По суті, причина, чому німецькі генерали були спантеличені, полягала в тому, що вони розрахували тільки механічне військо у послідовності радянської армії, і нічого не знали про існування Радянських « невидимих військ».
Ще на початку 1930-х радянська армія почала таємно переймати систему « невидимості ». Вона ефективна, надійна і найголовніше - вона не вимагає матеріальних витрат. Ця система може миттєво перетворити одну дивізію на дві, і вона дозволяє Радянському Генеральному штабу подвоїти кількість дивісій за дуже короткий період часу.
Будування військ під час Другої світової війни в основному залежить від особистих складів і технологій, з яких формування командної структури є найважливішим.
Візьмімо для прикладу звичайну радянську дивізію. Зазвичай в цій дивізії два командири, один виконує щоденні обов'язки, а інший, окрім участі у цивільній освітній та бойовій роботі, має секретне звання — « Командний невидимі сили».
Заступник начальника штабу дивізії також має другого командира, з якого один має секретний титул, тобто « засновник штаба невидимих сил» і так далі. Це правда для кожного полку, кожної батальйони, роти і навіть малих груп. Кожна дивізія має ще одну повну командну організацію як резервна база.
Коли вибухнула війна і піхотна дивізія отримала наказ негайно вийти на лінію фронту, Дивизація привела лише одного командира, який виконував повсякденні обов'язки, а інший « Командир невидимих сил» залишився позаду. Таким чином, від полку до взводу були збережені уся організація резервного командування на рівні дивізії.
А коли їхні секретні назви було оголошено, вони більше не приховували себе і сформували нову дивізію, яка може наповнити 18 000 солдатів запасу протягом 24 годин.
Тому, коли стара армія була знищена або взята в полон, у порожні бараки швидко перебралася знову сформована армія.
Звичайно, ця дивізія є не такою ефективною за допомогою бойових команд, як тільки виведена на передову, але нові командири дивізії - добре навчені і досвідчені офіцери, багато років працюють на фронті та замінює справжній військовий флот. Ті офіцери, які служать командирами полків, батальйонів і ротів, також є діючими бойовими офіцерами, а не особистим складом резерву. Ці офіцери, як правило, мають справу з військовим персоналом на дійсному військовій службі, із новою зброєю та спорядженням, брали участь у суворому військових тренуваннях і навчаннях, володіють чудовими особистими навичками й мали багатий управлінський досвід. Крім того, всі офіцери цієї знову сформованої дивізії, від командира дивізії до начальника роти, багато років працювали один з одним і добре знайомі одне одному, забезпечуючи ефективну роботу нової структури управління.
Отже, проблема кадрів вирішена, але звідки взялася зброя і техніка цієї знову сформованої дивізії?
Насправді це дуже просте питання. Ці "стелс-вівська" використовують старомодну зброю. Наприклад, коли радянська артилерія почала модернізувати самохідну алергію, стара буксирація, яку було замінено, безперечно, не буде переплавлюватися як метал. Вона буде запечатана для використання "військо-невидимка". Всі ці "стелс-підрозділу" використовують старомодне обладнання. У них немає складної зброї та обладнання, а витрати на її обслуговування надзвичайно низькі. Однак у критичні моменти вони можуть надзвичайно посилити підрозділи, споряджені новою зброєю. Отже, саме ця система врятувала Радянський Союз і зберегла його як джерело сили під час Другої світової війни.
Вільгельм II часто кивав і недовірливо питав: « Ти придумав це? »
Він не міг подумати, що його онук, який зазвичай неосвічений і нічого не вміє, крім ходіння по дівчатах, може мати такі фантастичні ідеї.
«Звичайно». « Янік, звичайно, не визнав би, що ця ідея також була плагіатом і використав нагоду запитати: « Ось чому я роблю все для Німеччини. Просто скажи мені, скільки грошей ти можеш дати?"
Вільгельм II, уважно прочитавши зміст цієї теки, сказав: « До 200 мільйонів.
З огляду на вираз обличчя Вільгельма II, Янік зрозумів, що збільшити суму для нього неможливо: « Двісті мільйонів — це двісті мільйонів. До речі, я планую відвідати Радянський Союз неофіційно через кілька днів. Попросіть Міністерство закордонних справ розповісти їм про мій прихід."
« Чому ти вирішив піти туди?»
Янік перестав говорити про поїздку за кордон дуже давно, навіть на людях він з’являвся все менше і більше. Тепер він несподівано запропонував відвідати інші країни, і це здивувало Вільгельма II.
Чому?
Звичайно, що так!
Коли Радянський Союз і Німеччина в його первісному часі та просторі підписали « договір про ненапад », якийсь чоловік на ім'я Гітлер сказав, що розриває цю угоду і буде битися проти Ради. Тому він міг мобілізувати більше танків, літаків і піхотів.
Протягом перших шести місяців війни німці окупували більшу частину території Радянського Союзу, вбили, поранили і захопили понад два мільйони людей.
Хоча обидві країни стали найбільш ненависними ворогами після війни, поки Німеччина не здійснила план « Барпаросса », ці дві держави мали дуже добрі стосунки.
Перед вторгненням у Польщу, Гітлер і Сталін побажали один одному привітатися на день народження. В одному з листів поздоровлення було навіть сказано: « Ми маємо дружбу, пов’язану кров'ю.
Тепер Радянський Союз і Німеччина відчувають себе ізольованими від основного світу. У Німеччині бракує запасів сировини, і їм потрібен майданчик для нових військових технологій. А Радам потрібен постачальник технологій і союзник. Врешті-решт, Радянський Союз все ще відносно бідний і його промислова база досить слабка. І вони напевно дуже потребують підтримки ззовні.
Янік впевнений, що йому не потрібно витрачати багато часу. Німеччина й Радянський Союз напевно знайдуть спільну мову. Радянський Союз може забезпечити Німеччині велику кількість харчів, нафти, металу та інших матеріалів. Німеччина дала б Радам велику кількість технічного обладнання і створила би тактичну базу в Радянському Союзі, для таємної підготовки своїх власних військово-повітряних та бронетанкових сил.
Крім того, радянська промисловість була занадто відсталою. Навіть коли б засоби й обладнання, ліквідовані в Німеччині, були передані Радянському Союзу, то Рада дуже просунулась би у озброєнні.
Найважливіше те, що потік різних технічних персоналів також сприяє збільшенню кількості агентів у Радянському Союзі закладаючи міцний фундамент на майбутнє!
Вільгельм II не зміг уникнути кількома словами: « Дякую тобі за важку працю, дитино ».
Жалюгідний жанґар знизав плечима; « Хіба це не природно? Я народився в Імператорській сім'ї."
На щастя, він був у Імператорській сім’ї! Інакше, якщо він стане безіменною пикою перед Другим Світовим часом, що йому робити? Можливо, в одному з боїв він був би убитий кулею.
« Дитинко, я думаю, що можу відправити спеціального посланця до Великобританії, щоб обговорити зміну угоди. Дозвольте мені поговорити з ними більше про загрозу Франції. Ці зарозумілі виродки, безперечно, не хочуть бачити потужну Францію. Лінкори, лінійні крейсери і т.д. д. Нам будувати не дадуть. Але ми можемо побудувати декілька есмінців. І ми будемо гарантувати їм, що калібр знаряддя есмінця ніколи не перевищить 90 мм. Цей калібр не завдасть шкоди лінкору, і тому не становить загрози взагалі."
Оскільки договір передбачає, що будівництво нового корабля для ВМФ Німеччини не повинно починатися через 20 років після спуску на воду цільового судна, то всі військові кораблі, які були запущені в 1913 році, повинні бути змонтовані незалежно від того, чи вони знаходяться у строю або ні. Нині німецький флот має тільки 8 позосталих у відкритому морі. Старі колишні дредноути, і 8 старих малих крейсерів в жалюгідному стані.
Британія завжди проводила збалансовану континентальну політику. Крім того, згідно з історичним процесом у його первісному часі і просторі, навіть якщо британці не погоджуються з його пропозицією, то мабуть вони мовчать спостерігатимуть за їхнім зростанням або навіть будуть поширювати Німеччину. В кінці-кінців, надто сильна Франція також загроза для їхньої країни.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini