- ...?
« Я оглухнувся?» — Сун Мін впав на Ві Джі Хюн розкрились до розміру блюдець очима. Але її обличчя було спокійним, як завжди.
—... Що? — Нарешті він видав себе на волю.
— Я – дівчина.
Ві Джі Хюн вказав на себе. Рот Сан Міна повільно відкрився. Він не очувся. Ві Джі Хюн просто сказала, що вона -
Дівчина.
— Не можу! — Викрикнув Сан Мін. Джек з Лулою висунулися на крик.
- Вибачте. — Сказала Ви Джі Хюн в напрямку кухні і з досадою озирнулася на Сан Міна.
- Ти не можеш так кричати.
- Що? Я крикнув тому, що був здивований!
— Хм, зрозуміло.
Ві Джі Хюн спокійно кивнула головою, а Сун Мін намагався витиснути свої думки. Він озирнувся на своє минуле життя. Маленький диявол Ви Джі Хюн. Ніхто не знав, що Ві Джі Хюн був дівчиною. Але якщо не думати про минуле, то "потрібна" Ві Джі Хюн...
Високий ніс, Тонкий брови. Великі очі. Біла шкіра. Низький ріст. Він думав, що це через молодий вік. Але зараз на нього ніби знизився осяяння.
—... П-правда? - Нарешті він зміг з себе вичавити.
— Правда. Навіщо мені брехати про це. Або мені потрібно піти в кімнату і зняти свої штани? — Засміявшись, сказала Ві Джі Хюн. Було багато речей, яких він дивувався раніше.
Ві Джі Хюн
Ві Джі Хюн була прекрасною. Він думав, що вона стане гарним чоловіком. Да. Ось що він думав. Але тепер, зрозумівши, що вона була дівчиною... Все стало по-іншому.
« Ми жодного разу навіть не приймали ванну разом»
Сон Мін приймав ванну після закінчення тренування і полювання, а Ві Джі Хюн ніколи не намагалася приєднатися до Сун Мін. Він навіть не здогадувався, що на це була причина. Він просто вважав, що Ві Джі Хюн був брудніше ніж він очікував.
— Немає грудей...
- Прикрила бинтами. — Сказала Ви Джі Хюн, злегка піднявши рубаху. Там дійсно були бинти.
- Вона не сильно випирає. Я не знаю, наскільки більше вони стануть ... Сподіваюся не занадто. Життя з надлишковою вагою в грудях — це не так вже й легко.
—... Я не можу... - Пробурмотів Сан Мін. Ві Джі Хюн справді виявилася дівчиною. Він такого і припустити не міг.
- Чому ти виглядаєш, як хлопець?
— Того хотів Глава. Я була генієм і мала придатний талант для вивчення технік, але також була дівчиною. Голова вважав, що марнотратство — це не дар. Тому він хотів, щоб я з дитинства жив як хлопчик.
— Мабуть, це був перший наказ від Ґлави і мій батько з усмішкою додав Ві Джі Хюн.
— Але в цьому світі немає культів. Як ні і розділів. У мене немає причин жити, як хлопець. Но... Я жила так тринадцять років. Я не можу відразу відмовитися від усього цього. Так що, ймовірно, я продовжу прикидатися хлопцем. Поки мої груди не стануть настільки великими, що їх не зможуть приховувати бинти.
- Це було б добре. - Пробурмотала Ви Джі Хюн. Сан Мін, наче громий поразжений дивився на неї. Ві Джі Хюн подивилася на нього, і коли побачила його погляд, запитала:
- Це мій секрет. Який у тебе?
—... Гм...
Він не вважав її слова брехнею. Дівчина. Дівчина... Маленький диявол - дівчина. Сан Мін намагався зібратися з думками.
—... Я...
Почувши її цілком логічне питання, Сун Мін не міг відмовити їй у поясненні. Він зітхнув і сказав:
- Я особливий випадок.
- Тобто? — Прихиливши голову, запитала Ві Джі Хюн. У нього злегка пало серце, але він продовжив.
І він повів свою розповідь... Про переродження за допомогою каменя. Про відродження після смерті. Поки Сун Мін розповідав, Ві Джі Хюн просто мовчала.
Як тільки історія закінчилась, Ві Джі Хюн кивнула головою.
- У це важко повірити, але... Но. Думаю, я повинна. Цей світ. Магія. Ці речі... Я просто повинна повірити в це. Якби я була у своєму світі, то не повірила б жодному слову з твоєї розповіді, але тут можливо все. — вимовила Ви Джі Хюн. Він, ні, вона подивилася в небо.
— Якою я була?
—... Що?
- Мабуть, мене і минулого разу призвали. Якою я була?
— Ну...
Він розповів про неї минулого. Він не зустрічав її особисто, так що зміг розповісти лише чутки.
— Так, я добре жила. Принаймні протягом 13 років.
— Думаю... да.
— Все ще вдавала хлопця, — засміялася Ви Джі Хюн. — Здається, моя груди так і не стала великою за ці тринадцять років. Це добре.
Він не знав, чи це було жартома або правда.
— Мені цікаво. Чому ти взяв з мене обіцянку не вбивати тебе?
—... Наша зустріч була не випадковою. Я... Хотів вперше побачити Ві Джі Хюна. Тому прийшов туди, де тебе мали запросити. Я спостерігав за тобою.
- Ти думав, що я вб'ю тебе через те,що розсердюся подумав, ніби мене використали?
Все саме так. Сан Мін мовчав.
— Це дивно.
Ви Джі Хюн розсміялася.
— Сам подумай. Коли ми зустрілися, ти просто спостерігав за мною. Саме я підійшла до тебе. Саме я напросилася до тебе в друзі. Хто давав тобі поради з бойових мистецтв? Хаха! Це теж я. Ти нічого не просив у мене. Я сама все тобі розповідала.
Сан Міну нічого було додати. Все це було правдою.
- Ти занадто багато турбуєшся. Це через те, що ти вже стикався зі смертю? Або ти просто такий характер.
— И те, и друге.
- Хм, загалом... У мене немає бажання вбивати тебе. Тепер я зацікавлена в тобі. Ти повернувся після смерті. Це цікаво. Все сходиться. Тринадцять років, ні, десять літ, так? Після десяти років ти звик до цього. Шкода, що це все, чого ти досяг за десять років.
— Чёрт. — Сан Мін огризнувся на слова Ви Джі Хюна. Вони завдали йому надто сильного болю.
- Судячи з твоїх слів, я покинула місто через місяць і не подавалася три роки.
— Да.
— Чим я займалася ці три роки?
- Звідки мені знати?
— Та Ви Джі Хюн і я дві різні людини. Але спосіб нашого мислення і бажання... Мабуть, однакові. Можливо, я нічого не робила ці три роки. Можливо, просто подорожувала світом.
— Мандрувала?
— Ви Джі Хюн завжди хотіла свободи*. Хотіла отримати незалежність і звільнитися від контролю голови. Я рада, що мене покликали сюди. Я заслужила свободу.
(Сміх)П.п: Знову о себе в 3 обличчя. У неї високий ЧСВ)
Це були щирі думки Ві Джі Хюн.
- Я теж так думаю. Я вже хочу піти. Я тиждень блукала містом. До того ж, це маленьке місто. Я хочу побачити інші місця і відчути нові відчуття.
—... Ти хочеш піти?
— Збиралась. Но... Що ти збираєшся робити? — Запитала Ви Джі Хюн у Сан Міна. - Ти вже жив у цьому світі. Пройшло тринадцять років і він помер. Отримав другий шанс і повернувся. Але що ти хочеш робити в цьому світі?
Сан Мін не знав, що відповісти Ві Джі Хюн. Він ніколи раніше не задумувався над цим.
- У тебе залишилися спогади з минулого життя. Що ти хочеш з ними зробити?
—... Кращого життя, ніж в минулому.
- Я бачила багатьох людей за цей тиждень. У тому числі безкласових. Не всі з них йдуть до лісу, щоб полювати. Всі вони живуть чужою роботою. Ти хочеш того ж?
—... це марна трата... - Пробурмотів Сан Мін. - З минулого життя я дізнався все, що знадобиться в цій. Я записав всю необхідну інформацію.
- А ти жадібний. Гаразд, у мене немає наміру звинувачувати тебе, але ... Що ти збираєшся робити? Краще життя, ніж це? Кілька розпливчасто, чи не так? А що сказати про інші цілі?
— Я... без понятия.
Сон Мін на секунду замислився і зітхнув.
- У минулому житті я думав про те, як би вижити щодня. Ти постійно мені твердиш, що в мене немає таланту. Все ж, я намагався вижити. И умер по дурощі... Хоч і повернувся. У мене немає мети. Мабуть, я буду як і раніше вкладати важкі умови.
— Ясно. — Ви Джи Хюн кивнула. Їй нічого було порадити Сон Міну. Ві Джі Хюн було тринадцять, а Сан Міну — двадцять сім. Нерозумно отримувати життєві поради від тринадцятилітньої дитини.
— Ну а ты. Все ще хочеш залишитися друзями?
— А є причини не залишатися?
- Я старший за тебе? Ментальний вік...
— Це не проблема.
Це означало, що вона мала продовжувати своє неформальне навернення.
— Пошли.
Ві Джі Хюн встала. Сун Мін пішов за нею і увійшов в її кімнату. Якщо подумати, він вперше зайшов до кімнати Ві Жі Хюн.
- Я дам тобі Вишукану Техніку Копія. — Сказала Ви Джі Хюн з урочистим видом. Вона сіла на ліжко і подивилася на Сан Міна.
—... мені сісти на коліна?
— Просто сядь на стілець. Друзі не схиляються. — Сказала Ви Джі Хюн. Сон Мін взяв стілець і сів поруч з нею.
- Це найкраща техніка списа з тих, які я пам'ятаю. Сто років тому людина, яку звали Королем Копія, правив світом за допомогою цієї технології. Лише його ім’я здається величним, чи не так? Це хороша техніка.
- Я не зможу запам'ятати складні речі.
— Я знаю. Твої здібності жахливі. Як і Аметистове Хмаро, небо також належить до священних техніків. Ти нічого не зможеш зробити зі своїм талантом, навіть якщо витратиш на нього все своє життя.
- І довго ти це повторюватимеш?
- Це правда. — Йому нічого заперечити.
— Тому, я зміню її під тебе. Це може зайняти деякий час, але тобі буде легше вивчити перероблену версію, на відміну від оригіналу.
—... а ти зможеш зробити це?
— Я – гения. - Ви Джі Хюн, дуже захоплено сказала. — Глава теж це зрозумів. Я не зміню її повністю. Я лише понижу вхідні межі... До того ж, вона складається з поєднання різних технік. Я не можу змінити оригінал. Король Копія також вважався генієм.
Це вже великий крок вперед. Зміна першоджерела. Ві Джі Хюн дуже відрізнялася від Сун Міна.
- Я перетворюю її в Вишукану Техніку Сан Міна.
- Що?
- Тому що я пересічу її під тебе, то ми повинні назвати його на твою честь. Вища Небесна Техніка Сун Міна. Хіба не чудово?
- Чудово?
— Якщо тобі не подобається ця назва, придумай сам. Мені подобається ця назва. — Сказала Ви Джі Хюн. Сан Мін був готовий почати сперечатися, але захлопнув рот. Вона збиралася підігнати під нього навички, так що йому було тісно вказувати щось про назву.