- Так, це я. Кека — це ім’я демона, якому підкоряється Тартарос. Ця темна гільдія вже знає майже все, що знає Кроуфорд. Він передав їм інформацію про тебе, твою етеріонову пушку.
- Це неможливо. Кроуфорд - зрадник? Я не можу в це повірити, - сказала Яджима, її голос тремтів.
- Повір мені, Яджима. Тепер ти розумієш, чому я говорив про слабкість вашої поради? У вас є інформатор темної гільдії в ролі голови. Людина, яка веде вас і приймає рішення пов'язана з найбільшою темною гільдією.
- Це занадто багато, щоб прийняти. Які у вас є докази? - запитав Белно, його погляд був повний сумнівів.
— Я покажу тобі, - Амелл клацнув пальцями, і в центрі платформи з'явилися зображення. - Це мислена проекція його останньої зустрічі з демоном на ім'я Кека.
Усі спостерігали, як Кроуфорд сидить навпроти жінки-демона і обговорює щось, здавалося б, повсякденне.
- Я все ще не можу в це повірити. Амел, скажи що ще ти знаєш про цю гільдію? Ми нічого про них не знаємо, — запитав Орг, його обличчя було безсердечним.
- Майже нічого. Кроуфорд зустрічався тільки з Кекою. Я знаю, що вона є однією з дев’яти могутніх демонів, які можливо були створені Зерефом. Ось і все, що знав Кроуфорд. Їх штаб-квартира - це летюча база, тому я не можу назвати її розташування.
Це була брехня. Амелл міг знайти їх за секунду, але йому це було нецікаво. Він не збирався допомагати, це був лише відволікаючий маневр, поки він чекав реакції від пропавої Магнолії.
— Зрозуміло, що орг задумливо поклав палець на підборіддя. - Амелл, ти збережеш своє Святе становище?
- Я не проти залишити його і завжди допомогти Ішгару, якщо він опиниться в біді. Але я не терплю, коли мене командують. Якщо у вас є червоні маги в бігах, я не святий, щоб їх ловити. Це нудне завдання залиште тим, хто піклується про такі дрібниці.
Амелл був урожаєм Ішгара і не дозволив би йому пащу, але він не збирався займатися рутиною начебто полювання на магів. Це було нижче його гідності.
- Радий чути, бо я маю для тебе секретне завдання, якщо ти відчуваєш себе великодушним, — сказав Орг.
- Ти завжди можеш запитати. Я не обижусь на просте питання.
- Враховуючи уявну зраду Кроувфорда, яке все ще потрібно підтвердити, нам терміново потрібна інформація про Тартар. Нам потрібно знати, що вони планують. Чи є щось в його спогадах, що може нам допомогти? – запитав Орг, сподіваючись на хоч якусь користь від Кроуфорда.
- Ні, він ніколи не знав їхніх планів. Демон Кека пообіцяв, що дізнається більше, коли прийде час їхнього наміру. Думаю, вони б просто вбили його в кінці. Демони Зерефа не люблять людей, навіть злих. Повір мені, мої джерела надійні.
Амелл багато говорив про демонів Зерефа з самим чорним чарівником. Він знав про демонів Тартара, але вважав, що святі рівні їм по силі і тому не бачив потреби втручатися. Якби вони представляли загрозу, він би їх знищив.
- Тоді я можу тільки попросити тебе про це. Будь ласка, збери дані про Тартар та інших великих темних гільдій, якщо зможеш. Ми, можливо, роками відстаємо від них у плануванні і нам потрібна термінова інформація. Якби ти знайшов їх базу, це було б ідеально. Все, що дасть нам шанс битися.
- Я не приєднаю своє життя вистежити кількох жалюгідних демонів, але все що я побачу або почую у своїх подорожах, що має відношення до цього, я розповім тобі. Це все, що я можу обіцяти. Як я вже сказав, я втруся тільки у випадку, якщо Ішгар опиниться в біді. Тому я б рекомендував для початку підвищити рівень безпеки тут, а потім допитати он ту щура.
- Я не буду тиснути на тебе, тому що не думаю, що це добре закінчиться для мене. Але є ще одна річ, яку я повинен обговорити з тобою - Орг спостерігав, як Амелл почав кидати м'яч у стіну і ловити його. Це недбале ставлення трохи дратувало його, але що він міг зробити проти того, хто повністю перевищував їх.
- Кажи, — сказав Амелл.
- Світ думає, що ти мертвий, а тепер я хочу оголосити, ти знову активний маг у раді і що ви все ще займаєте місце Святого.
- Ні в якому разі! - Амелл навіть не задумався. - Я не активний маг. Я належу до покоління, яке створило Хвост Феї. Думай про мене як про Уоррода. Я мандрівний маг, який допоможе, коли це дійсно потрібно. Я не можу говорити світові, що я активний чарівник.
- Не міг би ти передумати? Це утримувало б Тартароса від надто необ’єктивних і насильницьких дій. Вони мабуть знають, що не можуть воювати з тобою й сказати світові, щоб ви були дуже корисні для нас, — запитав Белно.
- Ні, це остаточне ні. Я допоможу, якщо вони погрожуватимуть всьому Ішгару, але я не хочу, щоб світ дізнався, що я живий. Я вибираю, хто отримає це знання. Вважай мене егоїстом, якщо хочеш, Лейджі, це проблема нашого покоління. У вас є кілька дуже талановитих святих, так що використовуйте їх. Вони сильніші, ніж ви думаєте.
Амелл не хотів говорити, що він буде використовувати Тартароса та інших ворогів, щоб перевірити силу Хвоста Феї і Ґілдартса. Він вважав себе вищим за всі ці сварки, і, чесно кажучи, так воно й було.
— Перестань читати мої думки, — надихнувся Лейджі, коли його думки були опубліковані Амеллом.
- Я зупинюся, коли ти навчишся захищати свій розум. Це все одно, що проникнути в розум дитини. Так легко, що це майже нудно, — Амелл подразнював, і це діяло.
- Невже немає ніякого способу змінити твою думку? – запитала Яджима.
- Ні, перестань питати поки ти дійсно не розізлиш мене.
- Амелл злегка показав, що готовий вбити, і всі думки про подальші дискусії миттєво зникли. - Оскільки мені більше нічого обговорювати, я йду. Було приємно мати з вами справу, а Амелл пішов до дверей. - Не намагайся зв'язатися зі мною. Якщо мені щось знадобиться, я сам знайду вас. - Він підняв великий палець вгору і зник прямо у них на очах.
— Насуваються неприємності, і я не знаю, як з ними впоратися, — сказав Орг, та коло його співрозмовників кивнув на знак згоди. - Давайте не будемо тягнути, відведемо Кроуфорда на допит. Мені потрібно трохи відпочити, перш ніж почнеться справжня робота. - З цими словами Орг вийшов з кімнати.
***
Амелл, жива легенда, йшов луками Ішгари, і вітер навколо нього був настільки сильним, що магічні тварини розбігалися, ледь відчувши його наближення. Амель мав погану звичку, успадковану від Ґілдарса, і втратив рахунок усього того, що він думав. Він забув контролювати вітер, і той виходив з-під контролю. Не дивно, що саме від неї чи від Сильвії вона пішла, але всі троє мали її. Правда, тільки Амелл і Ґілдарс ставали по-справжньому небезпечними, коли це відбувалося. Сільвія, як правило, просто натикалась на стіни і її дражнили за це. Амелл же нищив ліси, коли його думки блукали, і те саме стосувалося Ґілдарса. Хоча у Гілдарса був Атлас, який нагадував йому про контроль, так що він рідко руйнував щось масштабне.
Поки вітер шаленів довкола нього протягом багатьох миль, Амелл думав, чи варто йому повернути Магнолію. Він був майже впевнений, що сила, яка телепортувала місто могла б повернути його назад, але чи був він готовий ризикнути? Розгляньмо, що його турбувало. Телепортація між вимірюваннями і навіть цілими всесвітами була для нього дитячою грою, але перекидання декількох людей завжди було ризикованою. А тепер перед ним стояло завдання перенести близько мільйона людей, включаючи кілька могутніх магів. Навіть Амелл не був впевнений, чи зможе він зробити це без втрат.
- Можливо, мені доведеться ризикнути, — пробурмотів він. - Минуло два дні відтоді, як Магнолія зникла. Можливо, було б мудро порадитися з порадою, аби дізнатися, що вони знають про цей альтернативний вимір.
Раптом в повітрі з'явився потужний сплеск магії, і очі Амелла загорілися від подиву. - Схоже, я був правий, коли вирішив почекати. Цей сплеск магії походить прямо з району Магнолії. - Його наступний крок розколов землю, і він зник у звуковому вибуху, залишивши за собою зруйнований ландшафт. Діапазон його магії виріс до неймовірних масштабів, і навіть члени Ради відчули зміни в магічній атмосфері.