« Ну і чому ми не атакуємо?» — Полковник Фред, командир першого пекотного полку при першій піхотній дивізії 4-й групі армій, тримав у руці бінокль і з недовірою бормотів, дивлячись на фортецю Вестплат, яка далеко здавалося малою. Не розуміючи, чому головнокомандувач наказав їм оточити, але не атакувати.
Чого він не знав, так це те, що німці у свій час обрушилися на цю здавалося б нешкідливу « міцність».
З усіх битв, які Німеччина вела проти Польщі під час Другої світової війни, не слід забувати.
Це була битва на півострові Вестерплатте.
Полустрів Вестерплатте, слова голландської мови, що означають « західний готель », розміщений у гирлі річки Вісла (найбільша річка Польщі), має довжину 1700 метрів і ширину 600 метрів. Згідно з резолюцією Ліги Націй, 1924 року Польща створила військовий транзитний склад на півострові. Було тільки п'ять невеликих бетонних застав (караулок), схованих у лісах і казармах півострова, та оборонна система з окорами й барикадами на всьому острові.
Польський гарнізон, який тоді був на півострові Вестерплазейта, представляв собою частину 209-го пекотного полку, що рахувала лише 176 солдатів і шість офіцерів, одну 75-му гармату, два 37-м знаряддя, чотири 81 мм міномета та 22 важких кулемети.
Після початку війни німецький штурмовий загін з трьох взводів елітної морської піхоти висадився на Голштіні, сподіваючись зненацька захопити ворогів і отримати легальну перемогу. Але їхні плани виявилися помилковими.
Після висадки на острів німці потрапили в ретельно підготовлену засідку, і покрилися не тільки прихованим вогнем, але й колючий дріт з колючими дротами також ефективно обмежував рух німців, перешкоджаючи їм рухатися. Таким чином, перший німецький напад провалився.
Німці спробували знову, і вони зазнали невдачі з такими перешкодами, як міни, повалені дерева та колючий дріт, а також сильний артилерійський вогонь.
Наступного ранку німці знову атакували, і третя атаки так і не увінчалася успіхом.
Тоді німці використали 60 пікуючих бомбардувальників для бомбардування і завдали прямої шкоди караульному приміщенням No 5, внаслідок чого було знищено єдину радіостанцію поляків та запаси харчів. Німецькі спостерігачі вважали, що вони виграли битву і ніхто не виживе після такої повітряної атаки.
Але правда в тому, що німці продовжували атакувати протягом наступних трьох днів і результатом завжди була поразка. Німці готувалися атакувати наземний міст з палаючим поїздом, але через нервів машиніста помилилися в керуванні і замість цього підпалили його, забезпечити хорошу вогненну ділянку для поляків, і німці понесли великі втрати. У другій половині дня німці знову виконали цей удар, який знов закінчився невдачею.
Після тижня безвиході німці дуже роздратувались і почали свою найсильнішу атаку, порушивши сторожові поляки за номером 1, 2 та 4. Для цього їм не вистачало ліків та води, а медики вже не могли доглядати за пораненими й хворими на перехресті. Нарешті польські захисники підняли білий прапор і здалися.
У результаті війни польська армія, яка нараховувала трохи більше ніж сто чоловік, змогла затримати понад 3400 німецьких солдатів і лінкор. Польський головнокомандувач дав захисникам Вестерплате інструкції, щоб символічно протистояти протягом 12 годин, але добрі польські оборонці протрималися сім днів. Тільки коли подальше протистояння стало беззмістовним, було оголошено про капітуляцію. Що стосується втрат, то майже третина польських бойців була поранена, а 16 загинули. З німецького боку в бою загинуло понад 300 чоловік.
Завдяки цьому півострів Вестерплатті став національним святинею Польщі і його читали. Про цю битву був знятий фільм "Битва за Західний Панхандл в крові".
Битва при Вестерплатті була, мабуть, найбільш похмурим бійом Другої світової війни з точки зору співвідношення сил між двома сторонами.
Але це було « виправдано» Німеччина не знала, чого очікувати від Польщі. Піхота, артилерія та авіація були сформовані протягом короткого періоду часу; бронетанкові частини принаймні тренувалися довше за всіх усієї армії, але вони не брали участі в великих бойових діях. У той час бронетанкові частини Польщі займали п’яту чи шосту позицію у світі, і їхня військова міць була важливою в Європі.
"Ці великі шишки з комендарури занадто обережні." — Чим більше полковник Фред дивився на фортецю, тим більше усвідомлював, що нічого особливого в ній немає і що він може легко взяти її, пославши батальйон своїх солдатів.
У цей момент ззаду він почув холодний голос: « Ставити під сумнів рішення генерального командування - не найкраще вирішення».
Полковник Фред відскочив назад, і кілька крапель холодного пота миттєво проковтнулися на його лоб. Це було тому, що позаду нього стояли кілька розмальованих чоловіків, одягнених в одежу преторіанської гвардії.
А 0-й дивізійон преторіанської гвардії був подвоївся як жандармський. ( Так звана жандармія — це спеціальна група, створена військовими країнами. Ця функція здебільшого полягає в боротьбі проти різних кримінальних інцидентів у армії, особливо із порушеннями військової дисципліни. Еквівалент поліції в армії).
Хоча страх перед привидами у звичайному житті не є, але якщо людина дійсно стикнеться з примарою, вона буде боятися. Крім того, багато наказів головнокомандувачу віддавалися прямо Його Імператорським Високістьм, і якби ці люди звинуватили його в неповазі, то навіть якщо б його не розстріляли, це було б достатньо виняття його з посади, щоб змусити до кінця життя.
У той момент, коли він встромлював у свою помилку свого начальника преторіанської гвардії, здавалося, що помітив його занепокоєння і сказав: « Пане Фреде! Ми - підрозділи Гвартії. Наша головна місія полягає в проведенні різних експериментів з секретною зброєю, і ми підемо, коли отримаємо результати."
Полковник Фред мало не сів на дупу, тільки тоді помітив, що у чоловіків на наручках не страшний дивізійон 0. а дизайн, якого він ніколи раніше не бачив.
Майже до смерті наляканий, полковник Фред витер холодний піт з обличчя і поспішно кивнув головою: « Я буду повністю співпрацювати".
"Повернемося і поговоримо." Коли група повернулася до командного штабу, увага полковника Фреда відразу прикувала танок на відкритій майданчикі перед командуванням, і він не міг втягнути холодне повітря: « О Боже мій, це мимоче?" Він бачив багато гармат перебільшеного калібру на суходолі, але це був перший раз, коли він побачив одну з цих самохідних кривавих знарядь: «200? Ні, 300? 350, калібр цього хлопця не менше 350 мм або більше."
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini