Німецьке командування очорнило Варшаву десятками маленьких квадратів, нанесло всі ці ділянки на карту і рухало після того, як кожна партія військ у переулках захопила квадратний блок, а наступна нова партія бралася за справу та продовжувала наступ, що дозволило всім військам особисто випробувати бій в провулку. Хоча жорстокість тут була дитячою забавою в порівнянні з більш пізніми боями у Сталінграді, вони принаймні дали солдатам хороший досвід.
Німці обережно зачищали і винищували польських захисників у Варшаві, а наступ перед ними просувався організовано, що викликало тривогу в Сталіна в далекій Москві.
Адже радянські війська на фронті досі не змогли прорвати польське прикордонне укріплення і залишатися там.
Польські війська, спираючись на міцні укріплення, принесли десятки тисяч втрат радянській Червоної Армії, і хоча вся лінія оборони тепер була хиткою через відсутність резервів та подальші поставок, здавалося, що вона без проблем протримається ще десять днів і півтора місяця.
Аби показати, що́ він надає передовій, Сталін послав на фронт свою праву руку Єжова.
« Чому ви досі не прорвалися через польські лінії? Дайте відповідь, Фельдмаршал Вуролів!» - Коли прибув на фронт Ворошлова, був агресивним.
Через логічне хаосу припаси, які повинні були постійно доставлятися на фронт, тепер скапувалися в Києві і Мінську. Дорог, які німці збудували з їх допомогою було досить багато, але без відповідного рівня керування не могли використовувати навіть половину їхньої пропускної здатності.
Солдати на фронті не отримували необхідних припасів, а боєприпаси були недостатньо для великоїмасштабної битви, так як вони могли битися? Він від душі радів, що зараз літо, а не зима, інакше при такому поганому матеріально-технічному забезпеченню, він задавався питанням, скільки б солдат замерзло живцем.
"Товарищ Єжів, Леонід влаштував тут безлад, я повинен був закінчити розбиратися з його проблемами перш ніж почати масову атаку».- Лініда був колишнім командиром, і щоб не бути відправленим до Сибіру, Ворошол мав дозволити йому взяти провину на себе, він навряд чи вискочить в знак протесту, чи не так?
Ежов замислився і вирішив, що він правий. Врешті-решт, Вушколів залишався на посту лише кілька днів, і його ніяк не можна було змусити взяти на себе всю відповідальність: « Скільки часу це займе?».
"Около двох або трьох місяців." - Насправді, Вуролів хотів сказати, що у нього було не менше шести місяців і коли всі запаси були на місці, він був упевнений, чи одним махом подолає польські кордону. Але він також знав, що своєму товаришу Сталінові не вистачить терпіння чекати так довго, і, мабуть, зніме його з посади в пориві гніву.
Але він, мабуть, недооцінив терпіння Сталіна і цього Єжова до нього. Як тільки він почув слова Вудмаршала, Єжів ледь не підстрибнув: « Два-три місяці фельдмаршал Вуролів, ви жартуєте? Хіба ви не знаєте, що німці оточили Варшаву і продовжують просуватися на схід; не пройде й місяця, як вони вдарять до вас? " — Як же, мабуть, соромно було б за те, що радянські ради понесли багато втрат і вдерлися на кілька кілометрів у польську територію й отримали ці мізерні землі.
«...». Маршал Вуролів знав про Божу швидкість німців, але що він міг зробити? Він був готовий відпустити своїх солдатів на смерть, але тільки якщо життя цих солдат можна було обміняти за перемогу!
Коли Еж побачив його, він вирішив: « Продовгуй! З якими б труднощами ми не стикалися, ми прорвемося!".
Хоча це не було відкрито, Єжів був рівнозначний крадіжці у фельдмаршала Ворошлова війська і наказ про наступ на всіх фронтах. Маршал Ворошол навіть не сміявся скаржитися, бо він був улюбленим провідником великого вождя Сталіна, який міг одним словом зняти його з посади маршала і кинути до Сибіру. Також він знає, що Єжів займається політикою, нехай розбирається зі своїми людьми, цього більш ніж достатньо, командувати бійками йому трохи не по зубах.
Тому маршал Вуролів із задоволенням спостерігав би осторонь, як Єжів виставляє себе на посміховисько, але ціна була висока і незрозуміло скільки солдат довелося б принести в жертву.
Бажання Єжів продемонструвати своє стратегічне бачення і полководичний талант збільшувало млявість наступу на фронті. Оскільки він наполягав на наказу атакувати всі фронти незалежно від головних і другорядних ліній, то дозволив Радам поширювати свою перевагу у тяжкому озброєнні та бився кілька днів підряд, не маючи можливості просунутися далі. Третина полиць було вбито в бою, а ще третина була арештована і страчена.
Цей результат був досить незручний для Єжів, але він був занадто збентеженим, щоб піти до маршалу Ворошелю, замість цього він притягнув кількох своїх середніх і старших командирів і обговорював це питання протягом ночі і нарешті, придумав план зосередження переважаючих сил, прориву в одній точці та середовища крупним шляхом.
На жаль, цей, здавалося б, ідеальний план в підсумку не був реалізовано через відсутність офіцерів середнього і низьчого ланка, хаотичного процесу збору військ та хаосу у самій радянській Армії. Армія була настільки безладом, що навіть багато політичних комісарів додавали йому, ніби вже немає можливості вести армію вперед!
Два поразки змусили Єжова остаточно зрозуміти, що це за війна, і, дивлячись на цифри втрати своїх військ, він відчув, як на його чолі вже виступив піт. Його серце не могло б шкодувати про те, що йому не слід було приходити сюди, якби він знав. Тепер він був сповнений думки знайти який-небудь привід, щоб зняти з себе провину за цю невдачу.
І Вушколів, отримавши назад своє командування, зіткнувся з нерозбірливою, яка була ще гірше, ніж раніше.
Того вечора Єжів повністю оснулися і прийшов до Вухола з двома пляшками доброго вина. І, не бажаючи зв’язатись з ним, Він прийняв це мовчазне вибачення Єжова.
Кожному з них дісталося по пляшці горілки, і обидва трохи розгубилися. Єжів скрикнув і сказав: « Його переваги марширували Волов, як ви думаєте, що нам тепер робити?» - Він прийшов сюди для якоїсь божественної операції, а в кінцевому підсумку нічого не добився, тільки зменшив втрати солдат, якби він просто повернувся назад, то наслідки неможливо було б уявити. Хоча він був довіреним лицем Сталіна, який прагнув отримати таку посаду, але один хибний крок міг закінчитися.
Хоч він і трохи розгубився, але Вульов не зміг сказати нічого на зразок того, що завтра він може зайняти лінію оборони або інші великі слова: « Я все ще стверджую: ми зможемо продовжити атаку тільки тоді, коли прибудуть боєприпаси і буде розподілено достатню кількість харчів та зброї».
« Але зараз товариш Сталін хоче бачити перемогу якомога швидше!» — Покликнув Єжів, вдаривши по столу. Але в наступну секунду він раптом втратив дар мови, і його обличчя злегка побіліло.
« У чому справа? Товариш Єжів? і запитав: « Щось сталося?»
«...». « Їжів повільно похитав головою, кілька разів змінив вираз обличчя, обережно оглянувся і побачив, що більше нікого немає. Потім зменшив голос і прошепотів: « Коли товариш Сталін хоче новин про перемогу, чи ми йому скажемо? »
Але після кількох секунд він зрозумів, про що йде мова.
"!!" — Той, хто ввірвався у нього, відчув себе дибки його голови. Тоді тіло швидко протікали холодним потім і він озирнувся на бік, щоб переконатися, що поряд нікого немає, перш ніж різко сказати: « Ти з'їхав із розуму? Якби товариш Сталін знав, що ми наважилися обдурити його ...." - Він не сміявся і уявити, які будуть наслідки.
Проте очі Ерова ставали дедалі твердішими: « Його переваги фельдмаршала Ворошов, рано чи пізно ця лінія оборони буде підкуплена нами, ми лише наперед даємо знати про нашу перемогу і це не обман. Ви повинні добре подумати, якщо вже не буде новин про перемогу, то вас чекає доля Леоніда. Поки у нас є ці новини, ми можемо виграти трохи часу і перемогти. У той час, навіть якщо вони дізнаються, це буде заслуга за досягнення і з нами нічого не зроблять." — Після півгодини умовів, Волослов ледве кивнув на знак згоди.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini