"Навчати війну!"
Коли менш ніж за хвилину цей наказ досяг лінії фронту, різні гармати, які вже давно були готові до стрільби, випустили свої снаряди в ціль, позначений кілька днів тому.
"Бум!"
"Бум!"
"Бум!"
Першою загрогала 152-м гаубиця. Кілька німецьких артилерістів, заткнувши вуха, спостерігали за сліпучим полум'ям гармат, що виривалося з дупла зброї, а коли снаряди були відпущені, вони почали очищувати патронник і заряджати бомби за допомогою простих гарчаннях механізмів, потім навідчик закрив замк та вистрілив, і з ревом ще один постріл полетів в ціль.
Хоча Янік був переконаний, що « Aaliбр - це справедливість, а дальність — правда», ситуація в Німеччині не дозволяла йому марнувати навіть один кілограм сталі. Німецька армія була хороша в бліцкризі і потребувала артилерійських частин, які могли б не відстати від панцерів. Неможливо було побудувати ці великі машини з великими калібрами і важким тунелім, які не могли добре рухатися.
Тому він розробив радянську гаубицю М-1943, яка трохи поступалася своєму аналогу по дальності стрільби, але перевершувала його за легкістю. Важкий вагонч важив трохи менше трьох тонн, тому цивільний кулемет з семи чоловік і базовий снаряд були більш ніж достатні. Це робить гаубицю достатньо доброю, щоб йти разом з бронетанковим підрозділом майже без відсіву.
Найвідоміша система - це реактивний залпа "Дикобраз". (Янік має намір продовжити називати всі зброї іменами тварин).
122-м РСО "Дікобраз" був встановлений на шасі вантажної вантажівки, що була база сидіння, і солдати вбивали клини у передні та задні шини вантажівок, щоб утримувати машину на місці. Гідравлічні домкрати на машинах також повільно опускалися, тримаючи коників у стабільному положенні. Залізні пластини, що висіли над лобовими склом автомобілів, були опущені, щільно закривши лобові скла машин та інші вікна.
Солдати відкинули полотно в задній частині машини, щоб показати три ряди сталевих труб, по 12 у кожному ряді. Замість радянських « КАТюш», які використовували сталеву рейку стрільби, застосовували тонкисті трубчасті ори завтовшки 2,2 мм зі спіральними напрямниками. 36 орієнтаторів збирались у пучки з дальніми та поперечними натружними стрічками через квадратні опори спереду і ззаду; використовувалися універсальні диско-поворотні пластинки.
Командир батальйону, який стояв поряд з командною машиною під час підготовки, наказав відкрити вогонь. "Огонь!"
Бах-Бах!"
На відміну від оглушливого звуку при пострілі з гармати, ракета не випускала такого шуму під час стрілянину і звук був гучним. Тільки полум’я ракети надихнуло пил на землі неподалік, і змішувалося з димом від горіння, в результаті чого уся позиція запуску ракета миттєво занурилася в густий туман із диму та бруду.
Без повітря дим був відвертим посланням ворога: « Я тут, будь ласка, прийдіть і вбий мене! » Вся позиція для ракетного обстрілу була справжньою « живою мішенню», яка не має ніякої живими.
Однак ракетний батальйон, який випускають одночасно 648 ракет у район цілі, повністю відповідає тактичним вимогам для створення високої щільності вогню за короткий проміжок часу. Він міг завдати нищівного удару противнику за короткий час, ефективно виконуючи завдання придушення і знищення. Ця зброя, що давала один артилерійський батальйон за 25 секунд, була достатньо потужною для того, щоб передати силу вогню три або навіть чотири алергії.
Янник не хотів винайти більше зброї, яка б мала одну чи дві батальйони на дивізію.
Але один батальйон міг побудувати два з половиною корпуси танків. Навіть якщо б він був багатий і могутній, то не міг би дозволити собі таку розкіш, він тільки повільно нарощувати виробництво.
Командир батальйона реактивної артилерії забрався на дах командного автомобіля і дивився, як ракета втягнулась у даль. Він не міг зупинити свій рот від вигуку: « Це вражає! »
Він не знав, що ця захоплива сцена буде ще більш дивовижною, якщо дивитися на неї з повітря.
Тоді як Вольф і Шмідт, які в цей момент якраз пролетіли над позицією ракетної установки, спостерігали чудову сцену внизу.
Вольф викликав по радіо Шмідта, який летів з ним вверх: « Ей, шмит, поглянь вниз! »
Шмідт кивнув у відповідь: « Я це бачу, це дійсно вражає! »
Якби була тільки одна, то можна було б побачити лише вишукану дугу, але зараз їх були сотні, однією за іншою вони летіли по небу, а викидчастий дим від двигунів залишався чітко видно в повітрі, такий безліч ракет, як п'явки, проносилися по небі. Неможливо не згадати сцени великих бітів, коли повз пролітали незліченні ракети!
...
"Навчати війну!"
Чемберлен, який мотався туди-сюди між Лондоном - Парижом — Берліном і втомився до блювання кров'ю, почув голос по радіо в літаку, що повертався додому.
І без того фізично і розумово виснажений Чемберлен тепер був ще більш роз'ярен, тремтів і люто кашляв, взяв склянку води, протягнуте його секретаркою, і тільки збирався зробити ковток, але він насправді виплюнув велику лужу чорної крові, його обличчя виглядало більше ніж на десять років старше.
Це так налякало секретаря, що він не звернув уваги на склянку з водою, який впав на підлогу і поспішив на допомогу тремтячому Чемберлену: « Його найвищість прем'єр-міністра, його ви в порядку? » - Зовнішній літак не був « Air Force One » з усіма медичними технологіями останніх днів, нічого вже й не кажучи про штатного лікаря.
Чимберлен безпорадно похитав головою і виплюнув чорну кров. Хоча він був слабкий, але відчув полегшення від головного болю.
Почалася війна!
Недавно він сам поклявся країні забезпечити мир для Британської Імперії, але те що сталося зараз стало справжньою лялечкою для нього.
Боюся, що парламент вже веде переговори про імпічмент!
...
"Навчати війну"
Вільгельм II, почувши голос Янікника по радіо, не міг зітхнути.
Леді Сузан, яка сиділа поряд з ним і неквапливо в’язала светр, кинула на нього непогамовний погляд: « Що це була за реакція? »
Вільгельм II жестом звернув увагу на рацію. "Хіба ти не чула, в Європі знову війна."
Леді Сузан запитала: « Звичайно, я чула. Я запитала, що ти маєш на увазі під подихом. Це не схоже ні на здивування, ні розчарування, я чую тільки легке занепокоєння».
Вільгельм II дуже розсміявся і серйозно задумався, перш ніж відповісти: « Можливо, я навіть перебуваю в очікуванні.
Леді Сузан простягнула руку і міцно взяла праву руку Вільгельма II у свою шепотіння: « Твої внуки билися, якщо він так хоче, ти був зайнятий своєю країною, час тобі відпочити".
Принц Оскар, який організовував свій рюкзак, вторував їй: « Пресвітово, тату. Я бачу, що він цілком здатний і вам не варто про це турбуватися."
«...». — Трохи нахмурився Вільгельм II, і дехто невдоволено дивиться на свого жорстокого сина: « Куди ти збираєшся забрести цього разу? »
"На цей раз я збираюся поїхати в Шангрі-Ла".
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini