Під кінець сніданку, Янік згадав дещо: „Точно, треба повернути вас з інформацією. Скажіть генералу Тугачевському, що ви цікавилися нашою програмою супертанків. Вага 150 тонн, абсолютно нова силова установа, швидкість 40 км/год. 128 мм основний інструмент і 75 mm допоміжне знаряддя, більше 200 мму броні."
Очі Наташі розширилися від шоку: « 150 тонн? Раве такий танк існує?»
Що це була за концепція 150 тонн! Наскільки вона знала, танки Т-18 власного виробництва Радянського Союзу важили всього трохи більше п'яти тонн.
Янік серйозно кивнув: « Безусловно.
...
Збираючись знову в конференц-залі, Тухачевський передав Яніку прохання Сталіна про те, щоб ними спочатку були розглянуті креслення.
"Проглянути креслення?" Янник не був дурнем, і трохи подумавши зрозумів, що задумав Сталін.
Спершу вони попросять про креслення, а потім намагатимуться почати будувати самі? На жаль, він не міг дати їм креслення, тому що те, що було у нього в голові, це тільки дані цих лінкорів, повного проекту не було, так що ж він міг йому дати?
Вчора ввечері він викликав експертів з адміралтейства і попросив їх спроектувати "Ямато". Коли вони почули дані про цей « корабель-структур», всі в замішанні дивувались на нього, кажучи, що для завершення проектування такого супервоєнного корабля знадобиться не менше півтора року.
« Я не прошу вас побудувати його, мені просто потрібно, щоб ви дали мені детальний чорт лінкора».
Щоб ці вперті люди відповіли і сказали, що зможуть розробити його за місяць.
Незважаючи на те що місяць був занадто довгим, Яннік мав можливість відтягнути час: « Ми не можемо дати вам креслення безкоштовно. Як ми вже говорили вчора, для цього є зерно".
Тухачевський, звичайно, знав, що німці не могли дати їм креслення безкоштовно і був готовий до цього. Кивнувши головою, він запитав: « І скільки вам потрібно відмінне становище? »
Янік простягнув палець: « Ми друзі, мені ніяково і соромно просити більше... Десять мільйонів тонн.
Десять мільйонів тонн? Тухачевському захотілося кричати обличчям. Ви думаєте, що з неба падає все зерно Радянського Союзу?
« Мабуть, вас більше вражає те, що Янік вище. Навіть якщо ми купимо такий військовий корабель, у нас не буде 10 мільйонів тонн зерна".
«...». — Це правда, він згадав про ціну « Ямато» спочатку становила 416 мільйонів доларів. Якщо взяти для цього 10 мільйонів тонн зерна, то хіба це не буде лише 451 за тонну? Тепер це було 10 мільйонів тонн зерна тільки для перегляду креслень, не дивно, що Тухачевський так зреагував.
«Генерал Тухачевський, ви повинні дивитися не тільки на його ціну. Цей лінкор - « суперлінкор », на якому лежить наша німецька доля. Янік навмисно підкреслив слово « суперлінкор »: « Якби я хотів використати десять мільйонів тонн зерна для захоплення морського панування, то без вагань викинув би сто мільйонів тон. Але їжа - це все-таки їжа, і якщо її викинути, вона просто опуститься на дно моря і перетвориться на піну. З іншого боку, цей « суперлінкор» є потужним інструментом для нашої Німеччини, щоб повернути морську гегемонію і можна сказати, що це наша національна зброя. Якби не той факт, що сьогоднішня економіка Німеччини дійсно безексспективна, і не велика дружба між нами, я б не розкрив інформацію про це лінкорі, навіть якби ваша сторона запропонувала 100 мільйонів тонн та мільярд тон. Не думайте, що я не знаю що у вашій стороні на думці. Гадаю, коли креслення будуть ретельно « перевірені », вони відхилять наше прохання і негайно почнуть копіювати цей лінкор, вірно?
Тухачевський, звичайно, розумів, що саме це мав на увазі Великий Вождь, товариш Сталін.
Тухачевський не міг зітхнути таємно, і він добре впорався із військом на війну. Але ви помітили б, що насправді наш урожай є чимось більшим, ніж Янік, коли б ви звернули увагу на нещодавню ситуацію у Радянському Союзі. Ви, як лідер країни, розумієте, наскільки неприємно, коли людям у вашій власній країні бракує їжі."
Це правда, що в Радянському Союзі не було вдосталь харчів.
До 1913 року Росія була нет-експорттером зерна. У той час населення країни становило 10-50 мільйонів людей, середньодове виробництво зерна - 75-90 мільйонів тонн і вона могла експортувати 5-10 млн. тон насіння на рік. У 1923-1925 рр. Цього ж виробництва зерна, мабуть, було достатньо для того, щоб прогодувати сільське населення, але не вистачало для швидкого росту кількості робітників у містах.
Однак не лише те, як прогодувати чимраз більше людей, турбувало російських. Деякі сільськогосподарські регіони, в яких велися важкі землеробські роботи, стали бідними і більшість з них вилишків зерна на ринку потрапляла до України, Північного Кавказу та Західної Сибіру.
У 1917 році націоналізація великих, продуктивних приватних господарств і розподіл орних земель серед дрібних фермерів різко зменшилась кількість зерна, що « продається на ринку ». Кожного року на внутрішньому ринку залишалося лише 10 мільйонів тонн харчів, що значно перевищувало потреби міського населення і ще менше було доступне для експорту.
У 1928 і 1929 роках Росія мусила імпортувати зерно з-за кордону, щоб запобігти серйозному нестатку харчів у містах. Саме ця « зернята проблема» лягла в основу примусової колективності 1930 і 1931 років; хоча глобалізація сільського господарства не призвела до прямого збільшення виробництва зернових ящиків, вона допомогла пересунути зі своїх сільських місцевостей.
Взяти 10 мільйонів тонн у таких умовах? Якщо тільки він не був настільки божевільний, щоб погодитись на такі суворі умови.
Янік кивнув: « Звичайно, я глибоко переживаю, інакше я б не запропонував цей військовий корабель в обмін на поставки вашої країни». — Але він був трохи нетерпеливим у думках.
« Що ти таке багатослівний? Чому б тобі просто не знизити ціну? У мене зараз немає стільки часу, щоб слухати твій марення". - З роздратуванням думав Янік, зберігши при цьому "помітні" вирощення обличчя.
Після ще півгодини балачок, Тухачевський перейшов до справи: « Ця територія занадто висока, ми не можемо собі цього дозволити».
"Сказав би так раніше". — Подумав Янік, і таємно зневажав його: « Тоді, генерале, просто скажіть мені прямо, скільки ваш бік хоче заплатити? »
"800 000 тонн".
Кутки рота Яніка злегка подерглися. Від 10 мільйонів тонн до 800 000 тон? Це вже занадто.
"Генерал Тухачевський, ви щойно сказали, що наша ціна надто обурлива, я думаю, це ваша ціна!"
Після деякого торгу вони встановили ціну 1,6 мільйона тонн. Угода Радянського Союзу на вчорашнє прохання Яніка про висилку мінеральної сировини радянського союзу для переробки його у готові товари на німецьких заводах і подальший відставок назад до СРСР. Існував також той факт, що проектні креслення лінкорів не будуть передані Радянському Союзу відразу; Німеччина теж буде розміщувати десяток проектів після кожної радянської поставки десятини зерна.
Хоча Тухачевський намагався переконати Янгола передати всі креслення відразу, він не здавався.
Коли все було залагоджено, Тухачевський не втримався і витер виступив на лобі пот. Хоча він також відчував, що Радянський Союз на цей раз отримав прибуток, який перед ним Ян був більший схожий на пожадливого бізнесмена, і його зусилля щодо встановлення ціни змусили його до праці. Це змусило його від усієї душі зневажати погану природу капіталізму.
(Сміх) - Побачивши, що у Янгола вид людини, яка хоче щось сказати, підозріло сказав Тугачевський: « Які ще питання має монсеньйор Янік?»
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini