Звідусіль до місця пожежі в ресторані, де лютувала пожежа, з’їхалися величезні пожежні машини.
Жалко, що яскраве і безконтрольне полум’я говорить людям навколо будівлі, ніби Бог раптово не зупинить вогонь.
Дивлячись на полум'я, яке майже освітлювало половину темного неба, Янік не міг радіти про себе, що ця будівля була не якимсь висхідним хмарочосом. Інакше скільки грошей він втратить, якщо спалить його дотла?
Коли увагу більшості берлінців привернуло яскраве полум’я ресторану, де незадовго до « щасливої випадковості» зібралися Вислі Юнкери, на деяких людей непомітно завалилася нова хвиля стихійних лих.
Незліченні розкішні вілли, будинки та елітні резиденції були оточені командами суворих солдатів.
На віллі старий палаций, який прийшов відкрити двері, подивився на групу озброєних до зубів людей у незнайомій формі за дверима з бойовими патронами.
Старий дворецький нервово сковтнув і хоробро запитав: « Ви... Хто ви такі?»
Старший прапорщик холодно відповів йому: « Ми належимо до першого загону Імперської гвардії! І ми отримали звістку, що на вашій віллі ховається група зрадників! Відчиніть двері або ми її зламаємо!"
Зрадники? Тіло старого палаца раптом затремтіло: « Ви, мабуть, помиляєтеся сер, у нас немає нік...».
Половина його слів різко обірвалася, бо прапорщик за дверима вже витягнув пістолет і з нетерплячим виглядом націлив його в окоок: « Відкривай цю чортову двері! Інакше я віддам наказ розстріляти тебе, як тільки вийду!»
Зіткнувшися з чорною дірою в гвинтівку, старий палаций не наважився нічого сказати і тремтів простягнув руку і натиснув на виключач на двері. Спостерігаючи за цією групою солдатів, які більше схожі на злочинців. Він чітко чув яскравий наказ прапорщика, який тільки - но наставив йому пістолет: « Оберігайте всю вілу, нікого не відпускайте, хапайте їх усіх! Якщо вони не чинять опору, не завдаючи їм шкоди. Вони — робоча сила імперії. Крім того, намагайтеся не пошкодити речей всередині. Вони тепер є власністю Імперії. Що стосується занадто сміливих ... Ті, хто протистоїть вам повинні бути вбиті!»
« Ви...». — Старий палац, здавалося, пірнув у холодну воду.
Що трапилося? Кого образив його господар? Два дні тому він навіть запросив групу друзів-політиків побалакати і сміятися, але чому тепер це викликало таке нещастя?
Не добре! Він раптом згадав, що у молодого господаря в кімнаті був пістолет. Якщо ці люди вкрадуться і намагатимуться затримати його, то пан обов’язково вистрілить: « Сер, ти маєш бути помиляєшся. Мій господар і головнокомандувач Вейлер фон Фріш з військового управління хороші друзі."
Насправді, його господар і головнокомандувач Фріш мають тільки кілька коротких зібрань, які навряд чи можна назвати друзями. Але зараз він хоче захистити свого пана Головнокомандувачем армії.
Прапорщик подивився на палаци з презирством: « Вейлере? Я не чув про Вейлера фон Фріша, і в Імперії більше немає такої посади, як головнокомпануючий війська. Так-що старий, заткнися і не заважай нам! Я б із задоволенням застрелив тебе, але я впевнений, що ти зможеш працювати ще кілька років для Імперії в таборах."
Як тільки його голос впав, з багатоколірної кімнати роздавалася запекла стрілянина.
"Все скінчено!" — Старий палаций сів на землю з відчайдушним поглядом, тупо спостерігаючи, як солдати виводять десятки наляканих людей.
« Їжте поранені?» — запитав прапорщик, коли підійшли солдати.
Солдат похитав головою і посміхнувся: « Тем був розлючений хлопець з пістолетом, але ми швидко реагували й перетворили його на ґрати. У нас не було жертв, але на стіні є кілька кульових отворів. А як щодо цього старого?»
Він вказав на старого, що стоїть на колінах і дивиться в підлогу з порожнім поглядом.
Молодший лейтенант махнув рукою і недбало сказав: « Прибери його".
"Так!" - Солдат відсмоктав, ступив вперед, схопив старого за комір, як якогось цуценя, і потягнув до великої вантажівки за дверима.
Вони не бояться отримати покарання за свої вчинки. Не кажіть, що їхні покровителями є королівська родина Імперії. Навіть якщо ці люди не будуть покровителями, їх все одно вкинуть до концентраційних таборів з найважчими умовами Принцю, а там здебільшого немає можливості вийти живим.
...
Ще одна вілла.
Лідер у Імперській гвардії лейтенант, і його відношення відносно м’яке.
Він прямо сказав ордер на арешт: « Містер Єзекіїль? Ваша сім'я арештована за злочини з імперської спекуляції ".
Ієзікіїл був шокований: « Що? У чому наш злочин? Чому я не чув про це?»
« Ви не чули про це?» — посміхнувся лейтенант: « Добре, додайте йому ще один злочин у вигляді неповаги до німецьких законів і відсилайте всю сім’ю в концентраційні табори.
Після його слів солдати почали діяти.
Але Єзекіїль швидко простягнув руку: « Містер лейтенант, в цьому має бути якесь непорозуміння. Бачите, якщо це може усунути непорозуміння, ми все ще зможемо подружитися".
Коли він говорив, в його руці з'явився золотий слиток, наче він витягнув його з повітря.
Коли він побачив золотий зливок, то вираз обличчя лейтенанта трохи змінився: « Золоті слитки - це добре».
Але замість того, щоб взяти золотий злиток, він вдарив Єзекіїля кулаком у його товстий живіт.
"Аа!" « Усміхаючись, Єзекіїль у мить зблідло, він не міг уникнути болючого стола. Його ноги ослабли, і тіло мало чим опустилося на коліна.
Лейтенант не зупинився на цьому і продовжував копати товсту жінку, холодно кидаючи: « Чи сміявся підкупити Імперського офіцера? Клята єврейська свиня!» — Він відчув, що його образили. Якби не наказ, він узяв би пістолет і вбив товсту жінку.
Чи ця група пожадливих вампірів дійсно думає, що маючи гроші, вони можуть робити все, чого хочуть?
Після напруженої ночі гвардія заарештувала сотні великих і малих сімей, серед яких більшість становили Великі Юнкери та багаті купці Юди.
Крім того, Опозиціонари були знищені за особливими інструкцією Яніка. Майже всі колишні чиновники, з кількома невеличкими партіями, всілякими пробританськими, американцями, французькою та фракціями були також пошкоджені і їх відправили до концентраційних таборів.
Ця група політиків, які були готові дивитися шоу, і уявити собі не могла, що він їх раптово вб'є або відправить працювати до смерті.
Спочатку вони планували дочекатися, щоб скористатися можливістю і перетворити Німеччину на «демократну та свободу » республіку, коли Вільгельм II не міг би контролювати ситуацію в іншому напрямку.
Під час арештів декілька « величезних » депутатів ображали Вільгельма II як проклятого диктатора. Але гвардійці без зволікань побили їх до смерті, але перед цим вибили всі зуби. Інші зі страхом дивилися на цих лютих солдатів без жодної пощади. Вони накладали автоматів, які викрикували людей і буквально ламували голови високопоставлених чиновників.
Звичайно, він знав, що зараз гарний час для захоплення влади і безсумовно наказав заарештувати всіх чиновників, які перешкоджали йому.
Люди не мають роботи і їжі... Кого хвилює арешт колишнього прем’єра чи дипломата?
Як і в первісному часі та просторі, коли Гітлер прийшов до влади, він негайно розпустив парламент, заборонив опозиційну партію й забороняв профспілки. Але тоді більшість німців не турбувалися браком парламенту, опозиційної партії та профспілк, тому що вони були такі розчаровані минулим урядом, який нічого не зробив після Першої світової війни і не звернув на дії Гітлера ніякої уваги. Точніше вони зробили вигляд, що не бачать насильного захоплення влади. Адже була надія, що Гітлер виправить ситуацію в країні.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini