Легко збити І-16, Френк маневрував винищувачем і почав набирати висоту, готуючись піднятися на вищу позицію для атаки.
"Френк, у тебе двоє на хвості!". — Бах крикнув по радіо, попереджачи його.
Через жахливі можливості заднього огляду Bf109 Френк навіть не потруявся повернутися, щоб перевірити чи це правда. Але слова Баха змусили його насквапитися. Тільки двоє? Їх було четверо, одного він збив, а куди подівся? "Бах, будь обережним, є ще один, який може слідувати за тобою!"
Від перевантаження літака його тіло притискувалося до сидіння, але він все ще міг спритно керувати рулем літака у своїй руці, що надавала йому великої впевненості.
"Тоді я почну пікірувати і знищу ворожі літаки позаду тебе, а в процесі позбудуся від того, що позад мене!" — Бах крикнув у відповідь.
"Без проблем"! — Не встигли слова вилетіти з його рота, як Бах пронісся вниз з маленької відстані, але Френк не побачив другого І-16, який повинен був слідувати за Бахом.
(Сміх) — Перед тим як він зрозумів, що відбувається, гарнітура вибухнула: « Ваха, я його зловив! » « Захоплення Баха було чути в його тоні, бо йому подобалося те, що він досяг успіху у своїй першій битві.
Слухаючи по радіо схвильовані крики Баха, Френк озирнувся довкола у пошуках зниклиго І-16: « Піднімайся, Бах! Я не бачу другого І-16, можливо, він десь ховається, готуючись підливу атаку на висоту п'ять тисяч 500 метрів". — У І-16 була відкрита кабіна, тому йому було б важко піднятися так високо.
« Прийнято. Там є ще один І-16, який збирається втекти".
Збирається бігти? Френк не міг посміятись, він був дуже самосвідомім і знав, що 2 проти 1 - це зовсім не те, з чим йому трапиться, тому він просто втік: « Я подбаю про нього, а ти стій на сторожі на великій висоті."
Сказавши це, він розгорнув свій літак, щоб переслідувати утікаючий І-16.
Незабаром він побачив свою жертву, хлопець, здавалося, був наляканий до смерті, не роблячи навіть елементарних маневрів нахилу.
На жаль, bf109 міг летіти набагато швидше, ніж І-16, так що як він не зміг врятуватися.
Френк продовжував переслідування, аж поки не досяг максимальної відстані і натиснув кулемета на важіль. Кулі з чотирьох кулеметів стріляли в І-16 майже без промаху, і Френк навіть побачив кров, що вилетіла з кабіни іншого борта - і судячи за кількістю крові, пілот був мертвий.
У наступну мить І-16 вибухнув, перетворившись на кулю феєрверка, в результаті чого шматки літака розлетілися по повітряному просторі.
Френк миттєво покрилася холодним потім і різко смикнув кермо в інший бік, відступаючи убік від обломка крила, який впав на нього.
Зі щирим полегшенням він запитав: « Бах, де ти? Ти знайшов цей І-16? ".
Бах відповів: « Я над тобою, і я не бачу ворожого літака, можливо, він вже давно полетів".
Давно полетів? Що за кучка боягузів. Зненацька Френк побачив, що на дороговказу залишилося мало пального і приготувався до повернення: « Стара Пташка 5 — командної вежі». — Френк приєднався до Баху і знову облетів поле бою, переконавшись у тому, що немає ніяких ознак ворожого літака, перш ніж зв’язатися з командуванням тилу: « Роянок очищений від ворогів. Тут була ще одна засідка, попередьте інші групи, щоб вони остерігалися цих пасток. Ми збили три І-16, а один пішов". — Що стосується двох старих біпланів, які служили приманкою, то вони вже давно були сховані.
"Стара Пташка 5 ви можете повернутися". — Після того як ви схвалили зворотний рейс, диспетчер сказав: « Франек, ти збив ще двох? Дев'ять, чи не так? Ти не дотягнув до десяти і не став тузом, оскільки пропустив одного, але це все одно вражає».
Авіаційну академію називали пташиним гніздом, а її курсантів — пташками яйця. Після закінчення школи їх називають пташенятами. Тих, хто збив більше одного, називають новачками, тих, що збили понад п'ять, називаються ветеранами і ті, які збив більш ніж десять - пілоти-аси. Двадцять і більше - це подвійний козир, а 50 чи навіть більш -- суперзір. Що стосується такого монстра-асса, як Хартман, Янік поки не думав про те, яке класне ім'я йому слід використовувати.
Усмішка з’явилася в кутці рота Френка: « Це залежить від успіху». - Все залежало від удачі, як і в випадку з І-16, який щойно втік, якби цей хлопець не утік, то була б велика ймовірність, що сьогодні він був би пілотом-асом.
Але це було лише маленьке каяття, а не сварлива істерика або тирада. Зрештою, ці негативні емоції можуть стати фатальною слабкістю у паліці повітряного бою. А викладач курсу здоров'я, який вони відвідували, згадував, що негативні емоції можуть проходити через інтеграцію та передачу інформації в мозку, викликаючи нейроендокринні зміни, які може призвести до неврологічної дисфункції і гормональних порушень, котрі могли б впливати на всі системи організму. Протягом усіх цих років тренувань він вже давно навчився, як контролювати свої емоції.
Френк і Бах повернулися в аеропорт, приземлилися на злітній смугі у той момент, коли бригади землі атакували літак, щоб встановити сходи для перевірки двигунів та заправки літака боєприпасами.
На цій злітно-посадовій смузі було всього десять літаків bf109, але тридцять пілотів. У порівнянні з тим, що кожен пілот мав запас пального не більше ніж на дві години польоту, він мусив перебувати в повітрі чотири - п’ять разів на день і робити швидкі ремонтні роботи літакам, заправці та перезавантаження літаків.
Вийшовши з літака і привітавши наземну команду, коли вони покидали смугу посадки, Френк побачив поблизу ще кілька незнайомих літаків.
Не тільки незнайомі, але й потворні - Френк вперше бачив такий бридкий на вигляд літак. Величезні товсті перевертні крила у формі чайки, такі ж величезні фіксовані шасі і обтікачі коліс, що височить кабіна та високий вертикальний хвіст, і особливо масивний радіатор двигуна, який зовні виглядав як ванна, - він би помер, якщо б йому запропонували сісти в одну з цих потворних штук!
"Що це за потворні виродки?" — Він зупинив члена наземного екіпажу і показав на потворні літаки.
« Це пікіруючий бомбардувальник Ju87". — Наземний екіпаж проговорився у відповідь. « Ігор розвернули близько години тому, і вони стоятимуть тут надовго. Не хвилюйтеся, вони є частиною наземного польоту. Вони відповідальні лише за атаки землі і не будуть забирати у вас роботу."
« Це добре». — Френк усміхнувся, повернувся до своєї кімнати в гуртожитку і з пихтом виліз на ліжко.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini