначити їх суть, оскільки він мертвий. Проте, можна сказати, що маг, який створив цей хімеру, має достатньо сили, щоб бути принаймні архімагом.
— Я не можу з цим погодитися, — нахмурився Берн. — Архімаг - це слово, яке варто так легко закидати.
- Не кажіть так. Хоча це і інша область, ви повинні визнати здібності цієї людини, хіба ні?
— Агх... Берн зітхнув і розвернувся:
— У мене немає причин тут затримуватись і слухати це, тому я повернуся в гільдію.
Берн попрощався і вийшов з кімнати. Сон Мін, залишившись наодинці з Дженхёном, в паніці намагався скликнути Берна, але двері вже були зачинені. Позади него тихо посміявся Дженхен.
— Неловка це річ, заздрість, чи не так?
- Заздрість?
— Пан Берн вже давно не прогресує. Так, що я хочу сказати... Це як бойові мистецтва. Щоб досягти вищого рівня, треба спочатку пролізти через стіну поточного. І ось вже довгий час, пан Берн не може цього зробити.
Після цього Дженхен підштовхнув голову огра в сторону Сон Міна. Здавалося, він кинув йому м'яч. Сон Мін з долею паніки ухилився від голови, коли побачив, що та летить в нього.
- Як тільки він подолає цю стіну, то зможе досягти рівня архімага, але поки йому це не вдається. Як же він зараз безсилий?
А потім він знову махав рукою. Вони почали плисти до нього.
- Гаразд, відкладемо в сторону цю тему. Раніше я сказав, що цей труп дуже цікавий. Якби це залежало від мене, то я волів би розповісти тобі про кожну маленьку деталі, про те, скільки різних магій накладено на нього і скільки типів монстрів було використано при створенні цієї хімери, чиїм ядром є огор... але тобі буде все складно зрозуміти, оскільки ти не маг.
- Давайте ближче до справи.
— Як все сталося? — Потиснув плечима, запитав Дженхен. - Я вже чув про це від сера Людда*. Проте я хотів почути думку того, хто безпосередньо бився з хімерою. Що ти ... Він почувався з ним під час бою?
Руді повернувся до старої версії, тобто Люду.
—... Я не зовсім розумію ваше питання.
- Хіба ти не відчував щось дивне під час бою?
Почувши запитання, Сон Мін почав згадувати бій з хімерою. Щось дивне... Він не відчував нічого такого. Тоді Сон Мін вперше бився з величезними ударами, тому йому не було чого порівнювати.
— Нет.
— Якою була його витривалість? Регенеративні можливості?
— Коли я нападав з усієї сили, то не зміг його навіть подряпати. Все, що я зміг - атакувати його слабкі точки, наприклад суглобні зв'язки. Я проколов йому око, але він відновився менш ніж через хвилину.
- Що-небудь ще?
— Я думаю... Він був проворним. А також його атаки були важкими. Якби я отримав прямий удар, то перетворився б на кашу.
Сон Мін розповідав про те, що відчував під час бою з величезними хмарами. Мовчав слухаючи, Дженхен кинув.
— Ладно, ладно.
- Це взагалі допомогло?
— Краще знати це, ніж не знати, - посміхнувся Дженхен і схопив кишки огра: - Це була корисна історія. Хоча люди кажуть, що труп містить багато інформації, це не стосується хімерів. Коли хімера гине, магія також розсіюється.
Дженхен заплутався в товстих кишках. А Сон Мін, хмурившись, відступив від нього на кілька кроків.
— Гра класифікується як вища тварина. Але це не означає, що вони здатні ігнорувати атаки в повній силі від експерта пікового рівня. Хоча в них є сильна регенерація, це не означає, що вони можуть відновити за одну хвилину втрачене око. Ця інформація дуже допомогла.
Після недовгої паузи Сон Мін запитав:
- Що ви намагалися сказати минулого разу?
- Хмм? Ооо... Та нічого такого. - Мило посміхнувся Дженхен.
— Ты. Ти - заплутаний.
- Що?
- Причинно-слідкові закони скрючені навколо тебе. Ти це знаєш?
Почувши це, обличчя Сон Міна застигло. Існування з викривленим законом причини і слідства. Єдине, що в ньому побачив це було тільки Муші і посередники Ерібурайза.
—... Як ти дізнався?
- Так ти знав. Вау, це неймовірно. Якби я був на твоєму місці, я б зневірився і збожеволів - зі сміхом сказав Дженхен.
Зробивши кілька кроків назад, він махнув рукою. З-за рогу вилетіли два стільці і приземлилися біля них.
- Хочеш щось випити? Є кава, червоний і навіть зелений чай.
— Нет... Все нормально.
Він не хотів пити. « Відчаївся і зійшов з розуму» Ці слова виводили його розум. Дженхен сухо розсміявся, побачивши з яким жахом Сон Мін втупився на нього.
- Хто розповів тобі? — запитав Дженхен, схрестивши ноги. Він запропонував випити, але сам нічого не пив.
— Муши.
— Аха. Бог у горі випробувань і страждань. Так ти там тренувався?
—... Да.
— Добре, скільки років?
- Це важливо?
— Ні, мені просто цікаво. Так, тобі не обов'язково відповідати. Итак... Муші розповіла тобі про причину скручування причинно-слідкового закону?
— Да.
- Ти зрозумів, що це означає?
Це питання зголосило зітхання Сон Міна, і він відповів:
— Вона мені сказала, що після смерті я буду вічно страждати.
— Непогане пояснення, - гірко посміхнувся Дженхен.
- А ти можеш розповісти мені про причину цього скручення?
- І якщо я розповім?
- Я зможу відповісти на те, що викликало твоє замішання.
— Я не можу довіряти вам.
— Я можу поклястися. Що не зруйную вередувати про те, що почу від тебе. Це клятва мага на Великому Мані, і її не можна скасувати. Якщо я порушу обітницю, то помру.
Дженхен говорив так, ніби це нічого не означало. Сон Міна окутала синя мана. Клятва мани. Він також знав її. Люди, які пішли на шлях магії не можуть йти проти цієї клятви. Сон Мін не міг дивитися на Дженхена, перш ніж заговорив:
—... Я помер один раз. Я помер, і повернувся.
— Ти розумієш, що повернувся назад у часі?
— Да.
- Ось чому причинно-слідковий зв'язок спотворений. Звісно. Народження, життя і смерть. Це первісне правило світу, яке також є основними причинами і слідством. Все, що пов'язане з цим законом.
Тап. Дженхен постукав по підлокотнику свого стільця.
— Це стосується не лише живих форм життя. Це стосується і стільця піді мною. Тесля сконструював стілець. Потім він використовувався за призначенням, а потім зламався. Це теж причина і наслідок.
Губи Дженхена посміялися.
— Як думаєш, що потрібно зробити, аби повернути зламаний стілець у нормальний стан?
—... Полагодити.
— Верно. Але, чи буде виправлений стілець тим же кріслом? Заміна зламаної частини, закидання нових цвяхів — під час цього процесу стане зовсім іншим стілецьом. Якщо навіть стілець такий, що тоді щодо життя? Мертвець, який повернувся в минуле... це акт проти головного закону у світі. Саме така протидія викликає такі спроби. Це стає кармою, що об'єднує душу.
Сон Мін мовчав. Зараз голос Дженхена звучав збуджено.
— Після смерті вся карма ураховується. Слова Муші — це правда, але вона не все розповіла. Це не закінчиться лише стражданнями. не те, щоб я знав через які муки тобі доведеться пройти.
- Ваші слова нічим не відрізняються від слів Муші.
— Не те, щоб я умирав. Смертні можуть нічого не знати про загробне життя. Ладно... Вивчення магії — це пошук правди на найбільш далеких кордонах абсурдності, тому якщо магом побачить правду, вони можуть прийти до розуміння загробного життя та речей, заборонених смертними... але такий маг повинен бути мудрецем, який перевершив сферу архімага.
Проте Дженхен розсміявся над своїми ж словами. Він подивився на Сон Міна, перш ніж продовжити:
- Якщо все, чого ти дізнався від Муші це те, що у тебе є причина-слідочний закон, тоді я маю що тобі розповісти.
—... І що це може бути?
— Ти незвичайний, — сказав Дженхен. — Справа не тільки в викривленні основних законів, а й...
Також...
Також.
Також, також.
Останнє слово було дивним і віддавалося як ехо. Сон Мін різко підняв руку і прикрив ліве вухо. Коли він запаникував, Дженхен закрив рот. Він кілька разів хмигнувся плечима.
— Я не могу.
- Що?
« Я не можу сказати, — з гіркою посмішкою промовив Дженхен. Сон Мін зовсім розгубився від його слів.
- Що ти маєш на увазі.
— Якщо скажу, то помру.
Після цих слів Дженхен встав.
- Зрозумій, будь ласка.
- Почекайте, що ви ці хотіли сказати?
« Я не впевнений, чи можу це сказати, — пробурмотів він. — Але здається, що твоє життя більше не належить тобі.
За цими словами переховувався загадковий зміст. Звичайно, Сон Мін нічого не розумів. Коли він збирався знову поставити питання, Дженхен підняв руку, щоб зупинити його.
- Наступного разу знайдеш мене?
Це було ввічливе прохання.
— Я теж дуже здивований, і мені потрібен час для того, щоб зібратися з думками.
- Я не розумію.
- Я теж.
Потім він гірко посміхнувся.
— Але це чиста правда. Якщо я це скажу, то помру. А я не хочу вмирати. Принаймні зараз, - сказав Дженхен і глибоко зітхнув. - Будь ласка, знайди мене наступного разу.