Ще в грудні 34-го року італійські та ефіопські війська зіткнулися у прикордонній зоні Еритреї, що призвело до сотень жертв.
Франція та Великобританія, а також інші європейські держави не підтримували застосування сили Італії проти Ефіопії. Навіть на Асамблеї Ліги Націй суверенні держави прийняли резолюцію 50-1 про прийняття колективних заходів проти Італії.
Муссоліні висловив чітку заяву, що Італія відповідає на санкції дисципліни, економії та самопожертвування. Хоча в ньому не було прямо сказано, що він відповідає на санкції війни, але мав на увазі саме це.
Через перегляд Версальського договору Німеччина почала озброюватись і розширювати свою армію, а Британія вважала, що Німеччина стане потенційним та небезпечним конкурентом Великобританії. А Італія, яка поступалася Німеччині, ще не вважала Італію смертельною загрозою для себе. Британія вважала, що Муссоліні — це не лише одна хвиля в Італії та Німеччині.
Франція та Італія були ворожі, але для того, щоб протистояти Німеччині, їй спершу треба було вирішити « реєструвати рахунки» з Італією.
У січні 35 року міністр закордонних справ Франції Ревар відвідав Італію і дотримався багатьох поступок. Серед них було те, що Франція буде сидіти склавши руки і дозволить Італії окупувати Ефіопію. Ревір влещував Муссоліні і сказав йому: « Ви задоволені цим подарунком?»
Ці підлі закулісні угоди Франції з Італією дратували Британію.
Через чотири місяці після візиту Ревара до Риму приїхав і Ейдан, британський державний секретар Ліги Націй. Британія принесла по одному даруку Італії та Ефіопії. Італія отримала деякі частини південної Ефіопії, а Ефіопія отримала італійський сомалійський порт Зела, щоб вирішити проблему відсутності в Ефіопії виходу до моря. Британія розлютила Італію і Францію. Франція проклинала Британію за неортодоксальність, а Італія посилила свою агресію в Ефіопії.
Британія і Франція протистояли одні одним, жертвуючи інтересами Ефіопії. Зрештою Британія і Франція пішли на компроміс, дозволивши Муссоліні відважитися та захопити Ефіопію. Муссоліні також вихвалявся тим, що Італія завоювала подібну до слабої овечки Ефіопію як леви. Зрештою, 3 жовтня він наказав італійським військам з Італійського Сомалі та Еритреї атакувати Ефіопію з двох сторін.
Великобританія та Франція лицемірно засуджували агресію Італії на конференції Ліги Націй, потім заявили про те, що об’єднають свої країни і накладуть ембарго на поставки зброї в Італію та Ефіопію.
Комітет Ліги Націй, який фінансував програму санкцій, усунув усі приховані небезпеки, які могли б змусити Італію воювати проти членів Ліґі націй: один за одним були включені в ембромго.
В Італії поставки алюмінієвої руди були категорично забороненими, але з них виготовляли більше металу. Оскільки італійська металургічна промисловість могла поглинути лише невелику кількість залізних лам і металевих рудів та залізниць в Італію було заборонено, тоді як сталевий листок і чугун не обмежували; нафта для ведення війни проти Ефіопії була необхідною Італія постійною потокою, оскільки було зрозуміло, що якщо б на нафту поклали ембарго, то це означало би війну.
Це плюндрувало життя Ефіопії, яка в той час була рідкою не колоніальною країною в Африці, де на північному сході Ефіопії перебувала Еритрея під контролем Італії та Французького Джібутті і британський Сомалі (северо-західний кут сучасного Сомалі) далі на схід, а італійське Сомалі на південному сході. На захід від Ефіопії — усі британські колонії (Судан, Уганда та Кенія).
У цій ситуації, навіть якщо Ефіопія багата, їй ніде купити ресурси через так званий ембарго на поставки зброї. Таке ембарго було практично допомогою для Італії та Франції. Зрештою, італійська зброя вже була більш сучасна від Ефіопії, і Італія могла купити її у Німеччині й Сполучених Штатах Америки, які не були членами Ліги Націй.
У жовтні італійська армія розпочала війну проти Ефіопії, нараховуючи майже 200 000 чоловік. Здавалося, що війна закінчиться перемогою Італії!
Італійська армія неодноразово терпіла поразки! Навіть зміна командирів на полі бою призвела до битви.
Муссоліні під загрозою від догляду зі свого поста дозволив італійській армії використовувати отруйні гази на полі бою в порушенні Женевської конвенції. Хоча Янік контрабандою доставив протигази в Ефіопії, на жаль, через час і маршруту, кількість дозволених протигалужень вистачило тільки для кількох дивізій.
Таким чином, Ефіопська армія продовжувала терпіти поразки, а італійська армія « виграла війну один за іншим», атакуючи їх газовими нападами.
У грудні британці та французи без відома Ефіопії підписали угоду про Ревела (Південна влада Великобританії). У приватному порядку було здійснено 160 000 квадратних кілометрів південної Ефіопії для « запліднення » Італії і схвалювало зловживання Італії на близько 160 тисяч квадратного кілометра в Ефіопії, що лежить у італійській Сомалі та Еритріті.
Через поблажливість Британії та Франції Італія посилила агресію проти Ефіопії й провела її 1936 року. Оскільки Великобританія й Франція потурбували німецькій окупації Судетської області після цього, то вони схвалювали італійську окупацію Ефіопії. Можна сказати, що Холлайварська угода була репетицією Мюнхенської угоди.
Цікавим є те, що хоча Янхен допомагав Ефіопії тільки для того, щоб відвернути Муссоліні, але в Ефіопській війні у початковому періоді німці, на диво, також викопали яму італійцям, таємно допомагаючи Ефіопії та заставляючи Італію сильно страждати.
Це сталося тому, що Італія була твердо на стороні Австрії, коли Німеччина готувалася до анексії в 34 році (коли Німеччина та Італія ще не були союзниками), навіть розташувала важкі війська на кордоні для того, щоб змусити її зірвати перший план аннексії.
Італійці заважали німцям, і, звичайно, німці не терпіли цього. Наприклад, під час італійського вторгнення в Ефіопію наступного року німці таємно вислали величезну кількість зброї до Ефіопії, у тому числі три літаки — понад 60 гармат, 10 000 рушниць Маузера, десять мільйонів патронів і т.д.
Отже, після семи місяців важких боїв 10 000 вбитих і 44 тисячі поранених італійські війська остаточно зайняли Ефіопію в травні 36 року.
Внаслідок цього німецька військова ієрархія стала шоком, яка дуже оптимістично оцінювала силу Італії, а серед них росло захоплення видінням Його величності.
На противагу цьому, Янік не думав надто про війну і скористався міжнародним осудом за використання отруйного газу в Ефіопії, щоб швидко окупувати Австрію, перетворивши її на східну Провінцію Німеччини.
Великобританія, Франція і США визнали Аннексію Німеччиною лише після кількох словесних звинувачень. Муссоліні, який втягнув у багнисту війну ефіопського війська, нічого не міг зробити з цим.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini