- З ним все буде гаразд? — запитав Макаров у Ґілдартса, коли той повернувся до свого звичайного росту. Макаров не міг послухатися наказу засновника, як Амелл. Це було неможливо зробити, щоб не стати проти людини з такою славою і владою.
- Володар раю може битися з Акнологією і перемогти. Деякі можуть чинити опір, але всі мають шанс здолати його - недбало відповів Гілдартс, стоячи перед Ґільдією, щоб захистити її від ударних хвиль, які могла викликати бій.
- Що це означає? - Викрикнув Нацу, його кулаки палали вогнем, а серце билося так сильно, що здавалося, ніби у грудях з'явилася діра.
- Він розчавився з п'ятьма Володарями однією рукою. І це не кажучи вже про його жахливий палац. Він і сам може перемогти п'ятьох. Я думаю, що Акнології не мають шансу, бо впевнено заявив Ґілдартс.
Але бачити означає вірити. Важко було уявити, що хтось може протистояти цій неймовірній магії, яку випромінювала Акнологія. Поки Ґілдартс пояснював, наскільки могутня Амель, сам Богоподібну людина стояв спокійно склавши руки за спиною і дивився на дракона. Їхні перегони на перший погляд здавались нескінченними, і жодна сторона не хотіла здаватися.
Але коли Акнеологія видала ще один оглушливий рів, який потряс острів, вираз обличчя Амелла змінився від спокійного до роздратованого.
- Ось чому я втікав тебе всі ці роки. Не тому що боюся, а бо ти чертовски гучний. Що за крики, справді? - Проніс він, піднімаючи руку.
За його спиною матеріалізувалася величезна рука, розміром в половину дракона.
— Час заткнути тобі рот назавжди, — сказав Амелл змахнувши рукою, наче відганя муха.
Акнеологія впала в океан і повалилась. Амелл хотів зберегти острів, хоча міг би просто відновити його пізніше, полетів за драконом.
– Э-э... Це що, засновник магії? Це так круто! - боязко запитала Люсі, її обличчя виражало благоговіння.
- Один з них. Хоча я ніколи його раніше не бачив, він, мабуть, тільки що створив цю магію. Він може просто так творити магію?
- Так, ти маєш рацію, Люсі, — з гордістю посміхнувся Ґілдартс, але в його голосі чулася легка ревність. - Він знає всю магію цього світу. І якщо зіткнеться з чимось новим, то зможе ідеально відтворити її після, можливо, дня тренування. Все залежить від складності.
- Саме так... Занадто багато! Він не може бути людиною. Жодна людина не може бути настільки сильною. І що найбільш дивне, як він може бути таким сильним і водночас залишатися осторонь світових справ? – запитав Гажив.
- Навіть не знаю. За весь час, що я живий, я бачив його в гніві всього пару разів. І повір мені, ти цього не хочеш. Минулого разу, коли це сталося, світ мало не розвалився на частини. Страшні речі, — відповів Ґілдартс.
Вони знову з недовірою дивувались на нього, як він це сказав недбало. Розруйнувати світ? Хто взагалі здатен на таке?
- Кана, ти знала про це? - Вона запитала Ельзу, яка стояла з захопленням і пильно стежила за битвою.
- А? Про що? Про його силу? Я не знала, що це так шалено. Але дідусь раніше називав Гримуар сердечними жуками, так що я знала, що він сильний.
– Жуки, да... Навіщо я взагалі існує... - Макаров знову легко на ковдру і закрив очі.
Тим часом битва Амелла та Акнології досягла надзвичайного рівня божевілля. Ці зіткнення викликали величезні хвилі, що розбивалися об острів і розділяли море настільки, щоб вони не припиняли боротьбу майже на дні. Поділена вода створювала навколо них своєрідну водяну клітку, а кожен удар виривав шматки морського дна.
- Лягай, хлопчику! - Амелл знову вдарив дракона, посилаючи ударну хвилю, яка зупинила воду, що впала на них.
Ця щічка була однією з сотень, які Амелл наніс Акнології. Велетенське тіло дракона було вкрите піском, кров’ю і водою. Але що б він не робив, скільки кігтів або магічних атак випускав, Амелл розсіяв їх ще до того, як вони досягли острова. І, звичайно ж, вони не могли заподіяти йому жодної шкоди.
- Я тримаю парі, ти думав, що перебуваєш на вершині харчового ланцюга з того часу, як вбив свого першого дракона. Як принизливо усвідомлювати, що я міг убити тебе в будь-який момент, коли побажаю? Навіть зараз я просто граю з тобою. Я повертаю собі більше магії, ніж трачу в цій битві. Мій запас майже нескінченний, і ти навіть близько не підійшов до того рівня, який би потребував мене виснажити, — насмішливо сказав Амелл, насолоджуючись люттю, яка буквально розривала простір навколо дракона.
- Я сказав, лягай, хлопче! - В його руці матеріалізувався клинок, і він одним рухом відрізав одну з ніг Акнології.
Фонтан крові, що хлинув з рани, здивувався навіть Амелла, і він на мить з'їхав.
- Хочеш продовжити, чи ти добровільно здасися леді смерті? - Він запитав, чи не витираючи бритву іншою велетенською рукою. - Я міг би прикінчити тебе зараз, але мені цікаво подивитися, чи готовий ти битися зі мною в своєму людському об'єкті. Покінчи з цим, як все почалося.
Амелл продовжував ухилятися і відбивати атаки, говорячи спокійним тоном.
- Амелл... - Голос Акнології рознісся навколо водяної клітини на дні моря, подивившись Амелла. Хто б міг подумати, що дракон відповість в такому стані люті. - Я вб'ю тебе.
Його наміри були очевидними. Він не збирався зупинятися, поки один з них не помре.
– Пойдём! Покажи мені свій найкращий удар, Король драконів! - Амелл відповів урочисто.
Його конструкції зникли, і він злегка змахнув рукою, взявши під контроль океан навколо них. Вода почала оточувати Амелла, відтісуючи все інше.
Тепер обидва стояли на морському дні і не боялися, що вода впаде на них. Амелл створив із води величезного дракона у східному стилі — довгий, звиваючий тілом і лютим обличчям.
- Це кінець одному з нас, Акнологія! - Він сказав, дивлячись на ворога.
Акнологія зібрав магію в роті, готуючись видати крик неймовірної сили. Повітря почало тремтіти, як океан і навіть острів Тенрю. Амелл підняв руку, і його водяний дракон відкрив пащу. Велика кількість води почала збиратися і стискатися всередині неї. Обидва готували свої найсильніші закляття.
Нарешті Акнологія опублікував свій крик. Він пронісся по морському дну, наче блискавка, знищуючи все на своєму шляху. Амель негайно відповів своїм криком, рівноправним. Зіткнення двох магічних атак викликало вибух, який повністю сміявся воду на сотні миль навколо. Острів залишився неушкодженим, але океан зник з виду. Такова була сила їх ударів.
Коли дим розсіявся, на морському дні стало видно дракона Амела, який ковзає навколо тіла чорного змія. У грудях Акнології зяла величезна діра, а морське дно було залите кров’ю.
- Поважайте твою атаку. Навіть мої повелителі загинули б, якби потрапили під такий удар. Ти дійсно Король драконів, — сказав Амелл, розпускаючи дракона і торкаючись землі перед Акнологією.
- Цікаво, що подумає Зереф, коли дізнається про ще одну безсмертну палю. Незабаром я знову відвідаю його, — додав він, не маючи на думці жодних роздумів.
Амелл виявив повагу, хоча Аклінологія не заслуговувала особливої пошани. Кількість істот, вбитих чорним драконом, мабуть, перевищувала кількість жертв самого Амелла за все його життя. Але Акнеологія була злою, і Амелл не виявляв милосердя до тих, хто погрожував його родині.