Через 30 годин після нападу на Польщу британський посланець з ультиматум від Британської імперії.
« Британська імперія вимагає від Німеччини забезпечити перемир'я протягом двох годин, інакше Британія і Німеччина будуть у стані війни!» — Пан посланець зачитав цей лаконічний « ультиматум», дуже по-джентльменськи кивнув натовпу і пішов.
Жаннік презирливо вигукнув: « Ці самовдоволені люди вважають, що вони все ще керують світом. При цьому вони роблять все так повільно, і це ефективність великої країни? Якби я був королем Англії, то б оголосив війну, як тільки вчора почалася атака."
У цей момент до них поспішив старший штабної офіцер: «Ваше Високість, 141 спецназ захопив Алекса Серчака, який командував ворожою армією і успішно переконав його здатися. Дві піхотні дивізії, кавалерія бригади і частина місцевої гарнизону під його командуванням оголосили про свою капітуляцію."
(Сміх) — Рундштедт був приголомшений і поспішив перевірити поліцію Алекса по карті. Через деякий час він виявив, що з цією капітуляцією вся Данцігська область повернулася до обіймів Німеччини: « Якої це підрозділу є 141 спецназ?».
Самозадоволення перетнула обличчя Яніка: « Найбільша перевага генерала Рундштедта, ця 141-я спеціальна бойова група не є частиною послідовності Вермахту. Вони є частиною спецназу KSK і присвячені дії « Обезголовлення ».
« Операція обезголовлення?» — Побачивши, що Рундштедтедта дещо заплутаний погляд, він ретельно пояснив: « Як ви знаєте, пане генерале, на війні протиріччя зазвичай складається з п’яти частин тіла - різанини і керівництва», або ланцюгів командування; « Органічній необхідності » чи змінних галузі, таких як електрика та боєприпаси, продовольства й т.д.; „Кольство інфраструктури" (англ.) Наприклад, інфраструктури транспортних шляхів; « окрема група», тобто. населення і "кільцю польових військ", тобто. Щоб захистити внутрішню систему власного кільцевої обручки і атакувати значок ворожої системи.
Якщо взяти людський мозок у якості першого кільця, то стратегічним центром людини є мозок, який незамінний; без мозку, очей, вух та нервової системи, навіть при непошкодженому тілі, людина була б лише овочем, і такий фрукт вже не міг би діяти на стратегічному рівні, тому що мозок відповідає за інтеграцію й управління органами та нейронними сітями тіла. Це еквівалент командної структури ворога, і, знищивши її, більш велика система противника перестане функціонувати".
Сучасний «патент» на « безголовство » приписується Росії. Під час Другої чеської війни Росія використала « безголовство» для вбивства двочленського командира Дудаєва, швидко вигравши війну і подавши багатолітнє військо. Російська армія використовувала ланцюг даних для зв'язку військових супутників, літаків раннього попередження, винищувачів, наземних центрів управління інформацією і наземлі командної зони для органічного обміну даними, та від виявлення мети до її знищення за лічені хвилини була проведена досконала й красива інформаційно-технологічна « безголовна війна».
Але, чесно кажучи Янік, вони не сподівалися такого успіху у завоюванні воєначальника.
Рундштедт кивнув головою на знак розуміння.
Дві години тому.
« Міст через Браш захоплено? Боже!». — Командир елітної кавалерійської бригади, полковник Андерс, що втікав з підтисненим хвостом, приніс Алексу новину про падіння мосту через річку Браш... який належав до групи армій "Помор'я". Новина про падіння моста через Браш була доведена до командувача Поморської армії Алексея Серчияка.
Коли він почув цю новину, то мало не знепритомнів.
Польща знову повинна була померти? ( Чому знову? Тому що Польща померла тричі за свою історію.
У серці кожного з’явилося зловісне почуття.
« Відходимо до лінії Вісла». — Ад’юрант армії, що в розпачі сказав: « Ми зможемо протриматися кілька днів.
"Ні, це неможливо!" — Полковник Андерс у розпачі похитав головою і вказав на небо: « Невеликі літаки не дозволять нам піти! »
Він знав про це надто добре, і йому було що сказати з цього приводу: « І справа не тільки в літаках, їхні танки й бронемашини теж нас відпустять! »
У теперішньому вигляді, якщо не відбудеться якесь чудо, вони були приречені на провал. Потім здатись група "Помор'я", потім групу армій « Познань» і групу армій Модлін...
І, нарешті, вся Польща!
Саме в той момент, коли група була доведена до відчаю « від'ємних сил» полковника Андерса, командир отримав дзвінок від фельдмаршала Шиміґли, верховного головнокомпануючого польської армії. Спочатку маршал оголосив йому суворий вимов за втрату мосту через Браш і строгий наказ повернути його або стати перед військовим трибуналом.
«...». — У командуванні відбувся миттєвий вибух, коли командуючий Серчак передав наказ Його Перемоги марширував іншим.
« Це він склав "Західний план", а тепер бачить, що він провалиться і звалює все на нас?"
"Виродок!"
« Командний війську, це все одно, що послати нас на смерть! Як ми зможемо повернути міст тепер, коли німецькі танки точно перетнули міст через Браш? - Найбільш бурна реакція була у полковника Андерса. Він не хотів знову зіткнутися з жахливими німцями. Він дійсно хотів бігти до самого будинку, знявши цю форму і тремтячи в ліжку, загорнувшись у ковдру, якщо це можливо!
« Якщо ти був дитиною, хіба з тобою не було проблем? Він точно збирається використати цю можливість, щоб позбавитися від тебе!" — У розпачі він видавав усі свої стосунки з командою Серчака. Але ті, хто командував, були в основному наближеними його дядька, і це нікого не турбувало.
Як і його виступ на полі бою, цей хлопець зовсім не був солдатом, боюся, що з його здібностями він не зміг би стати навіть командиром взводу! Він отримав це становище, тому що його мати була сестрою генерала Серчака.
Однак воєначальник знав, що за людиною його племінника, тому особисто призначив його заступником командира бригади і начальником штабу. Зазвичай вони мали справу з важливими питаннями в бригаді, але тепер навіть не було черги полковника Андерса втручатися.
Повітряний наліт не міг убити всіх, і якби заступник командира бригади або начальник штабу залишилися живими, вони б організували позосталих солдатів. І навіть якщо б вони не змогли протистояти німцям на місці, то могли б битися та відступати й тримати міст через Браш. У результаті заступника командира і начальника штабу не пощастило, що вони загинули під німецьким бомбардуванням. А офіцер бригади самотужки зник з поляційних військ без ватажка, яка залишилася у полоні.
Саме в той момент, коли командування ремствували, поспішив охоронець і голосно доказав: « Командір, ззовні знаходиться німецький еміссар, просить зустрічі з вами».
«...».
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini