« Ууш... Бум~!" — Ракета « Жезлесний кулак» з неймовірною точністю потрапила в будинок, що вивергає вогонь зі своїх вікон, який вже наполовину зруйнований попередніми бомбами, отримав ще одне подібне ув’язнення і кілька разів здригнувся, перш ніж остаточно й безпорадно стихнути.
Недалеко від цього вже зруйнованого будинку, кілька офіцерів німецьких експедицій зібралися на оглядовому пункті і спостерігали за полем бою в обрізаному персикоп: « Його Високість дійсно геній, кожна зроблена ним зброя настільки незвичайна, що навіть не віриться. Схоже, ця штука добре підходить для використання проти ворожих фортів і танків». — Один офіцер відвернув очі від Перископа і сердечно вигукнув.
Інший офіцер кивнув: « Це зброя легко і недорого виробляти, вона без проблем розвертається на рівні взводу або навіть відділення. Я чув від солдатів на передовій, що він настільки простий управлінні, щоб інструкторам досить навчити його один раз, і більшість людей зможуть ним керувати". - Принцип дії цієї зброї полягає в тому, що сталева порохова трубка забезпечує енергію для виштовхування бойової частини з патронника. Під час стрільби солдат, який тримає зброю, просто відщеплює механізм пострілу на зовнішній стороні порохової трубки і дозволяє ударному ковпачку загострити заряд всередині труби, створюючи імпульс для введення в рух бойової частини.
Залізний кулак 30K першого покоління в оригінальному періоді часу Яннік мав жалюгідну дальність стрільби всього у 30 метрів і був просто великий порттивний варіант двох кікерів.
Звичайно, він не міг бачити такої віддаленості і поставив ціль дальності на більше як 50 метрів. І в результаті досліджень та розробок придумав версію Teken 60 з дальністю 60 м'язів. А глибина проникнення досягла приголомшливих 200 мм. Це означало, що німецька армія має зброю, яка здатна знищити танкову броню у світі!
Найщасливіше, що його загальна вага складав всього близько десяти фунтів, які робить його цілком придатним для роботи однією рукою.
« Ви можете продати нам цю зброю? » — Офіцер Франко, який стояв поряд з ними, стурбований тим, коли вони обговорювали між собою зброю.
«...». — Кілька офіцерів експедиції з усмішкою подивилися один на одного, і офіцер підкріпив голову: « Звичайно, ваша країна є нашим другом. Його Високість постановив, що ми можемо експортувати будь - яку зброю, яка хоче вашої країни, а навіть можна дозволити її виробництво у вас. Ми також допоможемо вашій країні модернізувати її промислову систему, коли ця громадянська війна закінчиться."
«...». — Вираз обличчя іспанського офіцера можна описати просто як польщене.
Після нападу на фланг урядової армії несподівано спалахнув сильний напад, і вже не дуже міцна лінія оборони впала відразу після наступу ворога: « Відходимо! » — Командувач урядовими військами також зрозумів це і поспішно віддав наказ про відставку. Можливо, саме його крик видав йому позицію ворогу або ж він просто не пощастило, бо граната викотилася прямо йому під ноги і з сильним вибухом крику офіцера різко обірвалися.
« Командір! Третій блок порушено! Командир роти стискає оборону і чинить опір ворогам, нам потрібно підкріплення!". - Солдат-зв'язкист з марлею, обмотованою навколо одного ока, вбіг на командний пункт і тривожно доклав.
Начальник полку зітхнув з гірким виразом обличчя: « Якби я міг, то давно б відправив їх, навіщо ж чекати? Повернися і скажи йому, що якщо він дійсно не може тримати свою оборону, то йому дозволяється здатися, а всі наслідки я беру на себе! " — Тепер, коли Мадрид був оточений повністю, його неможливо було впровадити підкріплення. Ви повинні знати, що вирішальним у битві на алеї є постійний притік підсилення, як тільки не вистачає підкріплення, падіння оборони - лише питання часу.
"Є!" — Коли солдат застиг на мить, то віддав честь і відразу вибіг з штабу, повертаючись назад, щоб передати накази.
Штаб командування знову занурився в тишу, всі мовчки дивилися на свого командира полку.
Командир полку у свою чергу втупився прямо на карту битви, що висіла на стіні, і зітхнув з нескручною меланхолійою: « Проклятими німцями все ще можуть битися!». — Три лінії оборони, побудовані на захід від Мадрида, не протрималися і тижня, перш ніж німці прорвалися. Навіть дорога Мадрида, Валенсія, була відрізані від них, і тому місто було оточене й дуже неспокійно.
Вони воювали з армією Франко і відобразили італійські експедиційні сили, але німецька флотилія могла лише відступити. Вони були переможені через сучасну зброю німців.
Найстрашнішими з них були німецькі снайпери. Внаслідок цього мало солдатів наважувалися показувати голову на позиції, що безпосередньо впливало на точність стрільби, витрачаючи багато боєприпасів, тоді як втрати ворога зменшилися.
Колись артилерія мала алергію, яка змушувала цих огидних хлопців трохи стримуватись. Але тепер їхні боєприпаси були вичерпані, а діяльність снайперів ставала дедалі виснажливішою.
Бум!
У цей момент неподалік пролунав вибух, і з цим гучним звуком густа хмара диму хлинула на штаб, задушивши ті що всередині людей кашлем, та всі вони з жалем смикали пил зі своїх тіл.
Відразу ж після цього недалеко вибухнув ще один снаряд, і командир почув, що обидва були мінометними пострілами, які вказували на те що ворог знаходиться неподалік.
Зітхнувши ще раз, він дістав компактний пістолет з кобури на поясі і пішов прямо до дверей.
Інші поспішно покликали його: « Капітан! »
Начальник полку обернувся, і урочисто сказав: « Я поклявся перед тим, як прийти сюди, що буду боротися до останнього й ніколи не відкинуся. Тепер настав час виконати цю обіцянку. Що стосується вас, ви ще молоді, немає необхідності йти за мною, залишайтеся тут." — З цими словами він не озираючись, вийшов за двері, його гвардійці пішли слідом за ним, кілька штабних офіцерів схопили свою зброю з кута, недбало підняли свої сталеві шоломи, нахлобучили їх на голови і з рішучістю на обличчі йшли за Ісусом.
Не встиг він зробити і декількох кроків, як раптом відчув, що земля задрижала у нього під ногами, і тут же пролунав гучний вибух, а його тіло відірвало від землі повітряною хвилею, який полетів, наче повітряні змії з оборваною ниткою.
З великою важко він виявив, що впав у величезний кратер, і його тіло охопила нестерпний біль, як ніби все його тіла ось-ось розвалиться на частини.
Він уже збирався сісти, аж раптом побачив на краю кратера фігуру.
Тільки після двох секунд ошарашеного погляду капітан зрозумів, що це форма армії Франко, оскільки італійські та німецькі експедиційні сили носили таку форму під час громадянської війни, він ні на секунду не міг визначити, до якої країни належить цей хлопець?
Але неважливо, яка це була країна, якщо він носив цю форму, значить, він був їхнім ворогом! Коли він вже збирався підняти руку для пострілу, він побачив, що його права рука була порожня, а пістолет давно зник.
У той момент, коли командир намагався знайти свій пістолет, солдат на краю кратера без вагання підняв зброю і прицілився.
"Бах!" — Роздався чіткий постріл, не знаючи чи солдат мав погану норму або він хотів захопити цього ворога, схожого на високопоставленого офіцера, живим. Куля не потрапила в життєво важливі органи командира, але пробила його стегно.
"!!" — Найдивовижніше було те, що командир не відчував жодного болю від поранення.
У момент, коли він знаходився в замішанні, він побачив свій пістолет на невеликій відстані, зробив випад вперед, витягнув зброю, направив його на солдата, що перевертає затвор, і кілька разів натиснув на курок, розстріливши всі шість патронів у магазині.
Перші п'ять патронів кудись відлетіли, а останній чудом потрапив в руку солдата.
Солдат видав крик і відступив назад, з очей долой, а через кілька секунд в кратер залетів білий димець заліза та приземлився прямо на п'ятки командира.
"Бум!"
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini