"Подивіться вниз!"
Тоді як німецькі солдати на землі шалено винищували наступаючу польську кавалерію, ескадрилья бомбардувальників « Москіт » в повітрі насолоджувалася цією жахливою боротьбою.
Хтось відразу запитав: « Капітан, ми повинні допомогти їм?»
Навіть у найзручніших планах битви можуть виникати різні непередбачені ситуації. Як і їхні ескадрилья, вони пролетіли половину шляху, коли їм повідомили, що мета бомбардування, яке колись належала їм, була вирішена дружніми силами. А диспетчерський центр зараз був дуже зайнятий, щоб організувати для них нову ціль для бомбардування в даний момент. Вони добре заправлені, але можуть лише неквапливо бродити по околицях і шукати місця для скинення бомби.
Як виявилося, вони випадково пролетіли над полем бою і стали свідками величної сцени різанини, що здалося їм хорошою нагодою.
Однак командир ескадрильї з сарказмом поставився до цього речення: « Що допоможе? Бачите, ці кавалеристи навіть не можуть наблизитися до наших солдатів, це просто односторонній бій, нам немає потреби приєднуватися до веселощів. Якщо ми спустимося туди, можливо, вони навіть подумають, що ми вкрали їх бойові заслуги."
Звичайно, перемога на землі не змусила себе довго чекати: « Ці хлопці втекли! »
Якщо дивитися з висоти, то земля в п'ятистах метрах перед наземними військами німців замаскувалася у сліпучий криваво-червоний колір. Диявол знав, скільки людей і коней впало там з кров’ю.
У решти кавалерії вже не вистачило духу продовжувати йти до цього пекла, вони розвернулись і втекли.
« Ходіть за ними здалека ». - Командир ескадрильї наказав.
« Але ці маленькі креветки не витрачають на них бомб. Ми ж не "Штуки" і не можемо наносити точні удари". Хоча бомбардувальники « Москіт» могли бомбардувати горизонтально на великій висоті, а також точно скидати невеликі цілі на малій висоту, все ж було важко злетіти над цими неймовірно проворними кавалерами.
Начальник ескадрильї з сумом сказав: « Як ви всі знаєте, одна із найпоширеніших речей, які роблять діти після того, як їх побили, — йде додому і нарікає батьків. Армія не є винятком, і тепер, після того як цих хлопців побили, вони теж повинні повернутися та попросити свого командира, так що якщо ми зможемо йти за ними, тоді ми можемо знайти велику рибу!."
"Логично!"
« Капітан мудрий! »
« Схоже, капітан знає свою справу! »
За розмовами ескадрилья бомбардувальників слідувала здалека за тими розбитими солдатами Польщі, і дійсно прийшла до спакованого кавалерії. А якщо подивитися на кількість кавалеристій, то там було принаймні два полки.
« Агов, ще одне кавалерійське підрозділу? Ці ідіоти все ще думають, що ми воюємо як у Першій Світовій?» — Пилоти були презирливо плювалися, але при ліпшому розумі вони могли б помітити, що ці кавалери не були схожі на тих, хто стояв перед ними з саблями або навіть метальними списами. Кожен з них був озброєний зброєю, навіть легким кулеметом і мінометом. У кожного на поясі було по чотири коктейлю Молота!
Поляки також були « хвилями» і знали, що саблі - ніщо перед лицем сталевих танків.
Під час громадянської війни в Іспанії зріс популярність « коктейлю Молотова ». Ці колби були не тільки простими у виготовленні, але й ефективними. Сучасні танки ще не мають жорсткої конструкції, і між частинами танку є зазори, а пляшки з запалювальною сумішшю містять рідке паливо, яке буде проходити через ці зазоли при ударі про танк. А метання запалювальних пляшок зазвичай направлено на люк двигуна танку, і рідке паливо може випалювати внутрішній мотор танку, щоб вони спровокували вирішальний збиток.
А матеріал був легким і його можна було кинути далі, ніж ручну гранату. Якщо ці сапери могли кидати їх на 30 метрів, то кавалерії не важко покладаючись на інерцію, кинути їх до 50 чи 60 метрів.
Їх метою було використовувати кавалерію в якості головного частини списа для атаки комбінації передової дивізії 19-ї танковій армії і 8-й бронетанкової бомбардів у ролі ар'єргарду, у спробі відкрити бреши, яка дозволила би його групі, розділеній на дві частини, возз’єднатися, але він не очікував, що стане мішенню для німецьких бомбардувальників, перш ніж він зможе зібратись і почати рух. Відразу ж він був готовий до знищення.
"Свідчте про них у диспетчерський центр, і подивіться, чи є поблизу дружні війська, цього разу ми знайшли великий шматок м'яса, краще послати туди Штук або Іл-2."
За короткий час під диспетчерським центром були зібрані дві ескадрильї бомбардувальників « Москіт» і три Ескорілі "Штук", за винятком того, що двом з них було наказано прибути в найкоротший термін на зворотній дорозі після місії бомбардування, у них залишилися тільки 20-м гармати.
« Нам краще поквапитися, ми щойно бачили бронетехніка на землі. Вони будуть там менше ніж через півгодини, на той час вони вже візьмуть всі ці землі під свої контроль."
Командир ескадрильї слушно сказав: « Хто ми такі? Ми всі німецькі солдати. Схоже, що на землі занадто багато кавалерії, біля найманих військ напевно будуть проблеми, коли вони прибудуть, давайте допоможемо їм".
Після короткої розмови "Штука" захопила лідерство і пішла на зниження.
Горді німецькі орли нанесли стратегічний удар по польській кавалерії внизу, спочатку обстрілом з 20-м гармати Штука, заваливши шквальний дощ із куль до Польщі, сганяючи Польську філадельфію, що вже була в бойовому порядку, до середньої зони, піднявши висоту після нападу і потім бомбардувальники Mosquito зосередили свої бомби на щільним строю польської кавалки, яка була зігнана у одне місце.
Відразу ж бомби полетіли у всі сторони польської кавалерії, і потоки крові та плоті повзалися серед польських філіппистів, які вже давно були оглушені похмурим виттям "Штук". Свист літаків, вибухи бомб, брижі коней і крик поранених поширились у швидкий ряд.
Коли вони прибули наземний бронетехніка, перед ними з’явилася трагічна картина пекла.
Польські кавалери, які тільки - но врятувалися від руйнівного бомбардування, не мали сили чинити опір сталевому звіреві і з трепетом спостерігали за танками Залізного хреста.
Хоча земля була вкрита тілами, вони не мали часу зупинитися й розчистити дорогу, водій натиснув на газ і протиснувся прямо через мертвий кінь перед ними. Кров бризнула всюди, і капітан не міг стриматися, щоб не сплюнути й не вирубуватися кілька разів, спостерігаючи як кров та тіло падають на обочину дороги, розчавлені гусеницями.
« Продовжуйте рухатись! Візьміть міст через річку Браш, і ми переможемо! "
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini