Огри.
В Ерії було безліч монстрів, і огри були одним з найсильніших гуманоїдних монстра. Вони мали опір до магії і товстої шкіри, що зводила на немає будь-яких фізичних атак.
Вони також були досить розумні, так що для того, щоб перемогти їх, доведеться добре повчитися. Серед них були навіть ті, хто займався магією.
Гільдії класифікували монстрів в Ерії за їх складністю, щоб найманці могли перемогти гігантів відповідної ранги. Орки були коло ранги Е, а огри — ранга А.
Сон Мін ніколи не брав участі в місіях по усуненню огра. Вони були занадто сильні для нього. Знання минулого життя дуже важливі.
“Гори 14.
Сон Мін торкнувся підборіддя. Тесова-місія для підтвердження його навичок стосувалася ограів. Постала інформація про вігри біля Бехенґера, і сільське населення поцікавилося їх знищенням.
- Ви дійсно маєте їхати зі мною?
Вони їхали всередині воза. Через деякий час Сон Мін поставив запитання Люду, який сидів навпроти нього, на що той посміхнувся в весь рот.
— Я не зайнятий, тому запитав розділ, чи можу я побачити тебе в справі.
- Підозрюєте, що я можу щось наробити?
— Ні, справа не в цьому. Твоя аура вчора була реальною. Просто...любство, можна так сказати. Я, глава, та й всі інші теж - всіх нас турбує цікавість.
Після цих слів він засміявся. Люд був вільним найманцем і не було в загоні, так що вільний час у нього хоч відбавляй. Сон Мін відчував труднощі через такий дружній відносини Люда до нього.
Він знав Люда, бачив його кілька разів в попередньому житті. Але ніколи не спілкувався з ним. S-ранговий Люд був фігурою поза його світом. С-ранговий Сон Мін не мав до нього ніякого відношення.
Бар на першому поверсі... Сон Мін був одним з тих людей, що пили там разом із дівчатами. Спостерігаючи за високорівними людьми, такими як Люд, він заздрив їм, але дуже боявся щось сказати.
І тепер цей чоловік був ввічливий до нього. Він не знав, що планував Люд, але все ж Сон Мін не почав його переслідувати. Люди не зможуть жити самі. Сон Мін зрозумів це на горі Муші. Цьому він навчився Соґо.
- Я не сумніваюся в твоїх здібностях, але ти ще молодий. І, якщо не помиляюся, минуло лише чотири роки з твого походження?
що я можу зробити помилку.
— Да. Не ображайся, але президент і я хочемо переконатися в твоїй безпеці. Нечасто до нас зачаровують такі люди, як ти.
Його зацікавлення не лише викликає цікавість і дружелюбність. Сон Мін подивився на Люда, після чого переклав свій погляд назовні. Пейзаж був приємним.
- Ти мовчав для свого віку. Ти завжди такий?
— Да.
Не зовсім правда. Просто, так результат штрафу мовчання. Він звик до цього.
На горі Сон Мін багато чого навчився і отримав, але не всі результати були позитивними. Він добре натренував своє дотику, так, що шкірою відчував найменша зміна в повітрі. Але оскільки інші почуття були відключені, вони трохи притупилися.
До того ж, йому не вистачало реального бойового досвіду. Через самотність на горі, через те що не можна було битися з іншими практикантами. Звичайно, у нього все ще був досвід попереднього життя, але нинішній і минулий Сон Мін були абсолютно різними людьми.
Він ніколи раніше не стикався з ограми. Він більше не міг покладатися на попередній досвід.
- Ти раніше бився з грами?
— Ніколи навіть не бачив.
Коли сонце сідали, він минув двері. За словами Люда, щоб досягнути лісу, вони мусять витратити на дорогу ще пів дня.
- У мене є базова інформація про них. У такому темпі, до ночі ми прийдемо до місця. Влаштує? — Запитав Люд, а потім додав, — ми відпочинемо день у селі, що видала цей запит. Якщо вугри нападуть вночі... Ми повинні бути готовими.
Люд не нервував. На відміну від Сон Міна, він вже давно був S рангом. Можливо, він мав досвід у таких ситуаціях.
— Огри не схожі на типових монстрів. Наприклад, є деякі здатні використовувати магію.
— Я знаю.
- Це добре. Не було жодних заявок про те, що тут є заклиначі, але краще дізнатися про це заздалегідь. Хоча я тут і для твоєї охорони, але допомагати тобі з завданням я не збираюся. Якщо ти опинишся у смертельній небезпеці, то втрушуся.
— Я знаю, — відповів Сон Мін. Сонце вже сіло, а візка продовжувала свій шлях. Люд відкрив свою сумку і дістав звідти шматок хліба. Можливо, це була просторова сумка.
Люд поділився з Сон Міном. Це був звичайний гарбузовий хліб, але після видалення штрафу смаку, для Сон Міна воно було неймовірно смачним,
- Ти використовуєш бойові мистецтва? У тебе є зброя?
— Да. Я використовую спис.
— Копье! Це добре. Я використовую меч. Якби мене запитали, я б відповів, що не хотів би битися з чоловіком зі списом. Це досить важко.
Люд все продовжував говорити з Сон Міном, хоча сам Сон Мін був зацікавлений у цій темі. Він уже знав, що Люд використовує меч.
- Людина ти начебто хороший, але такий нудний. — Після короткої розмови Люд почав діяти. Сон Мін усміхнувся від болю.
— Я трохи мовчазний.
- Насправді, люди, які вимовляють ці слова мають зовсім інше значення. Зазвичай вони просто не хочуть розмовляти з тобою.
- Це не так.
— Я шучу.
Люд розсміявся над своєю ж жартом.
Вночі вагон прибув до місця. Люд пішов до голови села і представив йому Сон Міна. Голова недовірливо подивився на Сон Міна.
- Він виглядає молодим...
- Між віком і вмінням немає ніякої зв'язку. Цей хлопець може в мигновені вбити всіх у цьому селі. — Усміхнувся Люд. Глава був бородатий старий. Він злегка здригнувся після заяви Люда і тепер з опаською подивився на Сон Міна. Той злегка вклонився голові.
—... Хм. Я приготував вам кімнату. Якщо ви голодні, ми також можемо дати трохи їжі.
Дякую.
Глава провів їх у порожній кімнаті. Люд запитав Сон Міна:
- Хочеш випити?
— Нет.
- Чому. Це через те, що ти молодий? Це не смішно. Що ти за найманець, якщо не п'єш? — Пожалкувався Лю і вийняв з сумки велику пляшку пива.
- Це тобі лише на користь. Випивка заспокоїть твій розум... — Пробнил Люд и відкрив пляшку. Сон Мін сів, дивлячись на нього.
— Хіба ми не повинні стояти на варті?
- Чому ми повинні це робити?
Люд опустив пляшку.
— Запит пішов на усунення вгорів, а не для того, щоб стояти на варті села. Якщо вони доплатять нам, я ще подумаю про це. Але немає сенсу робити те, про що вони нас не просили.
Сон Мін зрозумів. Адже він теж найманець.
— Тільки гроші керують найманим працівником.
Засміявшись, Люд ще раз випив. Сон Мін знову кивнув, погодившись з його словами. Кілька років тому він би не поставив це запитання.
Але тепер...
Він згадав слова Сого про речі, які не повинен забувати. Але він не дуже зосереджувався на цьому. Адже він дуже відрізнявся від Соґо, і у нього не було причин стати хорошою людиною лише тому, що Сого була такою.
Зговорила, щоб він не забув про доброту. Мешканці села не виявляли жодної доброти. Він найманець, який отримав роботу і прийшов сюди для виконання.
Ось і все.о
Посердя ночі не сталося нападів. Сон Мін прокинувся рано, за звичкою. Хоча його більше не мучили кошмари, він все одно прокидався у такий ранній період.
Люд все ще спав. Було безглуздо бачити сплячого S-ранго найманця, який вкутав у ковдру. Сон Мін спокійно залишив кімнату.
Вийшовши назовні, він вдихнув прохолодного повітря. Коли він підійшов до курника, то побачив курчат. Вони тільки озирнулися на Сон Міна. Сон Мін підняв спис.
"Ран" - це просто "зі".
Він почав з основ. Потихоньку, повільно він розмивав свої м'язи. Хоча це лише основи, він доклав усіх зусиль.
- Який старанний.
Люд з'явився вже після того, як сонце встало. Він шумно позіхнув і наблизився.
— Треба було більше спати. Ти вистежиш, поки будемо відслідковувати вігри.
— Я не можу довго спати.
- Це через мій хропіння?
— Справа не в цьому.
Люд посміхнувся його відповідь. Він подивився на спис Сон Міна. У ньому нічого особливого. Просто... Воно було дуже старим.
- Тобі потрібна зброя новіша.
- У мене є запасне.
— О, тоді... Гаразд. Ходімо всередину.
Люд похлопав з плечей Сон Міна.
Ми повинні поїсти.
— Згоден.
Він опустив спис.