У будинку, розташованому на відстані понад 1000 метрів, французький новонаверненець у віці близько 20 років дивився на пожвавлену сцену вдалеку і топав ногами: « Ці виродки просто розривають угоду, я позбудуся їх! » — Він сказав, що піднімає гвинтівку поруч з ним.
Ветеран, який спостерігав за жвавою сценою вдалині, був приголомшений тим, що побачив Янікеля і з гучним криком вихопив гвинтівку із рук новобранця: « Натс! Хіба ти не чув, що вони кричали? Це наслідний Принц Німеччини! Якщо ви випадково пораните або вб'єте німецького кронпринца, то це призведе до нової світової війни і скільки ще людей буде загинути? ” « Хоча він не брав участі в останній великій війні, батько взяв участь і повернувся без ніг. Але його батько казав, що він щасливий у порівнянні з своїми товаришами в бою. Отже, він також добре знав про жорстокість війни і не хотів її випробувати.
Побачивши, як ветеран передернув затвор і випустив кулю, новобранець показав убік й вигукнув: « Але ми не можемо просто дивитися на те, що вони роблять? »
Повертаючи гвинтівку у вихідний стан, ветеран похлопав його по плечу: « Уви, але ми не можемо нічого зробити. Хай у цих високих шишок болить голова від таких проблем. Нам просто потрібно отримувати зарплату в тиші і спокої. До того ж ніяких наказів зверху не було, так що, схоже, вони поступаються цим фріцям, і ми можемо вирушати додому." — Зрештою, це була не французька територія, і він трохи тужив по дому після такого довгого перебування тут.
За словами старого солдата, новина про успіхи німців у Рейні вже давно досягла Парижа.
Тільки присутні відчували, що вони не знають, як діяти.
Як німці так наглухали розірвати Версальський договір і піти маршем до Рейн?
« Немці відкрито провокують величність Франції! Ми повинні негайно завдати удар! Достатньо послати туди піхотну дивізію, щоб вигнати загарбників! Згідно з нашою первісною угодою, це німці взяли на себе ініціативу розпочати війну!» - Першим захисником відповіді був Моріс Гюстав Гамелен, начальник Генерального штабу французької армії і віце-президент військової ради війська.
Ці слова викликали відразу протидію: « Начальниця штабу Гамелен, ви забули? Коли ми вперше увійшли в Рурську промислову зону, весь світ звинуватив нас." — Саме Альбер Ле Брюн, нинішній президент Франції, сказав: « Зараз ми не можемо діяти необдумано! »
Можна сказати, що спочатку Франція увійшла в Рурську промислову зону із високо піднятою головою, але через короткий час вони були змушені піти звідти з ганьбою не тільки втративши особу, а й утративши владу на європейському континенті, який вона тимчасово завоювала після Першої світової війни.
Гамелен тільки збирався відповісти, як почув збоку кашель: « Маршал Петен, ви в порядку? Може викликати вам лікаря?»
Кашлячий був не хто інший, як Анрі Філіп Петен, який прославився героєм Франції в останній битві під Верденом. Цього року йому було 79 років, і його здоров’я вже давно погіршилося, на кожному кроці у нього боліла спина, була застуда й кашель. Почувши слова тривоги Гамеліна, він слабо махав рукою і ще деякий час кашляв, перш ніж взяв себе в руки й повільно промовив: « Я згоден з паном президентом. Я чув, що наслідний принц Яннік колись їздив до Англії і зустрічався з британським прем'єр-міністром, міністром оборони та іншими високопоставленими чиновниками. У випадку, якщо вони досягнуть будь-якої угоди ми будемо в пасивній позиції, коли діятимемо неважливо."
Коли президент Лебрен почув, що маршал підтримує його, то зітхнув з полегшенням і за допомогою цього випадку додав: « Мабуть, цей інцидент теж був британською змови. Зараз ми не вийшли з економічної кризи всередині країни, і навіть якщо ми спровокуємо війну, народ нас не підтримає. Тепер людям потрібен уряд, який допоможе їм подолати ці економічні труднощі. Якщо через це ми в'яжемося у війну, боюся, нас виженуть з уряду!" « У нього були великі плани, і він не хотів бути президентом, якого народ від невдоволення скине з поста.
Зустріч тривала до пізнього вечора, а потім її оголосили закритою. Багато з менш впливових національно настроєні до вигнання німців і збереження гідності Франції. На жаль, їхня сила не йшла в жодне порівняння з силою консерваторів. Хоча дискусії цього дня видавалися безрезультатними, всі знали, що вони вже не можуть витіснити німців.
В офісі британського прем'єр-міністра також відбулася екстрена конференція, на якій обговорювалися варіанти дій у випадку з вступом німців до Рейнської області.
Прем'єр-міністр Макдональд сказав мені дещо безпорадно: « Узагальне, наслідний принц Янік згадував мене про це питання в минулий свій візит. У той час я не висловив свою позицію, тому він прийняв це за поблажливість." — Але він не відчував особливого огиди до цього, і, на його думку, просування Німеччини в Рейнську область було без великого лиха. Зрештою, ця земля була німецькою.
Британія втратила майже ціле покоління в останній великій війні, а також у цілому 1,2 мільйона військових солдатів, які служили разом з іншими людьми. Протягом Другої світової війни Британія не втрачала стільки людей, навіть у ній загинуло лише 300 000 осіб. Отже, найбільшою травмою у свідомості британців пізніше була Перша світова війна, а не Друга світова.
Але після закінчення Першої світової війни Великобританія була набагато співчутливішою до Німеччини, свого ворога на полі бою ніж для Франції, його союзника.
Однією з причин цього було те, що британська еліта вважала Францію втягненою Британією у війну і навіть Ллойд Джордж, який був канцлером страти, військовим міністром та прем'єр-міністром Великобританії, кілька разів публічно заявляв, ніби Перша світова війна була народжена Францією, щоб помститися за німецьку війну 1870 року. Він і більшість британців вважали, що Британія була змушена вступити в Першу світову війну.
Франція була партнером Британії по Антанті, і для Франції потрібно було надати певну підтримку. Проте британці також вважали, що Франція була їхнім природним ворогом і є абсолютно іншою расою, ніж Британія.
В Європі домінували три головні раси: латинська раса, представлена Францією, слов’янською расою Росією і англосаксонська Раса (англійсько - британська) та Німеччинна Британія. ( Навіть ультрарасистський Гітлер вважає британців вищою расою, і неодноразово намагався залучити Британію до свого табору, тільки Черчіллю було на це байдуже).
Тепер, коли Перша світова війна закінчилася, а Вільгельм II і Німеччина отримали « відповідний урок » — війну британців було повернено Німеччині до великої англомовної родини. Отже, коли мова йшла про репарацію, Великобританія була схильна приєднатися до Німеччини.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini